Справа № 944/2549/25
Провадження №1-кп/944/1255/25
16.12.2025м.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яворові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62024140110002331 від 03.12.2024 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Монастирище Черкаської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, одруженого, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «сержант»,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
сержанта ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11. 16, 29, 30, 37, 127-131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір ухилитись від виконання бойового завдання, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин, 08.10.2024 близько 20 год. 00 хв. на шикуванні у приміщенні клубу військової частини НОМЕР_1 , розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив непокору, тобто відкрито відмовився виконати доведений йому належним чином уповноваженою особою ; військової частини НОМЕР_1 бойовий наказ командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади (військова частина НОМЕР_1 ) від 18.10.2024 №26, про вибуття з пункту - стійної дислокації в район виконання завдань (Донецька область) 18.10.2024, в умовах воєнного стану, а відтак не здійснив вибуття з пункту постійної дислокації в район виконання завдань (Донецька область) 18.10.2024, а залишився в місці постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , чим вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 в ході судового розгляду справи свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в обвинувальному акті, у вчиненому щиро розкаявся.
Обвинувачений, його захисник та прокурор в судовому засіданні не заперечували фактичних обставин кримінального провадження і не заперечили проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
При цьому, судом встановлено, що всі учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження і немає сумнівів у добровільності їхніх позиції.
У зв'язку з викладеним, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
Також, з врахуванням викладеного, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу.
Крім того, учасникам судового провадження роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України доведена, його дії правильно кваліфіковані як дії, які виразились у відкритій відмові виконати наказ начальника (непокора) вчинену в умовах воєнного стану.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України, та враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином та враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проходження військоївої служби характеризується позитивно, брав безпосередню участь в бойових діях на сході України ( НОМЕР_3 , згідно довідки про обставини травми отримав бойове травмування); та досудову доповідь органу пробації щодо особи обвинуваченого, за якою, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінена органом пробації як середній; ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінено як середній, а також висновок органу пробації про ймовірність виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі, з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України, за умови здійснення нагляду.
Також суд враховує обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Як обставину, яка пом'якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які, відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлено.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст.50 КК України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень, є призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.402 КК України.
Водночас, беручи до уваги наведене вище, а саме ступінь тяжкості та обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом'якшує та відсутність обставин, що обтяжують покарання, висновки досудової доповіді, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який щиро покаявся в скоєному, що свідчить про надання обвинуваченим критичної оцінки своїм діям, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 положення ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки, на думку суду, його виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік, із покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Питання про долю речових доказів вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 366 - 371, 373, 374, 381, 382 КПК України,
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов'язки протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до ч.4 ст.76 КК України нагляд за ОСОБА_4 , як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, покласти на командира військової частини НОМЕР_1 , у разі зміни місця служби - командира військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.
У разі звільнення з військової служби зобов'язати ОСОБА_4 , згідно з ч. 1 ст. 76 КК України: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання; періодично з'являтися в уповноважений орган з питань пробації для реєстрації.
Речові докази оптичний диск DVD-R " Verbatim" залишити при матеріалах кримінального провадження №62024140110002331 від 03.12.2024.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_6