ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.12.2025Справа № 910/4134/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Морозова С.М., при секретарі судового засідання Кот О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімелемент», м. Київ
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “НТ Руна», м. Київ
2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнекс Солюшн», м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Пономар», Черкаська область, с. Межиріч
про стягнення 16 118 640,30 грн,
За участю представників сторін:
від позивача: Дубей В.Ю. (адвокат за ордером серія АА№1574722 від 05.05.2025);
від відповідача-1: не з'явились;
від відповідача-2: не з'явились;
від третьої особи-2: Краснокутська Н.М. (адвокат за ордером серія АН№1706593 від 04.06.2025).
02.04.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Хімелемент» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “НТ Руна» (відповідач) суми заборгованості в розмірі 15 769 040,00 грн, суми пені в розмірі 349 600,30 грн, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору №469/24 від 2302.2024 року в частині поставки оплаченого позивачем товару.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/4134/25 передані на розгляд судді Морозову С.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.05.2025.
23.04.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що від позивача не надходило письмових заявок із даними автомобіля, водія і т.д. для відвантаження товару, що унеможливлює поставку товару позивачу, як і не надано поставки залізничним транспортом, у зв'язку з чим відповідач не мав змоги виконати договір.
06.05.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що поставка продукції не відбулась не через позивача, а через те, що відповідач взагалі не підготував продукцію до відвантаження. При цьому, частина товару була поставлена позивачу, що спростовує твердження відповідача про неповідомлення йому даних автомобільного транспорту.
12.05.2025 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “НТ Руна» надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “НТ Руна» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
16.05.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення платіжних інструкцій про сплату коштів за договором №49/24 від 23.02.2024.
19.05.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “НТ Руна» надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
20.05.2025 до суду від позивача надійшли заперечення проти клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
В підготовчому засіданні 20.05.2025 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю “Юнекс Солюшн» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та відкладено підготовче засідання до 01.07.2025.
09.06.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Пономар» надійшло клопотання про його залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Також, 09.06.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
01.07.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів у позивача, а від відповідача - заява про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.
В підготовчому засіданні 01.07.2025 судом було постановлено не розглядати клопотання відповідача про витребування доказів, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю “Пономар» до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та оголошено перерву до 05.08.2025.
04.07.2025 до суду від третьої особи-2 надійшли пояснення щодо позову, в якому зазначено, третя особа-2 є фактичним отримувачем товару, який відповідач мав поставити позивачу, а позивач, в свою чергу, мав поставити цей товар третій особі-2. Оскільки товар повністю не поставлено, тому позовні вимоги є правомірними.
29.07.2025 до суду Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнекс Солюшн» надійшла заява про розгляд справи без участі Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнекс Солюшн».
31.07.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, заява про залучення до участі у справі в якості співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Юнекс Солюшн» та заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить: стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “НТ Руна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнекс Солюшн» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімелемент» суму коштів у розмірі 16 118 640,30 грн, що складається із суми основного боргу у розмірі 15 769 040,00 грн та пені у розмірі 349 600,30 грн, суму сплаченого судового збору у розмірі 241 780 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 100 000,00 грн.
Також 31.07.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В підготовчому засіданні 05.08.2025 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та оголошено відповідну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.
Також, ухвалою Господарського суду міста Києва 05.08.2025 виключено Товариство з обмеженою відповідальністю “Юнекс Солюшн» з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у справі №910/4134/25, залучено до участі в справі Товариство з обмеженою відповідальністю “Юнекс Солюшн» в якості співвідповідача-2 та відкладено підготовче засідання до 14.10.2025.
14.10.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про прискорення розгляду справи та закриття підготовчого провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.12.2025.
В судовому засіданні 09.12.2025 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
23.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НТ Руна» (постачальник, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімелемент» (покупець, позивач) укладено Договір №49/24 (надалі - Договір), відповідно до умов до п. 1.1. постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцеві мінеральні добрива (надалі - товар) у відповідності до специфікацій (додатків) до цього Договору, а покупець - прийняти поставлену продукцію та оплатити її вартість в порядку і в строки, передбачені цим Договором.
