ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
м. Київ
17.12.2025Справа № 910/14914/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівон А.М., розглянувши матеріали
заяви позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІНАТРОН-ГРУП"
про забезпечення позову
у справі № 910/14914/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІНАТРОН-ГРУП" 69114, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, буд. 14, кв. 61
до 1. Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 25
2. Акціонерного товариства "Банк Альянс" 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 50
про визнання недійсним одностороннього правочину, зобов'язання вчинити дії, визнання укладеною додаткової угоди та визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню
Представники сторін: без виклику.
Обставини справи :
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІНАТРОН-ГРУП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Акціонерного товариства "Банк Альянс", в якій просить суд:
- визнати недійними на підставі ч. 1 ст. 229 ЦК України односторонній правочин - Повідомлення Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія “УКРЕНЕРГО" за вих. №01/71944 від 24.11.2025 року про розірвання в односторонньому порядку Договору №01/160-24 від 02.12.2024 року на виконання робіт по об'єкту “Реконструкція ПС 330 кВ “Чернігівська» з влаштуванням фізичного захисту автотрансформатора АТ-2 (інв. № новий), Чернігівська область, Чернігівський р-н., с. Хмільниця - комплекс будівель та споруд (ПС-330 кВ);
- зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія “УКРЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 00100227) погодити проектно-кошторисну документацію по об'єкту, погоджену листом ГШ ЗСУ від 11.10.2025 року № 300/1/ С/8623, до Договору №01/160-24 від 02.12.2024 року на виконання робіт по об'єкту “Реконструкція ПС 330 кВ “Чернігівська» з влаштуванням фізичного захисту автотрансформатора АТ-2 (інв. № новий), Чернігівська область, Чернігівський р-н., с. Хмільниця - комплекс будівель та споруд (ПС-330 кВ).
- визнати укладеною між Товариством з обмеженою відповідальність “ДІНАТРОН-ГРУП» та Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія “УКРЕНЕРГО» додаткову угоду №3 до Договору №01/160-24 від 02.12.2024 року на виконання робіт по об'єкту “Реконструкція ПС 330 кВ “Чернігівська» з влаштуванням фізичного захисту автотрансформатора АТ-2 (інв. № новий), Чернігівська область, Чернігівський р-н., с. Хмільниця - комплекс будівель та споруд (ПС-330 кВ), в наведеній в позовній заяві редакції;
- визнати такою, що не підлягає виконанню, гарантію за Договором про надання гарантії (гарантійна лінія) №751-25 від 05.02.2025 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДІНАТРОН-ГРУП» та Акціонерним товариством “АЛЬЯНС БАНК» в забезпечення виконання умов Договору від 02.12.2024 року №01/160-24 на виконання робіт по об'єкту “Реконструкція ПС 330 кВ “Чернігівська» з влаштуванням фізичного захисту автотрансформатора АТ-2 (інв. № новий), Чернігівська область, Чернігівський р-н., с. Хмільниця - комплекс будівель та споруд (ПС-330 кВ), укладеним між Товариством з обмеженою відповідальність “ДІНАТРОН-ГРУП» та Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія “УКРЕНЕРГО».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправне розірвання відповідачем 1 в односторонньому порядку укладеного з позивачем Договору № 01/160-24 від 02.12.2024 року на виконання робіт по об'єкту “Реконструкція ПС 330 кВ “Чернігівська» з влаштуванням фізичного захисту автотрансформатора АТ-2 (інв. № новий), Чернігівська область, Чернігівський р-н., с. Хмільниця - комплекс будівель та споруд (ПС-330 кВ), внаслідок помилки щодо обставин виконання позивачем умов правочину, у зв'язку з чим повідомлення НЕК "Укренерго" №01/71944 від 24.11.2025 року про розірвання в односторонньому порядку вказаного Договору має бути визнано недійсним на підставі ст. ст. 203, 215, 229 ЦК України, з одночасним продовженням строків виконання робіт та збільшення ціни договору шляхом укладення Додаткової угоди до Договору № 01/160-24 від 02.12.2024 року та погодженням проектно - кошторисної документації в новій редакції.
