10 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 915/1201/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників сторін:
позивача - Мокан О.О.
відповідача - Дабіжа Я.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 (у складі колегії суддів: Ярош А.І. (головуючий), Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.)
та рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2025 (суддя Коваль С.М.)
за позовом Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стивідорна Інвестиційна Компанія"
про стягнення 1 943 446,54 грн,
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" (надалі - ДП "Миколаївський морський торговельний порт", Позивач, Скаржник) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стивідорна Інвестиційна Компанія" (надалі - ТОВ "Стивідорна Інвестиційна Компанія", Відповідач), в якому просив суд стягнути з Відповідача грошові кошти у сумі 1 943 446,54 грн.
1.2. В обґрунтування позовних вимог ДП "Миколаївський морський торговельний порт" посилається на неналежне виконання ТОВ "Стивідорна Інвестиційна Компанія" зобов'язань за договором оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 21.07.2009 № 9-А (надалі - договір оренди), а саме зобов'язань щодо своєчасної та у повної сплати орендної оплати за період з 01.01.2024 по 31.08.2024.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2025 у справі № 915/1201/24, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 у справі № 915/1201/24, у задоволенні позову відмовлено.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що Відповідачем внаслідок ведення військових дій на території держави та дії розпоряджень капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 року № 15 та № 15/1 щодо заборони руху всіх суден неможливе використання портальних кранів, розташованих на причалі № 11, переданих йому Позивачем на підставі договору оренди у спірний період, що, в силу приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, зумовлює наявність правових підстав для звільнення ТОВ "Стивідорна Інвестиційна Компанія" від сплати нарахованої орендної плати за цим договором.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. Звертаючись з касаційною скаргою ДП "Миколаївський морський торговельний порт" просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2025 у справі № 915/1201/24, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
3.2. Ухвалою Суду від 13.11.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Миколаївський морський торговельний порт" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2025 у справі № 915/1201/24 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. В обгрунтуванні касаційної скарги ДП "Миколаївський морський торговельний порт" вказує на:
- неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 759, 762 Цивільного кодексу України, положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна", положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 "Деякі питання оренди державного та комунального майна" (надалі - Постанова від 03.06.2020 № 483), постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" від 27.05.2022 № 634 (надалі - Постанова від 27.05.2022 № 634) без урахування висновків щодо застосування даних норм, викладених у постановах Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 914/1248/18, від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17, від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20, від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20, від 18.08.2020 у справі № 910/10657/19, від 05.06.2018 у справі № 905/1601/17, від 07.12.2022 у справі № 911/1064/21;
- відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості застосування статті 762 Цивільного кодексу України без дотримання спеціальних вимог передбачених, зокрема положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Постанови від 03.06.2020 № 483, Постанови від 27.05.2022 № 634 як підстави для звільнення орендаря від обов'язку зі сплати орендної плати.
3.4. 01.12.2025 ТОВ "Стивідорна Інвестиційна Компанія" надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 у справі № 915/1201/24 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
4.1. 21.07.2009 між ДП "Миколаївський морський торговельний порт", як орендодавцем, та ТОВ "Стивідорна Інвестиційна Компанія", як орендарем, укладено договір оренди.
4.2. Відповідно до умов укладеного сторонами договору ДП "Миколаївський морський торговельний порт", як орендодавець, зобов'язалося передати в строкове платне користування окремо індивідуально визначене майно - портальні крани згідно переліку в додатку № 1 доданого договору, що перебуває на балансі Позивача, з метою його використання за цільовим призначенням - використання у господарській діяльності для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, а ТОВ "Стивідорна Інвестиційна Компанія" за користування орендованим майном повинно щомісяця сплачувати визначену згідно з Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розділу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (із змінами та доповненнями), за ставкою 25 % відсотків від вартості майна, визначеної відповідно до звіту про незалежну експертну оцінку, виконану станом на 30.06.2016 (пункт 3.1 договору оренди з урахуванням додаткової угоди № 3), при цьому орендна плата здійснюється шляхом перерахування на поточний рахунок до 15-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, на підставі рахунку, виставленого до 10-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування (пункт 3.4 договору оренди).
4.3. Пункт 3.2 договору оренди передбачає визначення орендної плати за кожний наступний місяць шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
4.4. Відповідно до пунктів 2.1 та 2.3 договору оренди, Відповідач вступає у строкове платне користування майном не раніше дати підписання сторонами даного договору та акту прийому-передачі майна, передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в звіті про незалежну оцінку.
