65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4971/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НОВОФАРМ- БІОСИНТЕЗ» (03040, м. Київ, пров. Задорожний, 6А, офіс 4,5, код ЄДРПОУ 31872661) за вх.№2-1949/25 від 11.12.2025 до Приватного підприємства “САНА КО» (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 3, код ЄДРПОУ 31117042) про забезпечення позову
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НОВОФАРМ- БІОСИНТЕЗ» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства “САНА КО» про стягнення 1 543 042,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НОВОФАРМ-БІОСИНТЕЗ» посилається на неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору поставки №9 від 02.01.2024 (далі - договір поставки).
Разом із позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НОВОФАРМ-БІОСИНТЕЗ» подало до суду заявупро забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на усе рухоме майно, що належить на праві власності Приватному підприємству “САНА КО» в межах ціни позову 1 537 042,40 грн та накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться та обліковуються на банківських рахунках, що відкриті Приватному підприємству “САНА КО» в межах ціни позову 1 537 042,40грн.
Згідно з протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 11.12.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НОВОФАРМ-БІОСИНТЕЗ» до Приватного підприємства “САНА КО» про стягнення 1 543 042,40грн передано на розгляд судді Лічману Л. В.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.12.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НОВОФАРМ- БІОСИНТЕЗ» за вх.№2-1949/25 від 11.12.2025 до Приватного підприємства “САНА КО» про забезпечення позову передано на розгляд судді Лічмана Л. В.
16.12.2025 у зв'язку з відрахуванням наказом голови суду №28-к від 16.12.2025 судді Лічмана Л. В. зі штату суду, відповідно до Указу Президента України №942/2025 від 13.12.2025 "Про призначення судді", ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п. 9 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України та на виконання пункту 10.6.4. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів від 20.03.2025 №17-01/2025, з метою дотримання строків визначених ГПК України, на підставі розпорядження керівника апарату суду №276 від 16.12.2025 здійснено повторний автоматизований розподіл позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НОВОФАРМ- БІОСИНТЕЗ» до Приватного підприємства “САНА КО» про стягнення 1 543 042,40 грн та заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НОВОФАРМ- БІОСИНТЕЗ» за вх.№2-1949/25 від 11.12.2025 до Приватного підприємства “САНА КО» про забезпечення позову.
За наведених обставин, позовну заяву та заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Деркач Т. Г.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову ТОВ «ТД «НОВОФАРМ- БІОСИНТЕЗ» зазначає, що між ТОВ «ТД «НОВОФАРМ- БІОСИНТЕЗ» та ПП “САНА КО» (Покупець) укладено договір поставки.
На виконання умов договору поставки, позивач 23.05.2025 поставив товар відповідачу на суму 273 788,86 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1111 від 23.05.2025, 24.06.2025 - на суму 353 931,39 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1354 від 24.06.2025, 18.07.2025 - на суму 201 605 ,03 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1550 від 18.07.2025, 23.07.2025 - на суму 367 654,14 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1598 від 23.07.2025, 22.09.2025 - на суму 222 799,68 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2086 від 22.09.2025, 05.11.2025 - на суму 291 789,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2474 від 05.11.2025, 10.11.2025 - на суму 350 789,17 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2519 від 10.11.2025.
Загалом позивач поставив товар відповідачу на суму 2 062 357,24 грн.
Оплату було проведено лише частково- на суму 661 325,28 грн, що підтверджується банківськими виписками.
Позивач подав позовну заяву до Господарського суду Одеської області з вимогою стягнути з Приватного підприємства “САНА КО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД»НОВОФАРМ-БІОСИНТЕЗ» 1 401 031,96 грн заборгованості, 111 691,35 грн пені, 13 510,27 грн інфляційних втрат, 10 808,82 грн 3% річних.
Таким чином предметом спору у цій справі є стягнення грошових коштів, а саме: заборгованості за договором поставки з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 1 537 042,40 грн.
Заявник вказує, що на момент звернення до суду відповідач тривалий час ухиляється від виконання грошових зобов'язань за договором. Прострочення оплати за договором є системною, що призвело до значної суми заборгованості у розмірі 1 537 042,40 грн.
