Справа № 944/6965/23
Провадження №2/944/279/25
04.12.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючої судді - Швед Н.П.
з участю секретаря - Василиці Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Яворові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи ПРАТ «СК» Український страховий стандарт» про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , з участю третьої особи ПРАТ «СК» Український страховий стандарт» про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обгрунтування заявлених вимог позивача, покликається на те, що він є власником транспортного засобу марки «BMW» д.н.з НОМЕР_1 .
24 жовтня 2022 року об 14год. по вул.Центральній в с.Рясна-Руська Яворівського району, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Фольксваген Таурег» д.н.з. НОМЕР_2 , повертаючи ліворуч при зеленому сигналі основного світлофора не надала дорогу транспортному засобу, що рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого, здійснила зіткнення з транспортним засобом марки БМВ д.н.з. НОМЕР_1 .
Постановою судді Яворівського районного суду Львівської області від 16 січня 2023 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Вартість ремонту автомобіля БМВ д.н.з. НОМЕР_1 що встановлена висновком експерта №ЕД-19/114-22/20038-АВ Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС, становить 240 516грн. 46коп.
Цивільна відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПРАТ «СК» Український страховий стандарт».
Відповідач в добровільному порядку відшкодувала йому заподіяну шкоду у розмірі 120 000 гривень.
В подальшому, він звернувся до ПРАТ «СК» Український страховий стандарт» з заявою про отримання страхового відшкодування, однак, така повернулася з відміткою «адресат відсутній». Згідно інформації із сайту страхової компанії, така перебуває в стані припинення. В подальшому він звернувся у департамент регламентних виплат МТСБУ. Згідно відповіді МТСБУ в останньої не має правових підстав для повернення залишків коштів гарантійних внесків з Фонду захисту потерпілих шляхом врегулювання страхових випадків, оскільки, стосовно ПРАТ «СК» Український страховий стандарт» здійснюється процедура ліквідації.
Вважає, що він має право на відшкодування шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу відповідно до положень ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку з урахуванням зносу.
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Вважає що діями відповідачки йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях, порушенні життєвих зв'язків, які він зазнав через пошкодження майна, неможливості користування власним автомобілем тривалий час, а також, що позначилося на його душевному стані та призвело до погіршення взаємовідносин у сім'ї. Спричинену моральну шкоду оцінює в розмірі 50 000 грн.
Просить позовні вимоги задовольнити. Стягнути з відповідачки матеріальні збитки в розмірі 120 516грн. 46коп., та моральну шкоду в розмірі 50 000грн.
14.02.2024року представник відповідача - адвокат Бідак О.О. скерувала на адресу суду відзив, з якого слідує що відповідачка не заперечує своєї вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 24.10.2022року
На час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідачки ОСОБА_2 як водія забезпеченого транспортного засобу була застрахована у ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», що підтверджується даними електронного страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/206726476 від 09.11.2021. Згідно з даними електронного страхового полісу ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки «Фольксваген Таурег» д.н.з. НОМЕР_2 , страхувальником зазначено ОСОБА_3 . Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000грн., строк дії полісу з 10 листопада 2021 року по 09 листопада 2022 року.
Відповідно до витягу з бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) щодо перевірки чинності полісу внутрішнього страхування станом на 24 жовтня 2022 року електронний страховий поліс №DCV/206726476 від 09.11.2021 ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» був діючий, страховик ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» позбавлений права укладати договори страхування ОСЦПВВНТЗ з 26 січня 2023 року.
На момент скоєння ДТП, 24 жовтня 2022 року, вказаний транспортний засіб експлуатувався відповідачкою ОСОБА_2 на підставі договорів (полісів) №ЕР/206726476 та №DCV/206726476.
