15 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 924/23/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
розглянувши заяву Фермерського господарства "Котик" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат
при розгляді касаційної скарги Селянського (Фермерського) господарства "Криниченька"
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2025, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 і додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 у справі
за позовом Фермерського господарства "Котик"
до Селянського (Фермерського) господарства "Криниченька"
про розірвання договорів суборенди землі,
1. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2025 у справі № 924/23/25 касаційне провадження за касаційною скаргою Селянського (Фермерського) господарства "Криниченька" (далі - СФГ "Криниченька"), відкрите в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито; касаційну скаргу СФГ "Криниченька" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2025, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 і додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 у справі № 924/23/25 залишено без змін.
2. 02.12.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через систему "Електронний Суд" надійшло клопотання Фермерського господарства "Котик" (далі - ФГ "Котик") про долучення доказів на підтвердження розміру судових витрат та здійснення розподілу судових витрат.
Водночас 05.12.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через систему "Електронний Суд" надійшла заява ФГ "Котик" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з СФГ "Криниченька" витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції у цій справі у сумі 50 000,00 грн. Також 05.12.2025 від ФГ "Котик" надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження розміру судових витрат.
3. Від СФГ "Криниченька" надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу.
4. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.12.2025 прийнято до розгляду заяву ФГ "Котик" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 924/23/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
5. Дослідивши вказану заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, Верховний Суд зазначає таке.
6. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
7. За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
8. Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
9. У частині 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України установлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
10. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
11. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
12. Згідно з положеннями частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
13. Разом із тим, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
14. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
15. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
16. Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Водночас обов'язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.
17. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
18. Відповідно до статті 19 зазначеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
19. У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
20. За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 вказаного Закону як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
21. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
22. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
23. Суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).
24. Отже, розмір таких витрат має бути розумним, обґрунтованим, підтвердженим належними доказами, тобто відповідати вказаним критеріям.
25. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22).
26. У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
27. Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
28. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
29. Як свідчать матеріали справи, ФГ "Котик" дотрималося вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, а також подання відповідних доказів, у тому числі на виконання частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
30. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу під час касаційного провадження у цій справі заявник надав договір про надання правничої допомоги від 24.06.2024, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 10.11.2025, акт прийняття-передачі наданої правничої допомоги (адвокатських послуг) від 03.12.2025, рахунок на оплату наданої правничої допомоги (адвокатських послуг) від 03.12.2025, ордер на надання правничої допомоги.
31. За змістом договору про надання правничої допомоги від 24.06.2024, укладеного між адвокатом Варцаба С. А. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ХМ № 000192, виданого Радою адвокатів Хмельницької області 31.10.2018), і ФГ "Котик", адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначений цим договором, а клієнт зобов'язуєтеся оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Метою є захист та відновлення порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів клієнта.
32. Згідно з пунктом 4.2 цього договору гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору.
33. За змістом додаткової угоди до вказаного договору про надання правової допомоги від 10.11.2025 адвокат надає клієнтові консультації, роз'яснення, формує правову позицію, вчиняє інші належні дії за касаційною скаргою СФГ "Криниченька" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2025, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 і додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 у справі № 924/23/25 за позовом ФГ "Котик" до СФГ "Криниченька" про розірвання договорів суборенди землі. Гонорар адвоката з урахуванням пункту 4.1 договору, є фіксованим та становить 50 000,00 грн, що включає витрати, які несе адвокат у зв'язку з наданням послуг клієнту. Гонорар адвоката сплачується клієнтом через 180 днів із дати прийняття Верховним Судом рішення у справі відповідно до умов цієї угоди.
34. Згідно з актом прийняття-передачі наданої правничої допомоги (адвокатських послуг) від 03.12.2025 адвокат надав замовнику професійну правничу допомогу (адвокатські послуги) відповідно до договору про надання правничої допомоги від 24.06.2024, з урахуванням додаткової угоди до вказаного договору, а клієнт прийняв надані послуги.