Відповідно до п. 1.2. Договору найменування, кількість, асортимент, характеристики та інші вимоги до товару, який підлягає поставці за цим Договором, узгоджується сторонами в специфікаціях на поставку продукції (далі - специфікація) та видаткових накладних.
Ціна продукції, яка поставляється за даним Договором, узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях до Договору та в рахунку-фактурі та або/видатковій накладній. (п. 2.1. Договору).
Оплата товару здійснюється покупцем шляхом передплати 100% вартості впродовж одного банківського дня з моменту отримання рахунку-фактури, якщо інше не зазначено у специфікації на окрему партію товару. (п. 2.4. Договору).
Відповідно до п. 3.1. Договору постачальник здійснює поставку товару покупцеві згідно з вимогами Правил Інкотермс 2010, на умовах (базис) поставки, узгоджених сторонами в специфікаціях на поставку продукцію.
Датою відвантаження вважається дата, що вказана в залізничній або товарно-транспортній накладній в пункті відвантаження товару (пункт передачі товару перевізнику). Датою поставки у разі відвантаження товару залізничним транспортом вважається дата зазначена в залізничній накладній в графі 56 «календарний штемпель станції відправлення». При доставці товару самовивозом зі складу продавця, датою поставки вважається дата передачі товару представнику покупця (перевізнику) на складі продавця, що підтверджується видатковою накладною. (п. 3.3. Договору).
Цей Договір набирає чинності з моменту його укладання сторонами та діє до 31 грудня 2024 року. (п. 10.1. Договору).
У випадку, якщо жодна із сторін Договору за один місяць до закінчення строку дії цього Договору не направить письмову заяву про відмову від пролонгації цього Договору, то Договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний рік на тих же умовах. (п. 10.2. Договору).
Додатком №1 до Договору сторонами оформлено Специфікцацію №1, в якій зазначено: найменування - гранульована сечовина (карбамід) марки В, кількість - 680 тон, сума з ПДВ - 15 776 000,00 грн, поставка товару - EXV Одеська область, порт Південний, строк поставки - 20.02.2025 року.
15.01.2025 року відповідачем-1 виставлено позивачу рахунок на оплату №25 від 15.01.2025 року на суму 15 776 000,00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції №1798М від 24.01.2025 року позивачем здійснено оплату вартості товару на суму в розмірі 15 776 000,00 грн.
Додатком №2 до Договору сторонами оформлено Специфікцацію №2, в якій зазначено: найменування - гранульована сечовина (карбамід) марки В, кількість - 22,100 тон, сума з ПДВ - 512 720,00 грн, поставка товару - EXV м. Черкаси, строк поставки - 15 днів з моменту оплати.
21.02.2025 року відповідачем-1 виставлено позивачу рахунок на оплату №89 від 21.02.2025 року на суму 512 720,00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції №1920М від 21.02.2025 року позивачем здійснено оплату вартості товару на суму в розмірі 512 720,00 грн.
Як зазначено в позовній заяві, відповідач-1, на виконання умов Договору, здійснив часткову поставку товару на суму 519 680,00 грн згідно видаткової накладної №129 від 08.03.2025 року.
У зв'язку з непоставкою всієї партії оплаченого позивачем товару, останній направив відповідачу-1 листи №19/ЛІНШ від 03.03.2025 року, №21/ЛІШН від 07.03.2025 року, №32/ЛІНШ від 11.03.2025 року та №36/ЛІНШ від 13.03.2025 року, щодо необхідності повідомлення причин затримки поставки товару.
У зв'язку з неотриманням відповідей, позивач 13.03.2025 року направив відповідачу-1 вимогу №37/ЛІНШ в якій вимагав до 19.03.2025 року повернути кошти за непоставлений товар.
