Справа № 134/871/25
Провадження № 2/576/489/25
Іменем України
16 грудня 2025 року м. Глухів
Глухівський міськрайонний суд Сумської області
суддяУсенко Л.М.
секретар судового засіданняБірюк О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу№ 134/871/25
за позовомТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»
до ОСОБА_1
простягнення заборгованості за кредитними договорами
учасники справи та представники:не викликались
02.06.2025 року ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» через свого представника Столітнього М.М. звернулося до Крижопільського районного суду Вінницької області із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 50 861,96 гривень та понесених судових витрат.
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 31 серпня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 3941940 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за допомогою Інформаційно-комунікаційної системи Товариства. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису.
Сторони погодили умови договору, за якими сума кредиту складає 5 000 грн, строк кредиту 360 днів, періодичність внесення платежів кожні 30 днів, зі сплатою процентів за стандартною процентною ставкою 2,00% в день.
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 5 000 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
Відповідач частково здійснила оплату за тілом кредиту та процентами, але в повній мірі умови договору не виконала.
24.05.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» було укладено договір факторингу № 24/05/2024, згідно з умовами якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» права грошової вимоги за кредитним договором № 3941940. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» повідомило відповідача через особистий кабінет. Отже, позивач є новим кредитором відповідача за кредитним договором. До ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 27 672,30 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту 4 995 грн, заборгованість за процентами 22 677,30 грн.
Станом на дату укладання договору факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024 строк дії договору № 3941940 не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, позивачем нараховано відсотки за 93 календарних дні за період з 25.05.2024 по 25.08.2024 у сумі 9 290,7 грн.
Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 3941940 від 31.08.2023 року загальною сумою 36 963 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 4 995 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 22 677,30 грн, нараховані позивачем проценти за 93 календарних дні - 9 290,70 грн.
Крім того, 31.08.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 7020259 про надання споживчого кредиту за допомогою Інформаційно-комунікаційної системи. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису.
Згідно з умовами кредитного договору сума кредиту складає 3 000 грн, строк кредиту 360 днів, періодичність внесення платежів кожні 30 днів, зі сплатою процентів за стандартною процентною ставкою 1,99% в день).
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 3 000 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
Відповідач частково здійснила оплату за тілом кредиту та процентами, але в повній мірі умови договору не виконала.
27.05.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги за кредитним договором № 7020259. Отже, позивач є новим кредитором відповідача за кредитним договором. До ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі - з тіла кредиту 2 994,30 грн, за процентами - 5 481,97 грн грн.
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача не сплачена та складає 2 994,30 грн - тіло кредиту, 5 481,97 грн - нараховані проценти, 5 422,69 грн - нараховані позивачем проценти за 91 календарний день, всього - 13 898,96 грн.
Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» від 25.11.2024 змінено найменування товариства на нове - ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА».
Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 03.06.2025 справу передано за територіальною підсудністю до Глухівського міськрайонного суду Сумської області.
Ухвалою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 25.06.2025 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву. Також задоволено клопотання представника позивача та витребувано в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відповідні докази.
Позивач та відповідач повідомлені про розгляд справи у встановленому порядку. Відповідач своїм правом надати відзив не скористалась.
Жодна зі сторін не направила клопотання про розгляд справи з викликом у судове засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Безпосередньо дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 31.08.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства було укладено електронний договір № 3941940 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с. 74-78).
Згідно умов вказаного договору кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у розмірі 5 000 грн зі строком користування кредитом 360 днів та періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 2,0% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору.
Знижена процентна ставка 0,01% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо клієнт до 30.09.2023 включно або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.
При цьому, клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для клієнта, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.
Відповідно до п. 2.1 договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами платіжної картки № 5363хххххххх4060.
Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п. 3.1 договору).
В свою чергу позичальник зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором (п. 5.4).
31.08.2023 ОСОБА_1 в межах вказаного договору підписала паспорт споживчого кредиту та таблицю обчислення загальної вартості кредиту (електронний підпис одноразовим ідентифікатором Е685 (а.с. 50, 79-81).
Як вбачається з листа ТОВ «УПР» від 31.05.2024, в рамках співпраці з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 31.08.2023 о 09-07-09 на суму 5 000 грн, маска картки 5363 54хх хххх 4060 (а.с. 49).
Згідно листа АТКБ Приватбанк на ім'я ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) було емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 31.08.2023 було зараховано 5 000 грн (а.с. 156).
Таким чином ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало свої зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту № 3941940 від 31.08.2023.
