Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/6003/25
Номер провадження 2/299/2227/25
17.12.2025 м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді А.А.Надопта, ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Королівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача- Державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори К.В.Боричок про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом,
В провадженні Виноградівського районного суду 04.12.2025р. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Королівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача- Державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори К.В.Боричок про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, в якому вона просить суд визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 , який залишився після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_2 .
Ознайомившись із змістом позовної заяви та проаналізувавши додані до неї додатки, вважаю, що така підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Вимоги до позовної заяви встановлені ст.ст.175,177 ЦПК України.
Так, відповідно до ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява має містити відомості: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язків досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
З позову вбачається, що ОСОБА_1 до Королівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача- Державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори К.В.Боричок про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, в якому вона просить суд визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 , який залишився після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_2 .
У встановлений законом строк позивач звернулася до Виноградівського державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті матері, проте у оформлені спадщини їй було відмовлено у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів. Під час звернення до нотаріальної контори, нотаріус роз'яснила, що для оформлення спадщини позивачу необхідно звернутися до суду, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно. При житті мати позивачки, заповіту не складала, отже після її смерті має місце спадкування за законом.
Між тим, відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.
Позовною заявою зазначено, що після смерті батька позивач звернувся у встановлений законом строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте спадщину не оформив, проте таке твердження позивача ставиться під обґрунтований сумнів оскільки, до матеріалів справи не додано підтверджуючих документів про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , а саме витягів про реєстрацію в спадковому реєстрі, як не подано і доказів родинних стосунків із спадкодавцем та сам факт звернення до державного нотаріуса.
Позовною заявою також зазначено, що під час звернення до нотаріальної контори, нотаріус роз'яснила, що для оформлення спадщини позивачу необхідно звернутися до суду, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, проте в матеріалах позовної заяви взагалі відсутня така відмова нотаріуса та навіть не підтверджено факт звернення до державного нотаріуса.
Так, відповідно до порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012р. за №282/20595, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом.
Нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. У постанові про відмову зазначаються: дата винесення постанови; прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса,- прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи; про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання); причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство; порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства.
Позивачем зазначено, що відсутність правовстановлюючих документів та реєстрація права власності на спадкове майно, в даному випадку, перешкоджає оформленню спадкових прав у нотаріальному порядку, в той же час, до позовної заяви додаються копії правовстановлюючих документів на спадкове майно таких як: свідоцтво про право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 , зареєстрований за ОСОБА_3 , яке видане Виноградівської райдержадміністрацією 31.03.1993р. на підставі розпорядження голови Виноградівської райдержадміністрації №122 від 30.03.1993р., що зазначено у Довідці КП «Виноградівське РБТІ» №262 від 31.03.2021р., при тому, що позов поданий 05.12.2025р., а відтак наявність в позивача зазначених правовстановлюючих документі не перешкоджає їй оформити спадщину в нотаріальному порядку, оскільки визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року за N 7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Враховуючи зазначене, право звернення до суду за правилами позовного провадження з метою захисту порушеного права на спадщину настає в спадкоємця тільки у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, однак в матеріалах справи такої обгрунтованої відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину саме позивачці не має.
З огляду на вказане суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів того, що існують перешкоди для оформлення спадщини в нотаріальному порядку.
Між тим, у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року визначено обов'язок суду перевірки наявності або відсутності спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, заяв спадкоємців про відмову від права на спадщину.
Окрім того, відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач звернувся до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно, у якому просить визнати за ним право власності на визначене ним майно- на житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 .
Оскільки позивач звернувся до суду із вимогою майнового характеру, йому необхідно сплатити судовий збір у порядку та розмірі, які визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно пункт 1.1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Крім того, відповідно до положень п.3 ч.З ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Позивач звертається з позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно, тобто з позовом майнового характеру. В позовній заяві вказана ціна позову- 108 652,00 грн. (така ціна зазначена у Довідці КП «Виноградівське РБТІ» №262 від 31.03.2021р., при тому, що позов поданий 05.12.2025р.), але не надані докази вартості майна, на яке позивач просить визнати право власності.
Зокрема, за ст.З Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.
Ціна позову визначається від ринкової вартості майна на момент звернення до суду та повинна бути підтверджена відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи).
Відповідно до ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб' єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна.
Слід також зазначити, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (п.41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18). Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі з розгляду справ позовного провадження є позивач і відповідач.
Позивачем у позові про визнання права власності в порядку спадкування за законом може бути суб'єкт, який вважає себе спадкоємцем за законом або за заповітом, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку із втратою правовстановлюючих документів на майно, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб тощо.
Відповідачем у такому позові є спадкоємець, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, або така особа, що має до майна власний інтерес.
Натомість у якості відповідача позивачем залучено до участі у справі Виноградівську міську раду, матеріально-правовий зв'язок якої з позивачем по справі з приводу визнання за останнім права власності на спадщину відсутній.
Положеннями ст.95 ЦПК України закріплено зміст поняття письмових доказів, що застосовується у розумінні цивільного процесу. Так, частиною першою вказаної статті зазначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ч.ч.2,4 ст.95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Частиною п'ятою статті 95 ЦПК України передбачено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Порядок засвідчення копій документів, станом на момент подання позивачем позовної заяви, визначений п. 5.26 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», відповідно до якого відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій».
Однак, всупереч вимогам ст.ст.95,177 ЦПК України копії документів, додані до позовної заяви, для відповідача та третьої особи- позивачкою не засвідчені належним чином, визначеним законом (відмітки про засвідчення копій документів не містять таких елементів як «власне ім'я та прізвище особи, яка засвідчує копію; дата засвідчення копії).
Також, відповідно до п.9,10 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Всупереч вказаним вимогам закону позивачем не вказані відомості щодо орієнтовного розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести, а також те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи вищенаведене, приходжу до переконання, що вказана позовна заява підлягає залишенню без руху, а позивачу необхідно надати строк для усунення зазначених вище недоліків.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.175,185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Королівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача- Державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори К.В.Боричок про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом- залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків тривалістю п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
У разі невиконання ухвали суду у вищезазначений строк заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Надопта А. А.