Справа № 347/2125/24
Провадження № 2/347/81/25
16 грудня 2025 року м. Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Кіцули Ю.С.,
секретаря Сумарука І.П.,
з участю:
представника позивача Федоренко Є.М., Матвійчука М.З.
(в режимі відеоконференції),
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.
02.09.2024 року ТОВ «Кей Колект» звернулося в суд з позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтувані тим, що на підставі кредитного договору №11104801000 від 22.12.2006 року АКІБ «УкрСиббанк» надано ОСОБА_2 кредит в сумі 45000 доларів США на споживчі потреби. Виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено договором поруки №11104801000/1-п від 22.12.2006 року, укладеним між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 , відповідно до умов якого поручитель відповідає перед банком за виконання усіх зобов'язань за кредитним договором в тому ж обсязі, що і позичальник, включаючиповернення кредиту, сплату процентів, штрафних санкцій та відшкодування збитків, при чому відповідальність поручителя і позичальника є солідарною.
У зв'язку з невиконанням умов Кредитного Договору щодо сплати заборгованості, ПАТ "УкрСиббанк" звернувся до суду щодо примусового стягнення заборгованості. 27 квітня 2010 року Косівським районним судом Івано-Франківської області винесено рішення по справі №2-54/2010, яким стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АКІБ "УкрСиббанк" в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором №11104801000 від 22.12.2006 року в розмірі 349990,63 грн. та судові витрати в розмірі 1730 грн. «12» грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» було укладено Договір факторингу№1, відповідно до умов якого та у відповідності до глави 73 (ст.1077-1086) Цивільного кодексу України, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової та майнової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ПАТ «УкрСиббанк», включно і за Договором про надання споживчого кредиту №11104801000 та договорами забезпечення. Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 30.07.2013 р. у справі №2-54/2010 замінено стягувача виконавчого провадження ПАТ«УкрСиббанк» на стягувача ТОВ «Кей Колект», у зв'язку із переходом до ТОВ «КейКолект» прав кредитора за кредитним договором 11104801000 від 22.12.2006 р.відповідно до договору факторингу.
Оскільки закінчення строку позовної давності за вимогами позивача припадає на час дії карантину або воєнного стану, то він продовжується на строк їх дії. У зв'язку з вищезазначеним, загальна сума 3 % річних та інфляційних втрат, понесених ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», внаслідок прострочення Відповідачами сплатизаборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11104801000,Договором поруки, рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області(справа № 2-54/10) складає:1) згідно з Розрахунком суми 3 % річних, за період з «02» квітня 2017 року по«23» лютого 2022 року (включно), за прострочення сплати заборгованості, сума 3% річних, становить: 51463,01 грн.; 2) згідно з Розрахунком суми інфляційних втрат, за період з «02» квітня 2017 року по «23» лютого 2022 року (включно), понесених у наслідок прострочення заборгованості, сума інфляційних втрат, становить: 169718,70 грн. Всього сума заборгованості (загальна сума 3 % річних, інфляційних втрат) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перед ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» становить: 221181,71 грн.
Таким чином, позивач просить стягнути на його користь з відповідачів солідарно заборгованість у сумі 223835,89 грн., з яких:
- сума 3 % річних, в розмірі: 51463,01 грн.;
- сума нарахованих інфляційних втрат, в розмірі: 169718,70 грн. та
- суму сплаченого судового збору, в розмірі: 2654,18 грн.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Бігусяк М.В. зазначив, що ТОВ «Кей-Колект» звернулося з позовом про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року на суму боргу 349 990,63 грн, стягнутого за рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2010 року.
Позивач зазначає, що відповідачі не виконали зазначене рішення суду та не повернули заборгованість.Позивач також посилається на ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 30.07.2013 року у справі №2-54/2010, відповідно до якої було замінено стягувана у виконавчому провадженні: ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кей-Колект» у зв'язку з передачею останньому прав кредитора за кредитним договором №11104801000 від 22.12.2006 року.
Разом з тим, позивач не надав відомостей про хід виконання зазначеного рішення суду, а відповідні матеріали у справі відсутні.
Представник відповідача, звернув увагу, що позивачем не надано доказів існування виконавчого провадження, в межах якого ПАТ «УкрСиббанк» здійснював стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , а також документів, що підтверджують заміну стягувача у виконавчому провадженні на ТОВ «Кей-Колект».