17.03.2025 та 19.03.2025 року позивач повторно направляв відповідач-1 претензії з вимогою повернути кошти.
Листом №104 від 14.03.2025 року відповідач-1 повідомив позивача, що він докладає максимум зусиль для вирішення питання щодо поставки.
Окрім того, 28.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнекс Солюшн» (поручитель, відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімелемент» (кредитор) укладено Договір поруки №28/07 (надалі - Договір поруки), відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «НТ Руна» (боржник) зобов'язання щодо сплати боргу на користь кредитора згідно Договору №49/24 у розмірі 16 118 640,30 грн, що складається із суми основного боргу у розмірі 15 769 040,00 грн та пені у розмірі 349 600,30 грн.
Відповідно до п. 2.1. Договору поруки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань щодо сплати боргу за основним зобов'язанням поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник.
Порука набуває чинності з моменту підписання сторонами цього Договору і діє до повного виконання боржником та поручителем зобов'язань щодо оплати кредитору грошових коштів згідно Договору. (п. 6.1. Договору поруки).
У зв'язку з непоставкою товару, оплаченого позивачем, останній звернувся з даним позовом до суду, в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості в розмірі 15 769 040,00 грн та суму пені в розмірі 349 600,30 грн.
Відповідач-1 заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначав, що від позивача не надходило письмових заявок із даними автомобіля, водія і т.д. для відвантаження товару, що унеможливлює поставку товару позивачу, як і не надано поставки залізничним транспортом, у зв'язку з чим відповідач не мав змоги виконати договір. Окрім того, відповідач-1 зазначив, що фактично поставку товару не здійснив ТОВ «Юнекс Солюшн», тому, відповідно, відповідач-1 не мав змоги цей товар поставити позивачу.
Третя особа в поясненнях по суті підтримала заявлені позивачем вимоги.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст Договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що згідно платіжних інструкцій №1798М від 24.01.2025 року на суму 15 776 000,00 грн та №1920М від 21.02.2025 року на суму 512 720,00 грн позивачем здійснено попередню оплату на рахунок відповідача-1 за товар на загальну суму в розмірі 16 288 720,00 грн.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як погоджено сторонами, а саме Додатком №1 до Договору (Специфікація №1), строк поставки товару на суму 15 776 000,00 - до 20.02.2025 року.
Додатком №2 до Договору (Специфікація №2) сторонами погоджено, що строк поставки товару на суму 512 720,00 грн - 15 днів з моменту оплати.
Таким чином, згідно погоджених сторонами строків поставки, відповідно до умов Договору, товар на суму в розмірі 15 776 000,00 мав бути поставлений відповідачем-1 у строк до 20.02.2025 року, а товар на суму в розмірі 512 720,00 грн мав бути поставлений відповідачем-1 у строк до 10.03.2025 року, враховуючи, що за специфікацією №2 оплата позивачем проведена 21.02.2025 року, а останній день строку припав на вихідний день, тому, відповідно до норм ч. 5 статті 254 Цивільного кодексу України, перенесений на перший робочий день.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 здійснено лише часткову поставку товару, а саме на суму 519 680,00 грн, згідно видаткової накладної №129 від 08.03.2025 року.
Таким чином, оплату товару позивачем здійснено на суму в розмірі 16 288 720,00 грн, в той час як поставку товару відповідачем-1 здійснено на суму 519 680,00 грн.
Отже, обов'язок із поставки товару на суму в розмірі 15 769 040,00 грн (15 776 000,00 грн + 512 720,00 грн - 519 680,00 грн) відповідачем-1 здійснено так і не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Як вбачається з матеріалів справи, строк на поставку товару, визначений Додатком №1 та Додатком №2 до Договору, минув.
Відповідно до ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах “Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, “Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути “існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні “виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття “майно», а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як “наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого “права власності».
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту “правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на “законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах “Брумареску проти Румунії», “Пономарьов проти України», “Агрокомплекс проти України»).
Покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов'язок продавця поставити товар припиняється.
Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов'язань сторін за договором, в тому числі припинення обов'язку продавця поставити погоджений товар (в межах зобов'язання, яке виникло з конкретної погодженої поставки).
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. (ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України).
Також, ч. 2 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем з поставки товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Як вже зазначалось вище зв'язку з неотриманням відповідей, позивач 13.03.2025 року, 17.03.2025 та 19.03.2025 року направляв відповідачу-1 вимоги про повернення коштів за непоставлений товар.
З огляду на фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що укладений між сторонами договір припинив свою дію, а тому, відповідно кошти підлягають поверненню позивачу.
При цьому, суд критично ставиться до заперечень відповідача-1 щодо того, що позивачем не надано інформації стосовно автомобілів доставки, прізвищ водіїв, задля можливості здійснення поставки товару, оскільки частина товару фактично відповідачем-1 поставлена і серед листування сторін підтверджується обставина відсутності товару у відповідача-1 задля її поставки.
Положеннями частин 1, 3 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.
Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
У статті 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов'язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.
Норма частини другої статті 530 ЦК України до недоговірних зобов'язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 ЦК України не застосовується.
Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 та відступила від висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2021 року у справі №330/2142/16-ц та постановах Касаційного господарського суду від 23 квітня 2019 року у справі №918/47/18, від 17 серпня 2021 року у справі №913/371/20 та від 27 березня 2019 року у справі №905/1313/18.
Відмова покупця від договору є підставою для задоволення вимоги про повернення відповідачем позивачу оплати відповідно до вимог статті 1212 ЦК України.
Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.06.2021 у справі №916/2368/18.
При цьому, у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Враховуючи наслідки припинення договору та той факт, що підстава, на якій відповідач-1 отримав оплату за договором відпала (в частині, на яку поставка здійснена не була), господарський суд дійшов висновку про наявність у відповідача-1 обов'язку повернути позивачу суму грошових коштів, сплачену позивачем за договором поставки у розмірі 15 769 040,00 грн.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 надано платіжні інструкції №1189 від 07.05.2025 на суму 100 000,00 грн та №1191 від 13.05.2025 на суму 100 000,00 грн, які свідчать, що відповідач-1 повернув позивачу частину сплачених коштів в загальному розмірі 200 000,00 грн.
Таким чином, подані докази свідчать, що відповідач-1 перерахував борг після звернення позивача з позовом до суду, а саме після 02.04.2025 року.
Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.
Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Надані докази свідчать про відсутність предмету спору, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, що тягне за собою закриття провадження у справі в частині стягнення 200 000,00 грн основного боргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення 200 000,00 грн основного боргу.
Судом також встановлено, що 28.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнекс Солюшн» (поручитель, відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімелемент» (кредитор) укладено Договір поруки №28/07, відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «НТ Руна» (боржник) зобов'язання щодо сплати боргу на користь кредитора згідно Договору №49/24 у розмірі 16 118 640,30 грн, що складається із суми основного боргу у розмірі 15 769 040,00 грн та пені у розмірі 349 600,30 грн.
Відповідно до п. 2.1. Договору поруки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань щодо сплати боргу за основним зобов'язанням поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник.
Порука набуває чинності з моменту підписання сторонами цього Договору і діє до повного виконання боржником та поручителем зобов'язань щодо оплати кредитору грошових коштів згідно Договору. (п. 6.1. Договору поруки).
Так, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, враховуючи встановлене вище, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнекс Солюшн» є поручителем перед позивачем за виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «НТ Руна» за Договором №49/24 від 23.02.2024, суд дійшов висновку, що відповідач-1 та відповідач-2 солідарно відповідають перед позивачем за неналежне виконання умов вказаного договору, а отже позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі на суму в розмірі 15 569 040,00 грн, з урахуванням закриття провадження в частині стягнення з відповідачів суми основної заборгованості в розмірі 200 000,00 грн.
Що стосується нарахування позивачем суми пені в розмірі 349 600,30 грн за період з 21.02.2025 по 19.03.2025, у зв'язку з непоставкою відповідачем товару з порушенням передбаченого Договором строку, то суд вказує наступне.
За умовами 7.6.1. Договору сторони передбачили, що за порушення строків поставки продукції, постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період , за який нараховується пеня, від суми вартості товару, строки поставки якого порушено постачальником, за кожний день прострочення поставки.
Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд здійснивши перевірку нарахування пені, встановив, що вказані розрахунки здійснено арифметично вірно, у зв'язку з чим, солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає сума пені в розмірі 349 600,30 грн.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з урахуванням зазначених вище обставин.
Щодо вимог позивача про покладення на відповідача понесених ним витрат на оплату послуг адвоката на суму в розмірі 100 000,00 грн, Суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі №914/434/17).
Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2025 року між адвокатом Дубей Володимиром Юрійовичем та позивачем (клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги №03/03-25, відповідно до якого адвокат зобов'язався надати клієнту правову допомогу з представлення інтересів клієнта.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було подано до суду:
- заявку №1-ВЮ на надання правової допомоги (сума гонорару 100 000,00 грн);
- інформаційні повідомлення про зарахування коштів №2316М від 22.05.2025 року на суму 20 000,00 грн, №2345М від 28.05.2025 року на суму 20 000,00 грн, №2444М від 18.06.2025 року на суму 18 000,00 грн, №2450М від 19.06.2025 року на суму 10 000,00 грн, №2453М від 19.06.2025 року на суму 12 000,00 грн, №2565М від 14.07.2025 року на суму 20 000,00 грн.
Проаналізувавши зазначені вище докази, враховуючи час на підготовку матеріалів, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн.
Судовий збір у розмірі 193 423,68 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням коєфіцієнту 0,8 для позовних заяв, поданих в електронному вигляді, покладається на відповідачів в рівних частинах.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Провадження у справі №910/4134/25 щодо солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “НТ Руна» та Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнекс Солюшн» суми основної заборгованості в розмірі 200 000,00 грн закрити.
2. Позовні вимоги задовольнити повністю.
3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “НТ Руна» (код ЄДРПОУ 44773499, адреса: 04053, м. Київ, вул. Винниченка Володимира, 7, офіс 11) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнекс Солюшн» (код ЄДРПОУ 44950104, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 15, офіс 10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімелемент» (код ЄДРПОУ 39631943, адреса: 04210, м. Київ, пр. Івасюка Володимира, будинок 12-К (третій поверх)) суму основного боргу в розмірі 15 569 040,00 грн (п'ятнадцять мільйонів п'ятсот шістдесят дев'ять тисяч сорок гривень 00 копійок), суму пені в розмірі 349 600,30 грн (триста сорок дев'ять тисяч шістсот гривень 30 копійок) та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн (сто тисяч гривень 00 копійок).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “НТ Руна» (код ЄДРПОУ 44773499, адреса: 04053, м. Київ, вул. Винниченка Володимира, 7, офіс 11) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімелемент» (код ЄДРПОУ 39631943, адреса: 04210, м. Київ, пр. Івасюка Володимира, будинок 12-К (третій поверх)) суму судового збору в розмірі 96 711,84 грн (дев'яносто шість тисяч сімсот одинадцять гривень 84 копійки).
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнекс Солюшн» (код ЄДРПОУ 44950104, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 15, офіс 10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімелемент» (код ЄДРПОУ 39631943, адреса: 04210, м. Київ, пр. Івасюка Володимира, будинок 12-К (третій поверх)) суму судового збору в розмірі 96 711,84 грн (дев'яносто шість тисяч сімсот одинадцять гривень 84 копійки).
6. Після вступу рішення в законну силу видати накази.
7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 17.12.2025 року.
Суддя С. МОРОЗОВ