На переконання заявника, тривала несплата значної суми боргу є достатньою для обґрунтованого припущення про наявність фінансових труднощів у відповідача або про його свідоме ухилення від виконання грошового зобов'язання, що створює реальний ризик відчуження активів, виведення грошових коштів, приховування майна або його зменшення з метою уникнення виконання судового рішення у випадку задоволення позовної заяви. Враховуючи, що предметом спору у даній справі є стягнення виключно грошових коштів, а саме заборгованості за договором з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних, заявник вважає, що існує дійсна ймовірність, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та інше майно відповідача, ці обставини в сукупності утруднять або зроблять неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок зменшення коштів, які наявні у відповідача.
З відомостей отриманих з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що нерухомого майна за відповідачем не обліковується, проте вже зареєстровано обтяження щодо всього майна, яке внесено приватним виконавцем на суму 3 202 119,45 грн.
Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НОВОФАРМ- БІОСИНТЕЗ» про забезпечення позову та дослідивши матеріали позову, господарський суд зазначає таке.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача
Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобовязання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Господарський суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Варто зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Водночас для встановлення наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Водночас при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Предметом позову у цій справі є майнова вимога про стягнення з Приватного підприємства “САНА КО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД»НОВОФАРМ-БІОСИНТЕЗ» 1 401 031,96 грн заборгованості, 111 691,35 грн пені, 13 510,27 грн інфляційних втрат, 10 808,82 грн 3% річних.
Господарський суд вважає, що оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення 1 401 031,96грн заборгованості, 111 691,35 грн пені, 13 510,27 грн інфляційних втрат, 10 808,82 грн 3% річних у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач - Приватне підприємство “САНА КО» необхідну суму грошових коштів, то застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову безпосередньо пов'язане із предметом позову.
Суд зазначає, що такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на майно відповідача Приватного підприємства “САНА КО», саме в межах суми 1 537 042,40 грн забезпечить реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову, а тому є адекватним та співмірним.
Беручи до уваги також те, що вказані заходи до забезпечення позову застосовується виключно до закінчення розгляду справи, з урахуванням обмежених строків судового розгляду, суд дійшов висновку, що вжиття саме такого заходу забезпечення позову є обґрунтованим, адекватним позовним вимогам та жодним чином не призведе до порушення прав та законних інтересів відповідачів, натомість забезпечить збереження балансу інтересів сторін, що узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності (вказана правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
Крім того, аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23.
При цьому суд враховує, що у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 червня 2022 року у справі № 908/2382/21 звернуто увагу на те, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення коштів у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов'язане з наявністю у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно в разі задоволення позову.
До того ж обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним, що також узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21, в якій суд зазначив, що “… виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним».
Відступаючи від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на рухоме майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, Верховний Суд у справі № 908/2382/21 зазначив, що “можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника». Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на рухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем за умови наявності у нього коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Відтак, суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, заявлені позивачем, цілком відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).
При цьому господарський суд зауважує, що Приватним підприємством “САНА КО» наразі не доведено недоцільності чи неспівмірності заходів забезпечення, про вжиття яких просить у суду позивач.
З огляду на викладене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД»НОВОФАРМ-БІОСИНТЕЗ» за вх. 2-1949/25 від 11.12.2025) про забезпечення позову у справі № 916/4971/25 належить задоволенню.
До того ж слід зазначити, що сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НОВОФАРМ- БІОСИНТЕЗ» (03040, м. Київ, пров. Задорожний, 6А, офіс 4,5, код ЄДРПОУ 31872661) за вх.№2-1949/25 від 11.12.2025 до Приватного підприємства “САНА КО» (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 3, код ЄДРПОУ 31117042) про забезпечення позову.
2. Накласти арешт на усе рухоме майно, що належить на праві власності Приватному підприємству “САНА КО» (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 3, код ЄДРПОУ 31117042) в межах ціни позову 1 537 042,40 грн.
3. Накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться та обліковуються на банківських рахунках, що відкриті Приватному підприємству “САНА КО» (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 3, код ЄДРПОУ 31117042), в межах ціни позову 1 537 042,40 грн.
Стягувачем за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НОВОФАРМ- БІОСИНТЕЗ» (03040, м. Київ, пров. Задорожний, 6А, офіс 4,5, код ЄДРПОУ 31872661).
Боржником за цією ухвалою є Приватне підприємство “САНА КО» (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 3, код ЄДРПОУ 31117042).
Ухвала дійсна для пред'явлення до виконання у строк, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».
Ухвала набирає законної сили 17.12.2025.
Ухвала підлягає оскарженню шляхом подачі апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду, у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя Деркач Тетяна Григорівна