Справа № 307/2960/25
Провадження № 2/307/1079/25
про відмову у задоволенні заяви про відвід судді
12 грудня 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Бряник М.М.
секретар судового засідання - Скирчук В.Й.
за участю представника позивача, прокурора - Варга І.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів у режимі відеоконференції заяву представника відповідача, адвоката Колотухи І.О. про відвід головуючого у цивільній справі за позовною заявою керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області поданої в інтересах держави до Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області та ОСОБА_1 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Палсір" про витребування майна з незаконного володіння,
Керівник Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області Зовдун С. діючи в інтересах держави звернувся в суд з позовом до Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області та ОСОБА_1 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Палсір" про витребування майна з незаконного володіння.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 15.08.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Від представника відповідача, адвоката Колотухи І.О. 11.12.2025 року до суду надійшла заява про відвід головуючого у справі, у якій адвокат зазначає, що 25 листопада 2025 року Тячівським районним судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без руху. Основним мотивом відмови, суд зазначив необхідність встановлення добросовісності/недобросовісності відповідача за наслідками розгляду справи по суті. Вказує, що дана ухвала прийнята з порушенням норм ЦПК України, унеможливлює їх виконання в подальшому розгляді справи, що вказує на її незаконність. Вважає таку ухвалу виявом неупередженості судді та наявність наперед сформованої позиції по справі щодо недобросовісності відповідача.
Представник вказує, що з моменту набрання чинності змін до ст. ст. 177, 185 ЦПК України, вони підлягають виконанню всіма учасниками процесу, при цьому положення ч.11 ст.187 ЦПК України вимагають приведення позовної заяви у відповідність зі ст.ст.175, 177 ЦК України після відкриття провадження по справі на будь-якій стадії судового провадження та не залежать від наявності відповідних вимог до позової заяви на момент відкриття провадження по справі. Невиковання судом першої інстанції на стадії підготовчого засідання абзацу 2 частини 4 ст.177 ЦПК України, не відповідає основним засадам цивільного судочинства, зокрема принципам верховенства права, юридичної визначеності, пропорційності та змагальності, оскільки наперед робить неможливим винесення рішення суду відповідно до вимог ч.5 ст.390 ЦК України у випадку добросовісності набувача та вказує на передчасне визнання судом відповідача недобросовісним набувачем спірного майна.
Вважає, що виконання вимог абзацу 2 частини 4 ст.177 ЦПК України при витребуванні прокурором (державним органом) майна у особи, за відсутності судового рішення щодо визнання цієї особи недобросовісним набувачем, є обов'язковими та не залежать від суб'єктивної думки прокурора чи позивача. Довід про добросовісність вирішується на стадії розгляду справи по суті, за змістом ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. З цих підстав вважає, що суд мав залишити позов прокурора без руху. Вважає, що постановлення судом ухвали про відмову у задоволення клопотання про залишення позову без руху, як наслідок зумовлює упередженість суду щодо добросовісності або ж недобросовісності набувача.
З цих підстав на думку сторони відповідача, свідоме, умисне порушення норм процесуального закону суддею, викликає сумнів в неупередженості та об'єктивності судді, а тому заявляє відвід головуючому судді Бряник М.М.
Зазначена заява про відвід судді надійшла до Тячівського районного суду Закарпатської області 11.12.2025, при цьому судове засідання у справі було призначено на 12.12.2025, тобто заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання. Відтак у відповідності до приписів ч. 3 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Згідно з ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Представник позивача, прокурор Варга І.В. в підготовчому засіданні заперечив проти задоволення заяви про відвід судді.
Відповідач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в підготовче судове засідання не з'явився та про причини неявки, суд не повідомив.
Представник відповідача Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в підготовче судове засідання не з'явився. 04.09.2025 року подав до суду заяву, у якій просить розгляд справи проводити без участі представника Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області.
Представник відповідача Стан І.М. та третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Палсір", адвокат Колотуха І.О. будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу в його електронний кабінет, в підготовче судове засідання не з'явився та про причини неявки, суд не повідомив.
Розглянувши вказану заяву про відвід судді та оцінивши наведені представником відповідача підстави для відводу судді, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
За змістом ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи одна з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Право учасника справи за наявності сумнівів у безсторонності суду заявити відвід одному із суддів або всьому складу суду, що розглядають справу, закріплене законодавством і спрямоване на усунення будь-яких сумнівів в об'єктивності та неупередженості суду і, як наслідок, забезпечення довіри до судових рішень.
При цьому, вирішуючи питання щодо відводу, слід виходити із поняття упередженості судді в процесі розгляду справи. Для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони мають бути доведені.
Основні принципи незалежності судових органів, схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 13 жовтня 1994 року № (94) 12 та від 17 листопада 2010 року № CM/Rec (2010), вимагають від держав - учасниць вжиття всіх належних заходів для забезпечення поваги, захисту і сприяння незалежності та неупередженості суддів. Судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомірного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно, з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось, мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство.
Частина 1 ст. 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.
У справі «П'єрсак проти Бельгії» Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами проявів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Суд вважає, що поведінка головуючого судді не дає жодних об'єктивних підстав вважати, що він не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду даної справи.
Доводи представника, в частині упередженості судді не ґрунтуються на нормах ЦПК України, ним не зазначено і не доведено наявність обставин, які б вказували на необ'єктивність або упередженість головуючого судді.
При цьому не може бути підставою для відводу судді, постановлення Тячівським районним судом Закарпатської області 25.11.2025 року ухвали про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача та третьої особи, адвоката Колотуха І.О. про залишення позовної заяви без руху.
Доводи заявленого відводу зводяться до незгоди з процесуальним рішенням ухваленим у даній справі. Інших обставин, які б викликали сумнів в об'єктивності та неупередженості судді, або ж слугували підставою для відводу судді з інших підстав, не виявлено.
Враховуючи викладене, а також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд дійшов висновку, що представником не зазначено та не доведено будь-які обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості головуючого у справі судді при вирішенні даної цивільної справи та постановленні ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 25.11.2025, заперечення на яку можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
За наведених обставин, підстав для задоволення заяви про відвід головуючого судді Бряник М.М. суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 33, 36, 40, 41, 258, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,
Відмовити у задоволенні заяви представника відповідача, адвоката Колотухи І.О. про відвід головуючого судді Бряник Миколи Миколайовича у цивільній справі №307/2960/25 провадження №2/307/1079/25 за позовною заявою керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області поданої в інтересах держави до Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області та ОСОБА_1 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Палсір" про витребування майна з незаконного володіння.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде складено 17 грудня 2025 року.
Головуючий Бряник М.М.