З відповіді Моторного (транспортного) страхового бюро України №3-016/23436 від 19.07.2023 вбачається, що позивач звертався до МТСБУ щодо невиконання ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» своїх зобов'язань за обов'язковим договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та повідомлено, що ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» втратило статус асоційованого члена МТСБУ та припинило членство в МТСБУ. У відповіді зазначено, що МТСБУ згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виконує зобов'язання страховика за внутрішніми договорами страхування у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом або ліквідований (п.п. «ґ» п. 41.1 ст. 41 Закону). Враховуючи вищезазначене та норми п. 51.9 ст. 51 Закону, МТСБУ на разі не має правових підстав для повернення залишків коштів гарантованих внесків з Фонду захисту потерпілих шляхом врегулювання страхових випадків, оскільки стосовно ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» здійснюється процедура ліквідації. Роз'яснено, що у випадку, якщо: ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» буде визнано у встановленому Законом порядку банкрутом або до Єдиного державного реєстру буде внесено запис про припинення ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», коштів та майна страховика не вистарчить для задоволення зазначених вище вимог, що буде підтверджено затвердженим Господарським судом ліквідаційним балансом страховика, то МТСБУ за завою позивача поновить розгляд питання щодо здійснення регламентної виплати, передбаченої п.п. «ґ» п. 41.1 ст. 41 Закону.
Вважає, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом №1961-ІУ у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-ІУ).
Відтак обов'язок з виконання договору обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності, у разі недостатності коштів та майна відповідного страховика, покладено на МТСБУ з моменту визнання цього страховика банкрутом та/або його ліквідації як юридичної особи.
Відповідач ОСОБА_2 не може вважатися відповідальною особою за відшкодування майнової шкоди, завданої транспортному засобу позивача внаслідок ДТП за участю транспортного засобу марки «Фольксваген Таурег» д.н.з. НОМЕР_2 , який був забезпечений за договорами (полісами) №ЕР/206726476 від 09.11.2021 та №DCV/206726476 від 09.11.2021, укладеними із ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», чинними на момент вчинення ДТП, зважаючи на те, що позбавлення ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» членства в МТСБУ не звільняє страховика від виконання зобов'язань згідно з укладеними ним договорами обов'язкового та добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати позивачу завдану майнову шкоду в межах ліміту страховика, тобто 230 000 гри.
До того ж, відповідач ОСОБА_2 сплатила 3 000 доларів позивачу, що еквівалентно 120 000 грн.,за відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ДТП, що стверджується розписками від 01.02.2023, та 22.06.2023, і визнається позивачем у поданій позовній заяві.
Звертає увагу суду на те, що висновок експертного дослідження №ЕД-19/114-22/20038-АВ від 14.12.2022 виконаний на замовлення позивача, у висновку не міститься посилання за обізнаність виконавця звіту про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також, те, що такий підготовлено до суду, а тому даний висновок не може бути враховано судом за наведених обставин, складений висновок викликає у відповідача сумніви щодо його достовірності і не може бути визнаний як належний та допустимий доказ в розумінні ст.ст.78,79 ЦПК України.
Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, вважає, що моральна шкода є категорією об'єктивною, тому встановлюючи факт наявності такої шкоди, слід керуватись не лише тими критеріями, які зумовлюють суб'єктивне сприйняття потерпілого (почуття, емоції), а й тими які характеризують її, його зовнішній прояв.
У своїй позовній заяві позивач не вказує, який саме критерій оцінки розміру шкоди ним був обраний, від яких конкретних факторів залежить умовність встановлення розміру моральної шкоди, наскільки дана умовність є великою та як від цього може бути зменшений чи збільшений розмір шкоди.
Стягнення моральної шкоди у розмірі, в якому просить позивач, є явно завищений та нічим необгрунтований, а також, без сумніву, не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.
Просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити повністю.
В судове засідання позивач не з'явився, скерував на адресу суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує повністю, просить такі задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, його представник - адвокат Бідак О.О. скерувала на адресу суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у відсутності сторони відповідача, в заявлені позовних вимог відмовити.
Представник третьої особи ПРАТ «СК» Український страховий стандарт» в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоч належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 01 травня 2024 року призначено у справі автотоварознавчу експертизу.
