16 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/741/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Білгород-Дністровської міської ради
на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025
та на рішення господарського суду Одеської області від 04.06.2025
у справі № 916/741/25
за позовом: Білгород-Дністровської міської ради
до відповідача: ОСОБА_1
про: стягнення 67 638,63 грн,
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 01.12.2025 надійшла касаційна скарга Білгород-Дністровської міської ради на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 та на рішення господарського суду Одеської області від 04.06.2025 у справі № 916/741/25.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2025 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Случ О.В., Волковицька Н.О.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3 028 грн.
У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
У лютому 2025 року Білгород-Дністровська міська рада (далі Рада) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ), в якому просила суд стягнути з останнього 67638,63 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.06.2025 у справі № 916/741/25, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025, у задоволенні позову відмовлено.
Оскільки предметом позову у даній справі є вимога про стягнення 67 638,63 грн, що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у 2025 році - 302 800 грн), а тому з урахуванням положень ГПК України ця справа є малозначною.
Як вбачається з ухвали Господарського суду Одеської області від 10.03.2025 про відкриття провадження у справі № 916/741/25 (текст розміщено у Єдиному державному реєстрі судових рішень), суд на підставі ст. ст. 12, 247, 252 ГПК України, враховуючи ціну позову, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі , дійшов висновку про наявність підстав для здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 про відкриття апеляційного провадження у цій справі (текст розміщено у Єдиному державному реєстрі судових рішень) суд апеляційної інстанції на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дійшов висновку, що перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 3 ст.12 ГПК України).
Пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку малозначних справ, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у зазначеному вище пункті унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких та наведенням відповідних цим випадкам обставин, судове рішення у малозначній справі, може бути предметом касаційного оскарження.
Отже, учасники судового процесу мають розуміти, що визначені пп. "а", "б", "в", "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь - якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань сторони.
При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України покладається на скаржника.
У касаційній скарзі Білгород-Дністровська міська рада просить скасувати постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2025 з посиланням на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає, що через відсутність правової позиції Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах (наявність декількох об'єктів нерухомого майна, що зареєстровані як окремі об'єкти права на одній сформованій земельній ділянці без її поділу чи оформлення суборенди) внаслідок відносної новизни спорів щодо захисту порушеного права Орендодавця, за наявності чинного договору оренди землі, як наслідок, суспільне та фундаментальне значення цієї справи для формування подальшої єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.
Розглянувши доводи Білгород-Дністровської міської ради, Верховний Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України не є доводами, які у розумінні пп. "а" - "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судове рішення таким, що підлягає касаційному оскарженню.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Верховний Суд звертається до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.
Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.
Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення, чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.
Аргументи та доводи, викладені у касаційній скарзі, не відповідають вказаним вище критеріям, оскільки не містять доказів кількісного та якісного виміру щодо наявності питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи та мотиви, викладені у касаційній скарзі, не є переконливими і достатніми, враховуючи критерії, визначені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, а наведені скаржником у касаційній скарзі доводи у контексті оскаржуваного судового рішення у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Викладені скаржником доводи зводяться до власного тлумачення встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи і в цілому до заперечення результату розгляду справи.
Оскільки наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, у зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин для відкриття касаційного провадження у справі з цієї підстави.
З урахуванням викладеного, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію п.п. "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, п. 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
На підставі наведеного надання стороні будь - яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки з матеріалів касаційної скарги не вбачається, а скаржником не обґрунтовано випадків, зазначених у пп. "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Білгород-Дністровської міської ради на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 та на рішення господарського суду Одеської області від 04.06.2025 у справі № 916/741/25, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Суд,-
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Білгород-Дністровської міської ради на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 та на рішення господарського суду Одеської області від 04.06.2025 у справі № 916/741/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.