Справа № 309/3879/25
Провадження № 4-с/309/5/25
02 грудня 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді: Довжанин М.М.
з участю секретаря судового засідання: Драб Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на дії державного виконавця Хустського відділу ДВС у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) щодо виконання судового рішення по справі №309/6036/15-ц, боржник ОСОБА_1 ; особа, бездіяльність якої оскаржується: державний виконавець Хустського відділу ДВС у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Юришинець Валерій Миколайович, -
29.10.2025 року представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із скаргою на рішення та дії державного виконавця. Скарга обґрунтована тим, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 18.08.2006 року уклали кредитнй договір № MKA0GK00000172, згідно якого АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 14000.00 євро на термін до 18.08.2021 р., а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. ОСОБА_1 не повернула своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. У зв'язку з наявністю боргу банк звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Так, судовим рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 15 березня 2016 року по справі №309/6036/15-ц позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено та стягнуту з ОСОБА_1 11618,16 євро (екв. 297192грн.53коп.) у тому числі 9630,27 євро- заборгованості по тілу кредиту, 1465,58 євро - заборгованості за відсотками за користування кредитом, 323,40 євро - заборгованість по комісії за користування кредитом, а також 468,91 євро - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитом та судовий збір у розмірі 4457,89 грн. Рішення набрало чинності 05.05.2016 року.
На підставі судового рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 15 березня 2016 року по справі № 309/6036/15-ц видано виконавчий лист, зі строком пред'явлення до 05.05.2017 року. 09.07.2019 року за заявою стягувача державним виконавцем Шеверя В.Й. Хустського районного відділу ДВС ГТУЮ в Закарпатській області відкрито виконавче провадження за № 59465466.
21.10.2025 року при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження виявлено, що державним виконавцем Юришинець В.М. Хустського відділу ДВС у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 19.02.2024 року № 59465466 на підставі п. 9 частини 1 статті 39 ЗУ Про виконавче провадження - у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Вищевказану постанову АТ КБ «ПриватБанк» не отримував. АТ КБ “Приватбанк» вважає постанову державного виконавця від 19.02.2024 про закінчення виконавчого провадження № 59465466 незаконною та такою, що порушує права позивача, з огляду на наступне.
У постанові про відкриття виконавчого провадження від 09.07.2019 державний виконавець зазначив суму заборгованості розмірі 11618,16 євро, що за офіційним курсом НБУ від 24.11.2015 року становить 297192,53 грн. та складається з наступного 9630,27 євро - заборгованості по тілу кредиту, 1465,58 євро заборгованості за відсотками за користування кредитом, 323,40 євро - заборгованість по комісії за користування кредитом, а також 468,91 євро - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитом і судовий збір у розмірі 4457,89 грн. При цьому, на сьогоднішній день стягнута рішенням Хустського районного суду Закарпатської області у справі № 309/6036/15-ц заборгованість у розмірі 11618,16 євро не сплачена. Відповідно до виписки по розрахунковому рахунку НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 в період з дати відкриття виконавчого провадження по дату винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, тобто з 09.07.2019 по 19.02.2024 на вказаний рахунок надійшло 7205,27 євро. Таким чином різниця між коштами, які підлягали стягненню та стягнутими фактично складає: - 4412,89 євро.
Крім того, як вбачається з рішення суду у справі № 309/6036/15-ц кредит ОСОБА_1 було надано в іноземній валюті - євро. У резолютивній частині рішення Хустського районного суду Закарпатської області також зазначено про стягнення заборгованості з боржника у євро із зазначенням еквіваленту у гривнях за курсом НБУ. Відтак, державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження всупереч вимогам п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження», оскільки рішення згідно з виконавчим документом не було виконано в повному обсязі.
У зв'язку з невиконанням вимог Закону України “Про виконавче провадження» державним виконавцем банку спричинені збитки в розмірі різниці між заявленою до стягнення сумою та фактично отриманою. Оскільки на сьогоднішній день рішення суду у справі № 309/6036/15-ц, на підставі якого здійснювалось виконавче провадження, фактично не виконане та відсутні підстави вважати, що подальше виконання рішення є неможливим, дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження представник заявника вважає передчасними, а постанову від 19.02.2024 про закінчення виконавчого провадження такою, що підлягає скасуванню.
