ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.12.2025Справа № 910/12496/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України" (01601, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 7; ідентифікаційний код 42574629)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" (02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 21, кімната 506; ідентифікаційний код 40581739)
про стягнення 3 234 183,55 грн,
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: Шпінь В.І.
Від відповідача: Долженко Ю.В.
Державне підприємство "Медичні закупівлі України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" про стягнення 3 234 183,55 грн за договором про закупівлю № 09/324-09/2024 від 06.09.2024, з яких: 2 312 435,46 грн пені та 921 748,09 грн штрафу.
Разом з позовом позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд накласти арешт на співмірну суму позовним вимогам на банківські рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю “Дойч-Фарм», які наявні в наступних банківських установах: АТ “ОКСІ БАНК» (код ЄДРПОУ 09306278), АТ “ВСТ БАНК» (код ЄДРПОУ 26237202), АТ “ЮНЕКС БАНК» (код ЄДРПОУ 20023569), АТ “БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ» (код ЄДРПОУ 33695095), АТ “КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ГЛОБУС» (код ЄДРПОУ 35591059), АТ РВС БАНК (код ЄДРПОУ 39849797), ПАТ “АКЦІОНЕРНИЙ БАНК “УКРГАЗБАНК» (код ЄДРПОУ 23697280), АТ “ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443), АТ ОТП БАНК (код ЄДРПОУ 21685166).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 у задоволенні заяви Державного підприємства "Медичні закупівлі України" про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 відкрито провадження у справі № 910/12496/25, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 19.11.2025.
31.10.2025 через підсистему “Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.
03.11.2025 через підсистему “Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив, яку залучено до матеріалів справи.
У засіданні суду 19.11.2025 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 17.12.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач участь свого представника у засіданні суду 17.12.2025 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.
17.12.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Державне підприємство «Медичні закупівлі України» (далі - замовник, позивач) є підприємством, заснованим на державній власності та належить до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) і є підзвітним йому.
За оголошеною позивачем закупівлею було оголошено процедуру відкритих торгів з особливостями за предметом закупівлі «ДК 021:2015 - 33600000-6 Фармацевтична продукція (Пеметрексед 100 мг, Пеметрексед 500 мг)».
Після перемоги в аукціоні (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2024-07-26-007343-a) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дойч-Фарм» (далі - постачальник, відповідач) з ним укладено договір про закупівлю № 09/324-09/2024 від 06.09.2024 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити замовнику фармацевтичну продукцію - Пеметрексед 100 мг, Пеметрексед 500 мг (далі за текстом - товар), а замовник зобов'язався прийняти такий товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник бере на себе зобов'язання поставити замовнику фармацевтичну продукцію, асортимент, ціна та обсяг якої вказується в специфікації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору, а замовник прийняти таку продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з пунктом 1.3. договору передбачено, що цей договір виконується в рамках виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров'я, а саме за бюджетною програмою КПКВК 2301400 «Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру».
Відповідно до умов договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції, закупленої за кошти Державного бюджету України 2024, 2025, 2026 років. При цьому у специфікації до договору визначено, що поставка продукції здійснюється окремими партіями (партія 1, партія 2, партія 3).
Відповідно до пункту 3.4. договору якщо інше не передбачено цим договором, за загальним правилом, оплата продукції за цим договором здійснюється замовником на умовах попередньої оплати з урахуванням положень бюджетного законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати.
Пунктом 4.1. договору встановлено, що постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції за цим договором у строк, вказаний у специфікації (додаток № 1).
Поставка продукції здійснюється Постачальником однією або окремими партіями.
Пунктом 8.1 договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, що виникають з цього договору, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.
Пунктом 8.2 договору за кожне порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) продукції, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від ціни продукції, строк поставки якої порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданої (несвоєчасно переданої, повернутої) продукції, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором, включаючи день виконання такого зобов'язання. За порушення строку поставки продукції понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від ціни продукції, строк поставки якої порушено. При цьому, відібрані зразки серій продукції для проведення лабораторного аналізу не вважаються непоставленими (неприйнятими).
Відповідно до пункту 8.3.5. у разі не передачі постачальником в повному обсязі продукції, закупленої за кошти державного бюджету 2024 та/або 2025, та/або 2026 років постачальником сплачується штраф у розмірі 20 відсотків від ціни непоставленої продукції.
