Справа № 308/731/25
1-кп/308/178/25
16 грудня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_7 про тимчасовий доступ у кримінальному провадженні №308/731/25 (1-кп/308/178/25), відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024072030000016 від 13.03.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
на розгляді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває вищевказане кримінальне провадження.
До суду від захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , надійшло клопотання про надання тимчасового доступу до матеріалів справи №304/2598/24 (провадження №1-кс/308/831/2024), яка знаходиться у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 з можливістю вилучення належним чином завірених копій. Клопотання обґрунтоване тим, що сторона захисту ставить під сумнів допустимість доказів, на підставі яких приймалась ухвала про обшук від 24.10.2024. Разом з тим, питання недопустимості сторона захисту зможе заявити та обґрунтувати після отримання відповідних матеріалів.
На переконання захисника ОСОБА_7 , матеріали справи №304/2598/24 (провадження №1-кс/308/831/2024) мають вирішальне значення для з'ясування законності/незаконності проведення невідкладного обшуку та доведення винуватості ОСОБА_5 .
Понад це, захисник ОСОБА_7 стверджує про наявність сумніву щодо застосування ІНФОРМАЦІЯ_2 технічних засобів фіксування судового засідання 24.10.2024 у справі №304/2598/24 (провадження №1-кс/308/831/2024).
Заслухавши пояснення учасників процесу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення досліджуваного клопотання з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Частиною 2 ст. 333 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів суд також враховує причини, через які доступ не був здійснений під час досудового розслідування. Якщо судом під час судового провадження прийнято рішення про надання доступу до речей і документів, суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для здійснення такого заходу забезпечення кримінального провадження та ознайомлення учасників судового провадження з його результатами. Особа, яка під час судового провадження отримала речі і документи внаслідок здійснення тимчасового доступу до них, зобов'язана надати до них доступ у порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 131 КПК України встановлено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є тимчасовий доступ до речей і документів.
За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 159 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).
Відповідно до ч. 5 ст. 163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: 1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; 3) не становлять або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п'ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів. Доступ особи до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, здійснюється в порядку, визначеному законом. Доступ до речей і документів, що містять відомості, які становлять державну таємницю, не може надаватися особі, що не має до неї допуску відповідно до вимог закону (ч. 6 ст. 163 КПК України).
Тимчасовий доступ до речей і документів є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення його дієвості. Застосування цього заходу серед іншого пов'язано з тим, що особа, у володінні якої знаходяться речі або документи, не бажає добровільно передати їх стороні кримінального провадження або є підстави вважати, що вона не здійснить таку передачу добровільно після отримання відповідного запиту чи намагатиметься змінити або знищити відповідні речі або документи.
Звертаючись до суду із цим клопотанням, сторона захисту стверджує про нібито наявність сумнівів щодо допустимості доказів, на підставі яких була постановлена ухвала про надання дозволу на проведення обшуку від 24.10.2024.
Наведений аргумент захисника означає, що одночасно (1)існують докази, які, на його думку, являються недопустимими, і (2)ці докази стали підставою для надання дозволу на проведення обшуку.
У цьому контексті суд зазначає про те, що задоволення досліджуваного клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів жодним чином не впливає на можливість сторони захисту представити свою процесуальну позицію щодо допустимості доказів, про які зазначає захисник.
У даному випадку не легітимність ухвали слідчого судді обумовлює допустимість доказів, на підставі яких вона була постановлена, а навпаки - допустимість доказів демонструє обґрунтованість самої ухвали.
Таким чином, твердження захисника про наявність сумнівів щодо допустимості доказів, на підставі яких була постановлена ухвала не свідчить про наявність підстав для надання тимчасового доступу до матеріалів судової справи, в межах якої розглядалося питання про надання дозволу на проведення обшуку в порядку ст. 233 КПК України.
Суд критично оцінює аргумент захисника ОСОБА_7 про те, що матеріали, доступ до яких просить сторона захисту, мають вирішальне значення для з'ясування законності/незаконності проведення невідкладного обшуку та доведення винуватості ОСОБА_5 , оскільки стороною обвинувачення подано докази, які вона вважає належними, достовірними та допустимими і захисник не позбавлений можливості спростовувати «невідкладність» проведеного обшуку, виходячи з наявного доказового матеріалу, котрий сторона обвинувачення вважає достатнім для висновку про винуватість, зокрема, ОСОБА_5 .
При цьому суд звертає увагу на те, що саме на сторону обвинувачення в силу ч. 1 ст. 92 КПК України покладається обов'язок доказування винуватості особи. З цього слідує, що будь-які негативні наслідки у зв'язку з невиконання згаданого обов'язку повинна нести саме сторона обвинувачення.
Доводи клопотання про імовірне не застосування Перечинським районним судом технічних засобів фіксування судового засідання 24.10.2024 у справі №304/2598/24 (провадження №1-кс/308/831/2024) ґрунтується на припущеннях.
Понад це, Верховний Суд у постанові від 20.11.2024 по справі № 645/3612/15-к зазначав таке:
«75. Суд звертає увагу, також на правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 466/525/22, відповідно до якого слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи в невідкладних випадках, зокрема з метою врятування матеріальних об'єктів (майна), що потенційно можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні, від прогнозованого знищення, втрати. У контексті ч. 3 ст. 233 КПК про невідкладність такого випадку свідчать дані про реальну загрозу знищення, втрати майна. У клопотанні про надання дозволу на обшук у порядку ч. 3 ст. 233 КПК, наданих на його обґрунтування матеріалах, в ухвалі слідчого судді, постановленій ех post factum, має бути вказано, які саме обставини на момент проникнення свідчили, що зволікання може спричинити знищення речових доказів, що відомості про загрозу їх знищення, втрати давали підстави сприймати її як реальну.
76. У цьому кримінальному провадженні обшук проведено в порядку передбаченому ч. 3 ст. 233 КПК. Суд, розглядаючи клопотання, перевіряє чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. При цьому у разі задоволення клопотання, така ухвала виконує виключно контрольну функцію і не може вважатися правовою підставою для проведення обшуку. Суд зауважує, що під час розгляду таких клопотань відсутня змагальність, як така, адже за змістом ст. 248 КПК сторона захисту не повідомляється та не викликається у судове засідання. З огляду на викладене, відсутність в матеріалах провадження журналу судового засідання під час розгляду клопотання про дозвіл на проведення обшуку, на переконання колегії суддів, не є таким порушенням, яке тягне за собою визнання недопустимим протоколу проведення цієї слідчої дії».
Наведених обставин достатньо для висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів.
Керуючись статтями 131, 132, 159-164, 333, 369, 372КПК України, суд
у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про тимчасовий доступ відмовити повністю.
Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.
Суддя ОСОБА_1