Справа № 952/792/25
16.12.2025 Зачепилівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Яценка Є.І.,
за участю секретаря судового засідання - Оданець С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Зачепилівка Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому вказала, що з відповідачем ОСОБА_2 вона перебуває у шлюбі, який зареєстровано 06 вересня 2019 року Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 677.
Від даного шлюбу подружжя має неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка зазначила, що спільне сімейне життя з відповідачем не склалося, подружні стосунки припинено, вони проживають окремо, причиною розпаду сім'ї є несумісність характерів та взаємне непорозуміння, різні погляди на шлюб та сім'ю, подальше перебування у шлюбі буде суперечити її інтересам, тому вона просила суд розірвати шлюб та залишити проживати неповнолітню доньку ОСОБА_4 разом з нею.
Ухвалою судді від 03 листопада 2025 року дану справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (без виклику) за наявними у справі матеріалами. У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін. Відповідач відзив на позовну заяву не надав, натомість від нього надійшла заява про визнання позову та розгляд справи за його відсутності.
Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що шлюб сторін зареєстрований 06 вересня 2019 року Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблений актовий запис № 677, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від даного шлюбу подружжя має неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
З довідок Зачепилівської селищної ради Берестинського району Харківської області про взяття на облік ВПО від 25.02.2025 вбачається, що ОСОБА_1 дійсно проживає в АДРЕСА_1 , разом з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Нормами ст.51 Конституції України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно ч.1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Ст. 112 СК України вказує на те, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, одного з дітей.
Згідно ч.3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
В силу ч.2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Таким чином в судовому засіданні встановлено, що між сторонами відсутня згода щодо перебування у шлюбі, вони проживають окремо, їх спільне сімейне життя не склалося, шлюбно-сімейні стосунки не підтримуються, тому суд приходить до висновку, що шлюб необхідно розірвати.
Одночасно з вимогою про розірвання шлюбу позивачка просила залишити проживати спільну малолітню дитину разом з нею.
Згідно з ч.ч. 2,8,9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Водночас у постанові від 15.01.2020 у справі № 200/952/18 (провадження №61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Судом встановлено, що сторони не звертаються до суду при розгляді цієї справи із вимогами про визначення місця проживання дитини з одним із батьків. Тому суд, враховуючи принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, в межах доводів та вимог позову, встановив, що дитина до розірвання шлюбу проживала разом з матір'ю - позивачкою ОСОБА_1 .
З огляду на викладене є підстави залишити проживати дитину з матір'ю, чим лише констатувати місце проживання неповнолітньої дитини, не визначаючи та не змінюючи його.
Таким чином суд вважає за доцільне задовольнити зазначений позов у повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивачка не очікує відшкодування понесених нею судових витрат по оплаті судового збору, тому дане питання судом не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст. 10,12,13,206,247,259,263,264,265 ЦПК України, ст.ст. 24,56,105,112,114 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу- задовольнити.
Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 06 вересня 2019 року Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 677.
Залишити позивачці шлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».
Неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Рішення суду є документом, що підтверджує факт розірвання шлюбу судом після набрання ним законної сили.
Копію рішення направити органу державної реєстрації за місцем ухвалення рішення для внесення в актовому записі про шлюб відмітки про його розірвання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Зачепилівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Суддя Є.І. Яценко