судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Тітова М. Ю. щодо постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2025 року в справі № 336/271/22 (провадження № 61-12449св24)
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» до комісії з трудових спорів виробничого підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про скасування рішення комісії з трудових спорівза касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на постанову Запорізького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року.
У січні 2022 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») звернулося до суду з вищевказаним позовом.
Позовні вимоги мотивувало тим, що наказом АТ «Укрзалізниця» від 09 грудня 2021 року № 319/ОС ОСОБА_1 було відсторонено від роботи з підстави відсутності документа про щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS Cov-2.
Проте рішенням комісії з трудових спорів виробничого підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» від 21 грудня 2021 року № 4 зазначений наказ скасовано.
Вважав таке рішення комісії з трудових спорів незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відсторонення ОСОБА_1 від роботи має об'єктивні підстави та є виправданим.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 29 травня 2023 року позов задоволено.
Скасовано рішення комісії з трудових спорів виробничого підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 21 грудня 2021 року № 4 про скасування наказу № 319/ОС «По особовому складу» від 09 грудня 2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 .
Постановою Запорізького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року заочне рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 29 травня 2023 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Верховний Суд з таким висновком суду апеляційної інстанції не погодився та постановою від 10 грудня 2025 року скасував постанову Запорізького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року й залишив у силі заочне рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 29 травня 2023 року.
Колегія суддів вважала, що АТ «Укрзалізниця» правомірно прийняло рішення про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, а тому правильним є висновок суду першої інстанції про скасування оскаржуваного рішення комісії з трудових спорів.
З такими висновками колегії суддів погодитися не можу й відповідно до вимог статті 35 ЦПК України висловлюю окрему думку.
Відповідно до статті 228 КЗпП України у разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії.
Основним Законом України є Конституція України, статтею третьою якої проголошено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
У частині другій статті 28 Конституції України зазначено, що жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Пунктом 1 статті 92 Конституції України встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина визначаються виключно законами України.
Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якої належить прийняття законів (статті 75, 85 Конституції України).
Відповідно до пункту 2 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, втім цей орган не наділений повноваженнями приймати нормативно-правові акти, спрямовані на звуження або обмеження цих прав.
Отже, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Статтею 21 КЗпП України визначено рівність трудових прав громадян та заборонено будь-яку дискримінацію у сфері праці, зокрема обмеження прав працівників залежно від стану їхнього здоров'я.
Відповідно до статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або вповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів; відмови або ухилення від навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження.
В Україні відсутній закон, яким би встановлювалась обов'язковість щеплення проти COVID-19.
Встановлення такого обмеження постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, яка є підзаконним актом, суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.
Враховуючи викладене, оскільки Кабінет Міністрів України не мав повноважень обмежувати конституційні права і свободи людини і громадянина, а Верховна Рада України не приймала закону щодо обов'язковості щеплення проти COVID-19, вважаю, що наказ АТ «Укрзалізниця» про відсторонення ОСОБА_1 від роботи у зв'язку з відсутністю у нього такого щеплення однозначно є незаконним та порушує його право на працю, тому рішення комісії з трудових спорів про скасування цього наказу є законним.
Отже, постанова Запорізького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року, якою відмовлено в позові АТ «Укрзалізниця» підлягала залишенню без змін.
Суддя М. Ю. Тітов