4.5. Факт передачі майна Відповідачу підтверджується актами прийому-передачі від 21.07.2009 № № 1-6.
4.6. У межах пункту 11.1 договору оренди з урахуванням додаткових угод сторони погодили, що договір оренди діє з моменту його підписання обома сторонами і по 31.12.2026 включно, а в частині розрахунків договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
4.7. На виконання умов договору ДП "Миколаївський морський торговельний порт" виставлено ТОВ "Стивідорна Інвестиційна Компанія" рахунки: від 31.01.2024 № 01492525 на суму 238205,32 грн, від 29.02.2024 № 03142525 на суму 238919,93 грн, від 31.03.2024 № 04842525 на суму 240114,53 грн, від 30.04.2024 № 06492525 на суму 240594,76 грн, від 31.05.2024 № 08132525 на суму 242038,33 грн, від 30.06.2024 № 09412525 на суму 247363,16 грн, від 31.07.2024 № 11342525 на суму 247363,16 грн, від 31.08.2024 № 12742525 на суму 248847,35 грн.
Зазначені рахунки на оплату орендної плати не оплачені.
4.8. Починаючи з лютого місяця 2024 року від Відповідача на адресу Позивача надходили листи від 02.02.2024 № 15, від 20.02.2024 № 25, від 08.03.2024 № 38, з вимогою про звільнення ТОВ "Стивідорна Інвестиційна Компанія" від орендної плати на підставі пункту 10.1 договору та частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України.
4.9. За твердженнями Позивача, ТОВ "Стивідорна Інвестиційна Компанія" у спірний період продовжувало здійснювати господарську діяльність, обставин протилежного Відповідачем не доведено, у зв'язку із чим, на думку Позивача, у нього відсутні підстави для звільнення від сплати орендної плати за договором на підставі частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України. Відтак, Позивач вважає, що ТОВ "Стивідорна Інвестиційна Компанія" порушило договірні зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів за договором оренди за період з січня по серпень 2024 року, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 1 943 466,54 грн.
4.10. Вказані обставини стали підставою для звернення Позивача до суду із заявленим позовом про стягнення заборгованості за договором оренди за період з 01.01.2024 по 31.08.2024.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ДП "Миколаївський морський торговельний порт" не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.3. Предметом касаційного перегляду у даній справі є постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2025 у справі № 915/1201/24, якими відмовлено у задоволенні позову про стягнення сплати орендної оплати за період з 01.01.2024 по 31.08.2024 в розмірі 1 943 446,54 грн з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій наявності правових підстав для звільнення ТОВ "Стивідорна Інвестиційна Компанія" від обов'язку сплати нарахованої орендної плати за укладеним між сторонами договором оренди.
5.4. Зокрема, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України у зв'язку з веденням військових дій на території держави та дією розпоряджень капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15 та № 15/1, якими запроваджено заборону руху всіх суден, що зумовило неможливість використання Відповідачем портальних кранів, розташованих на причалі № 11 та переданих йому Позивачем на підставі договору оренди у спірний період.
5.5. У касаційній скарзі Скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 759, 762 Цивільного кодексу України, вказуючи на те, що до спірних правовідносин підлягала застосуванню виключно спеціальна процедура звільнення від сплати орендної плати, передбачена Законом України "Про оренду державного та комунального майна", положеннями Постанови від 03.06.2020 № 483 та Постанови від 27.05.2022 № 634, яка, на думку Скаржника, передбачає обов'язкове звернення орендаря з окремою заявою про звільнення від орендної плати із доданням доказів неможливості використання майна та ухвалення орендодавцем окремого рішення з цього питання. При цьому Скаржник посилається на практику Верховного Суду та вважає наявною необхідність формування окремого правового висновку щодо порядку застосування статті 762 Цивільного кодексу України у співвідношенні з нормами спеціального законодавства у сфері оренди державного та комунального майна.
5.6. Виходячи з мотивів ухвалення оскаржуваних судових рішень та доводів, наведених у касаційній скарзі, до предмета касаційного перегляду у даній справі входить перевірка правильності використання судами попередніх інстанцій підходів до тлумачення та застосування статті 762 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах, зокрема з огляду на їх співвідношення із спеціальним законодавством у сфері оренди державного та комунального майна.
5.7. З приводу наведеного Суд зазначає таке.
5.8. Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
5.9. Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
5.10. У статті 759 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
5.11. За приписами частини першої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
5.12. Закон України "Про оренду державного та комунального майна" врегульовує правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, а також передачею права на експлуатацію такого майна.
