03 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 552/6958/24
провадження № 61-10196ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційні скарги Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради та Управління майном комунальної власності Полтавської міської ради на постанову Полтавського апеляційного суду від 10 липня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Управління майном комунальної власності міста,
про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
У жовтні 2024 року Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради (далі - КП «ЖЕО № 2» Полтавської міської ради) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Управління майном комунальної власності міста, у якому просило визнати ОСОБА_1 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням у кімнаті
АДРЕСА_1 .
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2025 року позов
КП «ЖЕО № 2» Полтавської міської ради задоволено. Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням у кімнаті
АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 липня 2025 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2025 року скасовано
та ухвалено нове рішення, яким відмовлено КП «ЖЕО № 2» у задоволенні позову. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
12 серпня 2025 року КП «ЖЕО № 2» Полтавської міської ради, засобами поштового зв'язку, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 10 липня 2025 року у цій справі, у якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 10 липня 2025 року і залишити в силі рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2025 року.
05 серпня 2025 року Курнакова Н. О., яка зазначала, що діє в інтересах Управління майном комунальної власності Полтавської міської ради, засобами поштового зв'язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 10 липня 2025 року у цій справі, у якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 10 липня 2025 року і залишити в силі рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2025 року поновлено КП «ЖЕО № 2» Полтавської міської ради строк на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 10 липня 2025 року, касаційну скаргу залишено без руху
та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2025 року касаційну скаргу Управління майном комунальної власності Полтавської міської ради залишено без руху
та надано строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвал про залишення касаційних скарг без руху «ЖЕО № 2» Полтавської міської ради та Управління майном комунальної власності Полтавської міської ради подали до суду матеріали на усунення недоліків.
Таким чином, недоліки касаційних скарг заявниками усунуті.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати
від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги
до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE
v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України
(є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду
в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок
і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої
та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами,
що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту
7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України
від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один
із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим
за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності
(пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України
від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах
та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом касаційного оскарження є судове рішення, ухвалене у справі про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Ця справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того
чи визнавав її такою суд першої, апеляційної чи касаційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційні скарги та додані до них матеріали не містять.
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржене судове рішення ухвалено у малозначній справі. Тому
у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційні скарги подані на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради та Управління майном комунальної власності Полтавської міської ради
на постанову Полтавського апеляційного суду від 10 липня 2025 року у справі
за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація
№ 2» Полтавської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Управління майном комунальної власності міста, про визнання особи такою,
що втратила право користування жилим приміщенням, відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційних скарг матеріали направити заявникам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська