12.12.2025 Справа №607/25834/25 Провадження №1-кс/607/7318/2025
м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області розглянувши клопотання прокурора відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22025210000000074 від 17.10.2025, про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олеша Монастириського району Тернопільської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, має одну неповнолітню дитину, військовослужбовця, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,-
Прокурор відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження № 22025210000000074 від 17.10.2025, звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_4 строком на 60 діб.
Клопотання мотивоване тим, що Слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025210000000074 від 17.10.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 114-1 та ч. 5 ст. 27, ст. 336 Кримінального кодексу України.
Як зазначає прокурор, 17.10.2025 громадянин України ОСОБА_4 був доставлений в ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_2 для перевірки військово-облікових документів. В ході роботи підрозділу РТЦК встановлено, що ОСОБА_4 є солдатом запасу та придатним до військової служби.
При цьому у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, шляхом втечі під час перевезення до військової частини для проходження військової служби.
У цей же час ОСОБА_4 було відомо, що 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан на всій території України з 05 год. 30 хв., який в подальшому неодноразово продовжувався та безперервно триває по теперішній час.
Крім того, Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, з 24.02.2022 оголошено та проводиться загальна мобілізаці я, яку продовжено до даного часу.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин
Окрім цього, абзацом 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Надалі 17.10.2025, близько 10 год. 45 хв., ОСОБА_4 , після оформлення документів ІНФОРМАЦІЯ_3 , в супроводі військовослужбовців третього відділу вказаного центру: офіцера відділення рекрутингу та комплектування старшого лейтенанта ОСОБА_6 , водія - солдата ОСОБА_7 та солдата ОСОБА_8 , легковим автомобілем «Volkswagen Passat B5», номерний знак НОМЕР_1 , відправлено з м. Чорткова Тернопільської області для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .
В ході перевезення 17.10.2025 ОСОБА_4 , з метою реалізації свого злочинного задуму, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, положень Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вимог Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022, за допомогою мобільного зв'язку повідомив директору підприємства, на якому працює, громадянину України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про транспортний засіб, маршрут руху та місце свого перебування.
У свою чергу, ОСОБА_5 , 17.10.2025, близько 11 год. 30 хв., усвідомлюючи, що через збройну агресію російської федерації в Україні діє воєнний стан та триває загальна мобілізація, діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_4 , з метою сприяння останньому в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, керуючи власним автомобілем «Mercedes-Benz G 55 AMG», номерний знак НОМЕР_3 , на автошляху М 19 у с. Плебанівці Тернопільського району, заблокував рух службовому автомобілю «Volkswagen Passat B5», номерний знак НОМЕР_1 , в якому працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 перевозився ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_2 .
Після цього ОСОБА_5 шляхом руху заднім ходом своїм транспортним засобом «Mercedes-Benz G 55 AMG», вчинив зіткнення з вищезазначеним автомобілем, в якому перебував ОСОБА_4 , пошкодив його, перешкодив подальшому руху та законній діяльності Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період.
У цей же час ОСОБА_4 , з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, умисно розбив ліктем ліве заднє скло пасажирських дверей автомобіля «Volkswagen Passat B5», номерний знак НОМЕР_1 , РТЦК, в якому доставлявся до місця проходження військової служби.
Надалі, ОСОБА_5 , діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_4 , сприяючи останньому в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, допоміг йому фізично вибратися через вікно із автомобіля «Volkswagen Passat B5» та умисно надав для втечі власний автомобіль «Mercedes-Benz G 55 AMG».
У подальшому ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, як пасажир автомобіля «Mercedes-Benz G 55 AMG», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 , вчинив втечу від військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_5 і таким чином ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
З огляду на наведене слідчий вважає, що у кримінальному провадженні №22025210000000074 від 17.10.2025 наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
23.10.2025 о 21 год. 35 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ч. 1 ст. 208, п.6 ч.1 ст. 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
24.10.2025 ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
24.10.2025 ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, в межах строків досудового розслідування, до 23 год. 59 хв. 18.12.2025.
10.12.2025 прокурором у даному кримінальному провадженні визнано зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акту та у порядку ст. 290 КПК України доручено слідчому повідомити підозрювану та його захисника про завершення досудового розслідування, надавши доступ до матеріалів досудового розслідування.
У цей же день слідчим повідомлено підозрюваного та його захисника про завершення досудового розслідування у вищезазначеному кримінальному провадженні та відкрито матеріали досудового розслідування. На даний час стороною захисту здійснюється ознайомлення з матеріалами кримінального провадження у 4-х томах.
Однак, для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження підозрюваного та його захисника потрібен значний проміжок часу, а тому у зв'язку із наведеним скерувати обвинувальний акт до Теребовлянського районного суду Тернопільської області на даний час не виявляється за можливе.
