Справа № 308/13219/25
12 грудня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - Наумової Н.В.,
за участю секретаря судового засідання - Передерій Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Ужгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови серії ЕНА № 5631909 від 02 вересня 2025 року, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, згідно з якою просить: скасувати постанову серії ЕНА №5631909 від 02 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, закрити справу про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову позивач зазначив наступне.
02 вересня 2025 року близько 17.20 год., позивач ОСОБА_1 повертався із Іршавського районного суду Закарпатської області за кермом власного автомобіля марки Skoda, модель Superb, д.н.з. НОМЕР_1 , орієнтовно на половині відрізу шляху між м. Мукачево та м. Ужгорода на відрізку автомобільної дороги М-06 «Київ - Чоп», 792 + 264 км поблизу смт. Середнє Ужгородського району Закарпатської області, невідомою йому особою у поліцейській формі у руці, якого був прилад для вимірювання швидкості руху ТЗ TryCam, а в іншій жезл подано ОСОБА_1 сигнал жезлом про зупинку його автомобіля, де ОСОБА_1 виконано таку вимогу після чого до його автомобіля підійшла дана особа у поліцейській формі і повідомив позивачу, що він керуючи автомобілем перевищив встановлену швидкість, а саме їхав із швидкістю 75 км./год, однак навіть не продемонстрував відео чи фото фіксацію свого твердження на приладі TryCam, а також фото чи відео місця, де встановлено інший з його слів тимчасовий дорожній знак,
На пояснення позивача, що вимоги встановленого тимчасового дорожнього знаку обмеження максимальної швидкості 50 км/год. на даному відрізку автомобільної дороги, де ведеться тривалий час ремонтні роботи, позивач дотримався та їхав в межах дозволеного швидкісного режиму 60 км/год. - не реагував.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що службовий, поліцейський автомобіль був розміщений від автомобільної дороги з боку на узбіччі орієнтовно до 10 метрів для унеможливлення водіями візуалізації такого службового автомобіля, а здійснити фото фіксацію ОСОБА_1 не виявилося можливим через інтенсивний рух інших транспортних засобів в обидві сторони, що в свою чергу створювало небезпеку для нього та інших учасників дорожнього руху. Після чого, до автомобіля ОСОБА_1 підійшов поліцейський ОСОБА_2 , який представився, а невстановлена особа у поліцейській формі відійшов від автомобіля та повідомив, поліцейському Барутенко Д.Ю., що швидкість 75 км/год. після чого поліцейський Барутенко Д.Ю. попросив у ОСОБА_1 , водійські права та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, що було виконано та повідомив, що відносно ОСОБА_1 буде винесена Постанова та притягнуто до адміністративної відповідальності із накладанням штрафу.
Зі спливу певного часу поліцейський надав Мельнику Я.Ю. постанову та запропонував йому підписати у двох місцях - пункт 8 та 9, де ОСОБА_1 у пункті 8 власноручно написано - «Фіксація приладу трукам здійснювалась із рук» та проставлено підпис, а у пункті 9 - «Щодо обставин ОСОБА_3 не визнаю, швидкість не перевищував» та проставлено підпис.
Позивач зазначає, що будь - яка стаціонарна техніка по периметру дороги встановлена поліцейським чи іншою невстановленою особою у поліцейській формі для виявлення та/або фіксації правопорушень відсутня, тобто невстановлена особа у поліцейській формі тримаючи в руках прилад TruCam TC 000618 після зупинки автомобіля повідомила його, що швидкість автомобіля складає 75 км/год. , після чого поліцейський склав відносно ОСОБА_1 постанову, що на думку позивача є недопустимим. Звертає увагу суду, що поліцейський не надав жодного належного та допустимого доказу, підтвердження наявності вищевказаного дорожнього тимчасового дорожнього знаку «3.29», така інформація не міститься і в постанові.
Вважає, що постанова винесена з грубим порушенням норм чинного законодавства, а в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.09.2025 року відкрито провадження у справі за даним позовом та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції - Вовканич А.І., 24 вересня 2025 року подав до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В поданому відзиві представник відповідача зазначив, що 02 вересня 2025 року під час несення служби працівниками управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС 000618, за адресою: Закарпатська область, автомобільна дорога М-06 «Київ-Чоп», на 790 км було виявлено порушення правил дорожнього руху транспортним засобом Skoda SuperB з номерним знаком НОМЕР_1 , який рухався в зоні дії дорожнього знаку 3.29 (обмеження максимальної швидкості 50 км/год) зі швидкістю 75 (сімдесят п'ять) км/год, чим перевищив встановлене обмеження максимальної швидкості руху на 25 (двадцять п'ять) км/год та порушив п. 12.9.б ПДР України. На підставі ст. 35 ЗУ "Про Національну поліцію" транспортний засіб було зупинено. Інспектор підійшов до водія, яким виявився Позивач, належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу зупинки та перевірки документів, попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 ПДР України. Водій виконав законну вимогу патрульного та надав запитувані документи для перевірки. За дане правопорушення Позивача було притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено постанова серії ЕНА № 5631909 від 02.09.2025.
Представник відповідача у поданому відзиві зазначає, що відповідно до положення Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 , - не передбачає зазначення в постанові про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі розміщення дорожніх знаків.
Щодо принципу роботи лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20, то представник відповідача зазначив наступне. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Як вбачається з листа ДП «Укрметртестстандарт» від 01.10.2019 року № 22-38/49 лазерний вимірювач TruCam LTI 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, тобто без триноги.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.
В обґрунтування своїх доводів представник відповідача послався на норми Закону України «Про національну поліцію», Кодексу про адміністративні правопорушення, Правил дорожнього руху України, на судову практику апеляційних адміністративних судів, Європейського суду з прав людини.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. У матеріалах справи наявна заява від позивача про розгляд справи у його відсутності, згідно якої позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Представник Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно із ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами, далі ПДР)
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України установлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, та пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Приписами пункту 12.4. ПДР України визначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст. 222 цього Кодексу органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Судом встановлено, що згідно з постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5631909 від 02.09.2025, позивача ОСОБА_1 притягнуто поліцейським 1 взводу 1 роти Управління патрульної поліції в Закарпатській області Барутенком Д.Ю. до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за те, що: 02.09.2025 року о 17:27 год. На дорозі М06 790 КМ, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «SKODA» SUPERB, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 75 км/год. В зоні дії дорожнього знаку 3.29, де обмеження максимальної швидкості 50 км/год., при цьому перевищив максимальне обмеження швидкості руху на 25 км/год., чим порушив п.12.9.б. ПДР - перевищення водіями ТЗ встановлених обмежень швидкості руху передбачених знаками 3.29.
З постанови серії ЕНА № 5631909 від 02.09.2025, вбачається, що швидкість вимірювалась лазерним приладом для вимірювання швидкості руху транспортних засобів TruCam ТС 000618.
Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У даному випадку предметом доказування є факт перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача ОСОБА_1 більше на двадцять п'ять кілометрів на годину.
Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Отже, поліції надано право використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
З матеріалів справи встановлено, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, зафіксований відповідачем на лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20, серійний номер ТС 000618.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону. Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника. Виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред'явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі.
Використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме працівниками управлінь патрульної поліції Департаменту патрульної поліції започатковано листом першого заступника начальника ДПП Білошицького О.Г. від 04.10.2018 року. Місце для роботи з приладом позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.
Суд вважає недоцільним посилання позивача на те, що прилад TruCam не може застосовуватися працівниками поліції.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 є засобом вимірювальної техніки, а не пристроєм, що здійснює автоматичну фото- та відеозйомку.
Суд звертає увагу, на тому що згідно інформації ДП «Укрметртестстандарт», лазерний вимірювач ТruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.
При цьому наголошує що у ст. 40 Закон України «Про Національну поліцію» було внесено ряд змін, якими усунуто колізійність чинного законодавства. Так ч. 2 ст. 40 вказаного вище Закону сформульована наступним чином: «Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці».
Зі змісту даної норми чітко зрозуміло що вона стосується виключно приладів змонтованих/розміщених, тобто тих які стаціонарно змонтовані і працюють в автоматичному режимі.
Однак, слід зазначити, що диспозиція ч. 1 ст.40 вказаного Закону дозволяє використовувати фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень (яким є прилад TruCam LTI 20/20).
Окрім того, як вбачається з листа ДП «Укрметртестстандарт» лазерний вимірювач TruCam LTI 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.
Відтак, в даному випадку порушення позивачем ПДР України зафіксовано пристроєм вимірювання швидкості TruCAM в ручному режимі, а не в автоматичному, тому вимоги ч. 2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» не розповсюджуються на спірні відносини.
Щодо тверджень позивача про відсутність дорожнього знаку 3.29 (обмеження максимальної швидкості 50 км/год), суд зазначає наступне.
Пунктом п.8-2 ПДР України передбачено, що дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена. Абзацом 9 та 12 пункту 3.43 розділу 33 ПДР України визначено, що зона дії знаків 3.1-3.15,3.19-3.21,3.25,3.27,3.29,3.33-3.37- від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть,- до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення(прилягання)з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Даний аргумент Позивача не заслуговує на увагу суду так, як наявність дорожнього знаку 3.29 на 790 км автомобільної дороги М-06 (Київ - Чоп) підтверджується відеозаписом під назвою «дорожні знаки на 790 км». На 34 секунді відеозапису швидкості 70 км/год); На 47 секунді відеозапису видно дорожній знак 3.29 (обмеження максимально- дорожній знак 3.29 (обмеження максимально швидкості 50 км/год); На 57 секунді відеозапису- дублюючий круглий максимально швидкості 50 км/год); трикутна дорожній знак 3.29 (обмеження табличка «вибоїна» - д.з. 1.12 та прямокутна табличка «зона дії знаку 2 км». Вище наведені дані про наявність дорожніх знаків, які не побачив Позивач, також підтверджується фотокарткою з лазерного вимірювача швидкості TruCam ТС 000618 від 02.09.2025 о 17 год 26 хв 06 сек. На фотокартці з Трукаму видно, що на транспортний засіб наведено цілик, а по ліву сторону фото наявні три дорожні знаки розміщені на опорі, дорожній знак трикутної форми 1.12 (вибоїна), під ним круглий дорожній знак 3.29 (обмеження швидкості 50 км/год.) та під ним прямокутна табличка до дорожнього знаку.
Щодо інших заперечень позивача, суд зазначає, що такі є недоведеними та не спростовують обставин викладених в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, а є виключно способом уникнути відповідальності за адміністративне правопорушення.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).
Також, факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (постанова ВС від 15.03.2019 №686/11314/17).
Приймаючи оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення, відповідачем оцінено наявні докази, повно і об'єктивно досліджено всі обставини справи в їх сукупності, як це передбачено ст. 252 КУпАП. Слід зазначити, що оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу відповідає санкції ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Суд вважає, що відповідачем доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення та спростовано підстави позову, аргументи, пояснення та доводи за ним. Отже відповідач використав усі доступні для нього засоби доказування факту вчинення позивачем відповідного адміністративного правопорушення.
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що наявні у матеріалах справи докази повністю підтверджують в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, а саме порушення останнім вимог п. 12.9.б. Правил дорожнього руху
Суд враховує, що згідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Порушення вимог частини 1 статті 122 КУпАП, а саме перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, на переконання суду, є суспільно небезпечним та може призвести до тяжких наслідків.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд вважає, що під час розгляду даного спору, відповідачем доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Позивач не надав належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи, що відповідач діяв у порядку, передбаченому процесуальним законом, а вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення доведена належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та скасування постанови серія ЕНА № 5631909 від 02 вересня 2025 року за ч.1 ст.122 КУпАП, а від так у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд, враховуючи положення ч. 1 ст. 139 КАС України, вважає, що судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Керуючись статтями 77, 94, 139, 241-247, 250-251, 268-272, 286, 295 КАС України, суд,- -
Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови серії ЕНА № 5631909 від 02 вересня 2025 року.
Витрати із сплати судового збору за розгляд справи у першій та апеляційній інстанції покласти на позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області Н.В. Наумова