31.07.2024 року з Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз на адресу суду скерована цивільна справа з повідомленням, з якого слідує, що станом на 25 липня 2024 року рахунок вартості проведення експертизи не сплачений, тому відповідно до п.п.1.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом МЮ України від 08.10.1998 №53/5, ухвала від 01.05.2024 про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи залишена без виконання.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно вимог ст.5 ЦПК України, суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно частини 1 та 2 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
На підставі ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 (автомобіль марки «Фольксваген Таурег» д.н.з. НОМЕР_2 , на момент дорожньо- транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», страхувальником зазначено ОСОБА_3 , що підтверджується даними електронного страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/206726476 від 09.11.2021.
Згідно з даними вказаного електронного страхового полісу ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки «Фольксваген Таурег» д.н.з. НОМЕР_2 , страхувальником зазначено ОСОБА_3 ; страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000грн., строк дії полісу з 10 листопада 2021 року до 09 листопада 2022 року.
Крім цього, щодо застрахованого транспортного засобу марки «Фольксваген Таурег» д.н.з. НОМЕР_2 укладено договір добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до Правил добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспортного засобу (включаючи відповідальність перевізника), що стверджується даними електронного страхового полісу №DCV/206726476 від 09.11.2021.
24 жовтня 2022 року об 14 год 00 хв, ОСОБА_2 по вул.Центральна, 3 Яворівського району Львівської області, керуючи автомобілем марки «Фольксваген Таурег» д.н.з. НОМЕР_2 , повертаючи ліворуч при зеленому сигналі основного світлофора не надала дорогу транспортному засобу, що рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого здійснила зіткнення з транспортним засобом марки «BMW», номерний знак НОМЕР_1 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою судді Яворівського районного суду Львівської області від 16 січня 2023 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
У відповідності до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно до п. 2.1. ст.2Закону №1961-IV відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до ст. 6 Закону № 1961-IVСтраховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настаєцивільно-правовавідповідальністьособи,відповідальністьякої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Пунктом 33.1.4. ст.33Закону №1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Відповідно до п. 35.1.ст. 35 Закону № 1961-IVдля отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбаченихстаттею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Як вбачається з наявних матеріалів позивач з метою отримання страхового відшкодування 10.07.2023 року звернувся до ПрАТ "СК"Український страховий стандарт" з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка та відповідною заявою про страхове відшкодування, разом з усіма зазначеними Законом документами.
Згідно дост. 34 Закону № 1961-IVСтраховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбаченихстаттею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика (у випадках, передбаченихстаттею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди.У такому разі страховик (у випадках, передбаченихстаттею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.
У зв'язку з тим, що у встановленийст. 34 Закону N 1961-IVстрок не було направлено представника для визначення розміру збитків, Позивач самостійно звернувся до оцінювача Львівського науково-дослідного експертно криміналістичного центру 11.11.2022 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу.
Відповідно до висновку експертного дослідження №ЕД/19/114-22/20038-АВ від 14.12.2022 року, складеного судовим експертом Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС ринкова вартість представленого на дослідження автомобіля марки «BMW» номерний знак НОМЕР_1 , станом на 24.10.2022, до моменту його пошкодження становить 520 880грн. 79коп.
Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «BMW» номерний знак НОМЕР_1 ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , станом на 24.10.2022, становить: 668519,86 грн.
Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «BMW» номерний знак НОМЕР_1 ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , пошкодженого в наслідок ДТП, яка відбулась 24.10.2022, становить 520 880грн. 79коп.
Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «BMW» номерний знак НОМЕР_1 ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу, станом на 24.10.2022 становить: 240516,46грн.
Всі дії, пов'язані з дослідженням пошкодженого автомобіля, встановлення обставин ДТП були виконані з боку Позивача в повному обсязі, однак страховик у встановлений Законом строк не виплатив страхове відшкодування, на заяви позивача не відповідав.
