Справа № 307/3329/25
Провадження № 1-кп/307/251/25
про застосування запобіжного заходу
17 грудня 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
з сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 , з сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 , його законного представника ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тячів кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не працює, судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України,
В провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області знаходяться матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України.
Прокурор подав клопотання, в якому просив обрати обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він, 18 червня 2025 року, близько 04 години 03 хвилин, не маючи посвідчення водія відповідної категорії, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно-справним мотоциклом марки "GEON DAKAR GNS 300", державний номерний знак НОМЕР_1 , без відповідних документів на право керування таким транспортним засобом, рухаючись разом із неповнолітнім пасажиром ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по вул. Миру в с. Руська Мокра Тячівського району, діючи всупереч вимогам п.п. 1.3., 1.5., 1.10 терміни "безпечна швидкість", "дорожні умови", "дорожня обстановка", п.п. 2.1 "а" та "б", 2.3. "б", 2.9. "а", 12.1. Правил дорожнього руху України, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року, будучи самовпевненим та самонадіяним, нехтуючи особистою безпекою та безпекою свого пасажира, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не урахував дорожні обставини та дорожні умови, чим не забезпечив безпеку дорожнього руху, що привело до втрати керування мотоциклом та з'їзду його за межі проїзної частини автодороги в право по ходу його руху, з послідуючим зіткненням з канавою, парканом та бетонним містком будинку АДРЕСА_2 і подальшого його перекидання та падіння на дорогу.
Унаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до висновку судово-медичної експертизи, неповнолітній пасажир вказаного мотоцикла ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми у вигляді переломів основи та склепіння черепа, зовнішньої кровотечі, розчавлення речовини головного мозку, забійної рани лівої скроневої ділянки голови, перелому кісток носа; садна правого передпліччя; осаднення ділянки китиці правої руки та правого передпліччя; осаднення поперекової ділянки задньої поверхні тулуба. Тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми у вигляді переломів основи та склепіння черепа, зовнішньої кровотечі, розчавлення речовини головного мозку, забійної рани лівої скроневої ділянки голови, перелому кісток носа згідно з п.п. 2.1.1. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень, які являються небезпечними для життя потерпілого в момент його спричинення та призвели до його смерті.
Смерть неповнолітнього ОСОБА_7 виникла в результаті відкритої черепно-мозкової травми у вигляді переломів основи та склепіння черепа, зовнішньої кровотечі, розчавлення речовини головного мозку, забійної рани лівої скроневої ділянки голови, перелому кісток носа, що призвело до руйнування речовини головного мозку та знаходяться в прямому причинному зв'язку з фактом настання його смерті та вкладаються в час ДТП, яка мала місце за вищевказаних обставин.
Таким чином, водій ОСОБА_4 порушив вимоги п.п. 1.3., 1.5., 1.10 терміни "безпечна швидкість", "дорожні умови", "дорожня обстановка", 2.1 "а","б", 2.3. "б", 2.9. "а", 12.1. Правил дорожнього руху України, якими визначено:
п. 1.3. - Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;
п. 1.5. - Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган;
п. 1.10. - Терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення:
безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.
дорожні умови - сукупність факторів, що характеризують (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дороги) видимість у напрямку руху, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), а також її ширину, величину похилів на спусках і підйомах, віражів і заокруглень, наявність тротуарів або узбіч, засобів організації дорожнього руху та їх стан.
дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.
п. 2.1. - Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:
a) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
б) реєстраційний документ на транспортний засіб.
п. 2.3. - Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
п. 2.9. - Водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин;
п. 12.1. - Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
Указану дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_4 скоїв у результаті порушення та невиконання вимог п. 1.10. з посиланням на термін "безпечна швидкість" п. 2.3. "б", п. 12.1. Правил дорожнього руху, які безпосередньо перебувають у прямому причинному зв'язку з наслідками, які настали, зокрема отриманням потерпілим ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до його смерті, а також п.п. 1.2, 1.3., п. 1.5., п. 1.10. з посиланням на термін "дорожні умови", "дорожня обстановка" п. 2.1."а", "б", п. 2.9 "Правил дорожнього руху", які сприяли порушенню вищевказаних ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введені в дію з 01 січня 2002 року.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.3 ст.286-1 КК України, тобто в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
Прокурор в судовому засіданні подав клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Клопотання мотивує тим, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час судового розгляду встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, ОСОБА_4 може переховуватися від суду, може незаконно впливати на свідків та потерпілих та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у зв'язку з чим вбачається необхідність у застосуванні щодо нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати місце свого проживання за адресою АДРЕСА_1 . Також, просить покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 процесуальні обов'язки: прибувати до суду за кожною вимогою, а в разі неможливості прибути через поважні причини, завчасно повідомити про це; не залишати місце постійного проживання - АДРЕСА_1 , без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області або його територіальних підрозділів свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Обвинувачений, його законний представник та захисник в судовому засіданні проти клопотання заперечували.
Представник потерпілої в судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання, в якому просив обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, приходжу до наступного висновку.
Однією із гарантій забезпечення законних інтересів осіб, які залучаються до участі в кримінальному провадженні (п.18 ст.3 КПК України) є саме судовий контроль законності обмеження конституційних прав і свобод людини при здійсненні кримінального провадження, який на досудовому розслідуванні здійснюється слідчим суддею.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан його здоров'я; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; дотримання обвинуваченим, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
У відповідності до ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Також, прокурором встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватися від суду, може незаконно впливати на свідків та потерпілих та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Таким чином, у кримінальному провадженні встановлено наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст.177 КПК України; з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, суд вважає, що відносно ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Визначаючи адресу, за якою обирається домашній арешт, суд виходить із того, що згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 фактично постійно проживає в АДРЕСА_1 .
Разом з цим, при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, вважаю за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до суду за кожною вимогою, а в разі неможливості прибути через поважні причини, завчасно повідомити про це; не залишати місце постійного проживання - АДРЕСА_1 , без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області або його територіальних підрозділів свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Оскільки, судом задоволено клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, то у задоволенні клопотання представника потерпілого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід відмовити.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно КПК України, потерпілий чи його представник не наділений правом подавати клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131-132, 176-178, 181, 183, 193-194, 196, 492 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з забороною покидати житло за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 процесуальні обов'язки:
-прибувати до суду за кожною вимогою, а в разі неможливості прибути через поважні причини, завчасно повідомити про це;
-не залишати місце постійного проживання - АДРЕСА_1 , без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
-здати на зберігання до головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області або його територіальних підрозділів свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Встановити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - до 17 лютого 2026 року включно.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
У задоволенні клопотання представника потерпілої - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення органом Національної поліції.
Копію ухвали для контролю за поведінкою ОСОБА_4 направити до Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити обвинуваченому ОСОБА_4 після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Суддя ОСОБА_1