11 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 209/3744/21
провадження № 61-12598ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , нарішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року (повний текст складений 08 вересня 2025 року)у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради, третя особа - ОСОБА_4 , про скасування рішення про державну реєстрацію права власності,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 та Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради, визначивши третьою особою - ОСОБА_4 , про скасування рішення про державну реєстрацію прав.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що:
він, згідно додаткового рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року у справі №209/696/16-ц є власником 1/3 частки житловою будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
на підставі рішення про державну реєстрацію прав № 50946892 від 03 лютого 2020 року, прийнятого державним реєстратором Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради Коноплянкою В. М. про державну реєстрацію права власності до Реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис № 35311701 про право власності ОСОБА_3 на 2/3 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
в свою чергу, підставою реєстрації за ОСОБА_3 права власності та внесення до Реєстру оспорюваного запису було рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 лютого 2018 року по справі № 209/696/16-ц;
однак, при прийнятті рішення про реєстрацію речового права державний реєстратор свідомо проігнорував додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська від 05 серпня 2019 року у справі № 209/696/16-ц, яке є невід'ємною частиною рішення від 02 лютого 2018 року, та які підлягають спільному (одночасному) виконанню;
рішенням № 51149304 від 14 лютого 2020 року позивачу відмовлено у реєстрації права власності на 1/3 частки житлового будинку за спірною адресою, яке позивач просив здійснити на підставі додаткового рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська від 05 серпня 2019 року у справі № 209/696/16-ц. При цьому державним реєстратором зазначено, що згідно актуальних даних реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстроване право власності на це майно виглядає наступним чином: ОСОБА_3 - 2/3 частки; ОСОБА_1 - 2/15 частки; ОСОБА_5 - 1/5 частки. Тому виконати додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська від 05 серпня 2019 року у справі №209/696/16-ц не є можливим;
разом з цим державний реєстратор вдався до роз'яснення та тлумачення судових рішень, на підставі яких всі співвласники набули право власності, та надав правову оцінку цим рішенням щодо переваги одних рішень над іншими, чим вийшов за межі наданих йому повноважень, надав протиправну перевагу праву власності відповідача, здійснив несанкціоноване втручання у право власності позивача та свавільно позбавив його частки нерухомого майна.
На підставі викладеного просив:
скасувати рішення про державну реєстрацію прав № 50946892 від 03 лютого 2020 року, прийняте державним реєстратором Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради Коноплянкою В. М. про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на 2/3 частки нерухомого майна - житлового будинку загальною площею 388,1 кв. м, житлова площа 91,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 квітня 2024 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради, третя особа: ОСОБА_4 про скасування рішення про державну реєстрацію прав № 50946892 від 03 лютого 2020 року, прийняте державним реєстратором Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради Коноплянкою В. М. про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на 2/3 частки нерухомого майна - житлового будинку загальною площею 388,1 кв. м, житлова площа 91,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , - відмовлено.
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року, в якій просив їх скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року указані недоліки було усунуто.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про державну реєстрацію права власності.
Ця справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої, апеляційної чи касаційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради, третя особа - ОСОБА_4 , про скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат