ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.12.2025Справа № 910/4030/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., розглянувши матеріали заяви Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" про розподіл судових витрат у справі № 910/4030/25
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до 1) Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (вул. Велика Васильківська, 45, кв. 37, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 33299019)
2) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (01001, м. Київ, провулок Музейний, 2-Д, ідентифікаційний код 43315602)
про визнання недійсними рішень, скасування реєстраційної дії/рішення про державну реєстрацію змін до відомостей Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), в якому просить суд:
- визнати недійсним рішення позачергового З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" в частині виключення ОСОБА_1 з членів Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд", що оформлено протоколом позачергового З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд"(код 33299019) від 12.01.2008 за №1-П;
- визнати недійсними рішення З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019), оформлені протоколом з'їзду громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019), датованого 2008 роком, до порядку денного якого входить/входять питання щодо виборів президента та/або інших статутних органів/органів управління Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019);
- визнати недійсними рішення З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019), оформлені протоколом З'їзду громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019), датованого 2013 роком, до порядку денного якого входить/входять питання щодо виборів президента та/або інших статутних органів/органів управління Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019);
- визнати недійсними рішення З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019), оформлені протоколом З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019), датованого 2017 роком, до порядку денного якого входить/входять питання щодо до порядку денного якого входить/входять питання щодо виборів президента та/або інших статутних органів/органів управління Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019);
- визнати недійсними рішення З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019), оформлені протоколом З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримкиспортивних команд" (код 33299019), датованого 2021 роком, до порядку денного якого входить/входять питання щодо до порядку денного якого входить/входять питання щодо виборів президента та/або інших статутних органів/органів управління Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019);
- визнати недійсними рішення З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019),оформлені протоколом З'їзду громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019) від 01.02.2025 за № 6;
- скасувати державну реєстрацію змін до відомостей Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.02.2025 № 1000671070008001420, проведену державним реєстратором Анною Корнійчук - головним спеціалістом відділу державної реєстрації громадських формувань у місті Києві Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 у позові відмовлено повністю.
02.12.2025 через підсистему «Електронний суд» відповідачем-1 подано заяву про розподіл судових витрат у справі № 910/4030/25, в якій останній просить суд прийняти додаткове рішення про стягнення з позивача на користь відповідача-1 90 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 прийнято до розгляду заяву Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" про розподіл судових витрат у справі №910/4030/25; встановлено ОСОБА_1 строк для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно заяви відповідача про покладення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі у строк до 12.12.2025 (включно).
Згідно з ч. 3, 5 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що Громадською організацією "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" заявлені лише вимоги щодо розподілу судових витрат, тому заява позивача про розподіл судових витрат у справі №910/4030/25 вирішується без повідомлення учасників справи з визначенням позивачу строку для надання відповідних пояснень чи заперечень.
Розглянувши заяву Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" про розподіл судових витрат у справі № 910/4030/25, суд дійшов висновку про наступне.
Частинами 1, 3 статті 221 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що у розумінні положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
У відзиві на позовну заяву відповідачем вказувалося, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу (судових витрат), які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції, становлять 50 000,00 грн.
Водночас, в заяві про розподіл судових витрат відповідач просить суд стягнути з позивача 90 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Так, 02.04.2025 Громадська організація "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" та Адвокатське бюро «Гончарук та партнери» було укладено договір про надання правничої допомоги № 2.04 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору адвокат зобов'язується здійснювати представництво та та надати інші види правничої допомоги клієнту з представництва його прав та інтересів, як відповідача, в господарській справі № 910/4030/25 про визнання недійсними рішень З'їздів, скасування реєстраційної дії/рішення про державну реєстрацію змін до відомостей, на умовах і в порядку, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, що необхідні для виконання цього договору.
В підпунктах 4.1.1., 4.1.2. пункту 4.1. договору сторони визначили розмір винагороди (гонорару) адвоката в суді першої інстанції:
- за надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань щодо предмету цього договору; підготовку заяв по суті та процесуальних заяв до суду першої інстанції у справі № 910/4030/25 - 40 000,00 гривень;
- за представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції під час здійснення господарського судочинства у справі № 910/4030/25 - 5 000, 00 гривень за кожне судове засідання у справі.
При визначенні розміру гонорару сторонами було враховано складність справи, кваліфікацію і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта, значення справи для клієнта тощо (п. 4.3. договору).
