ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.12.2025Справа № 910/5323/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/5323/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Енерджі»
до Державного спеціалізованого підприємства «Об'єднання «Радон»
про стягнення 73283,68 грн
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Енерджі» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного спеціалізованого підприємства «Об'єднання «Радон» (далі - відповідач) про стягнення 73283,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №57-01-2023 від 25.01.2023 року не розрахувався за отриману електричну енергію у січні 2024 року, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення 73283,68 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/5323/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
21.05.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Енерджі» надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій позивач просить суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн.
26.05.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Державного спеціалізованого підприємства «Об'єднання «Радон» надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач проти позову заперечив та вказав, що умови договору про постачання електричної енергії споживачу №57-01-2023 від 25.01.2023 з урахуванням укладених до нього додаткових угод були виконанні ним, як споживачем, у повному обсязі. Крім того, відповідач заперечив проти покладення на нього витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн, оскільки заявлений розмір судових витрат є неспівмірним зі складністю даної справи і не відповідає критерію розумності.
29.05.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Енерджі» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказав, що доводи відповідача зводяться виключно до формального виконання умов укладеного договору в частині оплати визначеної договором вартості електричної енергії за передбаченим договором об'ємом електроенергії, у той же час, позивач наголошує на тому, що у відповідача в силу імперативних приписів чинного законодавства також наявний обов'язок сплатити і фактичну (надмірно спожиту) електричну енергію, що була розподілена на користь відповідача у січні 2024 року і підтверджена оператором системи розподілу.
Своїм правом на подання заперечень як то передбачено приписами Господарського процесуального кодексу України відповідач станом на момент розгляду справи не скористався.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва , -
25.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Енерджі» (далі - постачальник) та Державним спеціалізованим підприємством «Об'єднання «Радон» (далі - споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №57-01-2023 (далі - договір), предметом якого за умовами пункту 2.1 договору є обов'язок постачальника поставити споживачу у терміни та на умовах визначених договором - електричну енергію, код (ДК 021:2015 - 09310000-5 - електрична енергія (надалі також - товар), в обсягах і порядку передбачених договором для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику за використану вартість використаної електричної енергії у розмірі, строки, порядку та на умовах передбачених договором.
Цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (пункт 1.1 договору).
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору до умов цього договору застосовуються положення Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), інші чинні нормативно-правові акти, що регулюють постачання електричної енергії. Терміни, що використовуються у договорі використовуються в розумінні Закону України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ.
Згідно пункту 2.2 договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у сторін укладених в установленому порядку з оператором системи розподілу (далі ОСР) договорів про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії, а постачальник отримує доступ до мереж та можливість продажу електричної енергії на території діяльності ОСР.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до договору.
За умовами пункту 5.1 договору загальна ціна договору становить: 3746461,00 грн (три мільйони сімсот сорок шість тисяч чотириста шістдесят одна грн 00 коп.), крім того ПДВ 749292,20 грн (сімсот сорок дев'ять тисяч двісті дев'яносто дві грн 20 коп.), всього з ПДВ - 4495753,20 грн (чотири мільйони чотириста дев'яносто п'ять тисяч сімсот п'ятдесят три грн 20 коп.), із них: 3530604,00 грн з ПДВ (три мільйони п'ятсот тридцять тисяч шістсот чотири грн 00 коп.) - кошти Державного бюджету України; 965149,20 грн з ПДВ (дев'ятсот шістдесят п'ять тисяч сто сорок дев'ять грн 20 коп.) - власний бюджет (кошти від господарської діяльності підприємства).
Ціна цього договору може бути змінена у випадку зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача. Ціна за одиницю товару (1 кВт*год електричної енергії) становить 5,16 грн за 1 кВт*год. (пункти 5.2, 5.3 договору).
Відповідно до пункту 5.4 договору ціна за одиницю товару та ціна (сума) договору переглядається (перераховується) відповідно до додатку 4 до договору. Ціна за одиницю товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання договору. Ціна електричної енергії не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії. Вказані послуги з розподілу електричної енергії оплачуються споживачем самостійно. Сторони погодили, що відповідно до частини 3 статті 631 ЦК України умови додаткових угод до договору можуть бути застосовані (за взаємною згодою сторін) до відносин між ними, які виникли до їх укладення.
