8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" грудня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3626/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" в особі Північно-східної філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (61010, м. Харків, вул. Гольдбергівська, 63; код ЄДРПОУ: 23751625)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО - 2" (61054, м. Харків, вул. Барабашова, 6; код ЄДРПОУ: 39801027)
про стягнення заборгованості
без виклику учасників справи
09.10.2025 Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" в особі Північно-східної філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО - 2", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО - 2» на користь Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» в особі Північно-східної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» по договору №4203 від 18.11.2015 за проведення робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, суму основного боргу - 5 498,40 грн., пеню - 651,65 грн., інфляційні витрати - 145,26 грн., а всього 6 295,31 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем договору №4203 від 18.11.2015 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за проведення робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.10.2025 прийнято позовну заяву Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" в особі Півнично-східної філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО - 2" про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/3626/25. Вирішено розгляд справи №922/3626/25 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу відповідно до статті 251 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
15.10.2025 до суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО - 2" Гончарова О.В. (вх.№24019 від 15.10.2025) про залишення позовної заяви без руху, в якій просить суд позовну заяву Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» в особі Північно-східної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» залишити без руху.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.10.2025 позовну заяву (вх.№3626/25 від 09.10.2025) Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" в особі Північно-східної філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" залишено без руху. Надано позивачу строк, який становить 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків, а саме: інформацію про місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи - Державного підприємства «Український державний центр радіочастот».
20.10.2025 до суду надійшла заява представника Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" Халілова А.С. (вх.№24331 від 20.10.2025) про усунення недоліків разом з інформацією про місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи - Державного підприємства «Український державний центр радіочастот».
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.10.2025 вирішено продовжити розгляд справи №922/3626/25 за правилами спрощеного позовного провадження.
Вищезазначену судову кореспонденцію було вручено відповідачу, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.
Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Однак, відповідач своїм правом наданим відповідно до ст.251, ст.252 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав, з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не звертався.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Згідно з частиною 1 статті 44 Закону України «Про електронні комунікації» радіочастотний моніторинг здійснюється з метою забезпечення електромагнітної сумісності, визначення стану користування радіочастотним спектром на регіональному, національному та міжнародному рівнях, визначення наявного для впровадження новітніх технологій радіочастотного спектра, розроблення пропозицій для прийняття відповідних рішень щодо підвищення ефективності користування радіочастотним спектром та визначення дотримання Україною та сусідніми державами міжнародних зобов'язань і положень Регламенту радіозв'язку Міжнародного союзу електрозв'язку у сфері радіочастотного спектра.
Відповідно до частини 2 статті 44 Закону України «Про електронні комунікації» радіочастотний моніторинг здійснюється державним підприємством, що перебуває у сфері управління регуляторного органу, за рахунок користувачів радіочастотного спектра на платній основі. Оплата вартості таких робіт здійснюється на договірних засадах. Радіочастотному мониторингу підлягає кожна смуга радіочастот.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону України «Про електронні комунікації» Радіочастотний моніторинг здійснюється державним підприємством, що перебуває у сфері управління регуляторного органу, за рахунок користувачів радіочастотного спектра на платній основі. Оплата вартості таких робіт здійснюється на договірних засадах.
Відповідно до пункту 1 розділу III «Порядку здійснення радіочастотного моніторингу у смугах радіочастот загального користування» (надалі Порядку), затвердженого постановою Національною комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку (надалі НКЕК) від 19.04.2023 №139, систематичному радіочастотному моніторингу підлягає кожна смуга радіочастот шляхом контролю: всього радіообладнання із задіяними присвоєннями радіочастот, яке працює в розподілених смугах радіочастот; кожної смуги радіочастот, у тому числі нерозподілених смуг, в яких відсутні задіяні присвоєння радіочастот.
Методика та технічні особливості проведення радіочастотного моніторингу смуг радіочастот, в яких є зареєстровані частотні присвоєння, вільних смуг радіочастот, а також стан дотримання користувачами радіочастотного спектра плану освоєння радіочастот визначаються УДЦР.
Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку, загальні користувачі радіочастотного спектра здійснюють оплату вартості робіт УДЦР з радіочастотного моніторингу на договірних засадах.
Відповідно до пункту 2 розділу V Порядку, користувач радіочастотного спектра укладає з УДЦР договір про проведення радіочастотного моніторингу користування радіочастотним спектром відповідно до вимог законодавства (в електронній формі або паперовому вигляді на вибір користувача). Договір в електронній формі укладається з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку, оплата робіт з проведення радіочастотного моніторингу здійснюється користувачем радіочастотного спектра на підставі укладеного договору згідно з тарифами на роботи (послуги) УДЦР, які встановлюються НКЕК.
Згідно з пунктом 20.2. Розділу ІІ Тарифів на радіочастотний моніторинг та забезпечення ЕМС РЕЗ (РО), затвердженого Рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації 17 серпня 2021 року № 302, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 вересня 2021 року за № 1160/36782, тариф без ПДВ за кожний номінал частоти кожного РЕЗ (РО) складає 7,9 грн. на місяць.
18.11.2015 між Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» в особі Північно-східної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТРО - 2» (замовник) було укладено договір на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів №4203 (надалі - Договір), який на даний час є чинним.
Відповідно до пункту 1.1 Договору, предметом укладеного договору є проведення виконавцем робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ), згідно з виданими дозволами, а також, виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі РЕЗ замовника.
Згідно з пунктом 2.1. Договору виконавець зобов'язується протягом всього строку дії цього Договору проводити заходи щодо забезпечення ЕМС РЕЗ, які використовує замовник, згідно з дозволами на експлуатацію РЕЗ, для чого:
2.1.1. Виконувати роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ у смугах радіочастот, що використовує замовник, згідно отриманих ліцензій та/бо дозволів на експлуатацію РЕЗ;
2.1.2. Інформувати замовника про радіозавади, що виникають з його вини, для своєчасного вжиття передбачених законодавством заходів з метою усунення їх дій;
2.1.3. Своєчасно вживати необхідних заходів щодо виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі РЕЗ Замовника у смугах радіочастот, що використовує замовник, згідно отриманих ліцензій та/бо дозволів на експлуатацію РЕЗ, у терміни та згідно порядку, що визначені законодавством і нормативно-правовими актами у сфері використання радіочастотного ресурсу.
Відповідно до пункту 2.2.2. Договору замовник зобов'язується своєчасно сплачувати на користь виконавця плату за виконання робіт.
Відповідно до пункту 3.1. Договору ціна виконаних робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ, визначається на підставі чинних тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» затверджених у встановленому порядку (далі - Тарифи), за один календарний місяць, залишить від кількості РЕЗ щодо яких проводилися роботи і не включає податок на додану вартість. Податок на додану вартість нараховується згідно із законодавством України.
Розрахунок ціни робот здійснюється на підставі Додатку до Договору, що є його невід'ємною частиною.
Відповідно до Додатку до Договору №4203 від 18.11.2015 «Перелік РЕЗ, що підлягають радіочастотному моніторингу Періодичність радіочастотного моніторингу та оплати - за місяць» Дійсний з 01.01.2022 року, моніторингу підлягають 58 одиниць РЕЗ (РО).
Згідно Рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 17.08.2021 № 302 «Про затвердження Тарифів на роботи (послуги) державного підприємства «Український державний центр радіочастот» тариф для мереж радіозв'язку технологічних користувачів радіочастотного ресурсу (спектру) за кожний номінал частоти кожного РЕЗ (РО) становить 7, 9 грн. на місяць без ПДВ. Таким чином за 58 РЕЗ оплаті підлягає сума 458,20 грн. без ПДВ. Крім того ПДВ 91,64 грн., а разом на місяць з ПДВ 549,84 грн.
Відповідно до пункту 3.2. Договору, виконання робіт підтверджується Актами виконаних робіт, підписаними обома сторонами.