5.13. Абзацом 4 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" врегульовано, що договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 17 цього ж закону орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
5.14. Стаття 14 Цивільного кодексу України унормовує, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується як засобами заохочення, так і відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
5.15. Відповідно до пункту 127 Постанови від 03.06.2020 № 483 не допускається внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування тощо) протягом строку його дії, крім випадків передбачених відповідним пунктом зазначеної постанови.
Так, у підпункті 3 пункту 127 Постанови від 03.06.2020 № 483 зазначено, що внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування тощо) протягом строку його дії можливе у випадку, коли можливість користування майном істотно зменшилася через обставини, за які орендар не відповідає, зокрема у разі: а) істотного пошкодження об'єкта оренди внаслідок дії обставин непереборної сили, які настали після підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта, за умови, що відновлення об'єкта до того стану, в якому він перебував до настання таких обставин, потребуватиме капітального ремонту об'єкта оренди; б) припинення забезпечення об'єкта оренди комунальними послугами, якими об'єкт оренди був забезпечений або повинен бути забезпечений відповідно до умов договору та/або оголошення про передачу майна в оренду, якщо внаслідок такого припинення об'єкт оренди не може бути використаний орендарем; в) здійснення капітального ремонту, реставрації або реконструкції об'єкта оренди з ініціативи балансоутримувача або його органу управління, якщо під час виконання будівельних робіт використання об'єкта оренди може завдати шкоди життю або здоров'ю людей, що перебувають або можуть перебувати всередині об'єкта оренди; г) вилучення майна (його частини) відповідно до Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".
У такому разі зменшення орендної плати або тимчасове (на період існування обставин, зазначених у підпунктах "а" - "г" підпункту 3 цього пункту) звільнення орендаря від сплати орендної плати здійснюється за рішенням орендодавця на підставі заяви орендаря, до якої додані документи, що підтверджують існування відповідних обставин, або на підставі рішення суду.
5.16. Згідно з пунктом 129-1 Постанови від 03.06.2020 № 483, якщо у зв'язку із змінами у соціально-економічному становищі в країні або в окремих її регіонах внаслідок економічної кризи, стихійного лиха, запровадження карантинних обмежень або інших подій, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за укладеними договорами оренди, Кабінет Міністрів України або представницький орган місцевого самоврядування ухвалили рішення про надання орендних знижок, звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, визначеними у такому рішенні, то підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, прийнятий на підставі звернення орендаря, на якого вони поширюються, крім випадків, коли у рішенні Кабінету Міністрів України або представницького органу місцевого самоврядування зазначається про те, що знижки або звільнення застосовуються без окремого рішення орендодавця.
Орендні знижки або звільнення у таких випадках надаються з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування), або якщо у відповідному рішенні дата початку застосування знижки або звільнення не визначена, - то з дати, визначеної у наказі орендодавця. Припинення застосування знижки або звільнення відбувається з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування) або в наказі орендодавця. Зміни до договору оренди про початок або припинення застосування знижки або звільнення у такому випадку не вносяться.
5.17. З метою врегулювання правовідносин оренди державного та комунального майна під час дії в Україні воєнного стану Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову від 27.05.2022 № 634.
5.18. За змістом підпункту 4-1 пункту 1 Постанови від 27.05.2022 № 634, за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після такої дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які є портовими операторами та використовують майно, розташоване в морських портах Миколаїв, Ольвія, Білгород-Дністровський, починаючи з 24.02.2022 і до моменту повного відновлення торговельного судноплавства або встановлення Кабінетом Міністрів України рівня охорони у зазначених морських портах нижче, ніж рівень 3 у кожному із зазначених морських портів. Положення цього підпункту не застосовуються з 01.08.2022 до орендарів, які повністю або частково провадять діяльність з використанням орендованого майна або передали його у користування третім особам. Звільнення від орендної плати надається окремим рішенням орендодавця за зверненням орендаря. Підставою для прийняття рішення про звільнення від орендної плати є довідка балансоутримувача відповідного орендованого державного майна за встановленою Фондом державного майна формою про те, що орендар такого майна протягом звітного місяця не використовував таке майно в своїй діяльності. Зазначена довідка надається орендодавцю не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, а довідка за період з 01.08. по 30.09.2022 - не пізніше 10.11.2022.
5.19. Поряд з цим Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 дійшла висновку, що частина шоста статті 762 Цивільного кодексу України не містить вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження, а тому підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
5.20. У постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 914/1248/18, на яку звертає увагу Скаржник, зауважено, що норма права, закріплена в частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України, визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.
