Справа № 303/8016/25
2а/303/99/25
16 грудня 2025 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі
головуючого судді Мирошниченка Ю.М.
при секретарі Лукач К.М.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідачів Гришка К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Мукачівського районного і ІНФОРМАЦІЯ_1 з приводу рішення щодо притягнення до адміністративної відповідальності,
Звертаючись до суду, позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15 липня 2025 року № 3299, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
Водночас позивач просив поновити строк звернення до адміністративного суду із цим позовом посилаючись на те, що з 21 липня по 16 серпня 2025 року перебував у службовому відрядженні у м. Київ і станом на 16.10.2025 року копії оскаржуваної постанови не отримував.
Відкриваючи провадження у справі, суд з огляду на відсутність у районного ТЦК статусу юридичної особи, залучив як другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також суд вважав відсутніми достатні дані, необхідні для вирішення питань, пов'язаних із пропущенням строку звернення Позивача до суду.
Надалі сторони обмінялися заявами по суті справи, зокрема щодо причин пропуску Позивачем строку звернення до адміністративного суду та їх поважності.
Позивач стверджує, що не погоджується з постановою та вимушений був її оскаржити, проте не отримав копії постанови чи інших повідомлень від ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначає, що лише 15.08.2025 року в застосунку «ДІЯ» отримав сповіщення про відкриття виконавчого провадження (№ 78874042) на підставі постанови № 3299 від 15.07.2025 року, що є датою, коли він фактично дізнався про зміст і наслідки оскаржуваного рішення.
Крім того, весь період після 15.07.2025 року Позивач, за його твердженням, присвятив вирішенню питань проходження ВЛК та оформлення відстрочки, а також намаганням адміністративного оскарження постанови шляхом неодноразових (15.07.2025, 17.07.2025, 20.08.2025) звернень до керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 , які були безуспішними. Ці причини Позивач вважає поважними як такі, що, на його думку, об'єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду.
Відповідач, заперечуючи проти поважності причин пропуску строку, просить позовну заяву залишити без розгляду, мотивуючи тим, що Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (15.07.2025 о 18:00 год.) і був присутнім під час розгляду справи, що підтверджується протоколом № 3299 від 11.07.2025 року. Стверджує, що Позивач відмовився підписатись про отримання копії постанови № 3299 по справі про адміністративне правопорушення від 15 липня 2025 року. Вважає, що доводи Позивача стосовно того, що строк повинен обчислюватися з дня отримання ним постанови, є хибними, необґрунтованими та ґрунтуються на помилковому розумінні норм законодавства. Звертає увагу на те, що навіть якщо вважати датою обізнаності Позивача 15.08.2025 року (дата повідомлення про ВП), то позовна заява була підписана лише 16.10.2025 року, тобто Позивач і після цієї дати допустив пасивну поведінку щодо реалізації своїх процесуальних прав і не вчинив усіх необхідних дій для вчасного звернення до суду.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення сторін щодо строку звернення до суду з адміністративним позовом у цій справі суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 2 статті 286 КАС України визначено загальне та спеціальне правила початку обрахування десятиденного строку, протягом якого особа може звернутися до суду з позовом з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Зокрема, (1) позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а (2) щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Отже, строк звернення до суду з адміністративним позовом щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, що не стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, відраховується з дня розгляду справи про адміністративне правопорушення, тобто з дня, коли особа мала можливість дізнатися про наявність оспорюваної постанови, навіть якщо вона була відсутня на засіданні, але належним чином повідомлена.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними визначених КАС певних процесуальних дій.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це насамперед обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними (частина 1 статті 121 КАС України).
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частини 3, 4 статті 123 КАС України).
Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Тобто поняття «поважні причини пропуску процесуальних строків» є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Водночас, як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2024 р. (справа № 990/270/23), поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
У разі якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. Законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави виснувати про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 990/20/25 (постанова від 17.04.2025 р.).
Частиною другою статті 44 КАС передбачено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Судом встановлено, що Позивач оскаржує постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 № 3299 про притягнення його до адміністративної відповідальності, винесену 15 липня 2025 року.
Отже, граничний строк звернення Позивача до суду сплив 25 липня 2025 року, тоді як позовна заява, датована 16 жовтня 2025 року, надійшла до суду 20 жовтня 2025 року, тобто з пропуском встановленого законом строку.
Суд відхиляє доводи Позивача про те, що строк звернення до суду з адміністративним позовом має обчислюватися з дати фактичного отримання ним копії постанови, оскільки вона не була йому вручена 15.07.2025 року.
Зазначені доводи ґрунтуються на суб'єктивному та помилковому розумінні норм законодавства (ч. 2 ст. 286 КАС України) та не вказують на наявність поважних причин пропуску вказаного строку, перебіг якого, згідно з частиною 2 статті 122 КАС України та правовою позицією Верховного Суду, обчислюється з моменту, коли особа, з огляду на обставини справи, повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.
