ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.12.2025Справа № 910/15491/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши
позовну заяву ОСОБА_1
до 1. ОСОБА_2
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ліберо»
3. ОСОБА_3
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
12.12.2025 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом із вимогами до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ліберо», ОСОБА_3 (, у якому просила суд:
-визнати недобросовісним набувачем Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ліберо» квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 331359280000), за наслідком допущення ним чисельних порушень при зверненні стягнення 07.11.2018 року на цю квартиру, як на предмет іпотеки по договору іпотеки №53/15-І.2 від 01.12.2015, шляхом реєстрації права власності на цю квартиру за відсутності у останнього права на набуття цього нерухомого майна, та під час дії заяви №144022057 від 05.11.2018 позивача про заборону вчинення дій щодо цієї квартири;
-витребувати на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 - реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 33135928000) з незаконного володіння ОСОБА_2 , яка безвідплатно набула цей об'єкт нерухомого майна, та мала пересвідчитися у наявності права в ОСОБА_3 розпоряджатися даною квартирою;
-витребувати на користь ОСОБА_1 перелічені у акті приймання - передачі від 01.12.2015 договору іпотеки № 53/15-І.2 від 01.12.2015 правоустановчі документи на квартиру АДРЕСА_1 - реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 33135928000) у ОСОБА_3 , який недобросовісно отримав ці документи разом з квартирою АДРЕСА_2 у розпорядження як минулий учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ліберо».
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Частиною 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що позовна заява повинна містити 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Судом встановлено, що позивач у вступній частині позовної заяви зазначає наступне місцезнаходження відповідача-1 - 04176, м. Київ, дорога Набережно-Рибальська, буд. 9, кв. 143.
Проте, відповідно до відповіді №2134773 від 16.12.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру адресою реєстрації відповідача-1 є АДРЕСА_3 .
Отже, визначена у позовній заяві адреса місцезнаходження відповідача-1 не відповідає даним Єдиного державного демографічного реєстру.
Разом з тим, положеннями ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п. п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст. 7 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року).
У Рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Відповідно до п. 17 Правил надання поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 р. № 1071) внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою, згідно з тарифами оператора поштового зв'язку. Послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв'язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей.
За таких обставин належним доказом надіслання копії позовної заяви з доданими до неї документами учасникам справи є опис вкладення відправленої поштової кореспонденції (із вичерпним переліком доданих до позовної заяви документів), засвідчений підписом працівника відділення поштового зв'язку та відбитком календарного штемпеля цього відділення, а також розрахунковий документ поштової установи або докази надсилання позовної заяви із вичерпним переліком доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини 2 та частиною 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, крім того, документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позовну заяву надіслано на адресу - АДРЕСА_4 , проте, як вже зазначалось судом вище, відповідно до інформації, що міститься у Єдиному державному демографічно реєстрі адресою реєстрації відповідача-1 є АДРЕСА_3 .
Враховуючи вище зазначене, позивачем не надано належних доказів надсилання екземпляру позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача-1.
Статтею 164 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік документів, що подаються до позовної заяви, зокрема вказано, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення віл сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Разом з тим, враховуючи, що позовну заяву подано в електронній формі до встановленої законом ставки судового збору може бути застосовано понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як зазначено у прохальній частині позовної заяви, позивач заявляє дві вимоги немайнового характеру, а саме просить суд - визнати недобросовісним набувачем Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ліберо» та витребувати на користь ОСОБА_1 перелічені у акті приймання - передачі від 01.12.2015 договору іпотеки № 53/15-І.2 від 01.12.2015 правоустановчі документи, а також одну вимогу майнового характеру, а саме про витребування на користь ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 - реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 33135928000) з чужого незаконного володіння.
Формуючи ціну позову позивач посилається на пункт 1.10 договору іпотеки № 53/15-І.2, де визначено вартість спірної квартири у розмірі 2 152 000,00 грн.
Враховуючи вищезазначені норми та ціну позову позивачу за подання позовної заяви до господарського суду слід сплатити 30 668,80 грн.
Крім того, Державна судова адміністрація України в листі №6-17517/8 від 14.09.2018 "Про забезпечення заходів контролю за надходженням та поверненням судового збору" вказує про те, що суд при розгляді як позовних заяв, так і заяв на повернення помилково сплачених до бюджету коштів має перевіряти чи є заявник (позивач) платником судового збору відповідно до документів, що підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Такі дії допоможуть знизити ризик ухилення від сплати судового збору в ситуації, коли, наприклад, позивач - юридична особа, проте судовий збір за подання позовної заяви сплачений фізичною особою (бухгалтером чи керівником підприємства). У результаті суд, не звернувши уваги на ці розбіжності, платіжний документ, де платником судового збору вказано іншу особу, і відкриває провадження у справі. Фізична особа, яка сплатила судовий збір може звернутися до суду із заявою про повернення помилково зарахованих до бюджету коштів, оскільки до суду із заявою на подачу позову вона не зверталась.
Для недопущення таких фактів ДСА України просить звернути увагу на необхідність дотримання вимог статті 2 Закону України "Про судовий збір" у частині звернення до суду з підтверджуючими документами щодо сплати судового збору саме платником цього збору.
При перевірці надходження до державного бюджету сплаченого судового збору, що підтверджується квитанцію від 01.09.2025 № 5615-3014-5341-3043 суму 5 000,00 грн, господарським судом було отримано підтвердження про зарахування цих коштів при розгляді справи №910/13044/25.
Судом враховано, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2025 було відмовлено позивачу відкритті провадження у справі, яка оскаржується у Північному апеляційному господарському суді.
Відповідно до Господарського процесуального кодексу, Закону України "Про судовий збір" сплата судового збору за подання позовної заяви покладається на позивача і докази сплати судового збору він повинен надати разом з позовною заявою, що позивачем не зроблено.
При цьому, суд також враховує позицію, викладену у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України", в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що позивач не позбавлений права подати заяву про повернення судового збору в рамках справи 910/13044/25 і у такому випадку суд буде зобов'язаний повернути судовий збір, квитанція від 01.09.2025 № 5615-3014-5341-3043 на суму 5 000,00 грн., не може бути належним доказом сплати судового збору в межах розгляду даної справи, а тому позивачу слід надати докази сплати судового збору у розмірі 30 668,80 грн в рамках розгляду цієї справи.
Згідно із ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовна заява Подільської окружної прокуратури міста Києва підлягає залишенню без руху.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 174, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - не пізніше 5 днів з дня вручення зазначеної ухвали.
3. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: приведення позовної заяви у відповідність до вимог статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
4. Відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Дана ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.М.Спичак