Верховний Суд констатував, що для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.
Тотожна позиція викладена у постановах Верховного від 18.08.2020 у справі № 910/10657/19, від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20, від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17.
5.21. При цьому незалежними від волі орендаря обставинами є, зокрема, незаконне захоплення майна іншою особою, неповідомлення орендодавцем орендаря про права третіх осіб на майно (наприклад, право застави, при реалізації якого може накладатися арешт на майно, що унеможливлює доступ орендаря до нього), аварійний чи незадовільний технічний стан майна, правомірне зайняття приміщення третьою особою на підставі договору оренди, раніше укладеного з орендодавцем.
При настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, висновок судової експертизи про аварійний стан об'єкта оренди, рішення компетентного державного органу про початок його реконструкції, реставрації чи капітального ремонту тощо.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 905/1601/17, щодо неврахування висновків якої зазначено Позивачем.
5.22. Таким чином, при оцінці судом таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а обов'язком орендаря є доведення належними та допустимими доказами наявність тих обставин, на які він посилається, як на такі, що підтверджують факт неможливості використання ним орендованого майна з незалежних від нього причин.
Правова позиція стосовно застосування приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України є сталою і послідовною та викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема: у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/8040/20, № 616/41/20, № 910/14244/20, № 911/1064/21, на які також звертає увагу й Скаржник.
5.23. Колегія суддів бере до уваги, що постанови Верховного Суду, на які посилається Скаржник, формулюють загальні підходи до застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та окреслюють особливості доказування орендарем обставин неможливості користування майном, однак не містять висновків зокрема щодо необхідності (обов'язковості) ухвалення орендодавцем окремого рішення про звільнення орендаря від сплати орендної плати відповідно до вимог спеціального законодавства у сфері оренди державного та комунального майна.
5.24. Поряд із цим Суд ураховує, що питання належності застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України за подібних обставин спору, предметом якого було також стягнення несплаченої орендної плати за користування майном, орендні правовідносини щодо якого регулюються також законодавством про оренду державного та комунального майна, уже було предметом аналізу Верховного Суду у постанові від 15.01.2025 у справі № 915/1592/23.
За результатами перегляду вказаної справи колегія суддів дійшла висновку, що неможливість використання відповідачем у спірний період майна, переданих йому позивачем на підставі договору оренди, в силу приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України зумовлює наявність правових підстав для звільнення орендаря від сплати орендної плати за відповідний період.
Верховний Суд зазначив, що норма частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України не суперечить та не є неузгодженою до норми частини третьої статті 759 цього ж кодексу. Посилання у статті Цивільного кодексу (загальний закон) на Закон України "Про оренду державного та комунального майна (спеціальний закон) не є підставою для незастосування цієї статті чи встановлення будь-якого іншого порядку її застосування, розширеного тлумачення тощо.
При цьому Верховний Суд виходив з того, що скаржник не довів саме неправильного застосування господарськими судами ні вимог статті 762 Цивільного кодексу України, ні норми статті 759 цього ж Кодексу, а матеріалами справи не підтверджено порушення сторонами чи неправильного застосування судами норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна" з урахуванням обставин, встановлених у цій справі, зокрема дій/бездіяльності орендодавця.
5.25. Отже, у відповідній категорії спорів застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України не ставиться у залежність виключно від обов'язкової наявності окремого волевиявлення орендодавця щодо звільнення орендаря від орендної плати, реалізованого у порядку, визначеному Постановами від 03.06.2020 № 483 та від 27.05.2022 № 634. Натомість підлягають комплексній оцінці фактичні обставини конкретного спору, зокрема поведінка обох сторін: як орендаря, так і орендодавця, у т. ч. щодо належного та своєчасного реагування на заяву орендаря про звільнення.
5.26. Ураховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для формування у межах цієї справи окремого правового висновку Верховного Суду щодо можливості та порядку застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України в контексті норм спеціального законодавства у сфері оренди державного та комунального майна, зокрема щодо підстав звільнення орендаря від сплати орендної плати.
Застосування зазначеної норми перебуває у прямому зв'язку з установленими у кожній конкретній справі фактичними обставинами спору, поведінкою сторін та належністю доведення орендарем обставин неможливості користування майном з причин, за які він не відповідає. За таких умов правозастосування має індивідуальний характер, а відтак не зумовлює необхідності додаткового узагальнюючого висновку суду касаційної інстанції.