Разом з тим, відповідачем умови зазначеного договору належним чином не виконувалися, в зв'язку з чим остання станом на 24.05.2024 мала заборгованість перед ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» в загальній сумі 27 672,30 грн, з яких: 4 995 грн заборгованість за кредитом, 22 672,30 грн заборгованість за процентами.
Так, з розрахунку заборгованості за договором № 3941940 від 31.08.2023 вбачається, що за період з 01.08.2023 по 30.09.2023 включно відповідачу були нараховані проценти за зниженою процентною ставкою 0,01% в день. З 01.10.2023 по 24.05.2024 (включно) була застосована стандартна процентна ставка 2,0% в день (99,9 грн в день). 10.09.2023 відповідач сплатила 10 грн, які в рівних частинах по 5 грн було спрямовано на погашення тіла кредиту та процентів. 20.10.2023 відповідач сплатила 1 008,99 грн процентів, після чого жодних платежів не здійснювала (а.с. 83-88).
24.05.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» був укладений договір факторингу № 24/05/2024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» забов'язалося передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (ціна продажу) за плату, а ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступити ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань зя якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».
Перехід від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2 та надходження ціни продажу в повному обсязі на рахунок ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», після чого ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Позивач набув права вимоги заборгованості до боржників, які зазначені в реєстрі боржників, в тому числі і право вимоги заборгованості за договором № 3941940, укладеним із ОСОБА_1 (48, 53-54, 116). На момент укладення договору факторингу розмір кредитної заборгованості відповідача складав 27 672,3 грн, з яких: 4 995 грн заборгованість за основною сумою боргу та 22 677,30 грн заборгованість за процентами.
В подальшому, новим кредитором ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» відповідачу були нараховані проценти за користування кредитними коштами в межах договору про надання споживчого кредиту № 3941940 від 31.08.2023 за період з 25.05.2024 по 25.08.2024 (за 93 календарних дні) в загальній сумі 9 290,70 грн.
Таким чином загальна сума заборгованості відповідача складає 36 963 грн, з яких: 4 995 грн заборгованість за тілом кредиту, 22 677,30 грн заборгованість за процентами, яка нарахована первинним кредитором за період з 01.09.2023 по 24.05.2024 включно, 9 290,70 грн заборгованість за процентами за період з 25.05.2024 по 25.08.2024 включно.
31.08.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі договір про надання споживчого кредиту № 7020259, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С9956 (а.с. 25-290. Одночасно відповідачем підписано і ааспорт споживчого кредиту (а.с. 32-33).
Згідно умов вказаного договору кредитор надає позичальнику грошові кошти у розмірі 3 000 грн зі строком користування кредитом 360 днів та періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього lоговору (п.п. 1.3, 1.4, 1.5 договору).
Знижена процентна ставка 0,01% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо клієнт до 30.09.2023 включно або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.
При цьому, клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для клієнта, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.
Відповідно до п. 2.1. договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № 5363 54хх хххх 4060.
В свою чергу позичальник зобов'язалася у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором (п. 4.4 договору).
31.08.2023 на платіжну картку відповідача № 5363 54хх хххх 4060, що підтверджується листом ТОВ «УПР» від 27.05.2024 (а.с. 103-107) та відповіддю АТ КБ Приватбанк, наданою на виконання ухвали суду від 25.06.2025.
З картки обліку договору (розрахунку заборгованості) за договором № 7020259 від 31.08.2023 вбачається, що відповідачем, починаючи з дня укладення договору було здійснено лише два платіжі, а саме 10.09.2023 сплачено 9 грн, з яких 5,70 грн було направлено на погашення тіла кредиту та 3,30 грн - на погашення відсотків, 20.10.2023 - на суму 601,55 грн, які були спрямовані на сплату відсотків, внаслідок чого станом на 25.08.2024 розмір заборгованості відповідача складав 8 476,27 грн, з яких: 2 994,30 грн заборгованість тілом кредиту та 5 481,97 грн заборгованість за процентами (а.с. 36-43).
27.05.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» був укладений договір факторингу № 27.05/24-Ф, згідно умов якого до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» перейшло право грошової вимоги заборгованості до боржників, які зазначені в реєстрі боржників (Додаток № 1 до договору факторингу), в тому числі і право вимоги заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 7020259, укладеним із ОСОБА_1 (а.с. 117-119). На момент укладання такого договору розмір кредитної заборгованості відповідача складав 8 476,27 грн, з яких: 2 994,30 грн заборгованість за основною сумою боргу, 5 481,97 грн заборгованість за процентами (а.с. 93).