Згідно з 8.4. договору у разі застосування пені та/або штрафу постачальник зобов'язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 календарних днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику.
Пунктом 4 договору передбачено, що у відповідності до п. 4.1 договору, постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції партія №1 за договором у строк до 14 січня 2025 року включно.
На виконання вимог договору замовник виконав своє зобов'язання, а саме здійснив попередню оплату за партію № 1, що підтверджується платіжним дорученням від 17.09.2024 № 7710.
Додатковою угодою № 5 від 17.07.2025 до договору сторони дійшли згоди викласти пункт 4 специфікації у такій редакції: у відповідності до п. 4.1 договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції за договором партії № 1:
- ПЕМЕТРЕКСЕД-МБ (Пеметрексед 100 мг), 11060 флаконів, до 14 січня 2025 включно;
- ПЕМЕТРЕКСЕД-МБ (Пеметрексед 100 мг), 4 флакони, до 11 серпня 2025 включно;
- ПЕМЕТРЕКСЕД-МБ (Пеметрексед 500 мг), 5278 флаконів, до 14 січня 2025 включно;
- ПЕМЕТРЕКСЕД-МБ (Пеметрексед 500 мг), 7479 флаконів, до 11 серпня 2025 включно.
Так, 04.07.2025 року постачальник поставив 11 060 флаконів ПЕМЕТРЕКСЕД-МБ (Пеметрексед 100 мг), що підтверджується видатковою накладною № 45141 від 04.07.2025; 04.07.2025 року постачальник поставив 5 278 флаконів ПЕМЕТРЕКСЕД-МБ (Пеметрексед 500 мг), що підтверджується видатковою накладною № 45141 від 30.07.2025; 22.07.2025 постачальник поставив 7 479 флаконів ПЕМЕТРЕКСЕД-МБ (Пеметрексед 500 мг), що підтверджується видатковою накладною № 45653 від 22.07.2025.
Листом від 21.07.2025 року № 1215 постачальник повідомив про неможливість поставити 4 флакони ПЕМЕТРЕКСЕД-МБ (Пеметрексед 100 мг).
13.08.2025 ДП «Медзакупівлі України» листом № 05/3196-08/2025 повідомило постачальника про відмову від прийняття продукції в кількості 4 флакони ПЕМЕТРЕКСЕД-МБ (Пеметрексед 100 мг).
Щодо поставки лікарського засобу Пеметрексед 100 мг позивач у позовній заяві зазначає таке.
В періоди прострочення зобов'язання за договором (15.01.2025 по 04.07.2025 включно), вартість продукції, що не поставлена складає 4 421 672,28 грн та 0,1 відсоток від ціни продукції, строк поставки якої порушено, складає 4 421,67 грн за кожен день прострочення зобов'язання, яке становить 171 день, та відповідно до наведеного розрахунку сума пені складає 756 105,57 грн.
Позивач також зазначає, що в періоди прострочення зобов'язання за договором (05.07.2025 по 16.07.2025 включно), вартість продукції, що не поставлена складає 1 598,58 грн (з ПДВ) та 0,1 відсоток від ціни продукції, строк поставки якої порушено, складає 1,60 грн за кожен день прострочення зобов'язання, яке становить 12 днів, та відповідно до наведеного розрахунку сума пені складає 19,20 грн.
Щодо поставки лікарського засобу Пеметрексед 500 мг позивач стверджує, що в періоди прострочення зобов'язання за договором (15.01.2025 по 04.07.2025 включно), вартість продукції, що не поставлена, складає 8 741 590,10 грн (з ПДВ) та 0,1 відсоток від ціни продукції, строк поставки якої порушено, складає 8 741,59 грн за кожен день прострочення зобов'язання, яке становить 171 день, та відповідно до наведеного розрахунку сума пені складає 1 494 811,89 грн.
Більше того, як зазначає позивач, в періоди прострочення зобов'язання за Договором (05.07.2025 по 16.07.2025 включно), вартість продукції, що не поставлена складає 5 124 900,24 грн (з ПДВ) та 0,1 відсоток від ціни продукції, строк поставки якої порушено, складає 5 124,90 грн за кожен день прострочення зобов'язання, яке становить 12 днів, та відповідно до наведеного розрахунку сума пені складає 61 498,80 грн.
