12 грудня 2025 рокуСправа № 495/9087/24
Номер провадження 2/495/1902/2025
Білгород-Дністрвоський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Мишка В.В.,
із участю секретаря судового засідання Федорової Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Виконавчий комітет Шполянської міської ради ОТГ Черкаської області про позбавлення батьківських прав,
Встановив:
01.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Виконавчий комітет Шполянської міської ради ОТГ Черкаської області про позбавлення батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
1.Стислий виклад позиції позивача.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 проживали в період із травня 2020 року по грудень 2021 року однією сім'єю, як чоловік і дружина, однак без реєстрації шлюбу.Під час спільного проживання у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого на його ім'я Шполянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 28 грудня 2023 року.
Так, після народження сина сторони проживали на орендованій квартирі в м.Одеса. У грудні 2022 року відповідач одного дня залишила ОСОБА_4 на нагляд позивача, зібрала свої речі, та вибула у невідомому напрямку повідомивши позивача про те, що в неї виникли почуття до іншого чоловіка, після чого вона не поверталася до квартири, де перебував позивач з дитиною та сподівався на її повернення, принаймні - до сина, на протязі двох тижнів.
Тому позивач вимушений був переїхати з дитиною до с. Терешки Звенигородського району Черкаської області, де мешкає матір позивача, яка згодилася допомагати йому у догляді за тоді ще восьмимісячним малюком.
В цей же час позивач неодноразово зв'язувався із відповідачем в телефонному режимі, намагався вмовити останню приїхати до сина.
Таким чином, з огляду на викладене та виключно в інтересах дитини позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.
2.Процесуальні дії та клопотанняу часників справи
Позовну заяву подано до суду 01.10.2024.
02.10.2024 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області /суддя Боярський О.О./ відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
21.11.2024 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області /суддя Боярський О.О./ закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Згідно розпорядження керівника апарату Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи №912 від 22.04.2025 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільна справа передана на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Мишко В.В.
07.07.2025 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче засідання.
25.08.2025 представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Шкода В.М. подала до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав викладених у відзиві.
27.08.2025 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Шкода В.М. про залучення третіх осіб у цивільній справі №495/9087/24.
27.08.2025 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Шкода В.М. про витребування доказів.
02.09.2025 позивач ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив.
07.11.2025 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про виклик свідків по цивільній справі №495/9087/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: виконавчий комітет Шполянської міської ради ОТГ Черкаської області про позбавлення батьківських прав.
07.11.2025 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області відмовлено у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів по цивільній справі №495/9087/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: виконавчий комітет Шполянської міської ради ОТГ Черкаської області про позбавлення батьківських прав.
11.11.2025 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Шкода В.М. про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.
14.11.2025 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак подав до суду заяву, відповідно до якої підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
У судове засідання представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Шкода В.М. у судове засідання не з'явилась, однак подала до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.
3. Фактичні обставини справи.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 (серія НОМЕР_1 , видане Шполянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), батьками дитини є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які у зареєстрованому шлюбі ніколи не перебували, проте проживали разом, як родина, у м. Одеса.
Як вбачається із матеріалів справи, стосунки у сторін припинилися у січні 2022 року, а вже у лютому позивач з малолітнім сином переїхав з м. Одеса до своїх батьків у с.Сердегівка.
Відповідно до довідки, яка видана старостою Терешківського старостинського округу Драчовою В.Б. про те, що ОСОБА_1 дійсно з 16.02.2022 проживає без реєстрації разом зі своїм малолітнім сином у будинку ОСОБА_5 , яка є матір'ю заявника по АДРЕСА_1 .
Згідно із витягом №353 про зареєстрованих у житловому будинку осіб, ОСОБА_1 разом із сином зареєстрований з 17.07.2024 у власному будинку по АДРЕСА_1 , в якому проводяться ремонтні роботи.
Відповідно до характеристики, наданої старостою Терешківського старостинського округу Драчовою В.Б., з лютого 2022 року ОСОБА_1 проживає у с.Сердегівка та одноосібно виховує свого сина ОСОБА_3 . Дитина завжди доглянута, має здоровий вигляд. Натомість матір хлопчика ОСОБА_2 з лютого 2022 року не була помічена у селі.
Відповідно до довідки КП «Шполянський центр первинної медико-санітарної допомоги Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади» протягом останніх шести місяців від дня укладення декларації із сімейним лікарем на прийом до медичного закладу дитину приводив лише батько.