Вказує на те, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 19.02.2024 року за ВП № 59465466 на підставі п. 9 частини 1 статті 39 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом не була надіслана на адресу стягувача, про існування вказаної постанови стягувач дізнався лише при ознайомленні з матеріалами провадження. Вищевказану постанову АТ КБ «ПриватБанк» не отримував.
Представник заявника зазначає, що оскільки строк подачі скарги спливає на 01.11.2025 року, вважає що строк подачі скарги не пропущено.
Представником ОСОБА_1 - адвокатом Пітух В.І. подано заперечення на скаргу, в якому ОСОБА_1 повністю заперечує проти її задоволення та вважає, що наявні підстави для залишення поданої скарги без розгляду. Посилається на те, що в ході відкритого виконавчого провадження АСВП №59465466 ОСОБА_1 було погашено заборгованість згідно виконавчого листа в повному обсязі, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №0062910033 від 16.02.2024 та постановою про закінчення виконавчого провадження від 19.02.2024 року №59465466, виданою головним державним виконавцем Хустського відділу ДВС у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Юришинець В.М. Вказана постанова про закінчення виконавчого провадження отримана стягувачем АТ КБ «ПРИВТАБАНК» згідно рекомендованого листа №9040004165475 - 19.03.2024. У зв'язку з не оскарженням постанови про закінчення виконавчого провадження від 19.02.2024 року №59465466, ОСОБА_1 звернулася із позовною заявою про визнання зобов'язання за кредитним договором припиненим та припинення іпотеки. Рішенням Хустського районного суду від 02 вересня 2025 року по справі №309/1974/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано припиненою іпотеку, згідно договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Король Н.І. 18 серпня 2006 року за реєстровим номером 3876, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 ; вилучено заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження: 3625709, яка належить ОСОБА_1 на праві власності, накладену приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Король Н.І. 18.08.2006 за №3625709. Стягувачем отримано оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження 19.03.2024 року. При цьому АТ КБ «ПриватБанк» також отримав копію постанови про закінчення ВП від 19.02.2024 року №59465466, отримавши копію позовної заяви ОСОБА_1 від 05.04.2024 з ухвалою Хустського районного суду про відкриття провадження у справі від 16 квітня 2024 по справі №309/1974/24 - 16.04.2024 року. Таким чином твердження представника скаржника - Мадяра В.М., що банк не отримував копії постанови про закінчення ВП - не відповідають дійсним та фактичним обставинам справи.
Державним виконавцем Хустського відділу ДВС у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Юришинець В.М. подано заперечення на скаргу (документ під назвою «відзив на позов»), у якому просить скаргу залишити без розгляду. Заперечення обґрунтовує тим, що посилання позивача про те, що постанову про закінчення виконавчого провадження не було отримано не відповідає дійсності, позаяк вищезазначений документ було відправлено стягувачу по виконавчому провадженню супровідним листом за №9263, рекомендованою кореспонденцією від 11.03.2024 року, що підтверджується поштовою квитанцією №9040004165475 від 11.03.2024 року, виданим AT «УКРПОШТА» ВПЗ Хуст, АДРЕСА_2 , та згідно статусу відстеження поштової кореспонденції відправлення вручено особисто 19.03.2024 року, 49505 м.Дніпро Україна. Вказує на те, шо згідно ч.І ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, у резолютивній частині виконавчого документа сума стягнення зазначена у гривнях, а саме за кредитним договором № MKA0GK00000172 від 18.08.2006 року в розмірі 11618,16 євро, що за офіційним курсом НБУ від 24.11.2015 року становить 297192,53 грн., судові витрати в сумі 4457,89 грн. Рішення суду вступило в законну силу 04.05.2016року, у разі незгоди позивача з визначення суми стягнення у національній валюті - гривні він мав право оскаржити рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Кошти стягувачеві перераховані в повному обсязі згідно платіжних доручень. У зв'язку з повним фактичним виконанням виконавчого документа, відповідно до статті 39 Закону України “Про виконавче провадження», державним виконавцем 19.02.2024 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Представником АТ КБ «ПриватБанк» подано додаткові пояснення на заперечення представника ОСОБА_1 - адвоката Пітух В.І. в яких зазначає, що відповідно до підпункту 4 пункту 10-2 Закону № 2129-IX від 115.03.2022 розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, а тому вважає, що скаргу на дії державного виконавця подано без пропуску строку звернення.