Окрім цього позивач просить визнати такою, що не підлягає виконанню гарантію за Договором про надання гарантії (гарантійна лінія) №751-25 від 05.02.2025 року, укладеним між ТОВ “ДІНАТРОН-ГРУП» та АТ “АЛЬЯНС БАНК» (відповідачем 2) в забезпечення виконання умов спірного Договору від 02.12.2024 року №01/160-24, посилаючись на безпідставне звернення НЕК "Укренерго" як бенефіціара до банка - гаранта з вимогами про сплату коштів за гарантією та наявне у банку право на зворотну вимогу (регрес) до принципала (позивача) у розмірі всіх сплачених за такою гарантією сум, за відсутності порушень з боку ТОВ “ДІНАТРОН-ГРУП» умов основного зобов'язання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2025 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Через систему "Електронний суд" 15.12.2025 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 12.12.2025 року надійшла заява б/н від 15.12.2025 року про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 року, за результатами розгляду заяви б/н від 15.12.2025 року про усунення недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14914/25, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21.01.2026 року.
Поряд із цим до початку судового засідання через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява б/н від 15.12.2025 року про забезпечення позову, з доказами надсилання до електронних кабінетів інших учасників справи, відповідно до якої просив суд застосувати заходи забезпечення позову у справі № 910/14914/25 шляхом заборони Акціонерному товариству «БАНК АЛЬЯНС» (код ЄДРПОУ 14360506, код банку 300119, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50) здійснювати будь-які платежі за Договором про надання гарантії (гарантійна лінія) № 751-25 від 05.02.2025 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІНАТРОН-ГРУП» та Акціонерним товариством «БАНК АЛЬЯНС», в забезпечення виконання умов Договору від 02.12.2024 року № 01/160-24 на виконання робіт з реконструкції ПС 330 кВ Північного ТУОМ з влаштуванням фізичного захисту АТ-2 захисту автотрансформатора АТ-2 (інв. № новий), Чернігівська область, Чернігівський район, с. Хмільниця - комплекс будівель та споруд (ПС-330 кВ), за будь-якими вимогами Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 00100227, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25), до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.12.2025 заява про забезпечення позову передана на розгляд судді Селівону А.М. як судді, в провадженні якого перебуває справа № 910/14914/25.
Крім цього, через систему «Електронний суд» 16.12.2025 року представником позивача подані доповнення ТОВ «ДІНАТРОН-ГРУП» б/н від 15.12.2025 року до заяви про забезпечення позову, з доказами надсилання до електронних кабінетів відповідачів, в яких позивач підтримує подану 15.12.2025 року заяву про забезпечення позову і наведені в ній мотивування та просить суд вжити заходи забезпечення позову у справі № 910/14914/25.
Так, дослідивши подані позивачем заяву б/н від 15.12.2025 про забезпечення позову, доповнення б/н від 15.12.2025 року до заяви про забезпечення позову та матеріали позовної заяви суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України).
Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Частиною 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 року №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).
Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).
Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до ст.17 Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 3 статті 2 ГПК України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність та пропорційність.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов'язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов'язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.
При цьому, вирішуючи питання забезпечення позову як на стадії відкриття провадження у справі, так і під час підготовчого провадження та розгляду справи по суті суд, не вдаючись до оцінки підставності позову та вірогідності його задоволення, має лише керуватися власним уявленням про те, чи може невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позову, або ефективний захист/поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Оскільки ТОВ «ДІНАТРОН-ГРУП» звернулося до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Отже, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 року у справі № 754/5683/22, постановах Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, від 07.09.2020 року у справі №904/1766/20, від 26.08.2020 року у справі №907/73/19, від 24.06.2020 року у справі №902/1051/19.
Тобто, суд має дослідити, чи може відсутність вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Згідно пункту 87 рішення Європейського суду з прав людини від 06.09.2005 р. у справі "Салов проти України" принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993, серія A, № 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27.10.1993, серія A, № 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996, Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).
Так, відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд зазначає, що у відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В свою чергу суд зазначає, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову повинні оцінюватись судом у безпосередньому зв'язку з предметом позовних вимог та з позиції ймовірності настання несприятливих наслідків для позивача.