Позивачем на електронну адресу відповідача була надіслана претензія № 05/3472-09/2025 від 03.09.2025 року з вимогою сплатити неустойку за неналежне виконання умов договору.
Постачальником не було надано жодної відповіді, не вчинено жодних дій для врегулювання спору, у тому числі не сплачено неустойку.
Враховуючи вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" 3 234 183,55 грн за договором про закупівлю № 09/324-09/2024 від 06.09.2024, з яких: 2 312 435,46 грн пені та 921 748,09 грн штрафу.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Вказані договір, додатки, а також додаткові угоди до нього підписані уповноваженими представниками сторін за допомогою електронних цифрових підписів, а також скріплені електронною печаткою відповідача.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо інше не передбачено цією угодою, за загальним правилом оплата продукції здійснюється позивачем на умовах попередньої оплати з урахуванням положень бюджетного законодавства й нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати (пункт 3.4 договору).
Судом встановлено, що додатковою угодою № 5 від 17.07.2025 до договору сторони дійшли згоди викласти пункт 4 специфікації у такій редакції: у відповідності до п. 4.1 договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції за договором партії № 1:
- ПЕМЕТРЕКСЕД-МБ (Пеметрексед 100 мг), 11060 флаконів, до 14 січня 2025 включно;
- ПЕМЕТРЕКСЕД-МБ (Пеметрексед 100 мг), 4 флакони, до 11 серпня 2025 включно;
- ПЕМЕТРЕКСЕД-МБ (Пеметрексед 500 мг), 5278 флаконів, до 14 січня 2025 включно;
- ПЕМЕТРЕКСЕД-МБ (Пеметрексед 500 мг), 7479 флаконів, до 11 серпня 2025 включно.
17.09.2024 позивач здійснив попередню оплату за договором у розмірі 13 163 262,38 грн, , що підтверджується платіжним дорученням від 17.09.2024 № 7710.
В свою чергу, 04.07.2025 року постачальник поставив 11 060 флаконів ПЕМЕТРЕКСЕД-МБ (Пеметрексед 100 мг), що підтверджується видатковою накладною № 45141 від 04.07.2025; 04.07.2025 року постачальник поставив 5 278 флаконів ПЕМЕТРЕКСЕД-МБ (Пеметрексед 500 мг), що підтверджується видатковою накладною № 45141 від 30.07.2025; 22.07.2025 постачальник поставив 7 479 флаконів ПЕМЕТРЕКСЕД-МБ (Пеметрексед 500 мг), що підтверджується видатковою накладною № 45653 від 22.07.2025.
Також листом від 21.07.2025 року № 1215 постачальник повідомив про неможливість поставити 4 флакони ПЕМЕТРЕКСЕД-МБ (Пеметрексед 100 мг).
13.08.2025 ДП «Медзакупівлі України» листом № 05/3196-08/2025 повідомило постачальника про відмову від прийняття продукції в кількості 4 флакони ПЕМЕТРЕКСЕД-МБ (Пеметрексед 100 мг).
Отже, враховуючи умови договору та специфікації, відповідачем здійснено постачання продукції (партії № 1) не у повному обсязі та з простроченням кінцевого терміну постачання.
Зокрема, в періоди прострочення зобов'язання за договором лікарського засобу Пеметрексед 100 мг (15.01.2025 по 04.07.2025 включно), вартість продукції, що не поставлена складає 4 421 672,28 грн (з ПДВ); в періоди прострочення зобов'язання за договором (05.07.2025 по 16.07.2025 включно), вартість продукції, що не поставлена складає 1 598,58 грн (з ПДВ).
Крім того, в періоди прострочення зобов'язання за договором лікарського засобу Пеметрексед 500 мг (15.01.2025 по 04.07.2025 включно), вартість продукції, що не поставлена складає 8 741 590,10 грн (з ПДВ); в періоди прострочення зобов'язання за договором (05.07.2025 по 16.07.2025 включно), вартість продукції, що не поставлена складає 5 124 900,24 грн (з ПДВ).
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Позивач 03.09.2025 звернувся до відповідача з претензією № 05/3472-09/2025 від 03.09.2025 року про сплату неустойки за порушення строку поставки товару у розмірі 3 234 183,55 грн.