У зв'язку з цим позивач зввернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування.
З відповіді Моторного (транспортного) страхового бюро України №3-016/23436 від 19.07.2023 вбачається, що позивач звертався до МТСБУ щодо невиконання ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» своїх зобов'язань за обов'язковим договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та повідомлено, що ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» втратило статус асоційованого члена МТСБУ та припинило членство в МТСБУ. У відповіді зазначено, що МТСБУ згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виконує зобов'язання страховика за внутрішніми договорами страхування у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом або ліквідований (п.п. «ґ» п. 41.1 ст. 41 Закону). Враховуючи вищезазначене та норми п. 51.9 ст. 51 Закону, МТСБУ на разі не має правових підстав для повернення залишків коштів гарантованих внесків з Фонду захисту потерпілих шляхом врегулювання страхових випадків, оскільки стосовно ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» здійснюється процедура ліквідації. Роз'яснено, що у випадку, якщо: ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» буде визнано у встановленому Законом порядку банкрутом або до Єдиного державного реєстру буде внесено запис про припинення ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», коштів та майна страховика не вистарчить для задоволення зазначених вище вимог, що буде підтверджено затвердженим Господарським судом ліквідаційним балансом страховика, то МТСБУ за завою позивача поновить розгляд питання щодо здійснення регламентної виплати, передбаченої п.п. «ґ» п. 41.1 ст. 41 Закону.
Згідно зст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів'страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів'передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Також, відповідно до ст. 36.2.ЗаконуСтраховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями32та/або37цьогоЗакону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Крім того, відповідно дост. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів'Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
У зазначений Законом строк будь-якої відповіді позивачем щодо здійснення страхового відшкодування отримано не було, страхове відшкодування також не було здійснено. Докази сплати страхового відшкодування у позивача відсутні.
Згідно зістаттею 16 Закону України «Про страхування'договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.Ч. 1ст. 625 ЦК України, встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Аналогічні положення закріплені також п.3 ч.1 ст. 988 ЦК України.
Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом указаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17).
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
20 вересня 2022 року Національний банк України застосував до вказаного страховика захід впливу у вигляді відкликання (анулювання) всіх ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг, а з 26 січня 2023 року ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» був позбавлений членства в МТСБУ.
Правовідносини страховика та МТСБУ врегульовано розділом IV Закону № 1961-IV та Ліцензійними умовами провадження страхової діяльності, затвердженими розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 40 від 28 серпня 2003 року (далі Ліцензійні умови).
Статтею 39 Закону № 1961-IV передбачено, що моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Частиною другою статті 39 Закону №1961-ІМ, визначено, що за положеннями цієї норми МТСБУ є самоврядною організацією її засновників (членів) та гарантом відшкодування шкоди, яка має завдання щодо: здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом; управління централізованими страховими резервними фондами, що створюються при МТСБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій; забезпечення членства України в міжнародній системі автомобільного страхування «Зелена картка» та виконання загальновизнаних зобов'язань перед уповноваженими організаціями інших країн членів цієї системи; збирання необхідної інформації про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності для узагальнення та внесення пропозицій щодо удосконалення механізму здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; співробітництво з уповноваженими організаціями інших країн у галузі страхування цивільно-правової відповідальності, координація обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників та/або водіїв транспортних засобів нерезидентів у разі в'їзду їх на територію України та власників та/або водіїв транспортних засобів резидентів у разі їх виїзду за межі України; співробітництво з органами Міністерства внутрішніх справ України та іншими органами державної влади з питань обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; розробка зразків страхових полісів і договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що затверджуються уповноваженим органом; надання страховикам інформації щодо страхових випадків стосовно конкретних страхувальників.