Згідно пункту 5.6 договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником в актах купівлі-продажі активної електроенергії та розрахунку вартості 1 кВт*год електричної енергії (додаток 6 до договору) за відповідний розрахунковий період, у тому числі у разі її зміни.
За умовами пункту 5.7 договору розрахунковим періодом за договором є календарний місяць. Оплата вартості спожитої електричної енергії здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунку постачальника, згідно акту купівлі-продажі активної електричної енергії та розрахунку вартості 1 кВт*год електричної енергії за відповідний розрахунковий період протягом 10-ти календарних днів після дати підписання акту купівлі-продажі активної електроенергії та розрахунку вартості 1 кВт*год електричної енергії. Рахунок про сплату за споживання електроенергії формується постачальником з урахуванням отриманих від споживача рахунків за фактичну оплату за спожиту електричну енергію. Постачальник підписує акт купівлі-продажу електричної енергії (у двох примірниках), за відповідний розрахунковий період та направляє споживачу його оригінал. Споживач підписує зі свого боку акти купівлі-продажу електричної енергії та направляє один примірник акту купівлі-продажу електричної енергії постачальнику до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.
Пунктом 5.9 договору визначено, що оплата вартості електричної енергії за договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Згідно пункту 6.1 договору споживач має право, зокрема, отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у договорі; купувати електричну енергію із забезпеченням рівня якості комерційних послуг, відповідно до вимог діючих стандартів якості надання послуг, затверджених регулятором, а також на отримання компенсації за порушення таких вимог, розмір якої визначається у затвердженому регулятором порядку. При цьому, споживач зобов'язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору; раціонально використовувати електричну енергію, обережно поводитися з електричними пристроями та використовувати отриману електричну енергію виключно для власного споживання та не допускати несанкціонованого споживання електричної енергії (пункт 6.2 договору).
Постачальник має право, зокрема отримувати від споживача оплату за поставлену електричну енергію (пункт 7.1 договору).
Відповідно до пункту 7.2 договору постачальник зобов'язується забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог законодавства України та договору.
Цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (у разі їх наявності), укладається на строк не пізніше ніж до 31.12.2023 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Постачання електричної енергії споживачу здійснюється з дати початку постачання в заяві-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого Указами Президента України «Про продовження воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, та від 07.11.2022 №757/2022 та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування. Період постачання електричної енергії споживачу автоматично пролонгується у разі продовження дії воєнного стану, але не пізніше ніж по 31.12.2023 року.
Пунктом 13.5 договору встановлено, що внесення змін до цього договору здійснюється шляхом укладення додаткових угод до нього (крім повідомлень про зміну реквізитів).
За умовами пункту 13.16 договору дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.
25.01.2023 року Державне спеціалізоване підприємство «Об'єднання «Радон» підписало заявки-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, які є додатком №1 до договору, з переліком точок комерційного обліку у Одеській, Львівській, Харківській, Дніпропетровській областях та у м. Києві, з визначенням операторів системи розподілу: АТ «ДТЕК Одеські Електромережі», ПАТ «Львівобленерго», ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі», АТ «Харківобленерго» та АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі».
Додатком №2 до договору сторонами було погоджено договірні обсяги споживання електричної енергії на 2023 рік, кВт*год.
Під час виконання умов договору про постачання електричної енергії споживачу №57-01-2023 від 25.01.2023, сторонами було укладено додаткові угоди №№1-14, якими сторони у зв'язку з зміною фактичного обсягу споживання електричної енергії неодноразово змінювали розділ 5 договору «Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії».