Відповідач у добровільному порядку вимоги претензії не виконав та нараховані штрафні санкції не сплатив.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 8.2 договору визначено, що за кожне порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених договором) продукції, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 відсотка від ціни продукції, строк поставки якої порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданої (несвоєчасно переданої, повернутої) продукції, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором, включаючи день виконання такого зобов'язання. За порушення строку поставки продукції понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від ціни продукції, строк поставки якої порушено.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача є обґрунтованими.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналіз приписів статі 551 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання.
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені.
При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 Цивільного кодексу України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір. Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Аналогічний висновок неодноразово викладено Верховним Судом зокрема, але не виключно у постановах: від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19 від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як було встановлено, відповідач порушив умови договору, а тому суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності негативних наслідків та збитків, які зазнав позивач, які до того ж суперечать засадам розумності, добросовісності та справедливості.
Відповідач вказує на повне виконання ним умов договору (з урахуванням додаткової угоди №3), при цьому зауважує на тому, що затримка у поставці обумовленого товару відбулася не з його вини.
Відповідач стверджує, що системне порушення останнім строків поставки пов'язано виключно з тим, що такі строки не відповідають реальним обставинам, які характеризують ринок лікарських засобів онкологічного спрямування. Також відповідач зазначає, що листом №1192 від 09.07.2025 просив продовжити термін поставки 7 479 флаконів до 26.08.2025, але позивач продовжив строки до 11.08.2025.
Проте судом відхиляються зазначені заперечення з огляду на наступне.
Згідно з підпунктом 4.4.1 договору, заявка на поставку продукції подається позивачем відповідачу не менш ніж за 30 календарних днів до дати поставки, визначеної у специфікації (додаток № 1).
За приписами пункту 3 частини 1 статті 3, статті 627 Цивільного кодексу України, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства України.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, підписавши договір відповідач не тільки був обізнаний про мінімально можливі терміни здійснення позивачем замовлення продукції (30 календарних днів до дати поставки), а і підтвердив своє погодження цієї умови договору, що спростовує твердження відповідача.
Крім того, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 Цивільного кодексу України).
Таким чином, невиконання зобов'язань контрагентом відповідача не звільняє його від відповідальності за неналежне виконання ним зобов'язань за договором.
Крім того, контрагент відповідача не є стороною договору про закупівлю № 09/324-09/2024 від 06.09.2024, а тому вибір та пошук контрагента, виробника - це його самостійна (ризикова) та окрема діяльність, яка ніяким чином не ототожнюється з взятими ним на себе зобов'язанням по договору про закупівлю № 09/324-09/2024 від 06.09.2024.
Більше того, судом враховано, що позивач листами від 14.04.2025 № 05/1507-04/2025, від 22.04.2025 № 05/1633-04/2025, від 10.06.2025 № 05/2338-06/2025, від 01.07.2025 №05/2628-07/2025 повідомляв відповідача про нагальну потребу лікарського засобу, що є предметом договору поставки, а також просив максимально можливо прискорити поставку, оскільки існує ризик переривання лікування пацієнтів, що отримують лікування
За таких обставин, встановивши наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та врахувавши, що питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто з урахуванням сукупності з'ясованих обставин, зважаючи на відсутність у наведеному випадку тих виключних обставин, з якими положення законодавства (стаття 551 Цивільного кодексу України) пов'язують можливість зменшення розміру санкцій, відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, у тому числі з урахуванням їх розміру. Також суд не може визнати заявлене клопотання виключним випадком (відсутність документального підтвердження, тощо) для можливості зменшення суми пені.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення нарахованої пені та штрафу.
Отже вимоги позивача визнаються судом повністю обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" (02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 21, кімната 506; ідентифікаційний код 40581739) на користь Державного підприємства "Медичні закупівлі України" (01601, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 7; ідентифікаційний код 42574629) пеню у розмірі 2 312 435 (два мільйони триста дванадцять тисяч чотириста тридцять п'ять) грн 46 коп., штраф у розмірі 921 748 (дев'ятсот двадцять одна тисяча сімсот сорок вісім) грн 09 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 38 810 (тридцять вісім тисяч вісімсот десять) грн 20 коп.
3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 17.12.2025
Суддя І.О. Андреїшина