8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про забезпечення позову
"17" грудня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4370/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.
розглянувши заяву Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова (вх. № 29187 від 15.12.2025) про забезпечення позову, у справі № 922/4370/25
за позовом Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова (61036, м. Харків, вул. Тепловозна, 8; код ЄДРПОУ/Умовний код: 0291010826) в інтересах держави
до першого відповідача - Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 7; код ЄДРПОУ 04059243)
другого відповідача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 16; код ЄДРПОУ 14095412)
третього відповідача - Єгорової Людмили Олексіївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )
про визнання незаконним та скасування п. 33 додатку до рішення ХМР, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, скасування рішення державного реєстратора, витребування у недобросовісного набувача нежитлових приміщень, -
Керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави з позовом до першого відповідача - Харківської міської ради, другого відповідача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, третього відповідача - Єгорової Людмили Олексіївни, про:
- визнання незаконним та скасування п. 33 додатку до рішення 42 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова» від 23.09.2015 № 2009/15;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.11.2015 № 5323-В-С, укладений щодо нежитлових приміщень 2-го поверху № 1-:-11 у нежитловій будівлі літ. «Д-2», загальною площею 93,9 кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків, пров. Соляниківський, 7 між Харківською міською радою, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Єгоровою Людмилою Олексіївною (код НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Тихоновою І.В., зареєстрований в реєстрі за № 382);
- скасування рішення державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Венглюк Тетяна Василівна № 39139848 від 09.01.2018 про внесення змін до опису об'єкта нерухомого майна, яким нежитлові приміщення 2-го поверху № 1- :-11 у нежитловій будівлі літ."Д-2" змінено на 2-кімнатну квартиру в житловому будинку літ."Д-2", а також змінено площу обєкта нерухомого майна з 93.9 кв.м на загальну площу (кв.м): 93.9, житлову площу (кв.м): 26.3;
- витребування у недобросовісного набувача Єгорової Людмили Олексіївни (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-:-11 у нежитловій будівлі літ. «Д-2», загальною площею 93,9 кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків, пров. Соляниківський, 7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 593614063101).
Також прокурор просить суд визнати поважною причину пропуску строку на звернення до суду та поновити його.
15.12.2025 до суду від Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова надійшла заява про забезпечення позову (вх. № 29187 від 15.12.2025). Прокурор просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - 2-кімнатна квартира в житловому будинку літ. «Д-2», загальною площею 93,9 кв.м, житловою площею 26,3 кв.м (реєстраційний номер 593614063101), яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Соляниківський, 7. В обґрунтування поданої заяви, прокурор зазначає, що без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник спірного нерухомого майна ОСОБА_1 може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час. Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділ, виділ чи об'єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. ОСОБА_1 знаючи про наявність судового спору, з метою утруднення у майбутньому виконання судового рішення, свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірним майном та як власник може ініціювати питання щодо зміни призначення та виду його функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень, шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами.
На переконання прокурора, існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти відповідні дії щодо спірного майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення про повернення майна з володіння відповідача в разі задоволення такого позову. Про таку реальну загрозу свідчить той факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 своїми узгодженими діями вчинили дії з переведення спірних нежитлових приміщень в житлові, про що внесено відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначені дії є виключно уникнення відповідальності щодо можливого витребування майна. Крім того, відносно об'єкта нерухомого майна декілька разів укладалися договори дарування.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, а також дослідивши матеріали позовної заяви, суд виходить з наступного.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. Вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.
Приписами статті 136 ГПК України визначені процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову, відповідно до якої, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до вимог частини 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких його вжито. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.08.2019 у справі №910/16586/18).
Разом з тим, співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21).
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення (постанови Верховного Суду від 17.09.2021 у справі 910/3547/21, від 05.08.2022 у справі №905/447/22, від 06.12.2023 №917/805/23, від 03.03.2023 у справі №905/448/22).
Крім того, інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, постанова Верховного Суду від 06.12.2023 №917/805/23).
Таким чином, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Предметом позову у даному випадку є витребування у недобросовісного набувача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-:-11 у нежитловій будівлі літ. «Д-2», загальною площею 93,9 кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків, пров. Соляниківський, 7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 593614063101). Крім того, прокурором заявлено вимогу про скасування рішення державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Венглюк Тетяна Василівна № 39139848 від 09.01.2018 про внесення змін до опису об'єкта нерухомого майна, яким нежитлові приміщення 2-го поверху № 1- :-11 у нежитловій будівлі літ."Д-2" змінено на 2-кімнатну квартиру в житловому будинку літ."Д-2", а також змінено площу обєкта нерухомого майна з 93.9 кв.м на загальну площу (кв.м): 93.9, житлову площу (кв.м): 26.3.
Вимога про витребування майна за своєю правовою природою є вимогою майнового характеру.
Як вбачається із додатків до позову, 23.11.2015 між Харківською міською радою, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (продавець) та фізичною особою-підприємцем Єгоровою Людмилою Олексіївною (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 5323-В-С, про визнання недійсним якого заявлено прокурором.
