8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" грудня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4362/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калантай М.В.
без виклику представників сторін
розглянувши заяву Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова від 12.12.2025 про забезпечення позову у справі
за позовом Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків
до Харківської міської ради, м. Харків , Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків , Фізичної особи-підприємця Мальованого Костянтина Олексійовича, м. Харків
про визнання недійсним договору та повернення майна
Керівник Слобідської окружної прокуратури м.Харкова (надалі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (надалі - перший відповідач), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (надалі - другий відповідач), Фізичної особи-підприємця Мальованого Костянтина Олексійовича (надалі - третій відповідач), в якому просить:
1) Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 16.08.2012 № 4877-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Мальованим Костянтином Олексійовичем (код РНОКПП НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 2563;
2) Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Мальованого Костянтина Олексійовича (код РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 3161379163120 - групу нежитлових приміщень цоколя № ХІІІ-:-ХVІ, ХІІІа, ХІХ, ХХ, ХХІ, ХХІІІ та 39/100 часток приміщень № ХХІV, ХХХІ в житловому будинку літ. "А-14", загальною площею 267,8кв.м які розташовані за адресою: м. Харків, просп. Петра Григоренка (раніше - Маршала Жукова), 31, а Харківську міську раду - прийняти у власність зазначені приміщення.
На підтвердження позовних вимог прокурор посилається на те, що оскільки Харківською міською радою незаконно обрано спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем (ФОП Мальованим К.О.), відповідне рішення 14 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22.02.2012 № 638/12 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" є незаконним в частині пункту 5 додатку є незаконним, а спірний договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна від 16.08.2012 № 4877-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Мальованим К.О., підлягає визнанню недійсним, як наслідок - майно - поверненню Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради.
15 грудня 2025 року від прокурора надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - групи нежитлових приміщень цоколя № ХІІІ-:-ХVІ, ХІІІа, ХІХ, ХХ, ХХІ, ХХІІІ та 39/100 часток приміщень № ХХІV, ХХХІ в житловому будинку літ. "А-14", загальною площею 267,8 кв.м які розташовані за адресою: м.Харків, просп. Петра Григоренка (раніше - Маршала Жукова), 31.
Відповідно до частини 1 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву прокурора про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Статтею 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Зокрема, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Суд зазначає, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.09.2018 у справі №910/7141/13.
У рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 у справі № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України вказано, що з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини цього рішення).
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в господарській справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, предметом даного спору є вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов'язання повернути майно. Отже, у разі задоволення позовних вимог третій відповідач втрачає право власності на спірне майно та повинен буде повернути це майно.
Водночас, як обґрунтовано зазначає прокурор, без встановлення обмежень на час розгляду справи ФОП Мальований К.О., як фактичний власник спірного нерухомого майна, може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час. Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділ, виділ чи об'єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Вчинення будь-яких дій з нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це майно може бути передане в оренду або іншим чином відчужено. Крім того, третій відповідач може ініціювати питання щодо зміни призначення та виду його функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень, шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами.
Отже, існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо спірного об'єкта нерухомого майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення про повернення майна з володіння відповідача в разі задоволення такого позову.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (постанова ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Об'єднаної палати КГС ВС від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанови КГС ВС від 11.12.2023 № 904/1934/23, від 06.12.2023 № 917/805/23).
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб (постанова КГС ВС від 06.12.2023 №917/805/23).
Наявність у третього відповідача, як власника спірного майна, можливості розпорядитись останнім шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб та/або вчинити дії щодо зміни об'єкта нерухомого майна (зміна цільового призначення та/або поділ/об'єднання тощо), може призвести до неможливості реального поновлення інтересів власника відповідного нерухомого майна (держави в особі відповідного органу) в межах даної справи, без нових звернень до суду.
Відтак, вказане фактично знівелює мету судового захисту та матиме наслідком не поновлення прав та інтересів держави.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до частини 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).
Спірне нерухоме майно, щодо якого прокурор просить вжити заходи забезпечення позову, повністю відповідає обсягу позовної вимоги про повернення майна на користь Харківської міської територіальної громади.
Суд наголошує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та застосовуються з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які можуть мати відповідні негативні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, що може бути встановлено лише за результатами розгляду спору по суті, а також виконання майбутнього судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.
Крім того, зазначені заходи забезпечення позову не завдадуть шкоди відповідачу ФОП Мальованому К.О. чи іншим особам, адже не позбавляють його прав на володіння та користування майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, а лише тимчасово обмежить право розпоряджатися спірним майном, відчужувати його третім особам тощо, а у випадку відмови у даному позові йому не може бути завдано значних збитків, забезпечення позову не створить жодних перешкод у їх відшкодуванні.
За таких обставин, суд вважає за можливе задовольнити заяву прокурора про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова від 12.12.2025 про забезпечення позову задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - групи нежитлових приміщень цоколя № ХІІІ-:-ХVІ, ХІІІа, ХІХ, ХХ, ХХІ, ХХІІІ та 39/100 часток приміщень № ХХІV, ХХХІ в житловому будинку літ."А-14", загальною площею 267,8 кв.м які розташовані за адресою: м. Харків, просп.Петра Григоренка (раніше - Маршала Жукова), 31.
Ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Стягувачем за цією ухвалою є Керівник Слобідської окружної прокуратури м.Харкова (Код ЄДРПОУ: 0291010826, вул. Тепловозна, 8, м.Харків, 61191), боржником є Фізична особа-підприємець Мальований Костянтин Олексійович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Дана ухвала набирає законної сили з дати підписання суддею, тобто з 17.12.2025, та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців, тобто до 18.03.2026.
Суддя Калантай М.В.