Наразі, в обґрунтування заяви б/н від 15.12.2025 року про забезпечення позову (з урахуванням доповнень до заяви б/н від 15.12.2025 року) позивач посилається на обставини виконання ТОВ «ДІНАТРОН - ГРУП» як підрядником робіт на об'єктах Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» з влаштування фізичного захисту автотрансформаторів, що знаходяться на території Чернігівської області (далі - ПС 330 кВ «Чернігівська» АТ-2) на підставі укладеного між ТОВ «ДІНАТРОН - ГРУП» та ПАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» як замовником Договору № 01/160-24 від 02.12.2024 року (далі - Договір), предметом якого є «Реконструкція ПС 330 кВ «Чернігівська» з влаштуванням фізичного захисту автотрансформатора АТ-2 (інв. № новий), Чернігівська область, Чернігівський р-н., с. Хмільниця - комплекс будівель та споруд (ПС-330 кВ) (далі - об'єкт).
В позовній заяві позивач зазначає про невиконання відповідачем 1 як замовником умов п.п. 16.2., 16.4 Договору щодо забезпечення через 60 днів з дати укладання Договору виведення AT в ремонт для можливості виконання робіт підрядником, з письмовим повідомленням підрядника про погодження відповідним регіональним диспетчерським центром «Заявки на ремонт», внаслідок, як наголошує позивач, постійного доповнення проекту новими технічними рішеннями Замовника та не погодження проектної документації з ГШ ЗСУ, що, в свою чергу, позбавляє позивача можливості виконання робіт в строки, визначені п. 16.1 Договору - протягом 240 днів з дати укладання Договору.
Додатково позивач вказує на наявність підстав для застосування умов п. 16.3 Договору, за яким у разі затримки з боку Замовника виведення AT в ремонт термін виконання робіт збільшується на тривалість затримки, а також передбаченого п. 16.5 Договору продовження терміну виконання робіт у зв'язку з наявністю повітряних тривог, зокрема, враховуючи непогодження Замовником вже узгодженої з ГШ ЗСУ проектної документації та передбачених нею відповідних робіт, що, за твердженнями позивача, збільшує ризики знищення або пошкодження об'єкта, та у зв'язку з чим ТОВ «ДІНАТРОН-ГРУП» повідомив Замовника про припинення з 10.11.2025 року виконання робіт за Договором, а також листами просив невідкладно погодити проектну документацію, підвищити договірну ціну та продовжити строк виконання робіт, приймаючи до уваги об'єктивні обставини.
При цьому зі свого боку ПАТ «НЕК УКРЕНЕРГО» листом № 01/66611 від 04.11.2025 року вимагало повернення отриманих позивачем авансових платежів та листом №01/69524 від 14.11.2025 року повідомило позивача про закінчення терміну виконання робіт за Договором, не виконання всього обсягу робіт та не підписання відповідних актів, у зв'язку з чим згідно п. 3.8 Договору вимагало повернення авансових платежів, а також направило повідомлення № 01/71944 від 24.11.2025 року про розірвання в односторонньому порядку Договору №01/160-24 від 02.12.2024 року, яке позивач оскаржує в судовому порядку як протиправне та таке, що вчинене замовником під впливом помилки щодо дійсних обставин виконання ТОВ «ДІНАТРОН-ГРУП» умов спірного Договору.
Поряд із цим, позивач зазначає про обставини забезпечення виконання зобов'язань за основним Договором № 01/160-24 від 02.12.2024 року шляхом укладення між Акціонерним товариством «БАНК АЛЬЯНС» (Банк, гарант за договором) та ТОВ «ДІНАТРОН-ГРУП» (Принципал за договором) Договору про надання гарантій (гарантійна лінія) №751-25/2 від 25.02.2025 року (зі змінами) (далі - Договір гарантії), за яким банк зобов'язався надати безвідкличну безумовну гарантію у разі порушення принципалом умов Договору № 01/160-24 від 02.12.2024 року шляхом виплати ПАТ «НЕК УКРЕНЕРГО» коштів в межах суми гарантії в розмір 67 961 386,91 грн. на умовах та у порядку, передбаченому Договором гарантії.