Для підтвердження лише факту заміни сторони у виконавчому провадженні позивач долучив до позовної заяви ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 30.07.2012 року, хоча в тексті позовної заяви посилається на ухвалу у справі №2-54/2010 від 30.07.2013 року. Наявні розбіжності можуть свідчити про недостовірність поданих доказів.
Крім того, у позовній заяві зазначено, що 12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу №1, на підставі якого відповідно до глави 73 ЦК України (статті 1077-1086) ТОВ «Кей-Колект» набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги заборгованості відносно осіб, які були боржниками ПАТ «УкрСиббанк», зокрема за договором про надання споживчого кредиту №11104801000.
Однак, аналіз змісту ухвали від 30.07.2012 року, наданої позивачем на підтвердження своїх тверджень, не дозволяє встановити, за яким саме кредитним договором відбулося відступлення права вимоги та на підставі якого договору факторингу.Так, із мотивувальної частини цієї ухвали випливає, що ТОВ «Кей-Колект» звернулося до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, посилаючись на договір факторингу №2. укладений 13.02.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект». Відповідно до цього договору відбулося відступлення права вимоги за іншим кредитним договором - №11403661000 від 13.10.2008 року, що не кореспондується з доводами позивача у позовній заяві.
Таким чином, на переконання представника відповідача позовна заява містить суперечності щодо договору факторингу так і кредитного договору, які свідчать про її безпідставність та відсутність належних доказів для задоволення позовних вимог.
Також представник відповідача зазначив, що доданий до позовної заяви договір факторингу №1 від 12.12.2011 року (далі - Договір), укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Коллект».Однак позивачем не надано належних і допустимих доказів переходу права вимоги від ПАТ «УкрСиббанк» до ТОВ «Кей-Колект» відповідно до пункту 3.2 Договору.Крім того, позивачем не додано до позовної заяви належно засвідченої копії повного тексту Договору факторингу, усіх додатків до нього, акту приймання-передачі прав вимоги, реєстру боржників та доказів оплати фінансування клієнта.На обов'язковість подання таких доказів, зокрема доказів оплати, наголошує Верховний Суд у постанові від 01.02.2018 (справа №2-127/11).Копії окремих аркушів Договору факторингу не є належним чином засвідченими копіями документів та не є засвідченими витягами з цих документів, тому вважаємо, що вони не можуть бути належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні статей 77-79 ЦПК України.
Крім того, представник відповідача, звернув увагу, щодо строку застосування позовної давності. Зокрема, для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.252-255 ЦК України.
Касаційний цивільній суд у складі Верховного Суду у постановах від 18.07.2018 року у справі № 331/3787/16-ц (касаційне провадження № 61-6863зпв18), від 05.12.2018 року у справі № 754/7151/15-ц (касаційне провадження № 61 -1051 бсв 18), від 19.12.2018 року у справі № 206/7190/14-ц (касаційне провадження № 615214св 18) дійшов висновку, що перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення передбачених статтею 625 ЦК України коштів розпочинається від дня, коли кредитор дізнався про порушення грошового зобов'язання боржником, яким у цих справах є день набрання законної сили рішенням суду про стягнення кредитної заборгованості.
В даному випадку ухвала Косівського районного суду Івано-Франківської області від 30.07.2012 року набрала законної сили 06.08.2012 року, а тому останнім днем подання позову є 06.08.2015 року.Позивач просить стягнути з відповідачів 3% річних та інфляційні втрати за період з 02.04.2017 по 23.02.2022, а отже з пропуском строку позовної давності.
З цих підстав, в задоволенні позову представник відповідача просив відмовити повністю.
Позиція учасників в судовому засіданні.
В засіданні суду в режимі відеоконференції представник позивача доводи позовної заяви підтримав в повному обсязі, та висловив доводи аналогічні позовній заяві. Додатково зазначив, що рішенням суду було стягнуто заборгованість з відповідача ОСОБА_2 . А ОСОБА_3 виступила поручителем щодо належного виконання ОСОБА_2 свої зобов'язань за кредитним договором №11104801000 від 22.12.2006 року. Рішенням суду було стягнуто заборгованість з відповідача та його поручителя. Рішення суду на даний час не виконане, а відтак позивач ТОВ «Кей-колект», на підставі укладеного договору факторингу, є правонаступником та набуло право майнової вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11104801000 та договорами забезпечення.
