ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.12.2025Справа № 910/9424/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/9424/25
За позовом Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторі Груп»
про стягнення 41793,30 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторі Груп» (далі - відповідач) про стягнення 41793,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування №ДНП-2023-08/14 від 25.08.2023 не у повному обсязі розрахувався за отриманні послуг, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 37050,00 грн, пеню у розмірі 3439,51 грн, інфляційні втрати у розмірі 967,89 грн та 3% річних у розмірі 335,90 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/9424/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено строки на подачу заяв по суті спору.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.08.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02091, м. Київ, Харківське шосе, буд. 172-Б, офіс 210.
З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 була отримана відповідачем - 19.08.2025.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Втім, відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
25.08.2023 року між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (далі - сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асторі Груп» (далі - сторона-2) було укладено договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування №ДНП-2023-08/14 (далі - договір), пунктом 1.1 якого передбачено, що сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дарницький район, просп. Бажана Миколи, 36 (надалі - майданчик для паркування), що включає 38 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 4 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.
Відповідно до пункту 2.2.6 договору сторона-2 зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі стороною-1 згідно з умовами цього договору.
Майданчик для паркування вважається переданим в експлуатацію стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію. Акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію має бути підписаний сторонами в термін з 25.03.2023 по 31.08.2023. У випадку не підписання сторонами акту приймання передачі майданчика в експлуатацію даний договір вважається розірваним з 01.09.2023 (пункти 3.1, 3.2 договору).
Пунктом 3.4 договору визначено, що щомісяця до 10-го числа сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих у попередньому місяці. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням сторони-1. У випадку не підписання стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг у строк до 10 числа акт приймання-передачі послуг, наданих у попередньому місяці, вважається підписаним стороною-2 без зауважень.
Вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях становить 6,50 грн, у тому числі ПДВ в сумі 1,08 грн. Загальна ціна договору становить 270712,00 грн, у тому числі ПДВ в сумі 45118,67 грн (пункти 4.1 та 4.2 договору),
Відповідно до пункту 4.3 договору оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахуванням кількості календарних днів у місяці, за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць, в якому підписано акт приймання-передачі, здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування у даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого) числа наступного місяця.
Умовами пункту 4.4 та 4.5 договору визначено, що сторона-1 не пізніше 5-го числа місяця готує та направляє на адресу електронної пошти сторони-2 рахунок на оплату. Відсутність рахунку на дату оплати визначену п. 4.3 цього договору, не звільняє сторону-2 від зобов'язань щодо оплати.
Пунктом 4.7 договору визначено, що оплата сторони-2 стороні-1 згідно умов даного договору проводиться за період з дати підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію по дату фактичного повернення з експлуатації стороні-1 майданчика для паркування.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами. Строк дії договору становить 1096 календарних днів від дати підписання акту приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування (пункти 7.1 та 7.2 договору).
Договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування №ДНП-2023-08/14 від 25.08.2023 року підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.
25.08.2023 року сторонами складено та підписано акт приймання-передачі паркувального майданчика, за яким позивач передав, а відповідач прийняв в експлуатацію паркувальний майданчик на 42 машиномісця за адресою: м. Київ, Дарницький район, просп. Бажана Миколи, 36.
На виконання умов договору та на підтвердження наданих послуг відповідачу позивачем складено акти надання послуг на загальну суму 37050,00 грн, а саме: №559 від 28.02.2025 на суму 6916,00 грн, №948 від 31.03.2025 на суму 7657,00 грн, №1292 від 30.04.2025 на суму 7410,00 грн, №1704 від 31.05.2025 на суму 7657,00 грн та №2049 від 30.06.2025 на суму 7410,00 грн, які підписані та засвідчені відтиском печатки юридичної особи лише з боку позивача.
У той же час, умовами пункту 3.4 договору визначено, що сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих у попередньому місяці щомісячно до 10-го числа. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням сторони-1 (позивач у справі). У випадку не підписання стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг у строк до 10 числа акт приймання-передачі послуг, наданих у попередньому місяці, вважається підписаним стороною-2 без зауважень.
Отже, акти надання послуг від 28.02.2025 №559, від 31.03.2025 №948, від 30.04.2025 №1292, від 31.05.2025 №1704 та від 30.06.2025 №2049 в силу приписів пункту 3.4 договору вважаються такими, що підписані відповідачем без зауважень.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача у спірний період претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.
Позаяк, Товариство з обмеженою відповідальністю «Асторі Груп», в порушення своїх зобов'язань, належної оплати за надані послуги не здійснило, у зв'язку з чим виник борг в сумі 37050,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача лист з вимогою вих.№053/05-1484 від 19.03.2025 року про необхідність сплати заборгованості, який залишений відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Частинами 1 та 6 статті 283 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Приписами статті 284 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) законодавцем визначені істотні умови договору оренди, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
З аналізу умов договору та положень Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), Цивільного кодексу України, укладений між сторонами договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від №ДНП-2023-08/14 від 25.08.2023, за своєю правовою природою є договором найму.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.03.2024 року у справі №910/1248/23.
Згідно з частинами 1 та 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.3 договору визначено, що оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахуванням кількості календарних днів у місяці, за який проводиться оплата, не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту пункту 4.3 договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з отриманих послуг за договором на момент розгляду справи настав.
Втім, як встановлено судом, і не спростовано відповідачем, останній у визначені договором строки оплату за користування майданчиком для паркування не здійснив.
Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної сплати платежів за договором підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 37050,00 грн.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі порушення стороною-2 строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених цим договором, сторона-1 набуває право вимоги у сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної обліком ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за отримані послуги, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 5.2 договору, позивачем за актами наданих послуг нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальному розмірі 3439,51 грн.
Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 335,90 грн та інфляційні втрати у розмірі 967,89 грн.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 3% річних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період прострочення, за розрахунком суду їх розмір є більшим, ніж заявлено позивачем.
Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Нормативне визначення принципу диспозитивності надає право учаснику справи вільно розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивач у позовній заяві просить стягнути суму інфляційних втрат у розмірі 967,89 грн, а суд не може виходити за межі позовних вимог, інфляційні втрати підлягають стягненню у заявленому позивачем розмірі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини спр ави, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які спростовували б заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторі Груп» про стягнення 41793,30 грн задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторі Груп» (02091, м. Київ, Харківське шосе, буд. 172-Б, офіс 210; ідентифікаційний код 40143874) на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6; ідентифікаційний код 35210739) основний борг у розмірі 37050 (тридцять сім тисяч п'ятдесят) грн 00 коп., пеню у розмірі 3439 (три тисячі чотириста тридцять дев'ять) грн 51 коп., 3% річних у розмірі 335 (триста тридцять п'ять) грн 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 967 (дев'ятсот шістдесят сім) грн 89 коп. та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2025.
Суддя Т.В. Васильченко