Положеннями статті 1 Закону № 85/96-ВР, встановлено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до Закону № 1961-IV передбачено, що організація, що створена задля відшкодування шкоди, МТСБУ зобов'язане відшкодувати шкоду, спричинену потерпілим, за певних умов, зокрема, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (підпункт «ґ» частини першої статті 41 Закону № 1961-IV), а за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду у разі недостатності коштів та майна страховика повного члена МТСБУ у таких самих випадках (підпункт «а» пункту 41.2 статті 41 Закону № 1961-IV).
Згідно з пунктами 20.2, 20.3 статті 20 Закону № 1961-IV у разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов'язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія. У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, бере на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.
При цьому згідно з пунктом 7 статті 51 Закону № 1961-IV у разі ліквідації страховика або визнання його банкрутом страховик зобов'язаний передати до МТСБУ всі матеріали щодо укладених ним договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Крім того, такий страховик зобов'язаний перерахувати до відповідних централізованих страхових резервних фондів кошти в обсягах сум незароблених страхових премій із цього виду страхування.
Відтак обов'язок з виконання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі недостатності коштів та майна відповідного страховика, покладено на МТСБУ з моменту визнання цього страховика банкрутом та/або його ліквідації як юридичної особи.
Таким чином, МТСБУ має зобов'язання на відшкодування шкоди замість страховика лише у випадку визнання його банкрутом та/або ліквідації. При цьому немає значення, чи це було підставою для його виключення із числа членів МТСБУ та/або позбавлення його повного членства.
Одночасно у випадку припинення членства страховика в МТСБУ (виключення з числа членів та/або позбавлення повного членства) у зв'язку з банкрутством та ліквідацією, МТСБУ зобов'язане здійснити регламентні виплати на підставі переданих до нього матеріалів усіх укладених договорів обов'язкового страхування у випадку недостатності коштів і майна страховика для здійснення страхових виплат.
Відтак відповідно до зазначеного Закону з моменту визнання судом страховика банкрутом та введення ліквідаційної процедури передбачено обов'язкові умови для проведення МТСБУ регламентних виплат за страховика, що визнаний банкрутом, а саме: підтвердження факту визнання страховика банкрутом; наявність невиконаних зобов'язань страховика за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів; недостатність коштів та майна страховика для виконання його зобов'язань за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.
Таким чином, МТСБУ відповідно до Закону № 1961-IV відшкодовує шкоду за страховика учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований (виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань); в інших випадках страховик зобов'язаний самостійно відшкодувати шкоду, у тому числі в процедурі банкрутства та ліквідації як юридичної особи.
У разі початку процедури банкрутства страховика, потерпіла особа може звернутися з вимогою про відшкодування шкоди у процедурі, передбаченій Кодексом України з питань банкрутства, та захистити своє право на відшкодування шкоди в такий спосіб.
Закон не передбачає обов'язку МТСБУ на відшкодування шкоди замість виключеного члена у випадку виключення зі складу членів МТСБУ з інших підстав, і в цих випадках страховик повинен нести матеріальну відповідальність самостійно на загальних підставах.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року в справі № 201/16373/16-ц (Провадження № 14-27цс21).
Відповідно до витягу з бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) щодо перевірки чинності полісу внутрішнього страхування станом на 24 жовтня 2022 року електронний страховий поліс №DCV/206726476 від 09.11.2021 ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» був діючий, страховик ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» позбавлений права укладати договори страхування ОСЦПВВНТЗ з 26 січня 2023 року.
Тобто, 09 листопада 2021 року ОСОБА_3 уклав з ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» електронний договір (поліс) №ЕР/206726476 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та електронний договір (поліс) №DCV/206726476 від 09.11.2021 добровільного страхування цивільно-правової відповідальності, зокрема, за шкоду, заподіяну майну третіх осіб під час експлуатації транспортного засобу «Фольксваген Таурег» д.н.з. НОМЕР_2 , строком дії по 09 листопада 2022 року включно. На момент скоєння ДТП, 24 жовтня 2022 року, вказаний транспортний засіб експлуатувався відповідачкою ОСОБА_2 на підставі договорів (полісів) №ЕР/206726476 та №DCV/206726476.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позбавлення ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» членства в МТСБУ не звільняє страховика від виконання зобов'язань згідно з укладеними ним договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з ПрАТ «СК «Український страховий стандарт».