Представник відповідача ОСОБА_1 доводи позовної заяви категорично заперечив. Висловив доводи аналогічні поданому письмовому відзиву. Також просив врахувати, що згідно інформації з системи АСВП виконавче провадження № 26837444 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 завершено. А відтак, пред'явлений позивачем позов не підлягає до задоволення. У зв'язку з цим, в задоволенні позову просив відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях представників сторін, суд доходить наступного висновку.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що згідно рішення Косівського районного суду від 27.04.2010 року, перевіреного в поряду ч.5 ст.4 ЗУ «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 року - ухвалено стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АКІБ«УкрСиббанк» в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором №11104801000 від 22.12.2006 року в розмірі 349990,63 грн. та судові витрати в розмірі 1730 грн (а.с.13-16).
Копією Кредитного договору №11104801000 від 22.12.2006 року (а.с.35-39) та копією Договору поруки №1104801000/1-п від 22.12.2006 року (а.с.18-20) підтверджується отримання відповідачем ОСОБА_2 у АКІБ «УкрСиббанк» у кредит грошових коштів, та забезпечення виконання вказаного зобов'язання поручителем ОСОБА_3 .
Згідно копії Договору факторингу №1від 12.12.2011 року, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (первісний кредитор) відступило ТОВ «Кей-Колект» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі і за кредитним договором №11104801000 від 22.12.2006 року, позичальником у якому є відповідач ОСОБА_2 , поручателем якого є відповідач ОСОБА_3 (а.с.21-25), що підтверджується Випискою з Додатку №1 до Договору факторингу №1 від 12.12.2011 року, де під №917 вказаний відповідач ОСОБА_2 (а.с.17).
Згідно копії довідки №28/08/2024/733795/1 від 28.08.2024 року виданої директором ТОВ «Кей Колект», встановлено, що на момент виготовлення вказаної довідки відповідачем ОСОБА_2 ігноруються вимоги чинного законодавства та не виконується рішення Косівського районного суду від 27.04.2010 року по справі №2-54/10, більше 13-ти років. Заборгованість згідно вказаного судового рішення становить 349 990,63 грн. та судові витрати в розмірі 1730 грн. (а.с.28).
Згідно копії ухвали Косівського районного суду від 30.07.2012 року у справі №2-54/2010, первісного кредитора та стягувача у виконавчому провадженні ПАТ «УкрСиббанк» було замінено на ТОВ «Кей-Колект» (а.с.29-30).
Згідно копії нотаріально посвідченого Договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 року із Додатком №1, в якому міститься перелік боржників та номери кредитних договорів (за порядковим №2801 вказаний ОСОБА_2 ), укладеного між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей Колект», встановлено укладення між сторонами цього договору у зв?язку із укладенням між цими ж сторонами Договору факторингу №1 від 12.12.2021 року (а.с.151-158).
Відповідно до копії Повідомлення про відступлення прав вимоги за №12-22/26983 та №12-22/26984 від 15.12.2011 року, АТ «Укрсиббанк» вказаним повідомленням проінформував боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відступлення прав вимоги за їхнім зобов?язанням ТОВ «Кей Колект» (а.с.159, 160).
Згідно Результату пошуку виконавчих проваджень в АСВП станом на 30.10.2025 року, встановлено, що виконавче провадження №АСВП 26837444, відкрите 02.06.2011 року стосовно: боржник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягувач - ТзОВ «Кей Коллект» (ЄДРПОУ 37825968) - перебуває в стані «завершено» (а.с.235).
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_2 ) та поручителем ( ОСОБА_3 ) взятих на себе зобов'язань перед кредитодавцем (АТ «УкрСиббанк», а в подальшому за договором факторингу ТОВ «Кей-колект») за кредитним договором та рішенням суду, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
У відповідності до вимог ст.ст.12,13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
У постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 року зроблений правовий висновок. що ст.625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019р. у справі № 373/2054/16-ц зазначила, що у ч. 2 ст. 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Невиконання боржником грошового зобов'язанням є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язанням до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Щодо строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
ЄСПЛ, практика якого є обов'язковою для застосування національними судами, зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ "Нафтова компанія «Юкос" проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia2, заява N 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства2 від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви N 22083/93 і N 22095/93, § 51)).