Прокурор вказує, що ризики, які були враховані судом при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не зменшилися, а тому на сьогоднішній день виникла необхідність продовжити строк домашнього арешту ОСОБА_4 , а зміна підозрюваному запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід, може перешкодити виконанню підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Так, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
З огляду на викладене, з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, та відсутність можливості запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, а також враховуючи обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, прокурор просить клопотання задовольнити.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання підтримав у повному обсязі, з викладених у ньому підстав та просив задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні виявив бажання брати участь у розгляді клопотання про продовження йому строку запобіжного заходу без участі захисника. Окрім цього, просив врахувати, що він не порушував застосований щодо нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та належним чином виконував усі покладені на нього обов'язки та змінити застосований щодо нього запобіжний захід на домашній арешт в певний період доби, для надання йому можливості працювати та забезпечувати потреби сім'ї.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши зміст клопотання та матеріали, якими обґрунтовується необхідність продовження строку запобіжного заходу, слідчий суддя доходить такого висновку.
Як вбачається з ч. 1 ст.176 КПК України запобіжними заходами у кримінальному провадженні є: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
За змістом ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців.
Тобто при розгляді клопотання про продовження строку запобіжного заходу мають враховуватись обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу, а також обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу (ч. 3 ст. 199 КПК України).
Так, слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025210000000074 від 17.10.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених . 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 27, ст. 336 КК України.
В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 23.10.2025 о 21 год. 35 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ч. 1 ст. 208, п.6 ч.1 ст. 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
24.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, тобто в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.10.2025 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, із забороною залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово та покладено обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
-прибувати до слідчого, прокурора, та суду за першою вимогою;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватись від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
-носити електронний засіб контролю.
Строк дії ухвали встановлено до 23 год. 59 хв. 18.12.2025.
Про обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 та його можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме: повідомлення про виявлене кримінальне правопорушення № 69/5/1/2-3676 від 17.10.2025; повідомлення про виявлене кримінальне правопорушення № 69/6-1925нт від 18.10.2025; протокол обшуку від 17.10.2025; протокол огляду місця події від 17.10.2025; військовий квиток серія НОМЕР_4 виданий на імя ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із обліково послужною картою; дорожній лист №125, дійсний до 19.10.2025; поіменний список військовозобов'язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_3 і відправлені у складі команди « НОМЕР_2 » №18504 від 17.10.2025; копія електронного документа Довідки про персональні дані та документи, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_4 , №310820229309989100019 від 17.10.2025; копія Картки обстеження та медичного огляду №976 військовозобов'язаного ОСОБА_4 ; копія електронного документа Довідки військово-лікарської комісії №2025-0625-0845-2226-0 від 25.06.2025 ОСОБА_4 ; протокол огляду від 07.11.2025; висновок експерта № СЕ-19/120-25/13820-ІТ від 14.11.2025, за результатами проведення судової інженерно - транспортної експертизи; висновок експерта № СЕ-19/120-25/13821-АВ від 12.11.2025, за результатами проведення судової транспортно - товарознавчої експертизи; висновок експерта № 824 від 27.11.2025, за результатами проведення судово - медичної експертизи; протоколи допиту потерпілого ОСОБА_7 від 21.10.2025, 25.11.2025; протокол допиту представника юридичної особи, яка є потерпілою ОСОБА_9 від 12.11.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_6 , від 17.10.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 17.10.2025; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_5 від 17.10.2025; протокол огляду від 05.-06.11.2025; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 21.11.2025; протокол проведення слідчого експерименту від 21.11.2025; протокол обшуку від 25.10.2025; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 18.11.2025; протокол проведення слідчого експерименту від 17.11.2025; висновок експерта № СЕ-19/120-25/13822-АВ від 17.11.2025, за результатами проведення судової транспортно - товарознавчої експертизи; висновок експерта № СЕ-19/120-25/13823-АВ від 18.11.2025, за результатами проведення судової транспортно - товарознавчої експертизи.
Надаючи оцінку наведеним доказам про обґрунтованість підозри, слідчий суддя зважає на практику Європейського суду з прав людини, згідно якої, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зокрема, слідчий суддя, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення».
Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів. Окрім цього, сторона захисту беззаперечними доказами не спростовує питання обґрунтованості підозри.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора та встановлені у судовому засіданні дані слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
Щодо існування заявлених ризиків слідчий суддя зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів клопотання, в прокурора виникла необхідність у продовженні строку тримання під домашнім арештом підозрюваного ОСОБА_4 , оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної його поведінки та виконання ним процесуальних обов'язків.
На думку слідчого судді, прокурором у поданому клопотанні та в судовому засіданні доведено існування обставин, які свідчать про те, що ризики, для запобігання яким ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід, не зменшились та продовжують існувати і надалі.