Згідно з пунктом 3.3. Договору, виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за проведені роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу замовника до кінця місяця, протягом якого виконувались роботи.
Відповідно до пункту 3.3.1. Договору, якщо замовник не підписує акти виконаних робіт, він повинен протягом 5 (п'яти) робочих днів із моменту їх отримання надати виконавцю вмотивовану відмову.
Пунктом 3.3.2. Договору передбачено, що у випадку не підписання замовником актів виконаних робіт без вмотивованої відмови у прийнятті робіт по закінченню строку, вказаного у пункті 3.3.1. Договору, акти вважаються підписаними, а роботи прийнятими та підлягають оплаті.
Відповідно до пункту 3.4. Договору, розрахунки між виконавцем і замовником за роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ проводяться шляхом перерахування суми, що вказана в платіжному документі, на розрахунковий рахунок виконавця, не пізніше 25 числа місяця наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок.
Згідно п. 4.2. Договору, за порушення грошових зобов'язань замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період за який нараховується пеня за кожен день прострочення.
Згідно з пунктом 4.3. Договору, пеня нараховується на суму простроченого платежу, починаючи з 26 числа місяця наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок до повної сплати замовником суми боргу але не більше ніж 180 (сто вісімдесят) календарних днів з моменту, коли зобов'язання мало бути виконане.
У відповідності до пункту 4.7. Інструкції з радіочастотного моніторингу, затвердженого Наказом «Про затвердження розпорядчих документів УДЦР з питань організації та розвитку радіочастотного моніторингу» № 185/24 від 13.09.2024 р., результати систематичного та оглядового РЧМ зберігаються в електронній формі в БД АІСУРС у вигляді таблиць даних частотних (частотно-часових) панорам або спектрограм у форматі, що передбачений ФПЗ, засобами якого вони створені.
Згідно з пунктом 2,3,4 Розділу III Порядку при проведенні УДЦР радіочастотного моніторингу забезпечується:
1) спостереження за смугами радіочастот, в яких є зареєстровані присвоєння радіочастот;
2) визначення відповідності параметрів випромінювання радіообладнання технічним та експлуатаційним умовам відповідно до присвоєння радіочастот;
3) виявлення порушень параметрів експлуатації радіообладнання;
4) спостереження за зайнятістю смуг радіочастот, вільними смугами;
5) виявлення незаконно діючого радіообладнання та випромінювальних пристроїв.
У разі виявлення за результатами радіочастотного моніторингу роботи радіообладнання з порушенням параметрів експлуатації визначених присвоєнням радіочастот УДЦР у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дати виявлення, направляє власнику радіообладнання повідомлення щодо приведення його роботи у відповідність до умов визначених присвоєнням радіочастот.
Власник радіообладнання, що експлуатується з порушенням умов задіяних присвоєнь радіочастот, який отримав повідомлення щодо приведення його роботи у відповідність до умов визначених присвоєнням радіочастот, у строк, що не перевищує 25 робочих днів з дати відправлення повідомлення, інформує УДЦР про вжиті заходи щодо приведення роботи радіообладнання у відповідність до вимог законодавства, або внесення змін до задіяного присвоєння радіочастот, або припинення роботи радіообладнання.
У разі повторної фіксації роботи радіообладнання з порушенням задіяних присвоєнь радіочастот, що є ознакою порушення вимог законодавства про радіочастотний спектр, УДЦР у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дати повторної фіксації, направляє до НКЕК інформацію про виявлені ознаки порушення для вжиття заходів відповідно до Закону. До інформації додається протокол відповідності параметрів випромінювання радіообладнання технічним та експлуатаційним умовам відповідно до присвоєння радіочастот (додаток 1), який є підтвердженням такого порушення.
У разі виявлення ознак радіозавади радіообладнанню користувача радіочастотного спектра УДЦР повідомляє про такий факт користувачеві.
У разі виявлення роботи незаконно діючого радіообладнання, яке є ознакою порушення вимог законодавства у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, УДЦР у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дати виявлення, направляє до НКЕК інформацію про виявлене порушення для вжиття заходів відповідно до Закону. До інформації додається протокол виявлення незаконно діючого радіообладнання (додаток 2), який є підтвердженням такого порушення.
Таким чином УДЦР не має обов'язку, а ні по Договору, а ні по закону надавати відповідачу результати радіочастотного моніторингу, які зберігаються в електронної формі в БД АІСУРС у вигляді таблиць даних частотних (частотно-часових) панорам або спектрограм у форматі, що передбачений ФПЗ, засобами якого вони створені крім випадків виявлення за результатами радіочастотного моніторингу роботи радіообладнання з порушенням параметрів експлуатації визначених присвоєнням радіочастот УДЦР (абзац 1 пункту 3 Розділу III Порядку). Виявлення ознак радіозавади радіообладнанню користувача радіочастотного спектра, коли УДЦР повідомляє про такий факт користувачеві (абзац 1 пункту 3 Розділу III Порядку), та пункт 2.1.2. Договору.
Згідно з пунктом 3 Розділу IV Порядку, результати радіочастотного моніторингу зберігаються у базах даних автоматизованої інформаційної системи управління радіочастотним спектром УДЦР протягом п'яти років та використовуються для удосконалення методик розрахунків електромагнітної сумісності, калібрування моделей розповсюдження сигналів при проведені розрахунків покриття територій сигналами радіообладнання тощо.
Підтвердженням факту реального надання послуг (виконання робіт) є спектрограми які додаються до цієї позовної заяви.
Згідно з спектрограмами випромінювання РО, радіочастотний моніторинг проведений по 57 абонентським терміналам. Радіочастотний моніторинг базової станції здійснюється автоматично при моніторингу абонентських терміналів. Таким чином радіочастотний моніторинг проведений по 57 абонентським терміналам та Базової станції БС 150-63-0561437. Усього 58 одиниць, згідно з Додатком до Договору №4203 від 18.11.2015 «Перелік РЕЗ (РО), що підлягають радіочастотному моніторингу та оплати - за місяць», який дійсний з 01.01.2022 року.
Згідно спектрограм в смузі контролю випромінювань не зафіксовано.
01.03.2020 між Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» в особі Північно-східної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТРО - 2» було укладено угоду №106ЕД про визнання електронних документів та використання кваліфікованого електронного підпису (надалі - Угода), предметом якої є визнання сторонами електронних документів зазначених в п.1.4. цього Договору та використання КЕП при їх підписанні, які будуть створені та підписані після укладання цієї угоди, а саме починаючи з 01.03.2020.
Згідно з п.1.4. Угоди електронні документи в розумінні даного договору є: рахунки на оплату, акти виконаних робіт, додатки до договору з радіочастотного моніторингу, в яких змінюється кількість РЕЗ за роботи (послуги) в яких УДЦР виступає виконавцем.
Як стверджує позивач, виконавець свої зобов'язання виконав своєчасно та в повному обсязі та пред'явив їх до приймання замовником. Зокрема, з жовтня 2024 року по липень 2025 року включно Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» в особі Північно-східної філії УДЦР були проведені роботи з радіочастотного моніторингу та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронного засобу для Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО - 2» по Договору №4203 від 18.11.2015 на загальну суму 5 498,40 грн.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату №2603 від 21.07.2025, №2285 від 25.06.2025, №1753 від 21.05.2025, №1326 від 24.04.2025, №1052 від 25.03.2025, №459 від 21.02.2025, №52 від 22.01.2025, №7944 від 23.12.2024, №7466 від 25.11.2024, №6979 від 22.10.2024 на загальну суму у розмірі 5 498,40 грн.
На підтвердження виконання позивачем робіт за вказаними рахунками було складено Акти про виконання робіт за період з жовтня 2024 року по липень 2025 року №25-20-2603 від 31.07.2025, №25-20-2285 від 30.06.2025, №25-20-1753 від 30.05.2025, №25-20-1326 від 30.04.2025, №25-20-1052 від 31.03.2025, №25-20-459 від 28.02.2025, №25-20-52 від 31.01.2025, №24-20-7944 від 31.12.2024, №24-20-7466 від 29.11.2024, №24-20-6979 від 31.10.2024 на загальну суму робіт у розмірі 5 498,40 грн.
Відповідно до пункту 3.3.1. Договору, якщо замовник не підписує акти виконаних робіт він повинен протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх отримання надати виконавцю вмотивовану відмову.
Відповідно до пункту 3.3.2. Договору, у випадку не підписання замовником актів виконаних робіт, без вмотивованої відмови у прийнятті робіт по закінченню строку, вказаного в пункті 3.3.1. Договору, акти вважаються підписаними, а роботи прийнятими та підлягають оплаті.
Відповідно до пункту 3.4. Договору, розрахунки між виконавцем і замовником за роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМЗ РЕЗ проводяться шляхом перерахування суми, що вказана в платіжному документі, на поточний рахунок виконавця, не пізніше 25 числа місяця наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок.
Однак, як стверджує позивач, відповідач за період з жовтня 2024 року по липень 2025 року не здійснив жодного платежу по Договору №4203 від 18.11.2015, якому був виставлений (оформлений) рахунок. Отже, замовник, який безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за Договором. За таких обставин у відповідача виникло грошове зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт за Договором №4203 від 18.11.2015 у сумі 5498,40 грн.
Разом з цим, відповідач всупереч Угоді № 106ЕД від 01 березня 2020 року про визнання електронних документів та використання кваліфікованого електронного підпису акти виконаних робіт не підписав та оплату за вказаними актами не здійснив.
Як стверджує позивач, у порушення вимог чинного законодавства України відповідачем була здійснена одностороння відмова від прийняття зобов'язань за Договором № 4203 від 18.11.2015. Відповідач не підписав (не відправив) акти виконаних робіт позивачу, які були скеровані йому разом з рахунками. Вмотивованої відмови від прийняття робіт по актам виконаних робіт відповідач позивачу не направляв.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як було встановлено судом, 18.11.2015 між Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» в особі Північно-східної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТРО - 2» (замовник) було укладено договір на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів №4203, який на даний час є чинним.
Відповідно до пункту 1.1 Договору, предметом укладеного договору є проведення виконавцем робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ), згідно з виданими дозволами, а також, виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі РЕЗ замовника.
Згідно з пунктом 2.1. Договору виконавець зобов'язується протягом всього строку дії цього Договору проводити заходи щодо забезпечення ЕМС РЕЗ, які використовує замовник, згідно з дозволами на експлуатацію РЕЗ.
Вказаний Договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
На підтвердження наданих відповідачу послуг (робіт) позивач надав Акти про виконання робіт за період з жовтня 2024 року по липень 2025 року №25-20-2603 від 31.07.2025, №25-20-2285 від 30.06.2025, №25-20-1753 від 30.05.2025, №25-20-1326 від 30.04.2025, №25-20-1052 від 31.03.2025, №25-20-459 від 28.02.2025, №25-20-52 від 31.01.2025, №24-20-7944 від 31.12.2024, №24-20-7466 від 29.11.2024, №24-20-6979 від 31.10.2024 на загальну суму робіт у розмірі 5 498,40 грн.
Дослідивши зазначені акти судом встановлено, що вказані акти не підписані відповідачем.
Відповідно до пункту 3.3.1. Договору, якщо замовник не підписує акти виконаних робіт він повинен протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх отримання надати виконавцю вмотивовану відмову.
Пунктом 3.3.2. Договору сторони погодили, що у випадку не підписання замовником актів виконаних робіт, без вмотивованої відмови у прийнятті робіт по закінченню строку, вказаного в пункті 3.3.1. Договору, акти вважаються підписаними, а роботи прийнятими та підлягають оплаті.
Вмотивованої відмови від прийняття робіт по вказаним Актам матеріали справи не містять.
В свою чергу відповідач вище встановлені обставини не спростував, доказів відсутності заборгованості за Договором не надав.
Таким чином, факт надання позивачем у період з жовтня 2024 року по липень 2025 року послуг відповідачу на загальну суму 5 498,40 грн., підтверджується Актами про виконання робіт за період з жовтня 2024 року по липень 2025 року №25-20-2603 від 31.07.2025, №25-20-2285 від 30.06.2025, №25-20-1753 від 30.05.2025, №25-20-1326 від 30.04.2025, №25-20-1052 від 31.03.2025, №25-20-459 від 28.02.2025, №25-20-52 від 31.01.2025, №24-20-7944 від 31.12.2024, №24-20-7466 від 29.11.2024, №24-20-6979 від 31.10.2024, які у відповідності до пункту 3.3.2. Договору вважаються підписаними, а роботи за такими Актами прийнятими та підлягають оплаті.
Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до пункту 3.4. Договору, розрахунки між виконавцем і замовником за роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМЗ РЕЗ проводяться шляхом перерахування суми, що вказана в платіжному документі, на поточний рахунок виконавця, не пізніше 25 числа місяця наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 Цивільного кодексу України).
Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем послуг, наданих згідно з Актами про виконання робіт за період з жовтня 2024 року по липень 2025 року №25-20-2603 від 31.07.2025, №25-20-2285 від 30.06.2025, №25-20-1753 від 30.05.2025, №25-20-1326 від 30.04.2025, №25-20-1052 від 31.03.2025, №25-20-459 від 28.02.2025, №25-20-52 від 31.01.2025, №24-20-7944 від 31.12.2024, №24-20-7466 від 29.11.2024, №24-20-6979 від 31.10.2024.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
З огляду на зазначене, беручи до уваги принцип змагальності сторін та принцип добросовісності, враховуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наявність перед позивачем заборгованості з оплати послуг (робіт) у розмірі 5 498,40 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 5 498,40 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати у сумі 145,26 грн.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Отже, Верховний Суд України розв'язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі №3-1195гс16.
14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання.
При цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.
Відповідач контррозрахунку не надав.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними, а тому суд задовольняє позов у цій частині.
Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 651,65 грн.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.
Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Згідно з п.4.2. Договору сторони погодили, що за порушення грошових зобов'язань замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період за який нараховується пеня за кожен день прострочення.
Відповідно до пункту 4.3. Договору, пеня нараховується на суму простроченого платежу, починаючи з 26 числа місяця наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок до повної сплати замовником суми боргу але не більше ніж 180 (сто вісімдесят) календарних днів з моменту, коли зобов'язання мало бути виконане.
Відповідач контррозрахунку не надав.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки пені судом встановлено, що дані розрахунки є арифметично вірними та здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п.63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі “Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог статті 4 Закону України “Про судовий збір» та подання позивачем до суду позовної заяви у цій справі в електронній формі, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі (з урахуванням коефіцієнту 0,8).
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Державного підриємства "Український державний центр радіочастот" в особі Півнично-східної філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО - 2" про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО - 2" (61054, м. Харків, вул. Барабашова, 6; код ЄДРПОУ: 39801027) на користь Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (проспект Берестейській (Перемоги), 151, м. Київ, 03179; код ЄДРПОУ: 01181765) в особі Північно-східної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (вул. Гольдбергівська, 63, м. Харків, 61010, код ЄДРПОУ: 23751625; IBAN - НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен банк Аваль» м. Київ) суму основного боргу по договору №4203 від 18.11.2015 за проведення робіт пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів у розмірі 5 498 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн. 40 коп., пеню у розмірі 651 (шістсот п'ятдесят одна) грн. 65 коп., інфляційні витрати у розмірі 145 (сто сорок п'ять) грн. 26 коп., а також суму судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "15" грудня 2025 р.
Суддя Т.О. Пономаренко