Справа № 466/2517/25
Провадження № 2-а/466/113/25
16 грудня 2025року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Свірідової В.В.
при секретарі Солиган М.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
встановив:
адвокат Вишневський Микола Станіславович, який представляє інтереси ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову № 280 від 10 березня 2025року щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В обґрунтування позову посилався на те, що постановою про адміністративне правопорушення №280 від 10.03.2025 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн. Вважає, що оскаржувана постанова є протиправною, незаконною, винесеною з порушенням вимог чинного законодавства та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він є особою, яка не підлягає призову на військову службу, окрім того не отримував повістки, тому і не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних у зазначений в повістці строк, тобто 20.01.2025 року о 14год. 00 хв. Вважає, що даний протокол складений з порушенням, а саме матеріали справи не містять належних доказів що оскаржувана постанова прийнята в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, оскільки при розгляді протоколу про адміністративне правопорушення та винесення відповідної постанови, уповноважена посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_1 повинна була перевірити поважність причини неявки позивача на зазначений час та дату до територіального центру комплектування та врахувати зазначені ним обставини.
Просить скасувати вищевказану постанову, провадження по справі закрити, судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 20 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
24 березня 2025 року представник відповідача скерував до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить у задоволені позовних вимог відмовити.
У відзиві, зокрема, вказав, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час здійснення мобілізаційних заходів позивачу надіслано повістку для уточнення даних з терміном прибуття на 20.01.2025 о 14.40год рекомендованим листом. Однак позивач згідно повістки не прибув чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, оскільки під час особливого періоду не прибув за викликом по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у встановлені строки, що є його обов'язком. Позивачу за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було сформовано повістку № 1793645 для уточнення даних, яку надіслано на його адресу засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення та за якою позивач повинен був прибути 20 січня 2025року.
10.03.2025 складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та за результатами розгляду винесено постанову №280 за справою про адміністративне правопорушення.
Поважних причин не прибуття за повісткою не встановлено. Не надано жодних медичних документів, про визнання його непридатним до військової служби. Вважає, що постанова винесена у відповідності до вимог закону, а позов є безпідставним.
28.03.2025р. від представника надійшла відповідь на відзив, зазначає, що належним чином позивач повістки не отримував, наданими доказами представником відповідача доведено, що позивач особисто під розписку не отримував повістки та відсутні докази про відсутність адресата (позивача) за місцем проживання (реєстрації). Судова практика йде таким шляхом, що належно врученою є лише повістка, яка вручена особисто військовозобов'язаному і він поставив підпис про її отримання (постанова Верховного Суду: від 14.12.2021 року у справі №761/8429/16-к та від 28.01.2020 року у справі № 759/5435/16-к). Саме тому, якщо повістка була видана не особисто і на ній немає підпису, отримувач може не з'являтися до військкомату. Відтак просить позовні вимоги задовольнити.
Суд, вивчивши матеріали адміністративної справи, а також докази по справі, встановив наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень» належить перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
За змістом ч. 2 ст.2КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" у зв'язку із військовою агресією РФ проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено про загальну мобілізацію.
Період з моменту оголошення рішення про мобілізацію чи з моменту введення воєнного стану в Україні визначається як особливий період (ст. 1 Закону України "Про оборону України").
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон,Закони України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію".
За змістом ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачена статтею 210-1 КУпАП.
Вчинення таких дій в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( частина 3 ст. 210-1).
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (зокрема ст. 210-1 КУпАП) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст. 235 КУпАП).
Суд встановив, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 10.03.2025, винесеною на підставі протоколу №280 від 10.03.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн. у зв'язку з порушенням ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало неприбуття позивача, як військовозобов'язаного до територіального центру комплектування 14:00 год. 20 січня 2025 року для уточнення облікових даних.
Як вбачається з матеріалів справи повістка направлена позивачу за зареєстрованим місцем проживання рекомендованим листом з повідомленням, що підтверджується копією конверта, який повернувся відповідачу не врученим, з відміткою працівника АТ «Укрпошта» - адресат відсутній за вказаною адресою.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.
Відповідно до абз. 5 п. 79 Порядку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Форма повістки, розписки та їх зміст визначені в додатку 11 Порядку.