За умовами п. 2.1 Договору гарантії гарант зобов'язується надати на користь Бенефіціара Гарантію/Гарантії протягом 3 банківських днів з моменту отримання від Принципала належним чином оформленої Заяви та документів, відповідно до умов цього Договору та законодавства країни.
Як зазначено позивачем, банком були отримані від бенефіціара - ПАТ «НЕК УКРЕНЕРГО» вимоги № 01/69805 від 14.11.2025 року щодо сплати за гарантією коштів в сумі 17 337 766,23 грн., № 01/69806 від 14.11.2025 року щодо сплати коштів в сумі 24 153 077,86 грн. та № 01/71205 від 20.11.2025 року щодо сплати коштів в сумі 26 470 542,82 грн., у зв'язку з чим, відповідно, банк звертався до позивача листами № 05/8693 від 24.11.2025 року, №21.3.1/8403 від 17.11.2025 року, № 21.3.1/8404 від 17.11.2025 року з вимогами про перерахування на підставі п. 7.1.2 Договору гарантії коштів для покриття можливих витрат за гарантією, а також повідомив принципала про нічим не обмежене право на зворотну вимогу банку у розмірі всіх сум, сплачених банком за гарантією, процентів річних та будь - яких витрат (збитків) на підставі ст. 569 ЦК України та п. 4.1.9 Договору гарантії.
Таким чином, посилаючись в позовній заяві на безпідставне звернення Бенефіціара з вимогами до Банку, за відсутності порушень з боку Позивача умов основного зобов'язання та систематичного порушення умов укладеного Договору №01/160-24 від 02.12.2024 року замовником, позивач зазначає, що сплата банківської гарантії та стягнення її в порядку регресу Банком з Принципала, свідчить про зловживання ПАТ «НЕК «Укренерго» своїми правами та свідчить про недобросовісність ПАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО», а відтак призведе до порушення майнових прав ТОВ «ДІНАТРОН-ГРУП», оскільки після сплати за гарантіями у АТ «БАНК АЛЬЯНС» виникне право регресу до позивача на суму здійсненої на користь Бенефіціара виплати, що зумовить необхідність ТОВ «ДІНАТРОН-ГРУП» звертатися з новим позовом до АТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» та АТ «БАНК АЛЬЯНС» з метою поновлення порушених майнових прав товариства.
Відтак, за твердженнями позивача, враховуючи безпідставне звернення НЕК "Укренерго" як бенефіціара до банка - гаранта з вимогами про сплату коштів за гарантією та наявне у банку право на зворотну вимогу (регрес) до принципала (позивача) у розмірі всіх сплачених за такою гарантією сум, за відсутності порушень з боку ТОВ “ДІНАТРОН-ГРУП» умов основного зобов'язання, позивач звернувся з позовними вимогами, в тому числі, про визнання такою, що не підлягає виконанню гарантію за Договором про надання гарантії (гарантійна лінія) №751-25 від 05.02.2025 року, укладеним між ТОВ “ДІНАТРОН-ГРУП» та АТ “АЛЬЯНС БАНК» (відповідачем 2) в забезпечення виконання умов спірного Договору від 02.12.2024 року №01/160-24, які втратять практичний сенс у разі реалізації банківської гарантії.
При цьому, в якості додаткових доводів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову у даному спорі позивач посилається на той факт, що застосування гарантії буде мати наслідком списання з банківського рахунку позивача грошових коштів у великому розмірі, що призведе до погіршення фінансового стану підприємства, неможливості виплати заробітної плати найманим працівниками, затримки інших термінових платежів, в тому числі обов'язкових, і, як наслідок, майже до повної паралізації господарської діяльності ТОВ «ДІНАТРОН-ГРУП».
Отже, зазначене в сукупності, на переконання позивача, свідчить про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, оскільки невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, зокрема, в частині вимог про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню.
Суд наголошує, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.12.2021 року у справі № 910/10598/21, передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).
Частиною четвертою статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 року у справі №910/4669/21).
Як зазначено в постановах Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21, від 03.03.2023 року у справі № 905/448/22, у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 року у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 року у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.12.2021 року у справі № 910/10598/21, передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).
