Справа № 22 - 0090 / 2006 рік Головуючий в 1-й інстанції Мельник В.В.
Категорія 40 Доповідач - Осіян О.М.
29 червня 2006 року. м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Костюченко Н.Є.
суддів - Осіяна О.М.. Басуєвої Т.А.,
при секретарі. - Білоус А.М., Качур Л.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2005 року за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" про стягнення заробітної плати, компенсації та моральної шкоди, -
встановила:
У травні 2003 року ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом в якому вказувала на те, що з 1998 року вона працює на посаді інженера по договорах абонентського відділу КП "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства". Відповідач порушував строки виплати заробітної плати в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 2 108,22 гривень, а оскільки строки виплати заробітної плати порушені, то сума компенсації складає 69,29 гривень. Такими діями відповідача їй причинена і моральна шкода, яку вона оцінила в 2 000 гривень, та просила стягнути вказані суми з відповідача.
В наступному вона доповнила свої позовні вимоги вказуючи на те, що наказом №НОМЕР_1 від 19.05.2003 року на підприємстві було проведено скоречення штатів з 01 серпня 2003 року. Але оскільки в провадженні суду на той час знаходилась справа за її позовом про відміну наказу, то адміністрація підприємства видала наказ №НОМЕР_2 від 03.09.2003 року про призупинення дії наказу №НОМЕР_1, та до винесення рішення суду вважати її на посаді інженера по договорах абонентського відділу із збереженням заробітної плати. За цей період на підприємстві неодноразово проводилось підвищення заробітної плати, але її заробітна плата залишалась незмінною, та була на рівні молодшого технічного персоналу. Вона вважає, що середньомісячна сума недоплаченої заробітної плати складає 200 гривень за період з вересня 2003 року по травень 2005 року, а за період з червня 2003 року по серпень 2005 року 400 гривень, тому просила стягнути цю суму за період з вересня 2003 року по серпень 2005 року включно у розмірі 5 400 гривень, визнати наказ від 03.09.2003 року незаконним, та стягнуту з відповідача 10 000 гривень на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.
В судовому засіданні позивачка свій позов підтримала, а представник відповідача позов не визнав.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2005 року в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду, та направити
справу на новий розгляд. Вважає що суд неправильно застосував норми процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам у справі. Так несвоєчасною виплатою заробітної плати їй була завдана моральна шкода. Організація відповідача зобов'язана була підвищити їй заробітну плату та крім того, повідомити про зміну істотних умов праці в частині розміру оплати.
Перевіривши матеріали справи, законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін із наступних підстав.
Постановлюючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що в період судового розгляду заборгованість по заробітній платі та компенсація за несвоєчасну виплату її була погашена, чого не заперечували і сторони у справі. Ця заборгованість була нарахована відповідно до посадового окладу позивачки, а тому не було підстав для стягнення моральної шкоди із відповідача.
Що стосується доводів апеляційної скарги щодо неправомірності відмови у підвищенні позивачці заробітної плати, то як вбачається із матеріалів справи наказом №НОМЕР_2 від 03.09.2003 року (про призупинення дії наказу №НОМЕР_1 від 19.05.2003 року яким на підприємстві було проведено скорочення штатів з 01 серпня 2003 року), ОСОБА_1. була залишена на посаді інженера по договорах абонентського відділу із збереженням заробітної плати. А тому відповідно до вимог ст.23 КЗпП України вона була залишена на роботі із тими ж умовами трудового договору. Таким чином немає ніяких підстав для підвищення заробітної плати позивачці, оскільки вимоги ст.95 КЗпП України відносно неї порушені не були, оплата праці не була зменшена, норми ст.3,22 Закону України "Про оплату праці" відповідачем також не були порушені. А тому підвищення заробітної плати іншим працівникам підприємства, які вказані у штатному розкладі, не може розцінюватися як порушення прав позивачки, оскільки умови трудового договору відносно позивачки не погіршилися.
В зв'язку із цим, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. 307, 308,315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2005 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.