65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"11" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1951/25
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
розглянувши заяву ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СПЕЦПОЖСЕРВИС-ЮГ» (вх.№2-1786/25 від 17.11.2025р.) про ухвалення додаткового рішення за позовом ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СПЕЦПОЖСЕРВИС-ЮГ»; (вул. Івана і Юрія Лип, 76, кв. 21,м. Одеса,Одеський р-н, Одеська обл.,65078) до відповідача: Одеське обласне комунальне підприємство "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу-адміністративного будинку №2" (вул.Канатна,83,Одеса,Одеська область,65107) про стягнення 1905093,75 грн.;
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «СПЕЦПОЖСЕРВИС-ЮГ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Одеського обласного комунального підприємства "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу-адміністративного будинку №2" про стягнення 1905093,75грн., з яких сума боргу за Договором № №26/07 від 26.04.2024 складає 1 684 768,21 гривень , пеня у розмірі 154075.51 гривень, інфляційні втрати у розмірі 51017.88 гривень та 3% річних у розмірі 15232.15 гривень
Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.11.2025р. позов було задоволено в повному обсязі.
17.11.2025р. до Господарського суду Одеської області надійшла заява від ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СПЕЦПОЖСЕРВИС-ЮГ» про прийняття додаткового рішення щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 48 000.
19.11.2025 ухвалою суду прийнято заяву ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СПЕЦПОЖСЕРВИС-ЮГ» (вх.№2-1786/25 від 17.11.2025р.) про ухвалення додаткового рішення по справі справи № 916/1951/25 до розгляду.
01 грудня 2025 року Одеського обласного комунального підприємства "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу-адміністративного будинку №2" представлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому зазначає, що виходячи з характеру справи та акту наданих послуг - обсяг адвокатських послуг не можна охарактеризувати як значний та такий, що потребував значних часових витрат з боку адвоката, у зв'язку із чим просить зменшити розмір витрат до 5000,00 грн.
У призначене на 11.12.2025 судове засідання представники сторін не з'явились.
Розглянувши заяву ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СПЕЦПОЖСЕРВИС-ЮГ», господарський суд зазначає наступне.
Згідно з п.3 ч.1, ч.ч. 2, 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до ч.ч. 1,4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Вирішуючи питання щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За ч.ч. 3-5 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, на підтвердження вартості послуг адвокатів заявником додано до заяви: договір про надання правової допомоги № 19/2021 від 16.02.2021; заявку №10/2024 від 21.10.2024 до договору про надання правової допомоги № 19/2021 від 16.02.2021, акт приймання-передачі наданих послуг №01-2025 від 30.05.2025 до договору про надання правової допомоги № 19/2021 від 16.02.2021.
Як встановлено судом, 01 травня 2025 року між ПП «СПЕЦПОЖСЕРВИС-ЮГ» та АБ «НАН» був укладений договір про надання правничої допомоги №288/19, надалі - Договір.
Відповідно до умов Додатку №1 до Договору, сторонами Договору узгоджено, що оплата послуг визначених в Акті 1 до Договору здійснюється протягом п'ятнадцяти банківських днів з дати набрання законної сили рішенням суду по суті.
13.11.2025 між ПП «СПЕЦПОЖСЕРВИС-ЮГ» та Адвокатським бюро «НАН» складено Акт наданих послуг № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 288/19 від « 01» травня 2025 року.
Відповідно до п. 1. Акту наданих послуг №1 від 13.11.2025, Адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв наступні послуги: Правовий аналіз документів Клієнта з питань стягнення коштів за невиконання умов договору№26/07 від 26.07.2024; Підготовка та направлення до ООКП «СЛУЖБА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ЦІЛІСНОГО МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ- АДМІНІСТРАТИВНОГО БУДИНКУ № 2» претензії про повернення коштів за договором №26/07 від 26.07.2024; Підготовка та подання позовної заяви до Господарського суду Одеської області про стягнення коштів за невиконання умов договору; Правовий аналіз відзиву та підготовка, подання відповіді на відзив у справі 916/1951/25; Підготовка та подача заяв, клопотань у справі № 916/1951/25; Участь у судових засідання у справі № 916/1951/25.