Вирішуючи питання обґрунтованості заяви позивача про забезпечення позову суд за результатами аналізу позовних матеріалів зазначає про наявність окрім вимог про визнання недійсним одностороннього правочину про розірвання основного договору, зобов'язання погодити проектно - кошторисну документацію та визнати укладеною додаткову угоду до Договору № 01/160-24 від 02.12.2024 року, тобто безпосередньо пов'язаних виконанням умов такого правочину, похідної матеріально - правової вимоги позивача до відповідачів про визнання банківської гарантії за Договором про надання гарантії (гарантійної лінії) № 751-25 від 05.02.2025 року такою, що не підлягає виконанню.
Суд зазначає, що відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (статті 547 Цивільного кодексу України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (статті 548 Цивільного кодексу України).
З наведеного вбачається, що способи забезпечення виконання зобов'язання покликані охороняти інтереси менш захищеної сторони за договором - кредитора шляхом покладення додаткового зобов'язального обтяження на боржника та/або на третю особу. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов'язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, при поруці та гарантії.
Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до статті 562 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Частинами першою, третьою статті 563 ЦК України унормовано, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Як передбачено частиною другою статті 564 ЦК України гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
При цьому, як зазначено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 17.05.2024 року у справі № 910/17772/20, хоча у механізмі забезпечувального інституту гарантії беруть участь три суб'єкти - бенефіціар, принципал та гарант, зазначені вище правочини не зв'язують всіх їх одночасно. Так, договір між бенефіціаром і принципалом, з якого виникає основне зобов'язання, зв'язує лише бенефіціара і принципала, але не гаранта. Договір між принципалом і гарантом зв'язує лише принципала і гаранта, але не бенефіціара. Односторонній правочин щодо видачі гарантії створює обов'язки лише для гаранта (частина третя статті 202 ЦК України), а бенефіціар є кредитором у відповідному грошовому зобов'язанні.
Отже, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов'язання, незалежне від зобов'язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов'язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов'язання виконанням, гарант не вправі.
В свою чергу, безвідклична гарантія - це гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром. Безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов (пункт 2 Розділу І Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України №639 від 15.12.2004 року).
Об'єднана палата вважає, що призначенням інституту гарантії (§ 4 глави 49 ЦК України) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов'язання. Запорукою тому має бути надійність банківської системи. Тим самим у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України) з огляду на відсутність боргу принципала.
При цьому суд враховує наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог у даному спорі, а саме вимог, пов'язаних з виконання сторонами як замовником та підрядником зобов'язань за Договором № 01/160-24 від 02.12.2024 року, а також вимог про визнання такою, що не підлягає виконанню банківської гарантії, що забезпечує виконання вказаного договору, тобто оскарження позивачем як відносин, які виникають з основного договору, так і гарантійного зобов'язання, позаяк враховуючи структурність дій та послідовність правових наслідків останнє безпосередньо пов'язане з діями сторін в межах основного договору, а тому виконання банком свого обов'язку перед АТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» за гарантією безпосередньо впливає на права та обов'язки позивача, відтак, заборона банку здійснювати виплати за гарантією, за висновками суду, має правовий зв'язок з предметом позовних вимог позивача.
Окрім цього, згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 17.05.2024 року у справі № 910/17772/20, норми ГК України та ЦК України, якими врегульовано забезпечення виконання зобов'язання гарантією та її правову природу, слід розуміти таким чином, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов'язку принципала, а зобов'язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії.
В контексті вищенаведеного суд зазначає, що виплата коштів гарантом бенефіціару за банківською гарантією нівелює значення судового рішення у випадку задоволення позовних вимог ТОВ “ДІНАТРОН-ГРУП» до АТ “АЛЬЯНС БАНК» та зробить неможливим ефективний захист прав позивача в даному судовому процесі, оскільки для ефективного захисту ТОВ “ДІНАТРОН-ГРУП» необхідно буде ініціювати новий судовий спір про стягнення з бенефіціара безпідставно отриманих коштів, в той час як з'ясування обставин та підстав дійсності вимог АТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» до банку - гаранта в межах одного судового провадження сприятиме дотриманню процесуальної економії, а також зменшенню додаткових часових та матеріальних витрат позивача, зокрема, в частині сплати зборів та витрат на професійну правничу допомогу.
Додатково суд констатує наявність у АТ “АЛЬЯНС БАНК» як гаранта права на зворотну вимогу (регрес) до боржника (принципала) в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, проте оскільки ТОВ “ДІНАТРОН-ГРУП» не визнається законність вимог АТ «НЕК «УКРЕНЕРГО», невжиття заходів забезпечення позову у даній справі зумовить нарахування штрафних санкцій, відповідальність за які буде покладено на ТОВ “ДІНАТРОН-ГРУП» та спричинить виникнення інших судових спорів, що, у свою чергу, не відповідає принципам господарського судочинства та ефективному захисту порушеного права.
За таких обставин за наявності вимог бенефіціара до банку - гаранта щодо виплати гарантійного платежу та відповідного звернення банку до позивача з вимогами про перерахування коштів для покриття можливих витрат за Гарантією, суд доходить висновку, що обґрунтованими та адекватними в межах даного спору є заходи забезпечення позову у вигляді заборони АТ «Банк Альянс» здійснювати будь-які виплати за банківською гарантією в межах Договору про надання гарантії (гарантійна лінія) № 751-25 від 05.02.2025 року, оскільки такі заходи спрямовані запобіганню виникненню можливих перешкод для захисту та відновлення прав позивача у разі задоволення позову, але невжиття їх, у разі виконання банком своїх зобов'язань за гарантією, може ускладнити чи зробити неможливим його захист.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача та вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/124914/25 у вигляді заборони здійснювати будь-які виплати саме за банківською гарантією згідно Договору про надання гарантії (гарантійна лінія) № 751-25 від 05.02.2025 року, як спосіб забезпечення позову в частині вимоги про визнання зазначеної банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, позаяк такі заходи жодним чином не порушують інтересів відповідачів та інших осіб, в той же час дозволять уникнути непорозумінь на період вирішення спору і запобігти порушенню прав позивача, а також є адекватними, пропорційним і безпосередньо пов'язаними з предметом спору.
В свою чергу судом враховано, що обраний заявником захід забезпечення позову є тимчасовим, на період вирішення спору, з метою зупинення та запобігання вчиненню під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника в межах даного спору.
Відповідно до статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача (в даному випадку позивача), які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
З приводу зустрічного забезпечення суд зазначає, що застосування означених заходів у відповідності до ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком суду для реалізації якого, у даному випадку, у господарського суду достатні підстави відсутні.
Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва -
1. Заяву Товариством з обмеженою відповідальністю “ДІНАТРОН-ГРУП» про забезпечення позову у справі № 910/14914/25 задовольнити частково.
2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 910/14914/25 шляхом заборони Акціонерному товариству «БАНК АЛЬЯНС» (код ЄДРПОУ 14360506, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50) здійснювати будь-які платежі за вимогами Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; код ЄДРПОУ 00100227) за Договором про надання гарантії (гарантійна лінія) № 751-25 від 05.02.2025 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІНАТРОН-ГРУП» та Акціонерним товариством «БАНК АЛЬЯНС», в забезпечення виконання умов Договору від 02.12.2024 року № 01/160-24 на виконання робіт з реконструкції ПС 330 кВ Північного ТУОМ з влаштуванням фізичного захисту АТ-2 захисту автотрансформатора АТ-2 (інв. № новий), Чернігівська область, Чернігівський район, с. Хмільниця - комплекс будівель та споруд (ПС-330 кВ), до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
3. В іншій частині в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІНАТРОН-ГРУП» відмовити.
4. Дана ухвала відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.
5. Стягувачем за даною ухвалою є:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІНАТРОН-ГРУП" (69114, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, буд. 14, кв. 61; код ЄДРПОУ 43371363).
6. Боржником з даною ухвалою є:
Акціонерне товариство «БАНК АЛЬЯНС» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50; код ЄДРПОУ 14360506).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Артем Миколайович Селівон