17 грудня 2025 року
м. Київ
Справа № 910/7257/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю.Л. - головуючого, Булгакової І.В., Малашенкової Т. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування»
на рішення Господарського суду міста Києва від 20 серпня 2025 року (суддя Турчин С. О.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 листопада 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий Сулім В. В., судді: Коротун О. М., Ткаченко Б. О.)
у справі №910/7257/25
за позовом Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
до Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування»
про стягнення 573 729,60 грн,
01 грудня 2025 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Верховний Суд, Суд) через систему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» (далі - ПАТ «КЦКБА», скаржник) на рішення Господарського суду міста Києва від 20 серпня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 листопада 2025 року у справі №910/7257/25, в якій просить скасувати повністю зазначені судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Крім того, скаржник у касаційній скарзі просить здійснювати її розгляд в судовому засіданні з викликом сторін.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 грудня 2025 року для розгляду зазначеної касаційної скарги у справі №910/7257/25 визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.
За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі №910/7257/25 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а)касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в)справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно якою серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною п'ятою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини сьомої зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2025 року установлено у розмірі 3 028,00 грн.
Приписами пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у справі №910/7257/25 є стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки у сумі 573 729,60 грн, що менше п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 500 = 1 514 000,00 грн), а тому у розумінні ГПК України справа №910/7257/25 за загальним правилом не підлягає касаційному перегляду.
Разом із тим підпункти «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачають випадки за наявності яких рішення суду у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути оскаржено в касаційному порядку. При цьому, особа, яка подає касаційну скаргу повинна обґрунтувати та довести наявність такого випадку.
У касаційній скарзі ПАТ «КЦКБА» просить рішення Господарського суду міста Києва від 20 серпня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 листопада 2025 року у справі №910/7257/25 скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник зазначає, що підставами касаційного оскарження є пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункти 1, 2 частини третьої статті 310 ГПК України та вказує, що: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду; суд не дослідив зібрані у справі докази та безпідставно розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Зокрема, посилаючись на хід розгляду справи, обсяги і змістовну насиченість заяв по суті справи та обсяг доказів у справі, на думку скаржника, справа №910/7257/25 була віднесена судом першої інстанції до категорії малозначних помилково, а тому рішення та постанова підлягають касаційному оскарженню (підпункт «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).
Суд зауважує, що касаційна скарга ПАТ «КЦКБА» не може бути прийнята до касаційного перегляду, оскільки не містить обґрунтувань про те, що дана справа була віднесена судом першої інстанції до категорії малозначних помилково, а зводиться лише до незгоди із оскаржуваними судовими рішеннями. При цьому стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки у сумі 573 729,60 грн не є тією справою, яка у розумінні приписів частини четвертої статті 247 ГПК України, не може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження. Чинний ГПК України не містить прямої заборони, щодо розгляду справ про стягнення у сумі 573 729,60 грн (менше п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), у порядку спрощеного позовного провадження.
Одночасно скаржник зазначає, що судом не враховано правової позиції Верховного Суду, не досліджено зібраних у справі доказів, розглянуто справу у порядку спрощеного позовного провадження, яка, на думку скаржника, підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, є підставою оскарження за пунктом 2 частини третьої статті 310 ГПК України і пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, а не за підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України в яких визначені випадки оскарження судових рішень у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Наведені доводи скаржника зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів у справі, а також встановлення інших обставин у справі, що в силу приписів статті 300 ГПК України не входить до повноваження суду касаційної інстанції.
Колегія суддів відзначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь однієї з сторін є звичайним передбачуваним процесом.
Верховним Судом взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду цієї справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію та врахував межі, порядок, повноваження судів щодо розгляду справи.
Судом також враховано, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства. Водночас, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Зважаючи на обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ «КЦКБА» на підставі пункту 1 частини першої статті 293 цього ж Кодексу, оскільки її подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження, клопотання скаржника не розглядається.
Керуючись статтями 2, 12, 15, 17, 163, 232, 234, 235, 287, 293, 314 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» на рішення Господарського суду міста Києва від 20 серпня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 листопада 2025 року у справі №910/7257/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Л. Власов
Судді І. В. Булгакова
Т. М. Малашенкова