5.27. Аналізуючи обґрунтованість позиції судів попередніх інстанцій щодо доведення ТОВ "Стивідорна Інвестиційна Компанія" неможливості користування орендованим майном з причин, що не залежать від нього, Суд виходить із такого.
5.28. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Надалі Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
5.29. Судами за наслідками розгляду спору встановлено, що:
- ТОВ "Стивідорна Інвестиційна Компанія", є портовим оператором, що здійснює свою діяльність у Миколаївському морському порту з 2009 року, зокрема здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, інші пов'язані з цим види господарської діяльності в Миколаївському морському порту в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про морські порти України", Правилами надання послуг у морських портах України, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013 № 348;
- приміщення та територія ДП "Миколаївський морський торгівельний порт", в тому числі до яких віднесено причали порту, відносяться до об'єктів стратегічної інфраструктури, в силу введеного воєнного стану відносно яких запроваджено певні обмеження у використанні, з метою посилення обороноздатності країни;
- загальновідомими та такими, що не потребують доказування, є обставини мінування акваторії Чорного моря, в т. ч. Миколаївського морського порту, для уникнення можливості підходу воєнних кораблів рф;
- відповідно до розпоряджень Капітана Миколаївського морського порту № 15 та 15/1 від 09.03.2022, якими було заборонено рух всіх суден та плавзасобів по річками Південний Буг та Інгул; заборонено відшвартовування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів та терміналів Миколаївського регіону; заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу; заборонено відшвартовування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів та терміналів Миколаївського регіону.
5.30. У зв'язку із чим суди підставно виснували, що з запровадженням воєнного стану на території України було фактично зупинено здійснення морських та річкових перевезень в акваторії морського порту Миколаїв.
5.31. Водночас Суд ураховує, що така обставина, з огляду на її загальновідомий характер, не могла бути невідомою Позивачу, оскільки запровадження воєнного стану та пов'язані з цим обмеження були предметом широкого та тривалого висвітлення у офіційних повідомленнях органів державної влади і засобів масової інформації, а також безпосередньо впливали на здійснення господарської діяльності у сфері портової інфраструктури та перевезень. За таких умов ДП "Миколаївський морський торговельний порт" повинно було об'єктивно усвідомлювати характер і наслідки запроваджених обмежень.
5.32. Також судами попередніх інстанцій взято до уваги, що ТОВ "Стивідорна Інвестиційна Компанія" надано копії адвокатських запитів на адресу уповноважених органів та організацій та відповідей на них (лист Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" № 1375/18-04-05/Вих від 05.11.2024, лист, лист), за результатами оцінки яких встановлено, що:
- в період з 01.01.2024 по 31.08.2024 у морському порту Миколаїв, у тому числі на 11-му причалі, судна під обробку вантажів не приймалися (лист Філії "Дельта Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" б/н та без дати);
- жодне судно не було прийнято під обробку вантажів у Миколаївському морському порту в період з 01.01.2024 по 31.08.2024 (лист Міністерства розвитку громад та територій України № 20990/46/10-24 від 12.11.2024);
- підписана 22.07.2022 у м. Стамбулі Ініціатива про безпечне транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів передбачала здійснення прийому та відвантаження на судна закордонного плавання експортних вантажів з морських портів Чорноморськ, Одеса та Південний (лист Міністерства розвитку громад та територій України № 20990/46/10-24 від 12.11.2024);
- район на підході до Миколаївського морського порту, район Миколаївського морського порту, райони річок Південний Буг, Інгул, Бузько-Дніпровсько-лиманського каналу заборонено для плавання через мінну небезпеку та загрозу піратства (лист Державної установи "Держгідрографія" № 1664/2484/12-1/24 від 12.11.2024).
5.33. Одночасно колегія суддів апеляційного господарського суду проаналізувала доводи Позивача щодо відображення у Реєстрі морських портів України відомостей про те, що морський порт Миколаїв є відкритим, та визнала їх необґрунтованими з огляду на запровадження воєнного стану на території України, у зв'язку з чим фактично зупинено здійснення морських та річкових перевезень в акваторії морського порту Миколаїв. Суд виходив з того, що зазначене підтверджується зокрема Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.02.2022 № 183-р з 25.02.2022, яким установлено рівень охорони 3 у морських та річкових портах України, а також Розпорядженнями Капітана Миколаївського морського порту № 15 та 15/1 від 09.03.2022 відповідно до яких було заборонено рух всіх суден та плавзасобів по річками Південний Буг та Інгул; заборонено відшвартовування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів та терміналів Миколаївського регіону; заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу; заборонено відшвартовування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів та терміналів Миколаївського регіону.