Крім того, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» після придбання права вимоги були нараховані відсотки за користування кредитом, а саме за 91 календарний день, на умовах, визначених договором № 7020259 від 31.08.2023, розмір яких складає 5 422,69 грн, і які відповідачем не сплачені.
Таким чином загальна заборгованість ОСОБА_1 складає 13 898,96 грн, з яких: 2 994,30 грн заборгованість за тілом кредиту та 10 904,66 грн заборгованість за процентами.
ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», на підставі рішення Єдиного учасника товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» № 251124/1 від 25.11.2024, змінило своє найменування на Товариство обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».
Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконані грошові зобов'язання за вищевказаними договорами, то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Таким чином, спір між сторонами виник із зобов'язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною третьою статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Пунктом 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Між первинними кредиторами та відповідачем 31.08.2023 були укладені договори про надання споживчого кредиту № 3941940 та № 7020259, які підписані ОСОБА_1 з використанням електронних підписів одноразових ідентифікаторів. На підставі таких договорів остяання отримала кредитні кошти, які зобов'язувалася повернути зі сплатою процентів за кожен день користування, але в порушення умов договорів не зробила цього.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем були отримані кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у договорі про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3941940 від 31.08.2023 та у договорі № 7020259 від цієї ж дати, і вона користувалася кредитними коштами.
Також судом встановлено, що відповідачем допущене порушення зобов'язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитами, внаслідок чого за нею обчислюється заборгованість за вказаними вище договорами, а саме:
-про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3941940 від 31.08.2023 в загальному розмірі 36 963 грн, з яких: 4 995 грн заборгованість за тілом кредиту, 22 677,30 грн заборгованість за процентами, яка нарахована первинним кредитором, 9 290,70 грн заборгованість за процентами, яка нарахована позивачем
-про надання споживчого кредиту від 31.08.2023 № 7020259 в загальному розмірі 13 898,96 грн., з яких: 2 994,30 грн заборгованість за тілом) кредиту, 5 481,97 грн заборгованість за процентами, яка нарахована первинним кредитором, 5 422,69 грн заборгованість за процентами, яка нарахована позивачем.
Враховуючи ту обставину, що в порушення умов кредитних договорів відповідач своєчасно та в повному обсязі не здійснювала оплат на їх виконання, фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку та у строки, передбачені договором, не повернула і після відступлення права грошової вимоги не здійснювала платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попередніх кредиторів, чим порушила права кредитора, то позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 50 861,96 грн є обґрунтованими.
При цьому, варто звернути увагу, що, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з витрат позивача з оплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн та оплати правової допомоги.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов підлягає задоволенню, то відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір в розмірі 2 422,40 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Позивач просить компенсувати йому за рахунок відповідача витрати з оплати правової допомоги адвоката в сумі 15 000 грн.
Надаючи оцінку зазначеним вимогам в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.
Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
В той же час, при ухваленні рішення про стягнення витрат на правничу допомогу суд враховує, що витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копії наступних документів: договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 (а.с. 111-112), укладений між ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» та адвокатом Столітнім М.М., заявка № 8590 на викання доручення до договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 (а.с. 21-22), акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 на загальну суму 15 000 грн (а.с. 91-92); ордер (а.с. 31), копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 70).
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд бере до уваги, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочинів, укладених у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною. Справа розглянута у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, відповіді на відзив та письмових пояснень представник не складав, а клопотання про витребування доказів є типовими і значної юридичної складності не мають.
Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об'єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 15 000 грн є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат.
Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 4 000 грн, оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об'єм справи та зміст процесуальних дій, вчинених представником позивача.
За таких обставин на підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України позивачу слід компенсувати за рахунок відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 4 000 грн.
На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263 - 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПО НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, оф. 118/2, ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за договором № 3941940 від 31.08.2023 в загальному розмірі 36 963 грн, з яких: 4 995 грн заборгованість за тілом кредиту, 22 677,30 грн заборгованість за процентами, яка нарахована первинним кредитором, 9 290,70 грн заборгованість за процентами, яка нарахована позивачем.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 31.08.2023 № 7020259 в загальному розмірі 13 898,96 грн., з яких: 2 994,30 грн заборгованість за тілом кредиту, 5 481,97 грн заборгованість за процентами, яка нарахована первинним кредитором, 5 422,69 грн заборгованість за процентами, яка нарахована позивачем.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 16 грудня 2025 року.
Суддя Л.М. Усенко