В судове засідання представник АТ «ПриватБанк» не з'явився, розгляд справи просить провести без його участі.
В судове засідання державний виконавець Юришинець В.М. не з'явився, подав заяву про розгляд скарги без його участі.
У судове засідання боржник ОСОБА_1 та її представник не з'явилися, будучи належним повідомленими.
Суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, констатує наступне.
Встановлено, що рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 15.03.2016 року у справі №309/6036/15-ц позов АТ КБ ПриватБанк задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму боргу за кредитним договором № MKА0GК00000172 від 18.08.2006 року в розмірі 11618,16 євро, що за офіційним курсом НБУ від 24.11.2015 року становить 297192,53 (двісті дев'яносто сім тисяч сто дев'яносто два) гривень 53 копійок та складається з наступного: 9360,27 євро - заборгованість за кредитом; 1465,58 євро - заборгованість по процентам за користування кредитом; 323,40 євро - заборгованість по комісії за користування кредитом; 468,91 євро - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати в сумі 4457,89 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят сім) гривень 89 копійок.
Постановою державного виконавця Хустського ВДВС у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) від 09.07.2019 року відкрито виконавче провадження №59465466 з примусового виконання виконавчого листа №309/6036/15-ц від 22.06.2016.
Постановою державного виконавця від 19.02.2024 закінчено виконавче провадження №59465466 на підставі п.9 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення.
Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Статтею 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
У частині п'ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Верховний Суд в своїх рішеннях неодноразово вказував, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця необхідно виходити з того, що у ЦПК України не міститься переліку поважних причин пропуску строку, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга залишається без розгляду та повертається заявникові.
Строк звернення до суду зі скаргою на дії державного, приватного виконавця є не строком позовної давності, а процесуальним строком, а тому у разі його пропуску, скарга може бути розглянута по суті лише після вирішення питання про його поновлення, оскільки відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 року в справі №466/948/19 зроблено висновок, що з'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
У скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» стверджує, що про закінчення виконавчого провадження №59465466 дізнався 21.10.2025 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
Дані доводи скаржника, суд оцінює критично з огляду на таке.
Так, матеріали виконавчого провадження містять відомості про отримання представником АТ КБ «ПриватБанк» копії оскаржуваної постанови державного виконавця - трекінг поштового відправлення №9040004165475 від 11.03.2024 року, виданий AT «УКРПОШТА» ВПЗ Хуст, АДРЕСА_2 , та згідно статусу відстеження поштової кореспонденції відправлення вручено особисто 19.03.2024 року. Після чого жодних заяв, скарг чи клопотань у даному виконавчому провадженні представником банку не подавалося.
Суд констатує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку для подання скарги слід враховувати не тільки обставини, пов'язані з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя і, зокрема гарантується тим, що суд має бути не заформалізованим, що знайшло своє відображення у рішеннях ЄСПЛ "Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі" (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява N 39199/98, п. 62), "Воловік проти України" від 6 грудня 2007 року, заява N 15123/03.
У Рішенні в справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява N 23436/03 ЄСПЛ зазначено: "Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А N 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). 23. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року).
В постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі №755/8494/16-ц вказано про те, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява №3236/03).
В постанові Великої палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі №320/7888/16-ц вказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання скарги.
У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За таких обставин, враховуючи те, що скаржник звернувся зі скаргою до суду 29.10.2025 та оскаржує постанову державного виконавця від 19.02.2024 р., а про порушення своїх прав повинен був поцікавитися самостійно, оскільки був обізнаний про наявність відкритого виконавчого провадження. Тобто жодних активний дій протягом такого тривалого часу у даному виконавчому провадженні не вчиняв, а тому суд дійшов висновку про пропуск заявником строку для звернення зі скаргою до суду.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що скаржником пропущено строк для подання скарги, у зв'язку з чим скаргу АТ КБ «ПриватБанк» слід залишити без розгляду.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 126, 260, 261, 354, 447, 449 ЦПК України суд, -
Скаргу представника АТ КБ «ПриватБанк» на рішення та дії державного виконавця - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали суду.
Суддя Хустського
районного суду: Довжанин М. М.