Справа №613/745/24 Провадження № 1-кп/613/56/25
17 грудня 2025 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові справу за обвинувальним актом по кримінальному провадженню № 12023220000001278 від 05 листопада 2023 року по обвинуваченню:
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Матвіївка, Богодухівського району Харківської області, українця, громадянина України, не одруженого, маючого трьох неповнолітніх дітей, працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,-
В провадженні Богодухівського районного суду Харківської області перебуває вищевказаний обвинувальний акт.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_5 , без застосування електронного засобу контролю строком на 2 місяці, оскільки, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшився. Прохав покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки: в період часу з 22.00 год. до 06.00 год. не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду; не відлучатись з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та або/місця роботи; здати на зберігання до відповідних державних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Вважає, що обвинувачений ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого законом, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, крім того внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 заподіяно тяжкі наслідки у вигляді смерті потерпілого, і враховуючи тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винним, ОСОБА_5 може переховуватися від суду, тим самим намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин. Таким чином, вищевказані обставини свідчать про неможливість запобігання наявним у кримінальному провадженні ризикам шляхом застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави, особистої поруки чи особистого зобов'язання не зможе запобігти вищезазначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання покладених на нього обов'язків.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 проти клопотання заперечував, зазначив, що обвинуваченому ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому був змінений на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Впродовж всього часу перебування під домашнім арештом обвинувачений належним чином виконував, покладені на нього судом обов'язки, у зв'язку з чим вважав за можливе обрати відносно ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву, відповідно до змісту якої прохала провести судове засідання за її відсутності.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, розглянувши клопотання прокурора, приходить до слідуючого.
Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2025 року клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу задоволено та продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 до 21 грудня 2025 року включно.
У п. 36 рішення «Москаленко проти України» № 37466/04 від 20 травня 2010 року Європейський Суд з прав людини нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Однак, Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Іlijkov v. Bulgaria), заява №33977/96, пункти 80-81, рішення від 26.07.2001).
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину , передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України. Санкція статті відносить інкриміноване кримінальне правопорушення до тяжких. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення.
Суд враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, його соціальні зв'язки, те що останній має трьох неповнолітніх дітей, двоє з яких проживають з матір'ю, тобто окремо, офіційно не одружений, працює за договором з ФГ «Деметра Схід», обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту, внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілий ОСОБА_7 загинув на місці дорожньо - транспортної пригоди, судове провадження не завершене, що свідчить про підвищений рівень суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, у зв'язку з чим суд вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризику передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, а тому вважає клопотання прокурора обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 331, 371- 372, 492 КПК України,-
Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, заборонивши йому у період часу з 22.00 год. до 06.00 год. наступного дня залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , на строк 2 місяці, тобто до 17 лютого 2026 року включно.
Зобов'язати обвинуваченого: не відлучатись з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та або/місця роботи; здати на зберігання до відповідних державник органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала оскарженню не підлягає.