Справа №297/2613/25
12 грудня 2025 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді ФЕЙІРА О. О., при секретарі судового засідання Геревич Т.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави до Великоберезької сільської ради Берегівського району та ОСОБА_1 про усунення перешкод шляхом визнання незаконним та скасування рішення Великоберезької сільської ради, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов"язання повернути земельну ділянку у комунальну власність,-
встановив:
Берегівська окружна прокуратура в інтересах держави звернулася в Берегівський районний суд Закарпатської області із позовом до Великоберезької сільської ради Берегівського району та ОСОБА_1 про усунення перешкод шляхом визнання незаконним та скасування рішення Великоберезької сільської ради Берегівського району №231 від 08.11.2011 «Про затвердження технічної документації із землеустрою, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 », розташованої в адміністративних межах Великоберезької сільської ради Берегівського району, в межах населеного пункту с. Великі Береги Берегівського району, про усунення перешкод шляхом визнання недійсним договору оренди землі від 03.07.2012, укладеного між Великоберезькою сільською радою та ОСОБА_1 , про усунення перешкод шляхом скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за кадастровим номером 2120480801:00:002:0206 за ОСОБА_2 з одночасним припиненням права оренди на неї, про усунення перешкод шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 2120480801:00:002:0206 площею 0,10 га, про усунення перешкод шляхом зобов'язання ОСОБА_2 повернути земельну ділянку за кадастровим номером 2120480801:00:002:0206, площею 0,10 га, розташовану в адміністративних межах Великоберезької сільської ради Берегівського району у комунальну власність Великоберезької територіальної громади в особі Великоберезької сільської ради.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Берегівською окружною прокуратурою встановлено порушення вимог земельного та водного законодавства на території Берегівського району Закарпатської області під час розпорядження землями водного фонду, чим порушено інтереси держави. Так, рішенням Великоберезької сільської ради Берегівського району №231 від 08.11.2011 «Про затвердження технічної документації із землеустрою, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 », затверджено технічну документацію із землеустрою та надано останньому в оренду земельну ділянку за кадастровим номером 2120480801:00:002:0206, загальною площею 0,10 га, яка розташована на території с. Великі Береги в урочищі Ковач Мезев, у контурі 488 для ведення особистого селянського господарства.
На підставі даного рішення 03.07.2012 між Великоберезькою сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі строком на 49 років.
Відповідно до п. 1, 2 даного договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,1 га землі для ведення особистого селянського господарства строком на 49 років.
Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки кадастровий номер 2120480801:00:002:0206, загальною площею 0,10 га встановлено, що вона зареєстрована 03.07.2012.
Однак при здійсненні державної реєстрацїі вищевказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі всупереч вимогам ст. ст. 18-20 ЗК України внесено відомості про код цільового призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сількогосподарського призначення, однак вона відноситься до земель водного фонду, на які повинні застосовуватись обмеження з кодом 05.02 Прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах, прибережно захисна смуга.
Незаконне формування земельної ділянки з кадастровим номером 2120480801:00:002:0206, загальною площею 0,10 га з цільовим призначенням - землі сількогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства на підставі проекту землеустрою із порушенням земельного законодавства щодо визначення цільового призначення, категорії земель та подальша наявність відомостей про них в Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей.
Вказане рішення Великоберезької сільської ради Берегівського району №231 від 08.11.2011 прийнято з порушенням вимог Конституції України та ст.ст. 58, 60, 61 Земельного кодексу України, ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України.
Так, оспорювана земельна ділянка розташована повністю в межах нормативних розмірів прибережної захисної смуги ставка, а згідно норм ВК України, землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.
Згідно з інформацією Берегівського міжрайонного управління водного господарства №01-12/310 від 29.04.2025 встановлено, що на земельній ділянці за кадастровим номером 2120480801:00:002:0130 площею 22.9158 га розміщений ставок, навколо якого розміщена оспорювана земельна ділянка є водним об'єктом, площа водного дзеркала якого складає 21,1793 га.
Разом з тим встановлено, що проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги навклоло вищезазначеного ставка не розроблявся та не погоджувався. Водночас, відсутність цього проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та можливість до її встановлення передавати у приватну власність ділянки, що підпадає під нормативно визначену (відповідно 25, 50 100-метрову) зону від урізу води. Водночас, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність такої, оскільки її розмір у такому випадку встановлюється статтями 60 ЗК України та 88 ВК України.