Відповідно до п. 5.1. договору оплата винагороди (гонорару) адвоката має бути здійснена не пізніше 20 робочих днів з дати ухвалення (постановлення) судового рішення судом відповідної інстанції.
Так, заявник зазначає, що з урахуванням підпунктів 4.1.1, 4.1.2. пункту 4 договору фіксований розмір винагороди (гонорару) адвоката за надання правничої допомоги в суді першої інстанції в господарській справі № 910/4030/25 становить 90 000,00 гривень з розрахунку: 40 000,00 гривень - за надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань щодо предмету договору, підготовку заяв по суті та процесуальних заяв до суду першої інстанції у справі № 910/4030/25; 50 000,00 грн - за представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції під час здійснення господарського судочинства у справі №910/4030/25 (10 судових засідань).
Також відповідно до звіту про виконання договору про надання правничої допомоги від 01.12.2024 розмір винагороди (гонорару) адвоката за надання правничої допомоги в суді першої інстанції в господарській справі № 910/4030/25 становить 90 000,00 гривень з розрахунку: 40 000,00 гривень - за надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань щодо предмету договору, підготовку заяв по суті та процесуальних заяв до суду першої інстанції у справі № 910/4030/25; 50 000,00 грн - за представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції під час здійснення господарського судочинства у справі №910/4030/25.
Таким чином, відповідач зазначає, що загальна сума за професійну правничу допомогу у справі № 910/4030/25 складає 90 000,00 грн.
У відповідності до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з тим, у запереченні на заяву про ухвалення додаткового рішення, позивач заперечив заявлений відповідачем розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що розмір витрат на правову допомогу є завищеним та не співмірним з наданими послугами.
Проаналізувавши звіт про виконання договору про надання правничої допомоги від 01.12.2024, зокрема, в частині розміру винагороди за представництво інтересів клієнта в суді (5 000,00грн за кожне судове засідання), судом встановлено наступне.
Відповідачем 06.05.2025 було подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке мало відбутись 07.05.2025.
Більше того, оскільки засідання 07.05.2025 та 05.11.2025 не відбулись та ухвалами суду були перепризначені на інші дати, суд зазначає, що у даній справі проведено 9 судових засідань, а не 10 судових засідань як зазначає відповідач.
Таким чином, зазначені відповідачем обставини не відповідають дійсності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання по суті, суд також бере до уваги висновки КГС ВС від 30 січня 2023 року у справі №910/7032/17, при цьому суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" ("Iatridis v. Greece", заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" ("Pakdemirli v. Turkey", заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним із основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, категорія даної справи не є складною і не потребує значних зусиль щодо представництва інтересів позивача у цій справі, оскільки на розгляді господарських судів перебувало(-ють) аналогічні справи про визнання недійсними рішень З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд".
Отже, суд частково погоджується з доводами позивача відносно того, що заявлені відповідачем вимоги про стягнення з позивача 90 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу не відповідають вимогами обґрунтованості, необхідності та розумності, визначеною законодавством та практикою Європейського суду з прав людини.
Водночас, суд критично оцінює твердження позивача щодо відсутності доказів понесення витрат, зважаючи на обов'язок згідно з договором сплатити відповідачем протягом 20 днів після постановлення рішення, з огляду на таке.
Відповідно до постанови Об'єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року по справі № 922/445/19 та постанови Об'єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 22.11.2019 року по справі № 902/347/18, для розподілу понесених судових витрат стороні необхідно подати лише договір про надання правничої допомоги та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Разом з тим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.
Таким чином, суд зазначає, що заявлена представником позивача до стягнення з відповідача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 90 000,00 грн є непропорційною ціни позову, а також обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт і часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
Отже, сума у розмірі 90 000,00 грн є об'єктивно неспівмірною зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань та тривалістю розгляду справи судом.
Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі №910/7032/17.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, згідно ст.15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
З урахуванням наведеного, з огляду на рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість наданих послуг, їх значення для вирішення спору та враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне зменшити заявлену суму за надання правничої допомоги відповідачу у справі №910/4030/25 до 20 000,00 грн, які покладаються на позивача.
Таким чином, заява Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" про розподіл судових витрат у справі № 910/4030/25 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4030/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (вул. Велика Васильківська, 45, кв. 37, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 33299019) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.
3. У задоволенні заяви у решті суми витрат на правову допомогу відмовити.
4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.
Повне додаткове рішення складено 17.12.2025
Суддя І.О. Андреїшина