Загальна вартість послуг згідно Акту надання послуг №1 від 13.11.2025 становить 48 000,00 гривень.
Дослідивши та проаналізувавши зазначені умови укладеного ПП «СПЕЦПОЖСЕРВИС-ЮГ» та АБ «НАН» Договору, господарським судом встановлено, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у вигляді фіксованої суми.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону № 5076-VI як “форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
З огляду на викладене, господарський суд зазначає про те, що у контексті цієї справи, фіксований розмір гонорару, погоджений між ПП «СПЕЦПОЖСЕРВИС-ЮГ» та АБ «НАН» у Договорі про надання правничої допомоги №288/19 від 01.05.2025, означає те, що у разі настання визначених таким Договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між Відповідачем і його Адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений Адвокатом відповідача час на надання послуг правничої допомоги та зазначення кількості витрат такого часу.
Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Статтею 15 ГПК України унормовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
У постанові Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 921/434/21 зазначено, що принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У відповідності до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених (які підлягають понесенню) Позивачем на правничу допомогу, через призму критеріїв, встановлених частиною 5 статті 129 ГПК України, господарський суд зазначає, що справа не є складною, не містить значної кількості різноманітних доказів або складних юридичних конструкцій.
Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що пункти у Акті надання послуг №1 від 13.11.2025: правовий аналіз документів клієнта з питань стягнення коштів за невиконання умов договору; підготовка та направлення претензії про повернення коштів за договором та підготовка та подання позовної заяви до Господарського суду Одеської області про стягнення коштів за невиконання умов договору, фактично свідчать про виконання одних і тих самих робіт. Також такий пункт Акту, як - підготовка та подача заяв, клопотань у справі № 916/1951/25 не відповідає дійсності, адже у справі позвачем було подано лише позовну заяву та відповідь на відзив, отже не приймається судом до уваги.
Разом з тим суд звертає увагу, що справа не характеризується значною кількістю спірних обставин, що потребували доказування або складним, зокрема, суперечливим, регулюванням спірних правовідносин. Таким чином, характер справи не можна охарактеризувати як складний та відповідно такий, що б потребував надання складних адвокатських послуг.
З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі, такими критеріями, як складність справи, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованістю та пропорційністю до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з Одеського обласного комунального підприємства «Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - адміністративного будинку №2» 24000,00 грн грн витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/1951/25, тобто у розмірі, котрий за внутрішнім переконанням суду відповідає таким критеріям як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, є пов'язаними з даною справою, обґрунтованими та пропорційними до предмета спору.
При цьому господарський суд також керувався тим, що стягнення витрат на правову допомогу у заявленому Позивачем розмірі 48000,00 грн не відповідає критеріям частини 4 статті 126 та частиною 5 статті 129 ГПК України, в той же час, зменшення розміру витрат до 5000,00 грн, про що також клопотав Відповідач, не ґрунтується ані на фактичних обставинах, встановлених судом, ані на нормах процесуального закону, а також порушує право Позивача на правомірне очікування стороною, відшкодування своїх розумних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 2, 16, 123, 129, 238, 240, 244, Господарського процесуального кодексу України, -
1.Заяву ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СПЕЦПОЖСЕРВИС-ЮГ» (вх.2-1786/25 від 17.11.2025р.) про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/1951/25 задовольнити частково.
2.Стягнути з ОДЕСЬКОГО ОБЛАСНОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "СЛУЖБА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ЦІЛІСНОГО МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ-АДМІНІСТРАТИВНОГО БУДИНКУ № 2" (вул. Канатна, 83, Одеса, Одеська область, 65107, ЄДРПОУ 05384577) на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СПЕЦПОЖСЕРВИС-ЮГ» (вул. Івана і Юрія Лип, 76, кв. 21,м. Одеса,Одеський р-н, Одеська обл.,65078, ЄДРПОУ 41397479) 24000/двадцять чотири тисячі/грн 00 коп. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
3.У задоволенні решти заяви відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з моменту складення повного рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Повне додаткове рішення складено 17 грудня 2025 р.
Суддя С.В. Літвінов