Згідно примітки до додатку 11 повістка вважається врученою: рекомендованим поштовим відправленням, поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення у день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора, або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання (роботи, навчання), якщо особа не повідомила про іншу свою адресу; шляхом вручення під особистий підпис у день, зазначений у розписці до повістки, в якій проставлений підпис особи, або день складеного у довільній формі акта про відмову особи в отриманні повістки під особистий підпис (за підписом осіб, які мали намір вручити особі повістку).
Інші форми запрошення, сповіщення про необхідність явки до ТЦК та СП законодавцем не встановлені.
Натомість, матеріали справи не містять доказів того, що позивачем була отримана повістка за №1793645, що б свідчило про належне повідомлення позивача щодо дати та часу на який необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Абзацом 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію закріплено правило, згідно якого у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Окрім того, з оскаржуваної постанови неможливо встановити чи повідомлявся позивач належним чином про розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що особа (позивач), будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час і у встановлений законом строк не повідомив відповідний орган влади про причини своєї неявки або вказані причини не підпадають під перелік законодавчо визначених поважних причин неявки за повісткою.
Як зазначає позивач, що будучи доставленим в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 при розгляді справи йому не надано можливості ознайомитись з копією повістки. Окрім того зазначає, що постійно проживає з матір'ю за адресою реєстрації, місце проживання та номер телефону не змінював, будь-яких повідомлень про наявність рекомендованого листа про виклик до територіального центру комплектування з поштових відділень не отримував.
У протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 10.03.2025 №280, ОСОБА_1 роз'яснено права. З приписами ст. 268 КУпАП позивач ознайомлений під особистий підпис, про що зазначено в протоколі. Пояснення, які надав позивач, містяться в протоколі №280 від 10.03.2025р. (а.с.18-19).
За правилами ч. 1 ст.287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до Інструкції зі складання територіальним центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024, складати протоколи про адміністративні правопорушення має право уповноважена особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки та визначаються наказами керівників відповідних центрів комплектування та соціальної підтримки. У протоколі про адміністративне правопорушення окрім анкетних даних зазначається пояснення особи, яке притягується до адміністративної відповідальності. В подальшому матеріали справи про адміністративне правопорушення передаються уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол, керівнику відповідного центру комплектування та соціальної підтримки для розгляду, де керівник виносить постанову за справою про адміністративне правопорушення. Керівником приймається одне із рішень, яке оголошується негайно особі. П. 14 зазначено, що копія постанови вручається або надсилається особі протягом трьох днів, особисто під підпис, що вказується в постанові або надсилається поштою про що зроблено відмітка у справі, до якої долучається корінець поштового повідомлення про отримання.
Статтею 283 КУпАП встановлено вимоги щодо змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення, в якій повинні бути викладені всі обставини правопорушення, отримані на підставі дослідження та оцінки доказів в їх сукупності, обґрунтування наявності складу правопорушення. Зокрема, постанова у справі про адміністративне правопорушення має містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Оскаржувана постанова не містить жодної інформації про обставини вчиненого правопорушення, відсутні зібрані під час розгляду справи про адміністративні правопорушення докази, на підставі яких уповноважена особа прийшла до висновку про винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позивач в 2001 році проходив ВЛК у ІНФОРМАЦІЯ_4 та за ї результатами визнаний непридатним для військової служби. Підтвердженням цього є відмітка в паспорті громадянина України як невійськовозобов'язаний (а.с.13).
Окрім того, перебуваючи 10.03.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 , уповноважена особа, що розглядав справу, ознайомився з медичними документами позивача та повторно не скеровував ОСОБА_1 на ВЛК.
В оскаржуваній постанові не зазначено будь-яких доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не проаналізовано обставин щодо попереднього проходження ОСОБА_1 медичного огляду, окрім того не наведено обставин щодо того, яким чином встановлено факт порушення, не встановлено чи є ОСОБА_1 військовозобов'язаним, не виключеним з військового обліку тощо, не надано доказів чи перебуває він на обліку саме в ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь- які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що матеріалами справи не підтверджений факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, судовий збір в розмірі 605,60 грн, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, підлягає стягненню з ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 2, 5, 19, 25, 90, 168, 246, ч.ч.4,5 ст. 250, 258, 293 КАС України, суд,-
ухвалив:
Позов задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 №280 від 10.03.2025р. про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи,ухвалення рішення,винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні),суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Текст рішення складено 16.12.2025р.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя В. В. Свірідова