29.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Енерджі», як постачальником, та Державним спеціалізованим підприємством «Об'єднання «Радон», як споживачем, було укладено додаткову угоду №15 до договору про постачання електричної енергії споживачу №57-01-2023 від 25.01.2023 (далі - додаткова угода №15), за умовами пункту 1 якої постачальник та споживач керуючись частиною 6 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змінами) з урахуванням пункту 19 Особливостей та підпунктом 8 пункту 13.2 та пунктом 13.5 договору, прийшли до згоди продовжити дію договору для проведення процедури закупівлі на початок 2024 року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, а саме: 632808,00 грн (шістсот тридцять дві тисячі вісімсот вісім грн 00 коп.), у тому числі ПДВ 105468,00 грн (сто п'ять тисяч чотириста шістдесят вісім грн 00 коп.).
Відповідно до пункту 2 додаткової угоди №15 сторони дійшли взаємної згоди внести зміни до пункту 5.1 договору та викласти його у наступній редакції: « 5.1. Загальна ціна договору становить: 3170651,31 грн (три мільйони сто сімдесят тисяч шістсот п'ятдесят одна грн 31 коп.), крім того ПДВ 634130,26 грн (шістсот тридцять чотири тисячі сто тридцять гри 26 коп.), всього з ПДВ - 3804781,57 грн (три мільйони вісімсот чотири тисячі сімсот вісімдесят одна гри 57 коп.), із них: 2896409,55 грн з ПДВ (два мільйони вісімсот дев'яносто шість тисяч чотириста дев'ять грн 55 коп.) - кошти Державного бюджету України (передбачено на 2023 рік); 275564,02 грн з ПДВ (двісті сімдесят п'ять тисяч п'ятсот шістдесят чотири грн 02 коп.) власний бюджет (кошти від господарської діяльності підприємства) (передбачено на 2023 рік); 632808,00 грн з ПДВ (шістсот тридцять дві тисячі вісімсот вісім грн 00 коп.) - кошти Державного бюджету України (передбачено на 2024 рік)».
Згідно пункту 3 додаткової угоди №15 плановий обсяг предмета закупівлі (товару), що буде закуплений в період з 01.01.2024 року по 29.02.2024 року визначається додатком №2 до договору в редакції, що додається до цієї угоди. З моменту підписання додатку №2 в новій редакції, додаток №2 до договору в редакції від 26.01.2024 вважається таким, що втратив чинність.
Сторони дійшли згоди викласти у новій редакції додаток №3 до договору (додається). 3 моменту підписання додатку №3 в новій редакції, додаток №3 до договору в редакції від 26.01.2024 р. вважається таким, що втратив чинність (пункт 3 додаткової угоди №15).
Пунктом 5 додаткової угоди №15 визначено, що усі умови вищезазначеного договору, не змінені цією угодою, залишаються чинними в своїй редакції і сторони підтверджують щодо них свої зобов'язання.
Ця угода набирає чинності з дня її підписання. Сторони погодили, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України та пункту 5.4 договору умови цієї угоди застосовуються з 01 січня 2024 року (пункт 8 додаткової угоди №15).
Додатком №2 до договору в редакції додаткової угоди №15 сторонами було погоджено договірні обсяги споживання електричної енергії на 2023 рік, кВт*год та договірні обсяги споживання електричної енергії на 2024 рік (січень), кВт*год.