Відповідно до розділу 1 цього договору продавець зобов'язаний передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти у власність нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-:-11 у нежитловій будівлі літ. «Д-2», загальною площею 93,9 кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків, пров. Соляниківський, 7.
Без надання оцінки доказам, без вирішення спору по суті, в межах розгляду заяви Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова (вх. № 29187 від 15.12.2025) про забезпечення позову, суд зазначає, що у відповідності до Інформації з ДРРП на нерухоме майно та їх обтяжень № 456846215 від 16.12.2025, отриманої на запит суду, в державний реєстр внесено запис про об'єкт нерухомого майна № 593614063101. У відповідності до актуальних відомостей, об'єктом нерухомого майна за цим записом є 2-кімнатна квартира в житловому будинку літ. «Д-2», загальною площею 93,9 кв.м, житловою площею 26,3 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно із записом № 12240433, що міститься у Інформації з ДРРП на нерухоме майно та їх обтяжень № 456846215 від 16.12.2025, 26.11.2015 зареєтровано право власності третього відповідача на вищезазначені нежитлові приміщення.
Також, з Інформації з ДРРП на нерухоме майно та їх обтяжень № 456846215 від 16.12.2025 вбачається, що 09.01.2018 до цього об'єкту внесено зміни та нежитлові приміщення 2-го поверху № 1- :-11 у нежитловій будівлі літ."Д-2" змінено на 2-кімнатну квартиру в житловому будинку літ."Д-2", а також змінено площу обєкта нерухомого майна з 93.9 кв.м на загальну площу (кв.м): 93.9, житлову площу (кв.м): 26.3.
Як вбачається з Інформації з ДРРП на нерухоме майно та їх обтяжень № 456846215 від 16.12.2025, в подальшому відносно об'єкта нерухомого майна неодноразово укладався договір дарування, а саме 27.02.2018 об'єкт подарено Єгорову Д.В., 27.06.2024 об'єкт подарено ОСОБА_1 .
Станом на день отримання Інформації з ДРРП на нерухоме майно та їх обтяжень № 456846215 від 16.12.2025 право власності на об'єкт зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).
Можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною обставиною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.03.2023 року у справі № 905/448/22.
У постанові від 04.09.2025 у справі № 914/444/25 Верховний Суд звернув увагу на те, що наявність у відповідача правомочностей власника спірного майна вказує на можливість у будь-який момент (в тому числі під час розгляду судом цієї справи, але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися цим майном на користь третіх осіб, що може призвести до неможливості виконання рішення в цій справі про витребування спірного майна.
Отже, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, що відповідач, виступаючи зареєстрованим власником спірної майна, може розпорядитись вищевказаним майном шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб та/або вчинити дії щодо зміни об'єкта нерухомого майна (зміна цільового призначення та/або поділ/об'єднання тощо), що, в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника відповідного нерухомого майна (держави в особі відповідного органу) в межах даної справи, без нових звернень до суду. При цьому, як встановлено з Інформації з ДРРП на нерухоме майно та їх обтяжень № 456846215 від 16.12.2025, відносно об'єкта нерухомого майна проводилися певні реєстраційні дії щодо зміни цільового призначення, а також відчуження (дарування).
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню, таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції).
Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).
Відповідно до ст. 79 цього Кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2).
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.01.2021 у справі № 915/646/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.
Пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що підставою для відмови у державній реєстрації є те, що у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії. Отже, вищезазначеним законом України передбачений такий вид заходу забезпечення позову як заборона проведення реєстраційної дії, що узгоджується з нормою п.10 ч.1 статті 137 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обрані прокурором заходи забезпечення позову є співмірними і відповідають критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності, забезпечують збалансованість інтересів учасників спірних правовідносин, запобігають порушенням у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу, відповідають інституту забезпечення позову в господарському процесі та заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Суд наголошує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.
При цьому, суд зазначає, що обрані заходи забезпечення позову на період розгляду судом спору, не будуть перешкоджати діяльності відповідача, оскільки не позбавляють останнього його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежують право відповідача розпоряджатись вказаним об'єктом нерухомого майна та вчиняти дії, спрямовані на зміну об'єкта нерухомого майна.
Отже, вказаний захід має наслідком лише збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Суд, також, зазначає про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, процесуальним законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у Постанові КГС ВС від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18.
На підставі викладеного та керуючись статтями 73, 74, 77, 79, 136, 137, 139, 140, 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова (вх. № 29187 від 15.12.2025) про забезпечення позову - задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - 2-кімнатна квартира в житловому будинку літ. «Д-2», загальною площею 93,9 кв.м, житловою площею 26,3 кв.м (реєстраційний номер 593614063101), яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Соляниківський, 7.
3. Стягувачем за даною ухвалою є Слобідська окружна прокуратура міста Харкова (61036, м. Харків, вул. Тепловозна, 8; код ЄДРПОУ/Умовний код: 0291010826).
4. Боржником за даною ухвалою є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Ухвала набирає законної сили 17.12.2025 та підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років до 17.12.2028.
Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256-257 ГПК України протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складено та підписано 17.12.2025.
Суддя Новікова Н.А.