Згідно з ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст.261 Цивільного кодексу України за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 Цивільного кодексу України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 Цивільного кодексу України).
За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно зі ст.266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
У постановах від 10 та від 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подання такого позову.
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), постановами Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі №758/5318/23, від 06 травня 2025 у справі №464/2647/22, від 30 липня 2025 у справі № 677/976/23.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості 3% річних та інфляційних витрат за невиконання рішення суду 02.09.2024 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
11.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою з 12 березня 2020 р. на усій території України введено карантин та Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запроваджування обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 року № 1236 та від 21.04.2021 р. № 405 «Про внесення змін до деяких актів КМУ» було продовжено карантин.
Слід зауважати, що 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257. 258. 362, 559. 681, 728. 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Так, відповідно до п. 12 Розділу «Прикінцеві положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Окрім того, згідно п. 19 Розділу «Прикінцеві положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався.
Разом із тим, внесено зміни до розпорядження КМУ від 25.03.2020 №338 «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» і постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Продовжено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30.04.2023. Також продовжено на всій території України карантин до 30.04.2023 р.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Саме такої позиції дотримуються суді при розглядів спорів (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо).
В силу принципу змагальності сторін (ч.3 ст.12 ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судом на підставі безпосередньо оцінених та наявних у справі доказів встановлено, що рішенням Косівського районного суду від 27.04.2010 року, дослідженого судом в поряду ч.5 ст.4 ЗУ «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 року - ухвалено стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АКІБ«УкрСиббанк» в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором №11104801000 від 22.12.2006 року в розмірі 349990,63 грн. та судові витрати в розмірі 1730 грн (а.с.13-16).
Копією Кредитного договору №11104801000 від 22.12.2006 року (а.с.35-39) та копією Договору поруки №1104801000/1-п від 22.12.2006 року (а.с.18-20) підтверджується отримання відповідачем ОСОБА_2 у АКІБ «УкрСиббанк» у кредит грошових коштів, та забезпечення виконання вказаного зобов'язання поручителем ОСОБА_3 .
Згідно копії Договору факторингу №1від 12.12.2011року, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (первісний кредитор) відступило ТОВ «Кей-Колект» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі і за кредитним договором №11104801000 від 22.12.2006 року, позичальником у якому є відповідач ОСОБА_2 , поручателем якого є відповідач ОСОБА_3 (а.с.21-25), що підтверджується Випискою з Додатку №1 до Договору факторингу №1 від 12.12.2011 року, де під №917 вказаний відповідач ОСОБА_2 (а.с.17).
Згідно копії ухвали Косівського районного суду від 30.07.2012 року у справі №2-54/2010, первісного кредитора та стягувача у виконавчому провадженні ПАТ «УкрСиббанк» було замінено на ТОВ «Кей-Колект» (а.с.29-30).
Відповідно до копії інформації з АСВП 26837444 дата відкриття 02.06.2011 року виконавче провадження щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягувач ТОВ «Кей-колект» стан виконавчого провадження «завершене».
В порядку ч.5 ст.4 ЗУ «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 року судом при перевірці належності письмового доказу, а саме рішення Косівського районного суду від 27.04.2010 року, та перевірці ухвали Косівського районного суду справа 2-54/2010 року від 30.07.2012 року, також встановлено, що ухвалою Косівського районного суду від 11.10.2016 року справа 347/1330/16 від 11.10.2016 року ОСОБА_2 звертався із скаргою на дії в.о. начальника Вижницького РВДВС у виконавчому провадженні №26837444 щодо примусового виконання рішення Косівського районного суду від 27.04.2010 року про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11104801000.
Таким чином, враховуючи той факт, що виконавче провадження №26837444 щодо виконання рішення Косівського районного суду від 27.04.2010 року завершено, інформації про те, що рішення суду не виконано позивач не надав, враховуючи принцип змагальності цивільно-процесуального судочинства, враховуючи письмові докази в матеріалах справи, суд доходить переконання, про відсутність підстав для задоволення позову.
Розподіл судових витрат між сторонами.
За відсутності підстав для задоволення позову, понесені судові витрати не підлягають до відшкодування.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 17 грудня 2025 року.
Суддя Ю.С. Кіцула