Відповідно до зі змісту ухвали від 24.10.2025, при застосуванні до ОСОБА_4 запобіжного заходу слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської вважав доведеними ризики того, що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за який законом передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення, що такий ризик, заявлений під час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, не зменшився та усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину і розмір покарання, з метою уникнення відповідальності ОСОБА_4 може переховуватись від суду.
Також слідчий суддя вважає, що не перестала існувати можливість впливу на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 23 КПК України про те, що не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, зазначений ризик існує, так як потерпілі та свідки у кримінальному провадженні, ще не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження та до проведення такого допиту можуть змінити свої показання, які вони надавали слідчому, на користь підозрюваного.
Поряд з цим, посилання прокурора у клопотанні на наявність інших ризиків, зокрема, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчим суддею до уваги не береться, оскільки ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.10.2025, якою щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту існування вказаного ризику встановлено не було. В свою чергу, на даний час прокурором не надано належних доказів на підтвердження виникнення інших ризиків, зазначених в клопотанні.
Відтак слідчий суддя встановив, що ризики передбачені п.п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час продовжують існувати, що свідчить про необхідність продовження застосування щодо ОСОБА_4 процесуальних заходів стримування таких ризиків.
Встановлено, що 10.12.2025 прокурором у даному кримінальному провадженні визнано зібрані під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025210000000074 від 17.10.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 27, ст. 336, ст. 336 КК України докази достатніми для складання обвинувального акту та в порядку ст. 290 КПК України, повідомлено сторонам кримінального провадження про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування.
Відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК України строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Слідчий суддя враховує значний об'єм матеріалів досудового розслідування, який надався для ознайомлення стороні захисту, та вважає, що прокурором доведено, що завершити досудове розслідування у строк дії попередньої ухвали про продовження підозрюваному строку запобіжного заходу неможливо внаслідок необхідності проведення належного ознайомлення сторін з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України та оформлення обвинувального акту для скерування його до суду.
З огляду на наведені обставини підозри, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 в разі визнання його винним, переконливість наявних ризиків, які не зменшились та продовжують існувати, в сукупності з відомостями про особу підозрюваного, беручи до уваги характер вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку підозрюваного та запобігти вказаним вище ризикам, а тому вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу застосованого до ОСОБА_4 у виді домашнього арешту до 23 год. 59 хв. 09.02.2026.
Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у його рішенні в справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». Також, в справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Окремо Суд наголошує, що основним і визначальним критерієм як правової норми, так і правосуддя має бути їх відповідність вимогам справедливості як гарантії дотримання прав та інтересів учасників правовідносин. Виконання вимог справедливості полягає у можливості застосування до відносин імперативного методу рівно настільки, наскільки це викликано необхідністю в кожному конкретному випадку.
Верховенство права, невід'ємною складовою якого є принцип пропорційності, передбачає, що мета має спиратися лише на такі засоби, застосування яких морально виправдано, оскільки мета, задля якої необхідні неправові засоби, не може бути правовою. Застосовувана міра повинна бути пропорційною (повинна відповідати) цілям.
Завдяки принципу пропорційності встановлені положеннями нормативно-правових актів обмеження на користь суспільних інтересів дозволяють максимально враховувати приватні інтереси. Цей принцип висуває критерій межі (результату) дій або рішень: вони не повинні виходити за межі відповідної мети. Принцип пропорційності передбачає вибір розумних, найбільш ефективних заходів для досягнення мети і завжди застосовується в сукупності з принципом справедливості.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу, слідчий суддя враховує особу підозрюваного ОСОБА_4 який раніше не судимий, одружений, має одну неповнолітню дитину, постійне місце проживання, що свідчить про місці соціальні зв'язки, визначені обставини ст. 178 КПК України, зокрема, процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 , який за період часу застосування до нього запобіжного заходу сумлінно виконує усі покладенні на нього обов'язки, а також те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні перебуває на завершальній стадії.
Відтак, зважаючи на наведене вище, слідчий суддя приходить до висновку про можливість зміни ОСОБА_4 , способу виконання запобіжного заходу у виді домашнього арешту, заборонивши ОСОБА_4 залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 20 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв.
Слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Крім цього, на виконання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя покладає на підозрюваного обов'язки, визначені даною нормою закону, обсяг яких є достатнім для забезпечення належної поведінки ОСОБА_4 .
Керуючись ст. 177, 181, 194 ч. 5, 199, 205, 309, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання сторони обвинувачення - задовольнити частково.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту до 09.02.2026 заборонивши залишати житло за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,у період доби з 20 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв.
Продовжити строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків: а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, та суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватись від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Строк дії ухвали, запобіжного заходу та покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків визначити до 23 год. 59 хв. 09.02.2026.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити для виконання органу Національної поліції за місцем перебування підозрюваного ОСОБА_4 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора в даному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1