ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.12.2025Справа № 910/6533/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи № 910/6533/25
За позовом Акціонерного товариства «Київський завод «Радар»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластер Мех»
про стягнення 485053,44 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Акціонерне товариство «Київський завод «Радар» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластер Мех» (далі - відповідач) про стягнення 485053,44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оренди нерухомого майна від 05.03.2020, посвідченого Сосновою І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №274, не у повному обсязі здійснив платежі, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення борг по орендній платі у розмірі 198643,38 грн, 3% річних у розмірі 22507,14 грн, інфляційні втрати у розмірі 116190,36 грн, борг по оплаті експлуатаційних послуг у розмірі 86805,93 грн, 3% річних у розмірі 7819,69 грн та інфляційні втрати у розмірі 53086,94 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 відкрито провадження у справі №910/6533/25 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено строки на подачу заяв по суті спору.
Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлені підрозділи юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.06.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03067, м. Київ, вул. Олекси Тихого (попередня назва Виборзька), буд. 42-А.
Втім, ухвала суду була повернута органом поштового зв'язку без вручення відповідачу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №911/3113/20.
Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав судову кореспонденцію за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
Суд також звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, судом також враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, ухвал господарського суду про надання дозволу органам Антимонопольного комітету України на проведення перевірки суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю та/або вчинення передбачених законодавством про захист економічної конкуренції процесуальних дій у вигляді проведення огляду, накладення арешту, опломбовування (опечатування), вилучення, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
За змістом частини 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.06.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Втім відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
05.03.2020 року між Публічним акціонерним товариством «Київський завод «Радар» (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пластер Мех» (далі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, посвідчений Сосновою І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №274 (далі - договір) за умовами пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: частки нежитлових приміщень корпусу №36 (літ. Б-5) - 5 поверх, загальною площею 259,2 кв.м., що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 35 (далі - майно). Право власності орендодавця підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зареєстрованого 20.02.2020 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Войтовським В.С., номер запису про право власності - 35676562, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2040640380000.
Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у користування майном з дати підписання сторонами акту приймання-передавання майна, який підписується сторонами у строк до 1 (одного) місяця з дати підписання цього договору і стає невід'ємною частиною договору.
Умовами пунктів 2.2. та 2.3 договору сторони визначили, що для приведення об'єкту оренди до стану, придатного для нормального функціонування за призначенням згідно з метою оренди, перед початком експлуатації орендодавець надає орендарю орендні канікули строком на 3 місяці, з дати підписання акту приймання-передавання майна, протягом яких орендар проводитиме ремонт. Протягом орендних канікул Орендар сплачує повну вартість послуг за утримання нерухомого майна (експлуатаційні, комунальні платежі та компенсаційні платежі за землекористування) та не сплачує вартість оренди.
У разі припинення або розірвання цього договору, закінчення строку оренди орендар зобов'язаний повернути майно протягом трьох робочих днів. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання майна. Орендодавець не має права ухилятися від підписання відповідного акту (п. 2.7 договору).
Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування майном наперед щомісячно до 15 числа оплачуваного місяця. Орендар зобов'язаний вчасно вносити орендну плату за користування майном незалежно від наслідків власної господарської діяльності.
Експлуатаційні та інші витрати щодо утримання майна, здійснені орендодавцем, не включаються до складу орендної плати. Орендар зобов'язаний відшкодовувати (оплачувати) зазначені витрати (послуги) на підставі та відповідно до додатків до договору №4 та №5 (п. 3.3 договору).
Відповідно до п.п. 3.4 та 3.5 договору орендна плата (без урахування плати за землю) за базовий місяць оренди становить 26749 грн 44 коп. з ПДВ. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом автоматичного коригування орендної плати за попередній місяць на розрахований державними органами статистики індекс інфляції (індекс споживчих цін) до попереднього місяця. В разі, якщо індекс інфляції становить менше 100,0% розмір орендної плати за користування майном коригуванню не підлягає.
Пунктом 3.14 встановлено, що у разі припинення (розірвання) договору орендар сплачує орендну плату включно до дня фактичного повернення майна за актом приймання-передавання. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла у повному обсязі, ураховуючи санкції.
Орендар зобов'язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати орендну плату за цим договором, а також відшкодовувати вартість експлуатаційних та інших послуг щодо утримання майна згідно з додатками до договору №4 та №5, самостійно сплачувати не передбачені договором та додатками до договору витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна (п. 5.2. договору).
Цей договір вступає в дію з моменту його укладення та діє до 01 березня 2027 року в частині оренди (користування майном орендарем), а в частині повернення майна орендодавцеві, виконання грошових зобов'язань, відповідальності за порушення - до повного виконання (п. 10.1 договору).
Відповідно до п. 10.5 договору, зміни до цього договору мають юридичну силу, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані обома сторонами.