Так, Великоберезькою сільською радою Берегівського району під час прийняття рішення №231 від 08.11.2011 «Про затвердження технічної документації із землеустрою, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 », передано у оренду земельну ділянку водного фонду для ведення особистого селянського господарства, яка не може передаватись в користування для вказаних цілей. При цьому, Великоберезька сільська рада повинна була знати про те, що вищевказана земельна ділянка перебуває в межах водного фонду.
Таким чином, надання у користування ОСОБА_1 спірної земельної ділянки суперечить вимогам земельного та водного законодавства. А тому, вважає, що рішення Великоберезької сільської ради Берегівського району №231 від 08.11.2011 «Про затвердження технічної документації із землеустрою, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а укладений на його підставі договір - визнанню недійсним.
Разом з тим, наявність незаконної реєстрації права володіння/користування суб'єкта господарювання на земельну ділянку комунальної власності фактично позбавляє територіальну громаду можливості володіти, користуватися та розпоряджатися нею. А тому, належним додатковим способом захисту інтересів держави є також заявлення вимоги про скасування державної реєстрації права користування з одночасним припиненням права користування ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 2120480801:00:002:0206. У випадку не застосування такого способу захисту як скасування державної реєстрації, буде неможливим повернення земельної ділянки у власність законного володільця - Великоберезькій сільській раді.
Прокурор Берегівської окружної прокуратури Міндак В.В. в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву від 12.12.2025, згідно якої просив справу розглянути без його участі, позов задоволити в повному обсязі (а.с. 107).
Представник відповідача Великоберезької сільської ради Берегівського району в судове засідання не з'явився, однак сільський голова Урста І. подав до суду заяву від 19.11.2025, згідно якої просив справу розглянути без їх участі, та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства (а.с. 106).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву від 05.12.2025, згідно якої просив справу розглянути без його участі (а.с. 105).
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Так, рішенням Великоберезької сільської ради Берегівського району №231 від 08.11.2011 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ", затверджено технічну документацію із землеустрою та надано останньому в оренду земельну ділянку за кадастровим номером 2120480801:00:002:0206, загальною площею 0,10 га, яка розташована на території с. Великі Береги в урочищі Ковач Мезев, у контурі 488 для ведення особистого селянського господарства.
На підставі даного рішення 03.07.2012 між Великоберезькою сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі строком на 49 років.
Відповідно до п. 1, 2 даного договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,1 га землі для ведення особистого селянського господарства строком на 49 років.
Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ст. 79 Земельного кодексу України).
Порядок формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав визначено положенням ст. 79-1 ЗК України.
Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру та здійснюється, зокрема у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності .
Так, земельна ділянка кадастровий номер 2120480801:00:002:0206, загальною площею 0,10 га є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера відповідно до ч. 4, ч. 9 ст. 79-1 ЗК України.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж (ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
Основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принцип об'єктивності, достовірності та повноти внесених відомостей.
Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
Пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 (далі - Порядок) визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до п. п. 49-54 цього Порядку.
Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа ; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); нормативна грошова оцінка та ін.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.
Так, згідно з Витягом з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки кадастровий номер 2120480801:00:002:0206, загальною площею 0,10 га встановлено, що вона зареєстрована 03.07.2012.
Однак при здійсненні державної реєстрацїі вищевказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі всупереч вимогам ст. ст. 18-20 ЗК України внесено відомості про код цільового призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сількогосподарського призначення, однак, як встановлено, вищевказана земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, на які повинні застосовуватись обмеження з кодом 05.02 Прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах, прибережно захисна смуга.
Так, ч. 1, ч. 2 ст. 18 ЗК України передбачено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного Кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на ряд категорій, до яких віднесено і землі сільськогосподарського призначення.
Як передбачено ч. ч. 1 - 4 ст. 20 ЗК України, при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється, зокрема на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.
При внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру.
Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.
Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (ч. 1 ст. 22 ЗК України).
До земель водного фонду належать, окрім іншого, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами (ч. 1 ст. 58 ВК України).
Стаття 1 Закону України «Про землеустрій» містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
При внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру. Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру. Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру. Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини (ч. ч. 4, 5 ст.20 ЗК України).
Документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству (ч. 1 ст. 22 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви перевіряє відповідність документів вимогам законодавства, за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є зокрема невідповідність поданих документів вимогам законодавства (ч. ч. 5, 6 ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
За наведених обставин, незаконне формування земельної ділянки з кадастровим номером 2120480801:00:002:0206, загальною площею 0,10 га з цільовим призначенням - землі сількогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства на підставі проекту землеустрою із порушенням земельного законодавства щодо визначення цільового призначення, категорії земель та подальша наявність відомостей про них в Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності, повноти відомостей.
Статтею 18 Земельного Кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що категорії земель України мають особливий правовий режим. Відповідно до пункту «є» ч. 1 ст. 19 Земельного Кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі водного фонду. До земель водного фонду належать, у тому числі, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм (ст. 58 ЗК України та ст. 4 Водного кодексу України (далі - ЗК України, ВК України)).
До земель водного фонду належать, у тому числі, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм (ст. 58 ЗК України та ст. 4 Водного кодексу України.
Чинним законодавством встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
Відповідно до вимог ст.ст. 58, 60 ЗК України, ст. 88 ВК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Їх розмір унормовано цими ж законодавчими актами і такий складає величину від 25 до 100 метрів вздовж урізу води.
Зокрема, прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється (частина друга статті 60 ЗК України).
Аналогічні приписи викладені у ст. 88 Водного кодексу України.
Частиною 5 ст. 88 ВК України передбачено, що землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.
Так, згідно з інформацією Берегівського міжрайонного управління водного господарства від 29.04.2025 № 01-12/310 встановлено, що на земельній ділянці за кадасровим номером 2120480801:00:002:0130 площею 22.9158 га розміщений ставок, навколо якого розміщена оспорювана земельна ділянка є водним об'єктом, площа водного дзеркала якого складає 21,1793 га.
Водночас оспорювана земельна ділянка розташована повністю в межах нормативних розмірів прибережної захисної смуги (50 метровій) даного ставка.
Із змісту ч. 3 ст. 60 ЗК України випливає, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.
Разом з тим встановлено, що проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги навклоло вище зазначеного ставка не розроблявся та не погоджувався.
Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №486 від 08.05.1996 передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.
Аналіз вищенаведених норм законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.
Водночас, відсутність цього проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та можливість до її встановлення передавати у приватну власність ділянки, що підпадає під нормативно визначену (відповідно 25, 50 100-метрову) зону від урізу води.
Відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність такої, оскільки її розмір у такому випадку встановлюється статтями 60 ЗК України та 88 ВК України.
Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 21.05.2014 у справі № 6-16цс14, у справі від 25.04.2018 за № 904/5974/16 і від 24.12.2014 у справі № 6-206цс14, а також Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12.11.2014 у справі № 6-179цс14, в постанові від 22.04.2015 у справі № 6-52цс15).
А тому, як встановлено, Великоберезькою сільською радою Берегівського району під час прийняття рішення №231 від 08.11.2011 «Про затвердження технічної документації із землеустрою, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 », передано у оренду земельну ділянку водного фонду для ведення особистого селянського господарства, яка не може передаватись в користування для вказаних цілей.
Разом з тим, в кримінальному провадженні №42021072060000029 від 27.08.2021 за ч. 1 ст. 367 КК України, в ході проведення огляду від 09.07.2024 із залученням спеціаліста ОСОБА_3 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2120480801:00:002:0206 потрапляє в 50 метрову прибережну захисну смугу, передбачену Земельним кодексом України, що підтверджується доданою до неї фотозйомкою (схемою накладення земель).
Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України).
Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.
За таких умов землі прибережних захисних смуг за правилами частини другої статті 178 ЦК України є обмеженими в обороті, що полягає в тім, що вони можуть належати лише визначеним учасникам цивільного обороту.
Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель, садівництво та городництво ; зберігання та застосування пестицидів і добрив ; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів ; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки ( ст. 61 ЗК України, ст. 89 ВК України).
Наведені приписи зазначених норм матеріального права свідчать про те, що прибережна захисна смуга може перебувати лише в державній чи комунальній власності та використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності. Тобто, передача земель водного фонду у оренду для особистого селянського господарства, як це визначено оспорюваним рішенням, не передбачено взагалі приписами законодавства.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що надання у користування ОСОБА_1 спірної земельної ділянки суперечить вимогам земельного та водного законодавства.
