Справа № 390/457/25
Провадження № 2/390/226/25
"10" грудня 2025 р.Кропивницький районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого - судді Квітки О.О.,
при секретарі - Петренко В.Р.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання незаконним та скасування пункту 5 рішення сорок п'ятої сесії восьмого скликання Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області № 1617 від 30.08.2024 та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
28.02.2025 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в якій позивач з врахуванням заяви про зміну позовних вимог від 29.07.2025, просив визнати незаконним та скасувати пункт 5 рішення сорок п'ятої сесії восьмого скликання Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області № 1617 від 30.08.2024 в частині встановленої заборони ОСОБА_1 передавати право сервітуту іншій фізичній або юридичній особі; зобов'язати Великосеверинівську сільську ради Кропивницького району Кіровоградської області внести зміни в пункт 5 рішення сорок п'ятої сесії восьмого скликання № 1617 від 30.08.2024 шляхом викладення в редакції: «Доручити сільському голові укласти договір на встановлення земельного платного сервітуту на земельну ділянку зазначену у п.2 даного рішення, без права купівлі-продажу».
Ухвалою судді Кіровоградського районного суду Кіровоградської області Квітки О.О. від 21.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.
16.10.2025 ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначена справа до судового розгляду по суті.
Безпосередньо розгляд справи по суті суд здійснив у засіданні 01 грудня 2025 року за участі позивача.
В обґрунтування позову зазначено, що 30 серпня 2024 сесією Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області було прийнято рішення, в якому пункт 5 викладений таким чином «Доручити сільському голові укласти договір на встановлення земельного платного строкового сервітуту на земельну ділянку зазначену у п.2 даного рішення, без переходу права сервітуту інший фізичній або юридичній особі, а також не бути предметом купівлі-продажу, застави». Встановлення заборони переходу права сервітуту на думку позивача порушує його права, оскільки тимчасові споруди, що розміщені на земельній ділянці, яка є предметом сервітуту, встановлювалися спільно ОСОБА_1 з його родиною і тому є нерозривною власністю всієї родини, тож у разі спадкування вказаного майна можуть виникнути труднощі, якщо право на користування землею буде під забороною спадкування.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач Великосеверинівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області в судове засідання свого представника не направили. У письмових поясненнях представник відповідача, зазначив, що сторона відповідача позов не визнає в повному обсязі та вказує, що він не підлягає задоволенню, оскільки Великосеверинівська сільська рада своїм рішенням встановила строковий платний сервітут на земельну ділянку на право розміщення на ній тимчасової споруди, законодавство містить заборону передавати право сервітуту особою, в інтересах якої він встановлений, будь-яким способом іншим фізичним та юридичним особам. Зазначають, що позивач аргументує позовну заяву нормами, які регулюють нерозривність об'єктів нерухомого майна та земельної ділянки, на якій такий об'єкт знаходиться, в тому числі посилаючись на інститут спадкування. Однак в цьому випадку об'єкт, розміщений на земельній ділянці, на яку видано сервітут, є тимчасовим для здійснення підприємницької діяльності. До тимчасових (некапітальних) споруд не можуть застосовуватися норми, які застосовуються до об'єктів нерухомості. Рішенням відповідач надав сервітут конкретно ОСОБА_1 - особистий сервітут, який передбачає належність права користування чужою земельною ділянкою конкретній особі для задоволення її потреб.
Судом встановлено, що рішенням сорок п'ятої сесії восьмого скликання Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області № 1617 від 30 серпня 2024 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою встановлення платного строкового сервітуту (для розміщення малої архітектурної форми), встановлено строковий платний сервітут ОСОБА_1 на земельну ділянку терміном на 7 років на право на розміщення тимчасової споруди (малої архітектурної форми), доручено сільському голові укласти договір на встановлення земельного платного строкового сервітуту на земельну ділянку зазначену у п.2 даного рішення без переходу права сервітуту іншій фізичній та юридичній особі, а також не може бути предметом купівлі-продажу, застави (а.с. 10).
Із заяви ОСОБА_1 від 09.01.2025, яка адресована Великосеверинівській сільській раді вбачається, що позивач звернувся до відповідача з проханням змінити текст рішення сесії Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (а.с. 11-13).
Відповідно до листа Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області №02-16/74 від 14.02.2025 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні його заяви щодо зміни тексту рішення у зв'язку з відсутністю законодавчих підстав для зміни умов сервітуту (а.с. 14).
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Приписами ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Частиною першою статті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 3 ЦК України закріплені загальні засади цивільного законодавства: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
Відповідно до ст. 25 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно із п.п. 34, 34-1 ст. 29 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; прийняття рішень щодо здійснення виконавчим органом сільської, селищної, міської ради державного контролю за використанням та охороною земель.
Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
У ч.ч. 1, 4, 5, 6 ст. 403 ЦК України зазначено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут не підлягає відчуженню.Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.
Із ст. 402 ЦК України випливає, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки або особою, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, суперфіцію.
Згідно з ч. 1 ст. 98 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Відповідно до ч. 3 ст. 101 ЗК України земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.
Згідно зі ст. 402 ЦК України умови, що становлять зміст договору, поділяються на два види, а саме: умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними; умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Діючи у межах своїх повноважень, Великосеверинівська сільська рада винесла оскаржуване рішення, в якому ОСОБА_1 запропоновано укласти договір строкового оплатного сервітуту на певних умовах, які визначені на розсуд сторін та не суперечать загальним положенням цивільного законодавства.
Позивачем не доведено, що існують підстави для визнання вказаних умов незаконними, оскільки вони не протирічать загальним положенням цивільного законодавства.
Крім того, позивачем не вказано його конкретних прав та свобод, які порушує вказане рішення сільської ради.
Зважаючи на викладене, суд відмовляє у задоволені позову у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із відмовою у позові, відсутні підстави для стягнення судового збору із відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 133, 137, 141. 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання незаконним та скасування пункту 5 рішення сорок п'ятої сесії восьмого скликання Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області № 1617 від 30.08.2024 та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2ст.358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення оголошено о 15:30 10 грудня 2025 року.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Великосеверинівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області, ЄДРПОУ: 04365164, адреса: 27613, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Велика Северинка, вул. Миру, б. 1.
Суддя О.О.Квітка