Умовами п. 11 договору сторони визначили, що додатками до договору є розрахунок орендної плати, акт приймання-передавання майна, копія звіту про оцінку майна, що передається в оренду, умови надання експлуатаційних послуг, розрахунок послуг утримання та обслуговування майна. Перелічені вище додатки є невід'ємними частинами цього договору.
Відповідно до розрахунку розміру ринкових орендних платежів, який є додатком №1 до договору, ринкова орендна плата без урахування плати за землю для нежитлових приміщень корпусу №36 (5-й поверх), загальною площею 259,20 кв.м. за місяць оренди становить: без урахування ПДВ 22291,20 (двадцять дві тисячі двісті дев'яносто одна гривня 20 коп.) (в тому числі за 1 кв.м. 86,00 гривень без ПДВ), ПДВ - 4458,24 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят вісім гривень 24 коп.) з урахуванням ПДВ: 26749,44 (двадцять шість тисяч сімсот сорок дев'ять гривень 44 коп.).
Згідно з п.п. 1.4.3. п. 1.4. додатку №4 від 05.03.2020 до договору (далі - додаток №4) орендодавець зобов'язується до 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, вносити на поточний рахунок орендодавця плату (компенсацію) за надання ним орендарю експлуатаційних та інших послуг, обов'язкових платежів.
Вартість та розрахунок за надані послуги проводиться на основі розрахунку послуг з утримання та обслуговування майна, визначеного додатком до договору №5, діючих тарифів, поточних показань лічильників, якщо інше не передбачено умовами договору (п. 1.7 додатку №4).
Відповідно до п. 16 розрахунку експлуатаційних послуг від 05.03.2020, орендар: ТОВ «Пластер Мех», нежитлове приміщення площею 259,2 кв.м. за адресою: вул. Предславинська, 35 корп. 36, який є додатком №5 до договору, вартість експлуатаційних послуг з ПДВ (крім пункту 10) становить 6901,98 грн.
У п. 14 розрахунку експлуатаційних послуг від 01.03.2021, замовник: ТОВ «Пластер Мех», нежитлове приміщення площею 259,20 кв.м. за адресою: вул. Предславинська, 35 корп. 36, який є додатком №5 до договору, вартість експлуатаційних послуг з ПДВ становить 7831,99 грн.
На виконання умов договору, сторонами 05.03.2020 року підписано акт приймання-передавання орендованого майна, а саме нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 35 корп. 36, за умовами п. 1 якого орендодавець, згідно з договором оренди нерухомого майна від 05.03.2020 р. №274, посвідченого Сосновою І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу передає, а орендар приймає в користування частину нежитлових приміщень корпусу №36 (літ. Б-5) - 5 поверх, загальною площею 259,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: вул. Предславинська, 35 корп. 36.
У п. 5 вказаного акту приймання-передавання орендованого майна сторони узгодили, що даний акт приймання-передавання засвідчує фактичну передачу орендодавцем нежитлового приміщення загальною площею 259,2 кв.м. орендареві у строкове користування. З моменту підписання даного акту приймання-передавання, орендар починає сплачувати орендну плату за користування приміщенням в обсягах та розмірі передбачених п. 2 та 3 договору оренди №274 від 0.03.2020 р.
13.10.2021 року позивач звернувся до відповідача з претензією про дострокове розірвання договорів та сплати штрафних санкцій №933, у якій повідомив останнього про дострокове розірвання, укладеного між ними договору оренди нерухомого майна від 05.03.2020 та обов'язок сплатити орендні, комунальні та експлуатаційні платежі в сумі 195092,91 грн, пеню у розмірі 26879,94 грн та 3% річних у сумі 5289,04 грн.
17.11.2021 року сторонами підписано додаткову угоду про розірвання до договору оренди нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сосновою І.В. від 05.03.2020 р. №274, зареєстровану в реєстрі за №3449 (далі - додаткова угода) за умовами пунктів 1.1 та 1.2 якої сторони за взаємною згодою, в зв'язку із невиконанням орендарем умов договору оренди нежитлового приміщення, в частині сплати орендних та комунальних платежів, та у зв'язку з не застрахуванням майна у строк передбачений договором (п.п. 5.2, 5.7 договору) на підставі претензії від 13.10.2021 р. вих.№933, розривають договір оренди нежитлового приміщення від 05.03.2020 р., який зареєстровано в реєстрі за №274; сторони прийшли до спільної згоди про те, що договір оренди припиняє свою дію з 17.11.2021 року, шляхом його розірвання.
У зв'язку з чим цього ж дня підписано акт приймання-передавання орендованого майна, а саме нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 35 корп. 36, яким підтверджено факт повернення об'єкта оренди із користування за договором.
У той же час, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, за договором оренди №274 від 05.03.2020, який припинений на підставі додаткової угоди №3449 від 17.11.2021 у відповідача перед позивачем існує заборгованість за період з листопада 2020 року по листопад 2021 року у розмірі 285449,31 грн, що складається з боргу по орендній платі в розмірі 198643,38 грн та з оплати експлуатаційних послуг у розмірі 86805,93 грн.