Крім того, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 1 статті 127 Земельного кодексу України передбачено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При цьому, частина 2 статті 134 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин та на даний час), яка містить вичерпний перелік підстав набуття прав на землю державної та комунальної власності у позаконкурентний спосіб, не містить такої підстави набуття у позаконкурентний спосіб земель комунальної власності, як передача у власність/користування земельної ділянки водного фонду, у зв'язку з чим, передача у користування спірної земельної ділянки могла здійснюватися виключно на конкурентних засадах (на земельних торгах).
Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в тому числі визнання правочину недійсним та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Статтею 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.
Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Враховуючи вищенаведене, рішення Великоберезької сільської ради Берегівського району №231 від 08.11.2011 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ", яким затверджено технічну документацію з землеустрою та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку за кадастровим номером 2120480801:00:002:0206, загальною площею 0,10 га, яка розташована на території с. Великі Береги в урочищі Ковач Мезев, у контурі 488 для ведення особистого селянського господарства прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а укладений на його підставі договір визнанню недійсним.
Крім того, відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Частиною першою статті 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Ч. 2 ст. 393 ЦК України встановлено, що власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, у тому числі, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Частиною 13 ст. 79-1 ЗК України передбачено, що земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
Згідно абз. 2 ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (абзац п'ятий пункту 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18).
Враховуючи вищенаведене, оскільки, як встановлено, рішення Великоберезької сільської ради Берегівського району №231 від 08.11.2011 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 " прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, таке є незаконним та підлягає скасуванню, суд вважає обґрунтованим і застосування наслідків його недійсності, що полягає у визнанні недійсним договору оренди землі від 03.07.2012, укладеного між Великоберезькою сільською радою та ОСОБА_1 , скасуванні державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за кадастровим номером 2120480801:00:002:0206 за ОСОБА_1 з одночасним припиненням права оренди на неї, та скасуванні в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 2120480801:00:002:0206 площею 0,10 га, та у зобов'язанні ОСОБА_1 повернути земельну ділянку за кадастровим номером 2120480801:00:002:0206, площею 0,10 га, розташовану в адміністративних межах Великоберезької сільської ради Берегівського району у комунальну власність Великоберезької територіальної громади в особі Великоберезької сільської ради.
За наведених обставин, суд ввадаж позовні вимоги доведеними, такими, що підлягають задоволенню.
Суд також вважає, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідачів в користь Закарпатської обласної прокуратури по 9 084 грн. судового збору, що був сплачений при зверненні до суду (а. с. 26).
Керуючись ст. ст. 16, 21, 391 ЦК України, ст.ст. 19, 58-61, 83 ЗК України, ст.ст. 4, 88-89 ВК України, ст. ст. 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,-
рішив:
Позов Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави до Великоберезької сільської ради Берегівського району та ОСОБА_1 про усунення перешкод шляхом визнання незаконним та скасування рішення Великоберезької сільської ради, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов"язання повернути земельну ділянку у комунальну власність,- задоволити.
Усунути перешкоди шляхом визнання незаконним та скасування рішення Великоберезької сільської ради Берегівського району №231 від 08.11.2011 «Про затвердження технічної документації із землеустрою, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 », розташованої в адміністративних межах Великоберезької сільської ради Берегівського району, в межах населеного пункту с. Великі Береги Берегівського району.
Усунути перешкоди шляхом визнання недійсним договору оренди землі від 03.07.2012, укладеного Великоберезькою сільською радою та ОСОБА_1 .
Усунути перешкоди шляхом скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за кадастровим номером 2120480801:00:002:0206 за ОСОБА_2 з одночасним припиненням права оренди на неї.
Усунути перешкоди шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером №2120480801:00:002:0206 площею 0,10 га.
Усунути перешкоди шляхом зобов'язання ОСОБА_2 повернути земельну ділянку за кадастровим номером 2120480801:00:002:0206, площею 0,10 га, розташовану в адміністративних межах Великоберезької сільської ради Берегівського району у комунальну власність Великоберезької територіальної громади в особі Великоберезької сільської ради.
Стягнути з Великоберезької сільської ради Берегівського району Закарпатської області, що розташована за адресою: с. Великі Береги, вул. Ракоці Ф., 78 Берегівського району Закарпатської області, код ЄРДПОУ 04350317 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 в користь Закарпатської обласної прокуратури, що розташована за адресою: м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а, код ЄДРПОУ 02909967 з кожного по 9 084 (дев'ять тисяч вісімдесят чотири) грн. судового збору.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Олександр ФЕЙІР