13.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Енерджі», як постачальником, та Державним спеціалізованим підприємством «Об'єднання «Радон», як споживачем, було укладено додаткову угоду №16 до договору про постачання електричної енергії споживачу №57-01-2023 від 25.01.2023 (далі - додаткова угода №16), за умовами пункту 1 якої постачальник та споживач керуючись підпунктом 7 пункту 13.2. договору, пунктом 5.4 договору та додатком 4 до договору, домовилися змінити ціну за одиницю товару за січень 2024 року до 5,92 грн за кВт*год з ПДВ та, відповідно, внести зміни до пункту 5.3 договору та викласти його у наступній редакції: « 5.3. Ціна за одиницю товару (1 кВт*год електричної енергії) становить 5,16 грн за 1 кВт* год. Ціна за одиницю товару (1 кВт*год електричної енергії) за лютий 2023 року становить 4,86 грн у т.ч. ПДВ за 1 кВт* год. Ціна за одиницю товару (1 кВт*год електричної енергії) за березень 2023 року становить 4,896 грн у т.ч. ПДВ за 1 кВт*год. Ціна за одиницю товару (1 кВт*год електричної енергії) за квітень 2023 року становить 4,368 грн у т.ч. ПДВ за 1 кВт*год. Ціна за одиницю товару (1 кВт*год електричної енергії) за травень 2023 року становить 4,44 грн у т.ч. ПДВ за 1 кВт* год. Ціна за одиницю товару (1 кВт*год електричної енергії) за червень 2023 року становить 4,584 грн у т.ч. ПДВ за 1 кВт* год. Ціна за одиницю товару (1 кВт*год електричної енергії) за липень 2023 року становить 5,604 грн у т.ч. ПДВ за 1 кВт*год. Ціна за одиницю товару (1 кВт*год електричної енергії) за серпень 2023 року становить 6,276 грн у т.ч. ПДВ за 1 кВт* год. Ціна за одиницю товару (1 кВт*год електричної енергії) за вересень 2023 року становить 5,94 грн у т.ч. ПДВ за 1 кВт* год. Ціна за одиницю товару (1 кВт*год електричної енергії) за жовтень 2023 року становить 6,144 грн у т.ч. ПДВ за 1 кВт* год. Ціна за одиницю товару (1 кВт*год електричної енергії) за листопад 2023 року становить 6,552 грн у т.ч. ПДВ за 1 кВт* год. Ціна за одиницю товару (1 кВ7*год електричної енергії) за грудень 2023 року становить 6,204 грн у т.ч. ПДВ за 1 кВт*год. Ціна за одиницю товару (1 кВт*год електричної енергії) за січень 2024 року становить 5,92 грн у т.ч. ПДВ за 1 кВт*год.».
Відповідно до пункту 2 додаткової угоди №16 сторони дійшли взаємної згоди внести зміни до пункту 5.1 договору та викласти його у наступній редакції:« 5.1. Загальна ціна договору становить: 3146511,31 грн (три мільйони сто сорок шість тисяч пятсот одинадцять грн 31 коп.), крім того ПДВ 629302,26 грн (шістсот двадцять дев'ять тисяч триста дві грн 26 коп.), всього з ПДВ - 3775813,57 грн (три мільйони сімсот сімдесят п'ять тисяч вісімсот тринадцять грн 57 коп.), із них: 2896409,55 грн з ПДВ (два мільйони вісімсот дев'яносто шість тисяч чотириста дев'ять грн 55 коп.) - кошти Державного бюджету України (передбачено на 2023 рік); 275564,02 грн з ПДВ (двісті сімдесят п'ять тисяч п'ятсот шістдесят чотири грн 02 коп.) - власний бюджет (кошти від господарської діяльності підприємства) (передбачено на 2023 рік); 603840,00 грн з ПДВ (шістсот три тисячі вісімсот сорок грн 00 коп.) - кошти Державного бюджету України (передбачено на 2024 рік)».
Ця угода набирає чинності з дня її підписання. Сторони погодили, що Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України та пункту 5.4. Договору умови цієї Угоди застосовуються з 01 січня 2024 року (пункт 6 додаткової угоди №16).
На виконання умов договору в редакції додаткових угод №15, №16 між сторонами було підписано без будь-яких зауважень та заперечень акт купівлі-продажу електричної енергії у січні 2024 року №43068124011, яким сторони засвідчили, що у січні 2024 року постачальник поставив, а споживач прийняв електричну енергію в обсязі 102000,000 кВт*год, вартістю 603840,00 грн у тому числі ПДВ.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи у власних заявах по суті спору Державне спеціалізоване підприємство «Об'єднання «Радон», як споживач, сплатило по договору про постачання електричної енергії споживачу №57-01-2023 від 25.01.2023 за січень 2024 року вартість електричної енергії в сумі 603840,00 грн з ПДВ.
Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
У подальшому, від Операторів системи розподілу (ОСР) постачальнику було доведено наступний обсяг споживання електроенергії, що числиться за споживачем:
1) АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» - 8749,00 кВт*год, згідно наявного в матеріалах справи листа АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» №11000/1001 від 10.03.2025;
2) АТ «ДТЕК Одеські електромережі» - 3591,00 кВт*год, згідно наявного в матеріалах справи листа АТ «ДТЕК Одеські електромережі» №01/29/03-2282 від 25.03.2024 (обсяг після проведення коригування);
3) ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» - 65039,00 кВт*год, згідно наявного в матеріалах справи листа ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» «Про надання інфрмації»;
3) ПАТ «Львівобленерго» - 2694,00 кВт*год, згідно наявного в матеріалах справи листа ПАТ «Львівобленерго» №151-07-1750 від 27.03.2024 (обсяг після проведення коригування);
4) АТ «Харківобленерго» - 34306,00 кВт*год, згідно наявного в матеріалах справи листа АТ «Харківобленерго» №56к-01/04-983 від 13.03.2025.
Відтак, за даними ОСР відповідачем по договору про постачання електричної енергії споживачу №57-01-2023 від 25.01.2023 за січень 2024 року було спожито електроенергії у обсязі 114379 кВт*год.
Таким чином, у Державного спеціалізованого підприємства «Об'єднання «Радон», як споживача, по договору про постачання електричної енергії споживачу №57-01-2023 від 25.01.2023 за січень 2024 року, утворилася заборгованість в сумі 73283,68 грн за несплачену спожиту електроенергію в обсязі 12379 кВт*год (114379 кВт*год (фактично спожитий обсяг електроенергії у січні 2024) - 102000 кВт*год (запланований обсяг електроенергії у січні 2024)).
19.03.2025 року позивач з метою досудового врегулювання спору звернувся до відповідача з претензією №209-02-2025/С/В від 18.03.2025, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист від 19.03.2025, списком згрупованих відправлень АТ «Укрпошта» від 19.03.2025 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» №2556 від 19.03.2025. У вказаній претензії позивач просив сплатити наявну заборгованість за електричну енергію спожиту у січні 2024 в сумі 73283,68 грн, втім відповідач вимоги претензії не задовольнив, як і не надав відповіді на неї, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно з частиною 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що відповідачем згідно наданих ОСР відомостей у січні 2024 року фактично було спожито електричної енергії в обсязі 114379 кВт*год, однак сплачено вартість електричної енергії лише за 102000 кВт*год, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 73283,68 грн, як борг за несплачену, втім фактично спожиту електроенергію в обсязі 12379 кВт*год у січні 2024 року.
В силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 5.7 договору розрахунковим періодом за договором є календарний місяць. Оплата вартості спожитої електричної енергії здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунку постачальника, згідно акту купівлі-продажі активної електричної енергії та розрахунку вартості 1 кВт*год електричної енергії за відповідний розрахунковий період протягом 10-ти календарних днів після дати підписання акту купівлі-продажі активної електроенергії та розрахунку вартості 1 кВт*год електричної енергії. Рахунок про сплату за споживання електроенергії формується постачальником з урахуванням отриманих від споживача рахунків за фактичну оплату за спожиту електричну енергію. Постачальник підписує акт купівлі-продажу електричної енергії (у двох примірниках), за відповідний розрахунковий період та направляє споживачу його оригінал. Споживач підписує зі свого боку акти купівлі-продажу електричної енергії та направляє один примірник акту купівлі-продажу електричної енергії постачальнику до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.
При цьому, судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору, зокрема пункту 5.7, було складено та підписано акт купівлі-продажу електричної енергії №43068124011/1 на суму 73283,68 грн та рахунок на оплату №430681240119/1 від 18.03.2025, які були направлені відповідачу разом з претензією №209-02-2025/С/В від 18.03.2025 на його адресу.
Втім, відповідач вказаний акт не підписав, не надав мотивованої відмови від його підписання, як і не сплатив заборгованості по виставленому рахунку.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умов договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії на момент розгляду справи настав.
Обсяг електричної енергії підлягає оплаті відповідачем безвідносно від того чи був він поставлений за договором чи без відповідного договору (після припинення зобов'язань за таким договором внаслідок проведення сторонами їх виконання), оскільки за наявності між сторонами договірних зобов'язань електрична енергія підлягає оплаті згідно пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" та договору, а за постачання спірного обсягу електричної енергії після припинення договору - на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Обов'язок споживача оплачувати обсяг спожитої електричної енергії відповідно до частини 3 статті 11 Цивільного кодексу України виникає безпосередньо з актів цивільного законодавства, навіть якщо такий споживач взагалі використовує електричну енергію без укладення договору на електропостачання (правовий висновок Верховного Суду у постановах від 28.08.2019 у справі №916/2387/18 та від 14.05.2018 у справі № 908/140/17).