Сторони погодили та підтверджують професійну правничу допомогу (адвокатські послуги) адвоката у судовому розгляді у Верховному Суді за касаційною скаргою СФГ "Криниченька" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2025, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 і додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 у справі № 924/23/25 за позовом ФГ "Котик" до СФГ "Криниченька" про розірвання договорів суборенди землі, представника позивача ФГ "Котик". Загальна вартість послуг за цим актом становить 50 000,00 грн. Жодних претензій щодо якості, повноти, строків та обсягу в цілому послуг у клієнта до адвоката немає.
35. У судовому засіданні 02.12.2025 у суді касаційної інстанції у режимі відеоконференції представництво інтересів ФГ "Котик" здійснював адвокат Варцаба С. А.
36. Від СФГ "Криниченька" надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу.
37. Відповідно до частин 1- 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах рівності та змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
38. У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом (пункти 7.13, 7.14 постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21).
39. Колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
40. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
41. Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
42. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
43. Дослідивши заяву ФГ "Котик" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з касаційним переглядом справи та надані на її підтвердження докази, а також заперечення відповідача щодо їх стягнення, з урахуванням положень наведених норм, сталої судової практики суду касаційної інстанції у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, керуючись, у тому числі такими критеріями як обґрунтованість, розумність розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, принципів рівності та змагальності, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вказаної заяви, а саме у сумі 20 000,00 грн. Щодо решти суми заявлених витрат, то вони не відповідають критеріям, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, а саме критерію розумності та реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності). Отже, наявні підстави для часткового задоволення заяви ФГ "Котик" про ухвалення додаткового рішення, а саме шляхом стягнення з СФГ "Криниченька" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції. В іншій частині заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
44. Доводи відповідача про те, що позивачем не було визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, а подані суду докази не містять детального розрахунку реально понесених витрат колегія суддів суду касаційної інстанції відхиляє, з огляду на таке.
45. Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (додаткова постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19).
46. У разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 910/9024/21, від 11.01.2024 у справі № 924/423/23, від 28.08.2025 у справі № 910/8275/24). З огляду на викладене, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. Вказане узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 910/3055/20, від 14.12.2021 у справі № 922/676/21, від 18.01.2022 у справі № 910/2679/21, від 21.06.2022 у справі № 908/574/20, від 13.06.2023 у справі № 923/515/21, від 08.02.2024 у справі № 295/3068/20).
47. Застосування відповідних положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи (постанови Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 295/3068/20, від 18.01.2024 у справі № 927/885/17).
48. Відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі (додаткові постанови Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 910/9111/17, від 03.10.2025 у справі № 922/1834/24).
49. Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів (у суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі) не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу (постанова Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 927/26/18).
50. Як вбачається з матеріалів справи, позивач у відзиві на касаційну скаргу повідомив про орієнтовний розмір витрат у суді касаційної інстанції 50 000,00 грн (фіксований гонорар), до прийняття Верховним Судом постанови у цій справі заявив про стягнення витрат на правничу допомогу та вказав, що докази їх понесення буде подано у встановлений строк. Також заявник подав у визначені процесуальним законом строки докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
51. Доводи відповідача в частині поданих заперечень зводяться до необхідності повної відмови у відшкодуванні позивачеві витрат на професійну правничу допомогу, однак обставини відшкодування таких витрат є предметом оцінки суду у кожному конкретному випадку за результатом дослідження відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінки обставин критерію реальності адвокатських витрат, обґрунтованості, розумної необхідності тощо.
52. Як уже зазначалося, у наведеному випадку, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу відповідних витрат, урахувавши критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та засади господарського судочинства, Верховний Суд дійшов висновку про те, що наявні підстави для часткового задоволення заяви позивача та, відповідно, стягнення з відповідача на користь позивача вказаних витрат у сумі 20 000,00 грн та відмову у решті витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 123, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Заяву Фермерського господарства "Котик" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з Селянського (Фермерського) господарства "Криниченька" на користь Фермерського господарства "Котик" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції. В іншій частині вказану заяву залишити без задоволення.
Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Хмельницької області.
Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак