Справа № 405/176/24
1-кп/405/4/24
17 грудня 2025 року Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький в кримінальному провадженні № 12022243460000252 у відношенні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених за ч. 4 ст. 190 КК України, клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою,
встановив:
Прокурор під час судового розгляду звернувся до суду з клопотаннями про продовження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що на даний час не зменшилися ризики, які були встановлені під час обрання та в подальшому продовження останньому запобіжного заходу. В обґрунтування заявленого клопотання прокурор посилається на наявність ризиків можливого переховування обвинуваченого від суду з метою ухилитися від кримінальної відповідальності, незаконного впливу на свідків та потерпілих, а також вчинення інших кримінальних правопорушень. Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину у складі організованої групи, має не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості та знаходячись на свободі, маючи можливість вільного пересування та контактів, спроможний незаконно впливати прямо чи опосередковано на свідків та потерпілих з метою уникнення від кримінальної відповідальності та покарання.
Обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до суду з письмовим клопотанням про зміну застосованого відносно нього запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, в обгрутування якого послався на те, що підстави для продовження відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою відсутні, а ризики не доведені. Зазначив, що відсутні будь-які дані, які характеризують його вірогідну поведінку в контексті переховування від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, незаконного впливу на свідків, а також вчинення інших кримінальних правопорушень. Під час тривалого судового розгляду не встановлено жодних фактів його причетності до інкримінованих йому подій.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 заперечила проти продовження строку тримання свого підзахисного під вартою, зазначивши, що вказані прокурором підстави для продовження міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою відсутні, а ризики не доведені. Вказала на тривалість перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою в даному кримінальному провадженні. Підтримала клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав своє клопотання з підстав, викладених у ньому. Додав, що він має стійки соціальні зв'язки, батьків, які є інвалідами війни та постійне місце проживання на не окупованій території України.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновків про таке.
Частиною 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Так, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки (п. 5 ч. 2 ст.183 КПК України).
З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який кримінальним законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23.12.2022 року у відношенні ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою по 09.02.2023, строк дії якого в подальшому ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07.02.2023 було продовжено по 07.04.2023.
Ухвалою Подільського районного суду м. Кропивницького від 21.10.2025 дію запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено по 19.12.2025 включно.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
При цьому, судове провадження триває, наступне судове засідання у справі призначено на 13.01.2026, а достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання та продовження у відношенні ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відсутні, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останнього судом не встановлено.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Вказане свідчить, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а також запобігти встановленим ризикам, а тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
Враховуючи викладене, суд вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_6 , якому інкриміновано вчинення злочину проти власності у складі організованої групи, опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватими у інкримінованому злочині, та беручи до уваги те, що останній не має стійких соціальних зв'язків, офіційно не працевлаштований, тобто офіційного та постійного джерела доходу не має, а отже може ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування), вчинити інше кримінальне правопорушення, а також незаконно впливати на свідків і потерпілих, які ще не допитані судом. За сукупності таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Зазначена обставина (тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання обвинуваченого винуватим у інкримінованому злочині) сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001, в якій зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин, ризик впливу свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Тобто, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні із свідками по справі, обвинувачений може здійснити вплив на свідків, з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі.
Відсутність у обвинуваченого постійного законного джерела доходу може спонукати останнього до вчинення інших кримінальних правопорушень, що свідчить про наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Крім того, стороною захисту не надано доказів на наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 достатніх стримуючих факторів у поведінці, які гарантуватимуть його виправлення під час застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
За сукупності таких обставин судом не встановлено підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу, а тому необхідно продовжити дію раніше обраного щодо останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Також, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, та зазначає, що утримання під вартою не є передумовою покарання у виді позбавлення волі, але при збереженні розумної підозри відносно затриманої особи у скоєні злочину є умовою законності та відповідає реальним вимогам суспільного інтересу.
Доводи сторони захисту на користь обвинуваченого у даному випадку не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпеченні виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобіганні процесуальних ризиків. Тобто в даному випадку наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.
При цьому, відповідно до положень ч. 5 ст. 182, ч. 3-4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає можливим визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Беручи до уваги тривалість судового провадження, суспільну небезпеку кримінального правопорушення, в скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_6 , його особу, матеріальний стан, суд приходить до висновку щодо визначення йому застави у розмірі 151400 гривень, що відповідає 50 прожитковим мінімумам для працездатних осіб та узгоджується зі змістом ст. 182 КПК України.
У разі внесення обвинуваченим визначеної застави, на нього відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слід покласти визначені ч. 5 ст. 194 КПК обов'язки, а саме: прибувати за викликом до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; утриматись від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному проваджені, за винятком їх участі в процесуальних діях; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (за наявності).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 197, 331, 369 КПК України, суд -
постановив:
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою - задовольнити.
Дію запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч. 4 ст. 190 КК України, у виді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів, тобто з 17 грудня 2025 року по 14 лютого 2026 року включно.
Визначити розмір застави в сумі 151400 гривень, яка може бути внесена на рахунок отримувача № UA458201720355279001000002505, отримувач коштів ТУ ДСА України в Кіровоградській області, ЄДРПОУ 26241445, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава за ОСОБА_6 .
В разі внесення заставодавцем визначеної в ухвалі суми застави, зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_6 по 14.02.2026 виконувати наступні обов'язки:
?прибувати за викликом до суду;
?повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
?не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
?утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному проваджені, за винятком їх участі в процесуальних діях;
?здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (за наявності).
Попередити обвинуваченого ОСОБА_6 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України з одночасним вирішенням питання, передбаченого ч. 10 ст. 182 КПК України.
Строк дії ухвали визначити по 14 лютого 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченими - в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Суддя Подільського районного суду
міста Кропивницького ОСОБА_8