Справа № 308/17296/23
1-кс/308/7070/25
17 грудня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваної - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури про обрання відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , громадянки України, директора ТОВ «Магістральплюс», раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,
- запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
на розгляд слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло вищевказане клопотання про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання обґрунтоване тим, що встановлені під час досудового розслідування обставини та зібрані докази, свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України КК України. Крім того, сторона обвинувачення вважає наявними ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, та стверджує про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно та повно дослідивши фактично обставини та докази, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, слідчий суддя встановив таке.
Ужгородською окружною прокуратуро здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42023072030000129 від 28.07.2023.
16.12.2025 гр. ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 28, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
Зі змісту підозри слідує, що ОСОБА_4 інкриміновано заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене у великих розмірах в умовах воєнного стану, а також складання та видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.
Виходячи з наявності підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторона обвинувачення звернулася з відповідним клопотанням до слідчого судді.
Слідчий суддя, вирішуючи подане клопотання сторони обвинувачення, дійшов до такого висновку.
Відповідно до приписів ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Згідно зі ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
За таких обставин слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.
За обставин цього клопотання слідчий суддя поділяє позицію сторони обвинувачення про обґрунтованість підозри, що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Резюмуючи дослідження обґрунтованості поданого клопотання, слідчий суддя зазначає про необхідність здійснення аналізу наявності ризиків, які персоніфіковані стороною обвинувачення у поданому клопотанні.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження, як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, передбачає допустимість застосування покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, тобто за правилами статті 12 КК України кримінальне правопорушення, детерміноване ч. 3 ст. 332 КК України, є тяжким злочином.
Також слідчий суддя бере до уваги приписи ст. 178 КПК України, за якими при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2)тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3)вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4)міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5)наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6)репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7)майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8)наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9)дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10)наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11)розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12)ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Слідчий суддя погоджується із доводами клопотання, що інкриміноване підозрюваній кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 191 КК України відноситься до корупційних злочинів, що виключає звільнення від кримінальної відповідальності.
Слідчий суддя бере до уваги те, що підозрювана позитивно характеризується за місцем роботи. Також слідчий враховує її стан здоров'я, відомості про який зафіксовано, зокрема, в обстеженні МРТ від 11.08.2025 та консультативному висновку спеціаліста від 29.08.2025.
Слідчий суддя враховує вік підозрюваної, котра являється отримувачем пенсії за віком.
Разом із тим, вказані обставини, хоч і заслуговують на певну увагу, проте не нівелюють наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підсумовуючи викладене, слідчий суддя вважає доведеним існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також слідчий суддя погоджується із твердженнями сторони обвинувачення про наявність ризику за п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, адже досудове розслідування триває, що свідчить про наявність у органу досудового розслідування необхідності відшукання речей і документів, які будуть мати значення для досудового розслідування.
Слідчий суддя погоджується із тим, що підозрювана може знищити, сховати чи спотворити речі і документи, які можуть мати значення для досудового розслідування і до яких в неї є доступ в силу займаної посади директора ТОВ «Магістральплюс», чи штучно створити докази, в тому числі в електронному вигляді, які б підвереджували її невинуватість у вчиненні інкримінованого злочину.
Понад це, заслуговують на увагу аргументи клопотання про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, позаяк у цьому кримінальному провадженні було допитано ряд свідків. Аналізуючи наявність ризику за п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує зміст принципу безпосередності дослідження доказів.
Так, за змістом ч. 2 ст. 23 КПК України не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, за відсутності дієвого запобіжного заходу такий ризик є реальним.
Слідчий суддя погоджується із твердженнями сторони обвинувачення про існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. У цьому контексті слідчий суддя звертає увагу на відсутність відомостей про те, що підозрювана допитана з приводу повідомленої підозри. Будь-яких обставин на підтвердження того, що підозрюваний сприяє та активно взаємодіє зі слідством у ході розгляду цього клопотання не встановлено.
Між тим, слідчий суддя критично оцінює посилання сторони обвинувачення на наявність ризиків, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що ці твердження здійснені без урахування фактичних обставин ситуації, що розглядається.
Одночасно зі встановленням обставин, що зумовлюють існування зазначених ризиків, чинне законодавство зобов'язує слідчого суддю перевірити також можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу до особи.
Частина 1 ст. 176 КПК України встановлює такі альтернативні триманню під вартою запобіжні заходи: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт. Найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Слідчий суддя вважає, що обставини цього клопотання не виключають можливість обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу щодо підозрюваної.
Згідно з ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби..
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).
Так, на переконання слідчого судді, забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного можливе шляхом застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладенням додаткових обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
При цьому слідчий суддя враховує особу підозрюваного, зокрема, відсутність у неї попередніх судимостей, наявність зареєстрованого місця проживання, позитивної характеристики, а також, зміст, кількість та характер встановлених ризиків.
Строк дії ухвали та покладених на підозрювану обов'язків слід визначити до 2 місяців у межах строку досудового розслідування.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя
у задоволенні клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити повністю.
Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною покидати місце свого проживання, а саме - АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду з 22 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. ранку наступної доби.
Покласти на підозрювану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожним їх викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого чи прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби);
- утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, а саме - до ГУ ДМС у Закарпатській області.
Строк дії ухвали визначити до 2 місяців у межах строку досудового розслідування, тобто до 16.02.2026.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваної ОСОБА_4 , а саме - до ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1