Втім, як встановлено судом, свої зобов'язання щодо оплати фактично спожитої електричної енергії за спірний період відповідачем виконані не належним чином, у зв'язку з чим виник борг у розмірі 73283,68 грн.
Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відтак, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманої та спожитої електричної енергії за договором підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача щодо повного виконання ним зобов'язань за договором в частині сплати вартості електричної енергії, оскільки, як встановлено судом, під час розгляду даної справи, обсяг фактично спожитої відповідачем електроенергії перевищував погоджені договірні ліміти за спірний період, що випливає із даних, наданих ОСР позивачу.
У свою чергу, положення договору не містять умов щодо обмеження відповідальності відповідача лише в межах обсягів, визначених додатковою угодою, відтак сплата вартості електричної енергії за погодженими обсягами не звільняє споживача від обов'язку здійснити оплату за весь фактично спожитий обсяг електроенергії, за умови, що такі обсяги перевищили раніше узгоджені.
Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20 (924/214/22).
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Разом з тим, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 30000,00 грн.
Згідно частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №1-юр від 03.02.2025 (далі - договір про надання правничої допомоги), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Енерджі» (далі - клієнт) та Фізичною особою-підприємцем Брящей Русланом Ігоровичем, який діє на підставі свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, серії РН №1823 від 27.04.2020 (далі - ФОП Брящей Р.І., адвокат), додаткової угоди №3 від 25.04.2025 до договору №1-юр від 03.02.2025, акту надання послуг №3/29042025 від 29.04.2025, платіжної інструкції №5947 від 29.04.2025 на суму 32250,00 грн, свідоцтва про ро право заняття адвокатською діяльністю, серії РН №1823 від 27.04.2020 та ордеру на надання правничої допомоги, серії ВК №1169877 від 28.04.2025.
Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правничої допомоги ФОП Брящей Р.І. надає клієнту адвокатські послуги з аналізу правовідносин у адміністративних, цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні порушення під час досудового та судового розгляду цих справ та представництва клієнта в усіх органах, установах, підприємствах, організаціях.
Згідно пункту 1.2 договору про надання правничої допомоги для виконання предмету договору ФОП Брящей Р.І. надаються такі права: представництво та захист прав і законних інтересів клієнта в усіх органах, установах, підприємствах, організаціях; збирання фактів, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні порушення; запитувати й отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, а від громадян - за їх згодою; ознайомлюватися на підприємствах, в установах, організаціях з необхідними для виконання доручення документами; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань; складати проєкти заяв, скарг, клопотань та інших юридично значимих документів; бути представником клієнта у судових установах, зокрема у місцевих судах першої інстанції, апеляційної інстанції, касаційної інстанції; представництво інтересів клієнта перед контролюючими, правоохоронними органами, органами виконавчої гілки влади та третіми особами з питань, що стосуються інтересів клієнта; знайомитись з матеріалами справи в порядку, передбаченому чинним законодавством України; здійснення інших юридично значимих дій в інтересах клієнта.
Пунктом 1.4 договору про надання правничої допомоги строки виконання юридичних послуг, які надаються ФОП Брящей Р.І. для виконання пункту 1.1 договору, визначаються сторонами за необхідністю та не є обмеженими у часі.
За умовами пункту 1.5 договору про надання правничої допомоги результат надання послуг за договором оформлюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з дня надання ФОП Брящей Р.І. вказаних актів клієнту.
За виконання договору клієнт сплачує ФОП Брящей Р.I. гонорар. Розмір та умови оплати послуг ФОП Брящей Р.І. клієнтом залежно від обсягів юридичних робіт обумовлюються сторонами в укладеній сторонами додатковій угоді до договору (пункти 3.1, 3.2 договору про надання правничої допомоги).