5.34. Також суд апеляційної інстанції надав оцінку й аргументам Позивача щодо фактичного використання ТОВ "Стивідорна Інвестиційна Компанія" об'єкта оренди, обґрунтованим, зокрема, відповіддю Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України" від 25.09.2024 № 1199/18-04-05/Вих, у якій із посиланням на отримання перепусток за період з 24.02.2022 по 10.09.2024 зазначено про здійснення у морському порту Миколаїв навантажувально-розвантажувальних робіт та використання при цьому 140 481 кВт·год електричної енергії.
За результатами такої оцінки суд зазначив, що наведений лист містить лише узагальнену інформацію щодо обсягів вантажопереробки ТОВ "Стивідорна інвестиційна компанія" з 24.02.2022, однак ані сам лист, ані додані до нього матеріали не містять жодних відомостей (доказів), які б уможливлювали достовірне встановлення факту використання Відповідачем саме орендованого майна у спірний період (з 01.01.2024 по 31.08.2024) та, відповідно, здійснення вантажопереробки, зокрема із застосуванням орендованого майна, саме у межах зазначеного періоду. Колегія суддів також виходила з того, що саме лише перебування співробітників ТОВ "Стивідорна Інвестиційна Компанія" на території морського порту не свідчить про можливість використання майна за призначенням.
5.35. Також судами встановлено, що Відповідач неодноразово звертався до Позивача з питання звільнення від сплати орендної плати на підставі частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, що підтверджується наявними в матеріалах справи листами Відповідача, адресованими Позивачеві, від 02.02.2024 № 14, від 20.02.2024 № 27 та від 08.03.2024 № 40. У відповідних листах Відповідач наголошував на неможливості використання орендованого майна та просив надати відповідні довідки про те, що орендар протягом звітних місяців не використовував орендоване майно, посилаючись на приписи частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України.
Водночас матеріали справи не містять доказів належного, своєчасного та по суті реагування Позивача на зазначені звернення ТОВ "Стивідорна Інвестиційна Компанія". Так, відсутні докази розгляду заяви орендаря з викладенням мотивованої позиції щодо можливості/неможливості застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах.
За таких обставин наведене у сукупності свідчить, що ДП "Миколаївський морський торговельний порт" фактично проігнорувало ініційоване орендарем питання щодо звільнення від орендної плати та не забезпечило належного реагування на заявлені вимоги, що вказує на його бездіяльність у межах розгляду питання застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України відповідно до вимог Постанови від 03.06.2020 № 483, від 27.05.2022 № 634.
У зв'язку з наведеним доводи Скаржника про недотримання Відповідачем порядку звільнення від сплати орендної плати, визначеного Постановами від 03.06.2020 № 483 та від 27.05.2022 № 634, є необґрунтованими.
5.36. Звертаючись з касаційною скаргою, Позивач не наводить жодних конкретних доводів щодо залишення судами попередніх інстанцій поза увагою певних доказів чи аргументів, а також не стверджує про невстановлення будь-яких істотних для правильного вирішення спору обставин. Натомість зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що судами було надано всебічну та повну оцінку всім поданим сторонами доказам і наведеним ними аргументам як щодо наявності у Відповідача реальної можливості користування орендованим майном у спірний період, так і щодо фактичного використання ним такого майна.
5.37. Колегія суддів звертає увагу, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16.
5.38. З огляду на це позиція судів, що неможливість використання Відповідачем орендованого майна у спірному періоді викликана незалежними від сторін спору причинами, а саме військовою агресією рф, яка мала наслідком введення на території України воєнного стану та заборону руху всіх суден та плавзасобів, що призвело до припинення морських та річкових перевезень, припинення заходу та виходу суден з морського порту Миколаїв, і саме це призвело до неможливості проведення перевантажувальних операцій з використанням орендованого за Договором майна, є підставною.
5.39. Ураховуючи наведене Суд дійшов висновку, що застосування судами попередніх інстанцій положень статті 762 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах відповідає сформованим підходам Верховного Суду щодо вирішення подібних спорів, а зроблені судами висновки узгоджуються з наведеними вище усталеними правовими позиціями Верховного Суду.
5.40. Отже, доводи касаційної скарги ДП "Миколаївський морський торговельний порт", заявлені на підставі на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частина друга цієї ж статті забороняє скасовувати правильне по суті й законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.4. Оскільки наведені Скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - залишенню в силі.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2025 у справі № 915/1201/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко