Іменем України
10 грудня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/750/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи
за позовом: керівника Корюківської окружної прокуратури,
вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300, код 02910114
в інтересах держави
в особі позивача: Міністерства розвитку громад та територій України
проспект Берестейський, 14, м. Київ, 01135, код 37472062;
до відповідача: Акціонерного товариства “Укрпошта»
вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001, код 21560045;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд державного майна України
вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133, код 00032945;
про витребування нерухомого майна
за участю представників сторін:
від прокуратури: Хряпа А.М., прокурор;
від позивача: Суховолець У.А., виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
від відповідача: Висоцький Р.В., адвокат, ордер на надання правничої допомоги серія ВМ №1063157 від 06.03.2025
від третьої особи: не прибув;
22.07.2025 від Корюківської окружної прокуратури через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України до Акціонерного товариства “Укрпошта» про витребування від Акціонерного товариства “Укрпошта» на користь Міністерства розвитку громад та територій України нерухомого майна - нежитлове приміщення, відділення зв'язку, загальною площею 52,1 кв. м, розташовану за адресою: вул. Центральна, 20, с. Стара Рудня, Корюківського району, Чернігівської області, реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно 1499481874258.
Позов обґрунтований тим, що реєстрацію права приватної власності за Акціонерним товариством “Укрпошта» на спірне нерухоме майно здійснено з порушенням вимог чинного законодавства. Зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника у спосіб, передбачений Господарським кодексом України та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом (частина 2 статті 145 Господарського кодексу України). При цьому корпоратизація державного підприємства в акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися як підстава для зміни форми власності на державне майно.
За доводами прокурора реєстрація права приватної власності на спірне нерухоме майно за відповідачем є такою, що суперечить вимогам закону, а вибуття цього майна з державної власності порушує інтереси держави в сфері реалізації прав власника щодо володіння, користування та розпорядження таким майном.
За статтею 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності на державне майно в разі його приватизації. Приватизація здійснюється в порядку, встановленому законом. Прокурор звертав увагу, що на момент проведення реорганізації УДППЗ “Укрпошта» шляхом перетворення в ПАТ “Укрпошта» (01.03.2017), а також станом на момент затвердження акту передавання майна (05.07.2017), діяла пряма заборона, встановлена пунктом “г» частини 4 статті 5 Закону України “Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 № 2163-XII, за якою не підлягають приватизації державні підприємства та корпоративні права держави в акціонерних товариствах, які є інфраструктурними підприємствами-монополістами, збереження яких у державній власності необхідне для забезпечення рівного доступу до споживачів послуг на загальнодержавному ринку, зокрема, національний оператор поштового зв'язку.
Законом України “Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07.07.1999 № 847-XIV (в редакції, чинній на момент проведення реорганізації УДППЗ “Укрпошта» шляхом перетворення в ПАТ “Укрпошта» та затвердження акту передавання майна) УДППЗ “Укрпошта», код 21560045, включене до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані (додаток 2 до Закону). Цей Закон втратив чинність 20.10.2019, з дня набрання чинності Законом України “Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України “Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02.10.2019 № 145-IX.
Надані Реєстратору документи (перелічені вище) при вчиненні реєстраційного запису № 25104340 про речове право (право власності) АТ “Укрпошта» на спірне майно, за доводами прокурора, не є правовстановлюючими документами, на підставі яких відповідно до частини 1 статті 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» проводиться державна реєстрація права власності.
Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з позовом про витребування спірного майна на користь власника - держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України.
Позов поданий в порядку виключної підсудності за правилами статті 30 Господарського процесуального кодексу України, за місцезнаходженням нерухомого майна.
Ухвалою суду від 28.07.2025 вказану позовну заяву судом прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання (з урахуванням ухвали суду від 29.07.2025) призначено на 16.09.2025, 12:00; до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено Фонд державного майна України (вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133, код 00032945); встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог (ухвала суду від 28.07.2025 доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 28.07.2025, 19:25, 19:26; ухвала суду від 29.07.2025 - 29.07.2025, 19:30, що підтверджується довідками про доставку ухвали суду).
Ухвалою суду від 01.08.2025 (з урахуванням ухвали суду від 05.08.2025) задоволено заяву відповідача про проведення підготовчого засідання у справі №927/750/25 та усіх наступних судових засідань у справі в режимі відеоконференції за участю представника відповідача.
Ухвалою суду від 05.08.2025 задоволено заяву позивача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції та призначено проведення підготовчого засідання у справі №927/750/25, призначеного на 16.09.2025, 12:00 та усіх наступних судових засідань у справі в режимі відеоконференції.
06.08.2025 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява, у якій позивач зазначив, що під час корпоратизації УДППЗ «Укрпошта» шляхом перетворення в АТ «Укрпошта», відбулося включення державного майна до статутного капіталу акціонерного товариства, а не платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності. Мінінфраструктури при затвердженні акту передавання майна до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта» діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормативними актами. У листі №1466/16/10-25 від 16.06.2025 прокуратурі повідомлено, що на момент передачі до статутного капіталу майна така передача вважається Міністерством розвитку громад та територій України правомірною.
07.08.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» в межах встановленого процесуального строку надійшов відзив на позов у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відсутність підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді в інтересах Міністерства розвитку громад та територій України та обрання прокуратурою неналежного та неефективного способу захисту інтересів держави; відсутність державного та суспільного інтересу у даній справі; відповідач також зазначає, що АТ “Укрпошта» є неналежним відповідачем за пред'явленими позовними вимогами; передача та/або внесення до статутного капіталу АТ “Укрпошта» майна, яке на момент перетворення закріплювалося за УДППЗ Укрпошта на праві повного господарського відання та перебувало у державній власності, не є приватизацією такого майна; право власності на нерухоме майно набуте АТ “Укрпошта» без порушень законодавства, зміна форми власності майна відбулась відповідно до вимог чинного законодавства; прокуратурою обрано неналежний та неефективний спосіб захисту інтересів держави; висновки Вищого господарського суду України і Верховного Суду, на які посилається прокуратура як на “аналогічні» правові позиції щодо правового режиму державного майна, переданого утворюваним державою акціонерним товариствам, не можуть бути застосовані у даних правовідносинах; пропуск прокурором строку позовної давності; порушення прокурором та позивачем ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме права відповідача на мирне володіння майном. Додатково відповідач зазначив, що орієнтовна сума, яку планує понести у зв?язку з розглядом справи складає 20000,00 грн, які пов?язані з поштовими, адміністративними, транспортними витратами та витратами на копіювання. У прохальній частині відзиву відповідач просить суд застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові.
13.08.2025 від прокуратури в межах встановленого процесуального строку через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та зазначає про те, що прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, а також наявність державного та суспільного інтересу у цій справі; АТ “Укрпошта» є належним відповідачем у справі, оскільки незаконно набуло право приватної власності на спірне майно; реєстрація права приватної власності на спірне майно за відповідачем відбулася з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за відсутності волі держави на його відчуження та не у спосіб, визначений законом; строк позовної давності на звернення до суду із цим позовом не сплив, оскільки продовжувався на період дії карантину та зупинявся на строк дії воєнного стану; оскільки фактично розпорядження майном вчинено поза волею власника та без будь-яких на те правових підстав, то в розумінні вимог діючого законодавства АТ «Укрпошта» не є добросовісним набувачем; порушення при реєстрації права приватної власності на спірне майно за АТ «Укрпошта» допущені безпосередньо останнім, а не органами влади; фактичне відчуження спірного майна без волевиявлення власника - держави, здійснено саме АТ “Укрпошта» на свою користь, повернення такого майна у державну власність від останнього набувача є пропорційним втручанням у право власності АТ “Укрпошта», яке ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.
18.08.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив прокуратури, у яких відповідач просить відмовити у задоволенні позову з підстав, аналогічних викладеним ним у відзиві.
У підготовче засідання 16.09.2025 прибули прокурор, позивач та відповідач. Третя особа у підготовче засідання 16.09.2025 не прибула, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлена належним чином.
Подані позивачем пояснення, відповідачем відзив на позов, відповідь на відзив прокуратури та заперечення відповідача на відповідь на відзив прийнято судом до розгляду та залучено до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 16.09.2025 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 30.09.2025, 13:30; судом задоволені усні клопотання представника позивача та відповідача про участь у всіх судових засіданнях у справі у режимі відеоконференції, пози межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, про що третя особа повідомлена ухвалою суду від 16.09.2025 (ухвала суду доставлена третій особі до її електронного кабінету в ЄСІТС 17.09.2025, 15:44, що підтверджується довідкою про доставку ухвали суду).
У зв?язку з оголошенням масштабної повітряної тривоги на території України, у тому числі в м. Чернігові, судове засідання 30.09.2025 не відбулося, про що складено Акт №240-25 щодо оголошення повітряної тривоги від 30.09.2025.
Ухвалою суду від 30.09.2025 учасників справи повідомлено про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 07.10.2025, 13:20 та розгляд справи в режимі відеоконференції (ухвала суду доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 30.09.2025, 19:00, 19:04, 19:07, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).
06.10.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв?язку з участю його представника в іншому апеляційному провадженні.
У зв?язку з оголошенням масштабної повітряної тривоги на території України, у тому числі в м. Чернігові, судове засідання 07.10.2025 не відбулося, про що складено Акт №281-25 щодо оголошення повітряної тривоги від 07.10.2025.
Ухвалою суду від 07.10.2025 учасників справи повідомлено про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 04.11.2025, 12:15 (ухвала суду доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 08.10.2025, 12:44, 13:00, 13:01, 13:04, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).
04.11.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на те, що на момент подання позову введено в дію Закон України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об?єднань юридичних осіб», відповідно до положень якого врегульовано статус майна, внесеного до статутного капіталу господарського товариства, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, а також майна, внесеного до статутного капіталу юридичної особи, засновником (учасником, акціонером) якої є господарське товариство, тобто держава визнала право власності такої юридичної особи, тому предмет спору був відсутній на момент звернення до суду з цим позовом. Крім того, у поданому клопотанні відповідач просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 04.11.2025 прийняли участь прокурор, представники позивача та відповідача. Третя особа у судове засідання 04.11.2025 не прибула, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.
Суд протокольно залишив без розгляду клопотання відповідача про закриття провадження у справі як таке, що подане з порушенням порядку його подання.
У судовому засіданні 04.11.2025 судом оголошено перерву з розгляду справи по суті на 02.12.2025, 12:20, про що прокурор, позивач та відповідач повідомлені розписками їх представників, третя особа - ухвалою суду від 04.11.2025 (ухвала суду доставлена третій особі до її електронного кабінету в ЄСІТС 04.11.2025, 22:30, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа).
18.11.2025 від Корюківської окружної прокуратури через систему «Електронний суд» надійшли заперечення №51-77-4731вих-25 на клопотання відповідача про клопотання про закриття провадження у справі, у яких прокурор щодо закриття провадження у справі заперечує та зазначає про те, що наведенні зміни, внесені Законом України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об?єднань юридичних осіб», стосуються саме перехідного періоду діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм, що розпочав свій відлік з 28.08.2025 (в зв'язку з припиненням окремих організаційно-правових форм юридичних осіб), та не поширює свою дію на спірні правовідносини, пов?язані з реорганізацією УДППЗ «Укрпошта» в Акціонерне товариство, які мали місце в 2017 році. У Законі чітко зазначено, що Закон визначає правові та організаційні засади діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб. При цьому у статті 1 Закону зазначено, що у цьому Законі перехідним періодом вважається трирічний строк, що починається з дня введення в дію цього Закону. Отже, законодавцем у Законі чітко зазначено, що дія вказаного Закону поширюється на правовідносини у перехідний період, який починається з дня введення в дію Закону, тобто з 28.08.2025.
У судовому засіданні 02.12.2025 прийняли участь прокурор, представники позивача та відповідача. Третя особа у судове засідання 02.12.2025 не прибула, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.
У судовому засіданні 02.12.2025 суд продовжив розгляд справи по суті після оголошеної перерви.
Суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву у судовому засіданні 02.12.2025 до 10.12.2025, 13:00, про що третя особа повідомлена ухвалою суду від 02.12.2025 (ухвала суду доставлена третій особі до її електронного кабінету в ЄСІТС 02.12.2025, 18:30, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа).
У судовому засіданні 10.12.2025 прийняли участь прокурор, представники позивача та відповідача. Третя особа у судове засідання 10.12.2025 не прибула, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, вислухавши представників учасників судового процесу, суд встановив такі фактичні обставини.
Українське державне підприємство поштового зв'язку “Укрпошта» створене у липні 1998 року згідно з Програмою реструктуризації Укрпошти, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.01.1998 № 1, шляхом реорганізації Українського об'єднання поштового зв'язку “Укрпошта» (далі - УОПЗ “Укрпошта»), створеного за рішенням Кабінету Міністрів України від 02.02.1994 як окрема державна структура у результаті реформування галузі зв'язку (розподілу на поштовий та електрозв'язок)
Наказом Державного комітету зв'язку України від 15.06.1998 № 93 Українське об'єднання поштового зв'язку “Укрпошта» реорганізоване шляхом його перетворення в Українське державне підприємство поштового зв'язку “Укрпошта» (далі - УДППЗ “Укрпошта»).
07.09.2005 проведено державну реєстрацію змін до статуту УДППЗ “Укрпошта». За преамбулою статуту УДППЗ “Укрпошта» є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності і на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.09.2004 № 684-р “Про затвердження переліку підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Мінтрансзв'язку» належить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України - орган управління майном (УДППЗ “Укрпошта»).
Згідно з п. 4.1. статуту УДППЗ “Укрпошта» майно підприємства складається з основних фондів, обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається у балансі підприємства і належать йому на правах господарського відання.
На підставі звернення Чернігівської дирекції УДППЗ “Укрпошта» та рішення Виконавчого комітету Староруднянської сільської ради Щорського району Чернігівської області від 09.01.2007 №3 Виконком Староруднянської сільської ради 10.05.2007 видав свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САВ №233406, відповідно до якого власником нежитлової будівлі “відділення поштового зв?язку» А-1, площею 52,1 кв.м., яка розташована за адресою: вул. Щорса, буд.20, с. Стара Рудня, Щорський район, Чернігівська область, є держава в особі Верховної Ради України в повному господарському віданні Українського державного підприємства поштового зв?язку “Укрпошта». Відповідні відомості внесені до Державного реєстру речових прав (а.с. 221 т.1).
Рішенням Староруднянської сільської ради Щорського району Чернігівської області (друга сесія шостого скликання) від 10.12.2015 вулицю Щорса в с. Стара Рудня перейменовано на вулицю Центральну (а.с. 222 т.1).
Указом Президента України “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 № 1085/2010 Міністерство транспорту та зв'язку України реорганізоване в Міністерство інфраструктури України. У пункті 5 цього Указу встановлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.
Розпорядженням від 17.07.2015 № 728-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства інфраструктури України щодо перетворення Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта» (код 21560045), м. Київ, вул. Хрещатик, 22, у Публічне акціонерне товариство “Укрпошта», 100 відсотків акцій якого належать державі та не підлягають відчуженню, за умови збереження попереднього профілю діяльності підприємств.
16.02.2017 Міністерством інфраструктури України видано наказ № 56 "Про припинення Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта» в результаті його перетворення в Публічне акціонерне товариство “Укрпошта», та створення Публічного акціонерного товариства “Укрпошта», 100 відсотків акцій якого належить державі (пункт 2 наказу). У пункті 3 зазначеного наказу визначено, що Публічне акціонерне товариство “Укрпошта» є правонаступником Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта».
Наказом Міністерства інфраструктури України від 05.07.2017 № 240 “Про затвердження акта передавання майна до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства “Укрпошта» затверджено акт передавання майна до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства “Укрпошта», що є правонаступником Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта», посвідчений нотаріально 05.07.2017, відповідно до якого Міністерство інфраструктури України з 01.03.2017 передало, а Публічне акціонерне товариство “Укрпошта» прийняло об'єкти державного майна згідно з переліками.
Згідно з переліком об'єктів нерухомого майна, яке обліковувалось на балансі Чернігівської дирекції УДППЗ “Укрпошта» та передається до статутного капіталу ПАТ “Укрпошта» (додаток № 45 до акта передавання майна до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства “Укрпошта», посвідченого нотаріально 05.07.2017), серед іншого, відповідачу передано, зокрема, будівлю відділення зв?язку, розташовану за адресою: вул. Щорса, буд.20, с. Стара Рудня, Щорського району, Чернігівської області (інвентарний номер 8070).
28.02.2018 державний реєстратор Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Тищенко Ю.О. зареєструвала право приватної власності ПАТ “Укрпошта» на нежитлову будівлю “відділення зв?язку» загальною площею 52,1 кв.м. А-1, яка розташована за адресою: вул. Центральна, буд.20, с. Стара Рудня, Сновського району, Чернігівської області; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 14994818742258 (а.с.215 т.1).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право приватної власності на спірне майно за ПАТ “Укрпошта» зареєстровано 28.02.2018 державним реєстратором на підставі: акту Міністерства інфраструктури України передавання майна до статутного капіталу з додатком від 05.07.2017; додатку до акту передавання майна до статутного капіталу від 05.07.2017 №45, виданого Міністерством інфраструктури України; наказу Міністерства інфраструктури України від 05.07.2017 № 240; наказу Міністерства інфраструктури України від 16.02.2017 №56; свідоцтва Виконкому Староруднянської сільської ради від 10.05.2007 про право власності на нерухоме майно.
Впродовж 2017-2021 років відповідачем змінювалася організаційно-правова форма з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство, а в подальшому на Акціонерне товариство “Укрпошта», що підтверджується відповідними редакціями статутів товариства, в той же час пункт 4.1. кожної із редакцій статуту було передбачено, що засновником і єдиним акціонером товариства є держава в особі Міністерство інфраструктури України.
Пунктами 5.4., 5.5. статутів Акціонерного товариства “Укрпошта» визначено, що усе нерухоме та інше майно, передане до статутного капіталу Товариства або набуте Товариством на законних підставах, є його власністю. Державне майно, передане Товариству в господарське відання, користування чи управління, не включається до статутного капіталу Товариства та використовується в порядку, передбаченому законодавством та цим Статутом. Товариство використовує та утримує державне майно, що не підлягає приватизації, відповідно до законодавства. Майно, що є державною власністю і надане товариству в господарське відання, користування чи управління, включається до його активів, але не може бути відчужене у будь-який спосіб без рішення загальних зборів. Списання та передача такого державного майна здійснюється відповідно до законодавства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2022 № 1343 Міністерство інфраструктури перейменовано на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2024 № 1028 Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України перейменовано на Міністерство розвитку громад та територій України.
Прокурор надав до матеріалів справи науково-правовий висновок щодо співвідношення понять “корпоратизація» та “приватизація» майна державних підприємств, підготовлений докторкою юридичних наук, професоркою кафедри цивільного права №1 Національного юридичного університету імені Ярослава мудрого, членкинею-кореспонденткою НАПН України, членкинею Науково-консультативної ради при Верховному Суді І. В. Спасибо-Фатеєвою за зверненням АТ “Укрпошта», у якому зазначено, зокрема, про те, що АТ “Укрпошта» набуло права приватної власності на об'єкти нерухомого майна відповідно до законодавства про корпоратизацію і про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно; майно АТ “Укрпошта» є його приватною власністю та не може бути об'єктом державної власності (а.с.79-84 т.1).
Міністерство розвитку громад та територій України у листі №14466/16/10-25 від 16.06.2025 зазначило про те, що Міністерство вважає правомірною передачу майна до статутного капіталу АТ “Укрпошта»; зазначена позиція підтримується Міністерством юстиції України, яке у листі від 31.10.2022 №100572/12741-4-22/8.1.6 зазначає, що органи державної влади при заснуванні юридичної особи, в тому числі внаслідок реорганізації (перетворення), наділяють її майном шляхом внесення до статутного капіталу у власність як вклад або, наприклад, закріплюють майно на праві господарського відання, що не призводить до міни форми власності на таке майно; господарське товариство є відповідно власником майна, переданого до його статутного капіталу засновником (а.с.229-230 т.1).
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, всебічно та повно дослідивши обставини справи, надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі з наведених нижче підстав.
За приписами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи зі змісту статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Щодо підстав представництва інтересів держави Корюківською окружною прокуратурою у даній справі суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави».
У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
За змістом ч. 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Міністерства розвитку громад та територій України у зв'язку із невиконанням ним своїх обов'язків щодо захисту інтересів держави у суді.
Відповідно до п. п. 1, 2 Положення про Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 №460 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2022 № 1400), Міністерство розвитку громад та територій України (Мінрозвитку) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мінрозвитку є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері надання послуг поштового зв'язку. Згідно з підпунктом 55 пункту 4 Положення вбачається, що згідно покладених на Мінрозвитку завдань Міністерство виконує відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності.
Відповідно до п. 4.1. статутів відповідача (в редакціях, чинних протягом 2017-2021 років) засновником і єдиним акціонером товариства є держава в особі Міністерства інфраструктури України, яке надалі перейменовано на Міністерство розвитку громад та територій України.
Також суд встановив, що до вчинення реєстраційної дії щодо реєстрації спірного майна на праві приватної власності за відповідачем, право власності на це нерухоме майно було зареєстроване за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, яке було реорганізовано в Міністерство розвитку громад та територій України.
Отже, саме на Міністерство розвитку громад та територій України як правонаступника Міністерства транспорту та зв'язку України були покладені повноваження власника спірного майна, яке, за твердженням прокурора, незаконно вибуло із державної власності.
З урахуванням наведеного, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Міністерство розвитку громад та територій України.
З матеріалів справи вбачається, що Корюківська окружна прокуратура зверталася до Міністерства розвитку громад та територій України з листом від 23.05.2025 №51-77-2161ВИХ-25, у якому повідомила про виявлені порушення законодавства при реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ “Укрпошта», а також просила повідомити про вжиті заходи щодо усунення цих порушень (а.с. 226-228 т.1).
Міністерство розвитку громад та територій України у листі №14466/16/10-25 від 16.06.2025 повідомило Корюківську окружну прокуратуру про те, що не вбачає порушень прав та законних інтересів Міністерства, а тому правові підстави для вжиття заходів реагування відсутні (а.с.229-230 т.1).
Відтак, Міністерством розвитку громад та територій України особисто підтверджено нездійснення жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом.
Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є компетентним органом у спірних правовідносинах і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.
Зважаючи на викладене та виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, суд доходить висновку про те, що він правильно визначив Міністерство розвитку громад та територій України позивачем, оскільки він є компетентним органом, втім не звернувся до суду з позовом з метою захисту порушених інтересів держави.
Також суд погоджується з доводами прокурора про те, що у спірних правовідносинах наявний як державний, так і суспільний інтерес, оскільки безпідставна зміна правового режиму використання спірного майна з державної на приватну власність свідчить про порушення економічних інтересів держави та створює передумови для подальшого відчуження нерухомого майна поза конкурентною процедурою приватизації.
У порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України про витребування нерухомого майна (а.с.232 т.1).
Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.
За таких обставин, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Міністерства розвитку громад та територій України як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду, а відтак доводи відповідача про відсутність таких підстав та державного і суспільного інтересу відхиляються судом.
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли в зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушені, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
Зазначені правові позиції є сталими і послідовними та неодноразово висловлювалися Верховним Судом, та, зокрема викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, тощо.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 806/5244/15 наведено алгоритм оцінки застосовності судом обраного способу захисту, за яким суд, розглядаючи справу, має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (такий висновок викладений в пунктах 6.6., 6.7. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20)).
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
Обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами спору.
У певних випадках спосіб захисту імперативно “прив'язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (установлений законом), тобто термін “установлений законом» означає не просто те, що він названий в законі (стаття 16 Цивільного кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України (аналогічне - у частині 1 статті 5 Цивільного процесуального кодексу України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.
Таким чином, господарський суд повинен установити правову природу правовідносин, що склалися між сторонами, на що саме спрямований позов, та вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту в обраний позивачем спосіб.
Виходячи з предмету та підстав позову у цій справі, заявлені прокурором вимоги спрямовані на витребування від Акціонерного товариства “Укрпошта» на користь Міністерства розвитку громад та територій України нерухомого майна - нежитлового приміщення, відділення зв'язку, загальною площею 52,1 кв. м, яке розташоване за адресою: вул. Центральна, 20, с. Стара Рудня, Корюківського району, Чернігівської області, реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно 1499481874258.
Позов мотивований тим, що Акціонерне товариство «Укрпошта» не наділене законодавством та статутом повноваженнями вирішувати питання щодо відчуження майна. Єдиним власником спірного майна є держава в особі Міністерства розвитку громад та територій України і в розумінні ст. 317, 319, 321 Цивільного кодексу України тільки власник приймає рішення щодо його відчуження. Реєстрація права власності на відділення поштового зв'язку за адресою: вул. Центральна, 20, с. Стара Рудня, Корюківського району, Чернігівської області, яка здійснена за заявою АТ «Укрпошта», фактично самовільно змінила форму власності спірного майна з державної на приватну. Реєстрація права приватної власності на спірне майно за Акціонерним товариством «Укрпошта» відбулася з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за відсутності волі держави на його відчуження та здійснена не у спосіб, визначений законом. При цьому корпоратизація державного підприємства в акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися як підстава для зміни форми власності на державне майно.
За доводами прокурора витребування нерухомого майна від Акціонерного товариства «Укрпошта» надасть змогу державі в особі уповноважених органів реалізувати свій законний інтерес та дозволить в подальшому виконання повноважень та завдань уповноважених державних органів щодо володіння, користування, управління та розпорядження майном, що є у державній власності.
Суд констатує, що насамперед слід з'ясувати, чи відповідає обраний прокурором спосіб захисту порушеному праву держави та чи обраний спосіб захисту є ефективним, тобто чи забезпечить відновлення майнових прав держави, в разі встановлення судом наявності достатніх правових підстав для задоволення цього позову.
Обрання позивачем неналежного та/або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 та від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц). Вказане логічно вичерпує потребу дослідження інших обставин (подібний висновок наведений в постанові Верховного Суду від 08.10.2025 у справі № 910/6200/24).
Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
З-поміж способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 Цивільного кодексу України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення майна з чужого незаконного володіння.
Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого не власника про повернення речі в натурі. Безпосередня мета віндикації полягає в відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, які складають належне йому речове право (пункт 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).
Володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України) незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв'язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така інша особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Заволодіння нерухомістю шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на такий об'єкт чи ні. Володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
За частиною 3 статті 26 цього Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що відповідно до п. 1 частини 1 статті 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункт 87)).
Під час розгляду судом даної справи встановлені та не спростовуються учасниками судового процесу такі обставини:
- Виконком Староруднянської сільської ради 10.05.2007 видав свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САВ №233406, відповідно до якого власником нежитлової будівлі “відділення поштового зв?язку» А-1, площею 52,1 кв.м., яка розташована за адресою: вул. Щорса, буд.20, с. Стара Рудня, Щорський район, Чернігівська область, є держава в особі Верховної Ради України в повному господарському віданні Українського державного підприємства поштового зв?язку “Укрпошта»; відповідні відомості внесені до Державного реєстру речових прав (а.с. 221 т.1);
- 16.02.2017 Міністерством інфраструктури України видано наказ № 56 "Про припинення Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта» в результаті його перетворення в Публічне акціонерне товариство “Укрпошта», та створення Публічного акціонерного товариства “Укрпошта», 100 відсотків акцій якого належить державі (пункт 2 наказу); у пункті 3 зазначеного наказу визначено, що Публічне акціонерне товариство “Укрпошта» є правонаступником Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта»;
- Наказом Міністерства інфраструктури України від 05.07.2017 № 240 “Про затвердження акта передавання майна до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства “Укрпошта» затверджено акт передавання майна до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства “Укрпошта», що є правонаступником Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта», відповідно до якого Міністерство інфраструктури України з 01.03.2017 передало, а Публічне акціонерне товариство “Укрпошта» прийняло об'єкти державного майна згідно з переліками;
- згідно з переліком об'єктів нерухомого майна, яке обліковувалось на балансі Чернігівської дирекції УДППЗ “Укрпошта» та передається до статутного капіталу ПАТ “Укрпошта» (додаток № 45 до акта передавання майна до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства “Укрпошта», посвідченого нотаріально 05.07.2017), серед іншого, відповідачу передано, зокрема, будівлю відділення зв?язку, розташовану за адресою: вул. Щорса, буд.20, с. Стара Рудня, Щорського району, Чернігівської області (інвентарний номер 8070).
За статтею 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади в межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.
Правомірність та законність передавання у повне господарське відання відповідачеві спірного майна не оспорюється жодним учасником судового процесу.
28.02.2018 державний реєстратор Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Тищенко Ю.О. зареєструвала право приватної власності ПАТ “Укрпошта» на нежитлову будівлю “відділення зв?язку» загальною площею 52,1 кв.м. А-1, яка розташована за адресою: вул. Центральна, буд.20, с. Стара Рудня, Сновського району, Чернігівської області; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 14994818742258 (а.с.215 т.1).
Саме вказана дія державного реєстратора оспорюється прокурором у межах предмету даного спору.
Станом на дату вчинення спірної дії - 28.02.2018, діяв Господарський кодекс України, відповідно до приписів ст. 136 якого право повного господарського відання - це речове право суб'єкта підприємництва (юридичної особи), яке дозволяє йому володіти, користуватися та розпоряджатися майном, закріпленим за ним власником (державою чи органом) для здійснення підприємницької діяльності, але з певними обмеженнями щодо відчуження без згоди власника, що відрізняє його від повного права власності, але дає значні повноваження в оперативно-господарській діяльності.
Для застосування інституту віндикації у даному спорі є необхідним доведення факту неправомірного володіння відповідачем спірним майном станом на дату вчинення спірного реєстраційного запису.
Як свідчать фактичні обставини справи і наявні у ній докази, станом на дату вчинення спірного реєстраційного запису, а також станом на дату звернення прокурора до суду з даним позовом спірне майно цілком законно перебуває і перебувало у володінні відповідача у справі. Це володіння в жодному разі не може бути ототожнене із правом власності і може трактуватися виключно в рамках ст. 136 Господарського кодексу України. Зокрема, відповідач в жодному разі не може здійснювати повний перелік компетенцій власника спірного майна, оскільки воно належить відповідачеві на праві повного господарського відання (володіння).
Прокурором у даній справі не доведено неправомірність володіння відповідачем спірним майном, що виключає застосування інституту віндикації до спірних правовідносин сторін спору.
За доводами прокурора незаконна реєстрація права власності на спірний об'єкт нерухомості за АТ “Укрпошта», як наслідок, вибуття його з державної власності, поза волею власника, порушує інтереси держави щодо володіння, користування та розпорядження спірним майном.
Звертаючись з даним позовом до суду та під час розгляду справи, прокурор не заперечує законності набуття відповідачем права користування спірним майном, а заперечує лише реєстрацію права приватної власності за відповідачем.
Фактично маючи законний намір скасувати державну реєстрацію права приватної власності відповідача на спірне майно, але одночасно заявляючи позовну вимогу про витребування спірного майна з незаконного володіння відповідача, прокурор позбавляє відповідача і цілком законно набутого права користування цим майном, яке взагалі не оспорюється прокурором.
Виходячи з наведених обставин, вимога про витребування спірного майна з незаконного володіння відповідача є неналежним способом захисту порушеного права.
За висновком суду обрання прокурором неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в задоволенні цього позову.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших установлених судом обставин (постанови від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148) та інші), що в свою чергу виключає відмову в задоволенні позову в зв'язку з його необґрунтованістю.
Враховуючи наведені висновки, суд не вирішує питання щодо застосування наслідків спливу позовної давності у цій справі (про що заявлено відповідачем у відзиві на позов від 07.08.2025).
З огляду на встановлені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про витребування нерухомого майна, а саме витребування від Акціонерного товариства “Укрпошта» на користь Міністерства розвитку громад та територій України нерухомого майна - нежитлове приміщення, відділення зв'язку, загальною площею 52,1 кв. м, яке розташоване за адресою: вул. Центральна, 20, с. Стара Рудня, Корюківського району, Чернігівської області, реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно 1499481874258, задоволенню не підлягають.
Щодо судових витрат суд зазначає таке.
При ухваленні рішення в справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові судовий збір та судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача, а тому судові витрати у даній справі покладаються на прокуратуру.
У відзиві на позов від 07.08.2025 відповідач зазначив, що орієнтовна сума, яку планує понести у зв?язку з розглядом справи складає 20000,00 грн, які пов?язані з поштовими, адміністративними, транспортними витратами та витратами на копіювання.
Водночас за висновком суду на момент ухвалення судового рішення відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, орієнтовний розмір яких зазначений відповідачем, у зв?язку з відсутністю належних доказів на їх підтвердження.
Керуючись статтями 13, 14, 53, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. У задоволенні позову керівника Корюківської окружної прокуратури (вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300, код 02910114) в інтересах держави в особі позивача: Міністерства розвитку громад та територій України (проспект Берестейський, 14, м. Київ, 01135, код 37472062) до Акціонерного товариства “Укрпошта» (вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001, код 21560045), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд державного майна України (вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133, код 00032945) про витребування нерухомого майна відмовити у повному обсязі.
У судовому засіданні 10.12.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2025.
Суддя М.О. Демидова