Відповідно до пункту 3.3 договору про надання правничої допомоги розрахунки за надані послуги клієнт здійснює на підставі сформованих рахунків та актів виконаних робіт на безготівковий рахунок ФОП Брящей Р.І.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання, та діє до підписання акту-прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) або до його припинення внаслідок підстав, визначених законодавством України (пункт 3.3 договору про надання правничої допомоги).
25.04.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Енерджі», як клієнтом, та Фізичною особою-підприємцем Брящей Русланом Ігоровичем, як адвокатом, було укладено додаткову угоду №3 до договору №1-юр від 03.02.2025, за умовами пункту 1 якої сторони погодили наступну вартість послуг виконавця: загальна вартість фактично наданих послуг виконавця, що будуть надані складає 32250,00 гривень. Оплата вартості фактично наданих послуг здійснюється замовником протягом 10 днів з дати підписання акту надання послуг/виконаних робіт з можливістю відстрочки платежу до 30 днів від дати підписання акту надання послуг/виконаних робіт.
29.04.2025 року на виконання умов договору про надання правничої допомоги, між сторонами було підписано акт надання послуг №3/29042025, за умовами якого сторони засвідчили, що адвокатом було надано клієнту правову допомогу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Енерджі» до Державного спеціалізованого підприємства «Об'єднання «Радон» про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу від 25.01.2023 №57-01-2023, на суму 32250,00 грн.
Того ж дня, Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Енерджі» було сплачено на користь адвоката гонорар в сумі 32250,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №5947 від 29.4.2025.
У той же час, статтею 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Нормативне визначення принципу диспозитивності надає право учаснику справи вільно розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч.2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивач у заяві про відшкодування витрат на правову допомогу та у позові просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн, а суд не може виходити за межі цих вимог, то розгляд витрат здійснюється в заявленій сумі.
Судом встановлено, що Брящей Руслан Ігорович є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
В той же час, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.
При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Відповідач у відзиві на позовну заяву виклав клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтовуючи його тим, що заявлені позивачем до стягнення витрати не є обґрунтованими та співмірними до рівня складності даної справи. Так, на думку відповідача, очевидним є те, що предмет та підстави позову вказують на незначну складність даної справи, крім того, справа є малозначною та її розгляд відбувається за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) та не могла становити значного обсягу витраченого адвокатом часу на аналіз та підготовку позову.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, а також розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зважаючи на заперечення відповідача на клопотання про стягнення судових витрат, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що даний спір є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв'язку із неналежним виконанням договорів і регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, невеликої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають та предмет доказування у справі №910/5323/25 охоплює незначну кількість обставин та фактів, які підлягають дослідженню.
При цьому, суд зауважує, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу підлягає оцінці з урахуванням принципів співмірності судових витрат, закріплених у статті 129 Господарського процесуального кодексу України, та принципу розумності, який є складовою процесуальної економії та суд повинен дотримуватися збалансованості між правом позивача на відшкодування витрат та забезпеченням справедливості для відповідача. Надмірно завищені витрати на правничу допомогу, які не знаходять свого обґрунтування у складності справи, обсязі наданих послуг або часі, витраченому адвокатом, не можуть покладатися на відповідача у повному обсязі, оскільки це призводитиме до необґрунтованого тягаря для сторони.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн, не відповідає критерію розумності, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату і їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.
Відтак, виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціни позову, рівня складності, характеру спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд прийшов до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн, що є пропорційним предмету спору, складності даної справи та обсягу робіт (наданих послуг), виконаних за договором про надання правової допомоги.
Керуючись статями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Енерджі» до Державного спеціалізованого підприємства «Об'єднання «Радон» про стягнення 73283,68 грн задовольнити.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Об'єднання «Радон» (03083, м. Київ, Пирогівський шлях, буд. 50; ідентифікаційний код 43068161) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Енерджі» (02121, м. Київ, Харківське шосе, буд. 201-203, корпус 2-А, нежитлове приміщення №4; ідентифікаційний код 42819343) основний борг у розмірі 73283 (сімдесят три тисячі двісті вісімдесят три) грн 68 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2025.
СуддяТ.В. Васильченко