Вважає, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом №1961-ІУ у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-ІУ).
Відтак обов'язок з виконання договору обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності, у разі недостатності коштів та майна відповідного страховика, покладено на МТСБУ з моменту визнання цього страховика банкрутом та/або його ліквідації як юридичної особи.
Відповідач ОСОБА_2 не може вважатися відповідальною особою за відшкодування майнової шкоди, завданої транспортному засобу позивача внаслідок ДТП за участю транспортного засобу марки «Фольксваген Таурег» д.н.з. НОМЕР_2 , який був забезпечений за договорами (полісами) №ЕР/206726476 від 09.11.2021 та №DCV/206726476 від 09.11.2021.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Враховуючи розподіл у деліктному зобов'язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов'язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954цс16).
Оскільки на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт», є всі підстави дійти висновку, про наявність у позивача правових підстав для звернення в ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» щодо стягнення страхового відшкодування в межах суми страхового відшкодування, відповідно до ліміту відповідальності.
Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленому Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У своїй позовній заяві позивач не вказує, який саме критерій оцінки розміру шкоди ним був обраний, від яких конкретних факторів залежить умовність встановлення розміру моральної шкоди, наскільки дана умовність є великою та як від цього може бути зменшений чи збільшений розмір шкоди.
Стягнення моральної шкоди у розмірі, в якому просить позивач, є явно завищений та нічим необгрунтований, а також, без сумніву, не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.
У пункті 3Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Пунктом 9Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від31.03.1995р.№4"Просудову практикув справахпро відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди" визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Отже, під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі.
При цьому, у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
Зі змісту позовної заяви слідує, що завдання позивачу моральної шкоди обґрунтовується посиланням на душевні страждання, внаслідок пошкодження його майна, однак самі по собі дії відповідача, та пошкодження майна, не свідчить про факт завдання позивачу моральної шкоди.
З огляду на вищезазначене, позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які б вказували на завдання йому фізичних чи душевних страждань, або інших негативних явищ, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В матеріалах справи відсутні належні докази щодо характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав, тяжкості вимушених змін у його життєвих і професійних стосунках, моральних переживаннях, стану здоров'я тощо.
Крім цього, в матеріалах справи містяться розписки від 11.09.2023, від 22.06.2023, від 25.03.2023року, 01.02.2023року, з яких вбачається, що відповідач ОСОБА_2 сплатила ОСОБА_4 3 000 доларів, що еквівалентно 120 000 грн., у відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ДТП, та в подальшому зобов'язується не прид'являти до ОСОБА_2 жодних притензій щодо стягнення майнової та моральної шкоди, тобто позивачем з відповідачем була узгоджена сума відшкодування моральної та матеріальної шкоди, яка була відшкодована відповідачкою добровільно ще до судового розгляду справи, що підтверджується вищевказаними розписками.
Відтак, доводи позивача щодо позовних вимог про стягнення з відповідача в користь позивча моральної та матеріальної шкоди, спростовуються вищевказаними розписками.
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а позивач обрав неналежний та неефективний спосіб захисту, застосування якого не призводить до реального поновлення його порушених прав.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
З врахуванням наведеного позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи ПРАТ «СК» Український страховий стандарт» про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.12,13,81,141,247,258-259,263,265,354 ЦПК України, суд,-
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи ПРАТ «СК» Український страховий стандарт» про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ознайомитись з текстом судового рішенням в електронній формі сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https:/tk.lv.соurt.gоv.ua/.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1
проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2
проживає за адресою:
АДРЕСА_2 .
Третя особа: ПРАТ «СК» Український страховий стандарт»
юридична адреса: 04107, м.Київ вул.Багговутівська, 17-12
Повний текст судового рішення виготовлено 17.12.2025
СУДДЯ: Швед Н.П.