10 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 607/22889/24
провадження № 61-13628ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 червня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційногосуду від 13 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживачів шляхом визнання кредитного договору недійсним та визнання обов'язку щодо повернення коштів відсутнім,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал»)звернулося в суд із позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 609522691 від 07 грудня 2021 року в розмірі 48 445,86 грн, з яких 15979 грн - прострочена заборгованість по кредиту, 32 466,86 грн - прострочена заборгованість за відсотками.
Позов мотивований тим, що 07 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 609522691 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачці кредит у розмірі 22 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів. Позичальник зобов'язувалася повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.
Право грошової вимоги за указаним кредитним договором переходило тричі на підставі договорів факторингу: від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс»; від ТОВ «Таліон Плюс до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача - ТОВ «Юніт Капітал».
Так, згідно останнього договору факторингу від 04 вересня 2024 року № 0409/24, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал», до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 48 445,86 грн відповідно до реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу.
ТОВ «Юніт Капітал» зазначало, що унаслідок неналежного виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором у відповідачки виникла заборгованість, яку товариство просила стягнути з відповідачки в свою користь
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Юніт Капітал», ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживачів шляхом визнання кредитного договору недійсним та визнання обов'язку щодо повернення коштів відсутнім, у якому просила суд визнати недійсним договір кредитної лінії № 609522691 від 07 грудня 2021 року, визнати відсутнім обов'язок щодо повернення коштів за цим договором.
Зустрічний позов мотивований тим, що відповідач не укладала з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитного договору, не підписувала його та кредитних коштів не отримувала.
Зазначала, що заходила на веб-сайт первісного кредитора з метою укладення кредитного договору, однак через незрозумілість викладеної інформації вийшла з цього сайту. Також, на думку відповідачки зазначена в договорі інформація про особу позивача (анкетні дані, електронна адреса, номер телефону) не відповідає дійсності та не свідчить про проходження позичальником повної ідентифікації, необхідної для укладення електронного кредитного договору. Зазначала, що банківська картка, на яку були зараховані кредитні кошти, позивачу не належить, що також підтверджує, що кредитні грошові кошти позивач не отримувала.
Вважала, що умови договору є несправедливими в розумінні пункту 11 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого сторонами строку кредитування та нарахувати непропорційну велику суму відсотків за користування кредитом.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18 червня 2025 року у задоволенні первісного позову ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено повністю. У зустрічному позові ОСОБА_1 до ТОВ «Юніт Капітал», ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживачів шляхом визнання кредитного договору недійсним та визнання обов'язку щодо повернення коштів відсутнім відмовлено повністю. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Тернопільського апеляційногосуду від 13 жовтня 2025 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 червня 2025 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Юніт Капітал», ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживачів шляхом визнання кредитного договору недійсним та визнання обов'язку щодо повернення коштів відсутнім залишеним без змін.
Апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал» щодо відмови у задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 червня 2025 року в частині вирішення позову ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано. Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором від 07 грудня 2021 року № 609522691 в розмірі 15 975 грн, що є заборгованістю за тілом кредиту. У задоволенні решти вимог ТОВ «Юніт Капітал» відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
27 жовтня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 червня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року, у якій просить скасувати частково рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині зустрічного позову та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 12 листопада 2025 року указані недоліки було усунуто.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (resjudicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт другий частини першої статті 19 ЦПК України).
Предметом касаційного оскарження є судове рішення ухвалене у справі за первісним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 48 445,86 грн, за зустрічним позовом- захист прав споживачів шляхом визнання кредитного договору недійсним та визнання обов'язку щодо повернення коштів відсутнім.
Отже, ця справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції.
Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
ОСОБА_1 в касаційній скарзі вказує, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки чинним законодавством не визначено чіткий перелік доказів, якими підтверджується факт укладення договору, цілісності та ідентичності умов надання банківських послуг із умовами які долучені до судової справи, шляхом використання одноразового цифрового ідентифікатора, та приєднання до публічних умов, а також справедливості умов договору відносно надмірної відповідальності споживача, Крім того, сума заборгованості, стягнута зі скаржника судами попередніх інстанцій є для скаржника значною. Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує, у чому проявляється значний суспільний інтерес та виняткове значення. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа становить значний суспільний інтерес та виняткове значення, а касаційна скарга стосується питань права, що мають фундаментальне значення для єдиної правозастосовчої практики.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Крім того, ОСОБА_1 у клопотанні, яке міститься у касаціній скарзі, просить про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи після вирішення судом питання про відкриття провадження та витребування матеріалів справи. Тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 червня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживачів шляхом визнання кредитного договору недійсним та визнання обов'язку щодо повернення коштів відсутнім.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат