11 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/7149/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Мамалуй О. О.
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.,
та представників:
позивача - Романюк Х. П.
відповідача 1 - Чернілевський В. Г.
відповідача 2 - не з'явився
відповідача 3 - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Агротрейд Групп"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 (головуючий - Буравльов С. І., судді Шапран В. В., Андрієнко В. В.)
у справі № 910/7149/25
за позовом ОСОБА_1
до 1) Приватного підприємства "Агротрейд Групп", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Епік-Агро", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Техартком-Агро"
про визнання правочинів недійсними
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Агротрейд Групп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Епік-Агро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Техартком-Агро" про:
- визнання недійсним договору про виконання зобов'язання та часткове прощення боргу від 03.12.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Епік-Агро" та Приватним підприємством "Агротрейд Групп";
- визнання недійсною додаткової угоди від 31.08.2022 до договору про виконання зобов'язання від 03.12.2021 про внесення змін до нього шляхом викладення у новій редакції, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Епік-Агро" та Приватним підприємством "Агротрейд Групп";
- визнання недійсним договору № 01 про відступлення права вимоги від 02.02.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Епік-Агро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техартком-Агро".
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Договір про виконання зобов'язання та часткове прощення боргу, який був укладений 03.12.2021 та Додаткова угода до нього від 31.08.2022 - є фіктивними, не спрямованими на настання обумовлених в них наслідків, оскільки не могли регулювати питання заборгованості, щодо якої є документ про її погашення у повному обсязі у порядку, визначеному ст.28 Закону України "Про виконавче провадження", а спрямовані на формування штучної заборгованості та безпідставного стягнення грошових коштів. На думку позивача, договір про відступлення права вимоги також має ознаки фіктивного договору, оскільки на момент укладення договору № 01 про відступлення права вимоги, новий кредитор не міг не знати про те, що у Приватного підприємства "Агротрейд Групп" були відсутні дійсні зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Епік-Агро".
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 закрито провадження у справі № 910/7149/25.
4. Закриваючи провадження у справі місцевий господарський суд виходив з того, що спір у даній справі не є таким, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, а також не є таким, що виник з корпоративних відносин та за суб'єктним критерієм спір у справі підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, а тому даний спір не може розглядатися за правилами господарського судочинства.
5. Зокрема суд першої інстанції зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що предметом даного позову є вимоги про визнання недійсним договору про виконання зобов'язання та часткове прощення боргу від 03.12.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Епік-Агро" та Приватним підприємством "Агротрейд Групп"; визнання недійсною додаткової угоди від 31.08.2022 до договору про виконання зобов'язання від 03.12.2021 про внесення змін до нього шляхом викладення у новій редакції, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Епік-Агро" та Приватним підприємством "Агротрейд Групп"; визнання недійсним договору № 01 про відступлення права вимоги від 02.02.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Епік-Агро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техартком-Агро".
6. В той же час, як встановлено судом, з позовом до суду звернулася фізична особа ( ОСОБА_1 ), яка не є суб'єктом підприємницької діяльності.
7. Місцевий господарський суд зазначив, що за позицією позивача у справі, останній наполягає що позов пред'явлено до господарського суду у зв'язку з тим, що відповідачами є юридичні особи, предметом спору є оспорені правочини укладені юридичними особами, проте позов подано на захист особистого права і спір не стосується і не виник з корпоративних відносин, в тому числі між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом). В обґрунтування позову, ОСОБА_1 зазначає, "Таким чином, ОСОБА_1 хоч і не є стороною оспорюваних правочинів, однак є заінтересованою особою, оскільки саме до нього було пред'явлено позов, що випливав із укладення Договору позики від 28.11.2018, та оспорюваних правочинів - Договору про виконання зобов'язання та часткове прощення боргу від 03.12.2021, Додаткової угоди від 31.08.2022 до Договору про виконання зобов'язання від 03.12.2021 про внесення змін до нього шляхом викладення у новій редакції, Договору №01 про відступлення права вимоги від 02.02.2023".
8. Таким чином, за висновками місцевого господарського суду, предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків зазначеної фізичної особи. Інтерес фізичної особи у визнанні недійсними правочинів, не пов'язаний з її господарською діяльністю. Відтак, проаналізувавши сутність предмета спору та підстав звернення до суду, з огляду на суб'єктний склад учасників спору, суд дійшов висновку, що спір у справі № 910/7149/25 відноситься до юрисдикції місцевого загального суду та підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, а відтак наявні підстави для закриття провадження у даній справі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 скасовано, справу № 910/7149/25 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
10. Апеляційний господарський суд зазначив, що предметом даного позову є вимоги про визнання недійсним договору про виконання зобов'язання та часткове прощення боргу від 03.12.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Епік-Агро" та Приватним підприємством "Агротрейд Групп"; визнання недійсною додаткової угоди від 31.08.2022 до договору про виконання зобов'язання від 03.12.2021 про внесення змін до нього шляхом викладення у новій редакції, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Епік-Агро" та Приватним підприємством "Агротрейд Групп"; визнання недійсним договору № 01 про відступлення права вимоги від 02.02.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Епік-Агро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техартком-Агро".
11. При цьому, суд апеляційної інстанції констатував, що серед сторін цих правочинів фізичні особи відсутні, відповідно, за висновками колегії суддів суду апеляційної інстанції, розгляд цього спору, має здійснюватися за правилами господарського судочинства згідно з пунктом 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
12. Суд апеляційної інстанції зазначив, що та обставина, що позивачем є фізична особа, не є підставою для іншого висновку, оскільки за приписами частини 2 статті 4 ГПК України фізичні особи, які не є підприємцями мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду. Отже, оскільки у даній справі позивач звернувся із вимогами про визнання недійсними договорів, укладених виключно між юридичними особами, спір, враховуючи склад сторін основного зобов'язання, належить до юрисдикції господарських судів.
13. Кім цього, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначила, що ОСОБА_1 хоч і не є стороною оспорюваних правочинів, однак є заінтересованою особою, оскільки саме до нього було пред'явлено позов, що випливав із укладення договору позики від 28.11.2018, та оспорюваних правочинів - договору про виконання зобов'язання та часткове прощення боргу від 03.12.2021, додаткової угоди від 31.08.2022 до договору про виконання зобов'язання від 03.12.2021 про внесення змін до нього шляхом викладення у новій редакції, договору № 01 про відступлення права вимоги від 02.02.2023. Таким чином, предмет спору стосується прав і обов'язків ОСОБА_1 .
14. Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач посилається на те, що він є одним із засновників (учасників) юридичної особи Приватного підприємства "Агротрейд Групп", з розміром внеску до статутного фонду 9750000 грн, що становить 50% розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду). Разом з цим, позивач посилається на те, що у листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техартком-Агро" звернулось до Господарського суду Черкаської області із позовом до Приватного підприємства "Агротрейд Групп" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за договором позики від 28.11.2018 (справа № 925/1403/24). В обґрунтування позову у справі № 925/1403/24 Товариство з обмеженою відповідальністю "Техартком-Агро" вказувало, що ОСОБА_1 несе солідарну відповідальність за виконання зобов'язань, які виникли з договору позики від 28.11.2018, в тому числі погашення боргу в строки та на умовах, які визначені у додатковій угоді до договору про виконання зобов'язання та часткове прощення боргу від 31.08.2022.
15. Відтак, за висновками суду апеляційної інстанції, як спір у справі № 925/1403/24 про стягнення заборгованості виник із господарських правовідносин та був пов'язаний із виконанням господарських правочинів (договорів позики, відступлення права вимоги), так і спір у даній справі про визнання цих же правочинів недійсними є таким, що випливає із господарських правовідносин юридичних осіб. Разом з цим, спір у справі № 925/1403/24, стороною якого був ОСОБА_1 як фізична особа, яка не була стороною правочинів, на підставі яких було пред'явлено позов та з якою Товариство з обмеженою відповідальністю "Техартком-Агро" не мало будь-яких прямих правових зв'язків розглядався за правилами господарського судочинства.
16. Таким чином, за висновками колегії суддів суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 не є стороною оспорюваних правочинів, але є заінтересованою особою щодо цих правочинів, а тому спір у справі № 910/7149/25 підпадає під категорію спорів, визначених пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України, та випливає із господарських правовідносин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
17. Приватне підприємство "Агротрейд Групп" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2025.
18. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо визначення юрисдикції цього спору та доводить, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки позивач зазначив, що у цій справі захищає саме свої особисті цивільні права, а не корпоративні права. Окрім цього скаржник доводить, що у оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції колегія суддів чітко не зазначила які саме права позивача стосуються оспорюваних договорів.
19. Окрім цього скаржником у касаційній скарзі заявлено клопотання про передач цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Позиція інших учасників справи
20. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому заперечив проти доводів скаржника та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін.
21. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
Позиція Верховного Суду
22. Перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Приватного підприємства "Агротрейд Групп" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
23. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
24. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
25. З огляду на пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
26. Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (п.24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви №29458/04 та №29465/04).
27. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття125 Конституції України).
28. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародне і національне законодавство передбачає принцип спеціалізації судів.
29. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.10.2020 у справі № 635/551/17 виснувала, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
30. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
31. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20).
32. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.
33. Спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним, Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
34. Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
35. Відповідно до частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч.2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду, та справи у спорах щодо продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами, клопотаннями органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; 9) справи щодо процедури превентивної реструктуризації; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) юридичних осіб та їх органів, посадових та службових осіб, а також фізичних осіб - підприємців у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність, та/або фізичними особами - підприємцями; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець; 17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках публічно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства; 18) справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями; 19) справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій. 20) справи у спорах між організацією водокористувачів та її членом або власником (користувачем) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, включеної до території обслуговування відповідної організації водокористувачів, щодо набуття чи припинення членства в такій організації водокористувачів, укладання, зміни, розірвання, виконання організацією водокористувачів договорів, додаткових угод та іншої документації, яка відповідно до умов договору є його невід'ємною частиною, умов надання послуг організацією водокористувачів, визнання недійсними правочинів, вчинених організацією водокористувачів, а також щодо визначення території обслуговування організації водокористувачів; справи у спорах між власниками меліоративних систем або мереж та водокористувачами щодо умов забору, доставки води та її відведення; 21) справи про ліквідацію страховика або кредитної спілки за позовом Національного банку України відповідно до статті 110 Цивільного кодексу України.
36. Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18 та від 13.09.2019 у справі № 910/8729/18.
37. Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 646/6644/17 зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб'єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.
38. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 виснувала, що при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб'єктному складу (фізична чи юридична особа). Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб'єкта господарювання. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
39. За змістом частини першої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
40. Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
41. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України таким способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
42. За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
43. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча би одна із сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.
44. Верховний Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 914/15/24 виснував, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа - учасник приватноправових відносин.
45. Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб'єктний склад учасників у цій справі.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 28.04.2023 у справі № 915/390/22.
46. Як встановлено судом апеляційної інстанції що предметом даного позову є вимоги про визнання недійсним договору про виконання зобов'язання та часткове прощення боргу від 03.12.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Епік-Агро" та Приватним підприємством "Агротрейд Групп"; визнання недійсною додаткової угоди від 31.08.2022 до договору про виконання зобов'язання від 03.12.2021 про внесення змін до нього шляхом викладення у новій редакції, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Епік-Агро" та Приватним підприємством "Агротрейд Групп"; визнання недійсним договору № 01 про відступлення права вимоги від 02.02.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Епік-Агро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техартком-Агро".
47. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 хоч і не є стороною оспорюваних правочинів, однак є заінтересованою особою, оскільки саме до нього було пред'явлено позов, що випливав із укладення договору позики від 28.11.2018, та оспорюваних правочинів - договору про виконання зобов'язання та часткове прощення боргу від 03.12.2021, додаткової угоди від 31.08.2022 до договору про виконання зобов'язання від 03.12.2021 про внесення змін до нього шляхом викладення у новій редакції, договору № 01 про відступлення права вимоги від 02.02.2023. Таким чином, предмет спору стосується прав і обов'язків ОСОБА_1 .
48. Також, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач посилається на те, що він є одним із засновників (учасників) юридичної особи Приватного підприємства "Агротрейд Групп", з розміром внеску до статутного фонду 9750000 грн, що становить 50% розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду). Разом з цим, позивач посилається на те, що у листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техартком-Агро" звернулось до Господарського суду Черкаської області із позовом до Приватного підприємства "Агротрейд Групп" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за договором позики від 28.11.2018 (справа № 925/1403/24). В обґрунтування позову у справі № 925/1403/24 Товариство з обмеженою відповідальністю "Техартком-Агро" вказувало, що ОСОБА_1 несе солідарну відповідальність за виконання зобов'язань, які виникли з договору позики від 28.11.2018, в тому числі погашення боргу в строки та на умовах, які визначені у додатковій угоді до договору про виконання зобов'язання та часткове прощення боргу від 31.08.2022.
49. Відтак, за висновками суду апеляційної інстанції, спір у справі № 925/1403/24 про стягнення заборгованості виник із господарських правовідносин та був пов'язаний із виконанням господарських правочинів (договорів позики, відступлення права вимоги), так і спір у даній справі про визнання цих же правочинів недійсними є таким, що випливає із господарських правовідносин юридичних осіб.
50. Беручи до уваги наведене вище й ураховуючи суть спірних правовідносин та правовий статус учасників справи, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку про те, що спір у цій справі підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Отже, зважаючи на обставини цієї справи, відсутні підстави стверджувати про те, що ця справа належить до юрисдикції цивільного суду.
51. З огляду на наведене вище у цій постанові Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання скаржника про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
52. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
53. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
54. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
55. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятої у справі постанови.
56. За таких обставин, доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Агротрейд Групп" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
2. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Агротрейд Групп" залишити без задоволення.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 у справі № 910/7149/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді О. М. Баранець
О. О. Мамалуй