27.06.2024 року позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості №389 від 26.06.2024, що підтверджується накладною №0315081341410, описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком. У вказаній вимозі позивач просив протягом 5 робочих днів з дня отримання даної вимоги (претензії), погасити заборгованість, яка виникла за договором №274 від 05.03.2020 р. та станом на 01.06.2024 року складає 394537,84 грн, з урахуванням штрафних санкцій.
Однак, дана вимога залишена відповідачем без відповіді й реагування, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, а відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 1, 3 статті 760 ЦК України).
Частинами 1, 3 статті 283 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1 та 5 статті 762 ЦК України).
Приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 договору орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування майном наперед щомісячно до 15 числа оплачуваного місяця. Орендар зобов'язаний вчасно вносити орендну плату за користування майном незалежно від наслідків власної господарської діяльності.
При цьому, п.п. 1.4.3 п. 1.4 додатку №4 встановлено, що орендодавець зобов'язується до 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, вносити на поточний рахунок орендодавця плату (компенсацію) за надання ним орендарю експлуатаційних та інших послуг, обов'язкових платежів.
Пунктом 3.14 встановлено, що у разі припинення (розірвання) договору орендар сплачує орендну плату включно до дня фактичного повернення майна за актом приймання-передавання. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла у повному обсязі, ураховуючи санкції.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту пунктів 3.1, 3.2 та 3.14 договору та підпункту 1.4.3 пункту 1.4 додатку №4 строк виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів та витрат, пов'язаних з наданням експлуатаційних послуг на момент розгляду справи настав.
Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлені договором та додатком №4 строки орендну плату та відшкодування витрат, пов'язаних з наданням експлуатаційних послуг в належному розмірі не здійснив.
Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повної сплати орендних платежів та витрат, пов'язаних з наданням експлуатаційних послуг у період дії договору підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу зі сплати орендних платежів у розмірі 198643,38 грн та відшкодування витрат, пов'язаних з наданням експлуатаційних послуг у розмірі 86805,93 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду № 910/12604/18 від 01.10.2019).
Враховуючи, що відповідач допустив прострочення розрахунків за оренду та експлуатаційні послуги, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 22507,14 грн, інфляційні втрати у розмірі 116190,36 грн за прострочення сплати орендних платежів та 3% річних у розмірі 7819,69 грн та інфляційні втрати у розмірі 53086,94 грн за прострочення відшкодування експлуатаційних послуг.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних за несплату орендних платежів у розмірі 22507,14 грн та витрат, пов'язаних з наданням експлуатаційних послуг у розмірі 7819,69 грн, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, за розрахунком суду, в сумі 22490,81 грн та 7816,44 грн відповідно, оскільки позивачем при розрахунку не було враховано, що в 2024 році було 366 днів, а не 365. В іншій частині цих позовних вимог належить відмовити.
Разом з цим, за результатом перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат за не сплату витрат, пов'язаних з наданням експлуатаційних послуг, враховуючи методику розрахунку інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, за розрахунком суду, в сумі 37649,17 грн, оскільки позивачем, для розрахунку використано відмінний сукупний індекс інфляції від того, що встановлюється Державною службою статистики України.
У той же час, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат за несплату орендних платежів за визначений позивачем період, судом встановлено, що їх розмір є більшим ніж заявлено позивачем, однак, враховуючи принцип диспозитивності господарського процесу та те, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, сума інфляційних втрат підлягає стягненню у заявленому позивачем розмірі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які спростовували б заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість за орендну плату та надані позивачем експлуатаційні послуги, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Київський завод «Радар» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластер Мех» про стягнення 485053,44 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластер Мех» (03067, м. Київ, вул. Олекси Тихого (попередня назва Виборзька), буд. 42-А; ідентифікаційний код 38638817) на користь Акціонерного товариства «Київський завод «Радар» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 35; ідентифікаційний код 14307274) заборгованість з орендної плати у розмірі 198643 (сто дев'яносто вісім тисяч шістсот сорок три) грн 38 коп., 3% річних у розмірі 22490 (двадцять дві тисячі чотириста дев'яносто) грн 81 коп., інфляційні втрати у розмірі 116190 (сто шістнадцять тисяч сто дев'яносто) грн 36 коп., заборгованість по відшкодуванню експлуатаційних послуг у розмірі 86805 (вісімдесят шість тисяч вісімсот п'ять) грн 93 коп., 3% річних у розмірі 7816 (сім тисяч вісімсот шістнадцять) грн 44 коп., інфляційні втрати у розмірі 37649 (тридцять сім тисяч шістсот сорок дев'ять) грн 17 коп. та судовий збір у розмірі 5635 (п'ять тисяч шістсот тридцять п'ять) грн 16 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2025.
СуддяТ.В. Васильченко