Відповідно до інформації, наданої ОСОБА_1 виконавчому комітету Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади, він неофіційно працевлаштований у місцевому підприємстві та отримує дохід, якого вистачає для утримання малолітньої дитини. Його громадянська дружина перебуває на території Польщі, зв'язок із дитиною не підтримує, допомогу у вихованні та утриманні не надає. Тільки за проханням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 приїхала до с.Сердегівка у грудні 2023 року, щоб дитині видали свідоцтво про народження, яке досі не видавалося через відсутність документів у матері. Позивач ОСОБА_1 у телефонній розмові повідомляв ОСОБА_2 про намір позбавити її батьківських прав, але вона не здійснила ніяких спроб для відновлення стосунків з дитиною та не надавала допомоги для її утримання.
В матеріалах справи міститься рішення №577 від 11.09.2024 року виконавчого комітету об'єднаної територіальної громади Шполянської міської ради про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На виконання ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.08.2025 року старший слідчий другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві надав лист №30433-25/мк/16-05-3097/25 від 04.10.2025 року, відповідно до якого встановлено, що старшим слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Миколаєві Сукманським Костянтином Володимировичем, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022150020000325 від 27.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, за фактом не з'явлення військовослужбовця ОСОБА_1 до відділення військової підготовки ФКНМТ НУ "ОМА". Разом з тим повідомляють, що повідомлень від військової частини НОМЕР_2 , щодо повторного самовільного залишення військової частини військовослужбовцем ОСОБА_1 на адресу органу досудового розслідування, не надходило.
4. Застосовані правові норми; висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Згідно із статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Статтею 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені в частині першій статті 164 СК України.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини четвертої статті 19 Сімейного кодексу України - при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Згідно із частиною п'ятою статті 19 Сімейного кодексу України - орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Оцінюючи надані для дослідження письмові докази, суд вважає недостатньо обґрунтованими та передчасними доводи сторони позивача щодо позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини.
Рішення №577 від 11.09.2024 року виконавчого комітету об'єднаної територіальної громади Шполянської міської ради про затвердження висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, носить рекомендаційний характер, не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, а тому відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд з ним не погоджується.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) сформовано правову позицію про те, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). […] Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявників проти позову про позбавлення їх батьківських прав свідчить про інтерес до дітей.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.10.2019 у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) зазначено, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз'єднання (рішення ЄСПЛ від 30.06.2020 у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11).
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18), від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17 (провадження № 61-44369св18), від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462св20), від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19 (провадження № 61-9754св20), від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21 (провадження № 61-10098св23), та багатьох інших.
В межах розгляду даного спору, за результатами оцінки зібраних доказів, судом враховано:
- відсутність підстав для висновку про свідоме та винне нехтування матір'ю своїми обов'язками відносно дитини;
- не надання достатніх, належних доказів про негативний вплив матері на фізичний, моральний розвиток дитини;
- не доведення позитивного впливу на дитину і захисту основних її інтересів при розриві сімейних зв'язків із матір'ю;
- мати дитини заперечує проти позбавлення батьківських прав і має інтерес щодо участі у вихованні сина;
- першочергово приймає до уваги те, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою та крайнім заходом впливу на батьків (обставини щодо особливої непридатності або явного неблагополуччя одного із батьків у даній справі не встановлено).
Твердження позивача про те, що мати (відповідач) не спілкується із дитиною не є переконливим до такої міри, яка б вказувала на ухилення від утримання та виховання дитини останньою.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховує норми Конвенції про права дитини, частини сьому, восьму статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до яких при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суди повинні виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
На переконання суду, під час розгляду справи не знайшли підтвердження беззаперечними доказами винна поведінка та свідоме нехтування батьківськими обов'язками ОСОБА_2 , які б свідчили про ухилення від утримання та виховання дитини, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до статті 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки. Судом не встановлено злісного небажання відповідачем ОСОБА_2 виконувати свої обов'язки по вихованню дитини. До відповідача раніше не застосовувались попередження про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Судом враховано, що у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувалася до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв'язку із неналежним поводженням щодо дитини.
З огляду на вищезазначене, враховуючи, що позбавлення батьківських прав (тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведено) є крайнім заходом; належних та допустимих доказів ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків, які б могли бути законною підставою для позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 позивачем не надано, обставин доведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками позивачем не зазначено; відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив із нею сімейних відносин не відповідає її інтересам, а також зважаючи на те, що мати дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, що свідчить про її інтерес до дитини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та вважає, що у задоволенні вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 150, 155, 157, 164, 165, 166 СК України, статтями 4, 12-13, 76-81, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд
Ухвалив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Виконавчий комітет Шполянської міської ради ОТГ Черкаської області про позбавлення батьківських прав.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складений 17.12.2025 року.
Суддя Віталій МИШКО