У судовому засіданні Позивач стверджував, що насправді розгляду справи про адміністративне правопорушення 15 липня 2025 року не відбулося. Він лише з'явився до ТЦК, надав документи, а через три години йому повідомили про накладення штрафу.
Такі твердження Позивача спростовуються змістом Постанови № 3299 від 15.07.2025 року, де чітко зазначено, що під час розгляду справи Позивач надав пояснення, заперечував обставини, наведені у протоколі, та надав фотознімок корінця повістки як доказ на спростування обвинувачення.
Факт надання Позивачем пояснень, заперечень та надання доказу (фотознімка корінця повістки) свідчить про те, що розгляд справи відбувся за його участі, а посадова особа, яка виносила постанову, врахувала та оцінила його аргументи та докази. Відмова від підписання чи отримання копії документа є суб'єктивним волевиявленням Позивача, яке не створює об'єктивної непереборної перешкоди для своєчасного звернення до суду.
Отже, Позивач був безумовно обізнаний про винесення оскаржуваної постанови, що фактично підтвердив у судовому засіданні.
Відтак твердження Позивача про те, що розгляд справи «фактично не відбувся», є бездоказовими та спрямовані на створення ілюзії порушення його процесуальних прав, що, на його думку, мало б слугувати поважною причиною пропуску строку. Однак, навіть якщо Позивач був не згоден з процедурою, він був обізнаний про факт винесення постанови та її зміст, що давало йому можливість звернутися до суду протягом 10 днів.
Водночас, як убачається з наданого Відповідачем витягу з Журналу вихідних документів, копія оскаржуваної постанови направлена Позивачу простим поштовим відправленням 15.07.2025 р., що свідчить про виконання Відповідачем припису частини 1 статті 285 КУпАП щодо вручення або надсилання протягом трьох днів копії постанови особі, щодо якої її винесено.
Суд бере до уваги доводи Позивача про його намагання скористатися адміністративним порядком оскарження постанови. Суд підтверджує, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 288 КУпАП, можливість адміністративного оскарження постанови посадової особи (керівника РТЦК та СП) до вищестоящої посадової особи передбачена законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, подовжений 6-місячний строк для звернення до суду застосовується лише у випадку, якщо позивач скористався цим порядком. Однак, використання досудового порядку має бути належним та відповідати вимогам спеціального законодавства.
Згідно зі статтею 289 КУпАП, скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови. Оскаржувана постанова винесена 15.07.2025 року, отже, граничний строк подання адміністративної скарги сплив 25.07.2025 року.
Матеріалами справи підтверджується наявність рукописної заяви Позивача про адміністративне оскарження, датованої 21 серпня 2025 року, тобто за строку, встановленого ст. 289 КУпАП. Крім того, не надано належних доказів її фактичного надсилання/подання/реєстрації уповноваженим органом.
Суд наголошує, що оскарження постанови до вищестоящого органу (посадової особи) поза межами строку, встановленого ст. 289 КУпАП, не створює підстав для застосування положень ч. 4 ст. 122 КАС України. Оскільки Позивач не виконав спеціальних вимог законодавства щодо строку подання скарги, він не набув права на застосування подовженого шестимісячного строку.
Отже, підстави для застосування ч. 4 ст. 122 КАС України відсутні, а отже суд керується спеціальним 10-денним строком, встановленим ч. 2 ст. 286 КАС України, який був пропущений Позивачем без поважних причин.
Суд також не визнає поважними інші причини, на які посилався Позивач.
Зокрема, відрядження не є обставиною непереборної сили, яка об'єктивно унеможливлює подання позову, тим паче особою, що зареєстрована у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.
Вирішення особистих пріоритетів (питання ВЛК/відстрочки) не є об'єктивною, непереборною перешкодою, що унеможливила складання та подання позовної заяви у встановлений строк.
Суд зауважує, що навіть за умов прийняття дати 15 серпня 2025 року (дата повідомлення про виконавче провадження) як дати безумовної обізнаності Позивача про оскаржуване рішення, він повторно пропустив 10-денний строк звернення до адміністративного суду.
Позивач, будучи обізнаним про примусове стягнення штрафу, накладеного оскаржуваною постановою, звернувся до суду лише 20 жовтня 2025 року, тобто через два місяці. Така поведінка свідчить про пасивність Позивача та небажання своєчасно реалізувати свої процесуальні права.
Таким чином, Позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які б вказували на об'єктивні та непереборні причини пропуску строку. Пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку Позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав у цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
На підставі викладеного у задоволенні клопотання про поновлення строку слід відмовити, а позовну заяву - залишити без розгляду відповідно до ч. 9 ст. 169 КАС України.
Керуючись статтями 121, 122, 123, 169, 238, 241-243, 248 КАС України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Мукачівського районного і ІНФОРМАЦІЯ_1 з приводу рішення щодо притягнення до адміністративної відповідальності залишити без розгляду.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя Ю. Мирошниченко