ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.12.2025Справа № 910/11103/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Котиші П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радар Плюс" про стягнення 198 028,03 грн., за участю представників: позивача - Лейтар А.Г., відповідача - Козачкова В.Л.,
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 198 028,03 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за Договором оренди земельної ділянки № 2365 від 10.12.2021 року на підставі статей 16, 1212, 1214 Цивільного кодексу України та статті 152 Земельного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 року відкрито провадження та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
24.09.2025 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
01.10.2025 року позивачем до суду подано відповідь на відзив відповідача, в якій позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 року вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи по суті на 10.11.2025 року.
У судовому засіданні 10.11.2025 року судом оголошено перерву у справі на 10.12.2025 року.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 31.08.2021 року за № 2223/2264 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРП Медіа Хаб" вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРП Медіа Хаб" (нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Радар Плюс" (відповідач), за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 1,2562 га (кадастровий номер 8000000000:69:028:0006) для експлуатації та обслуговування існуючих будівель (код КВЦПЗ - 11.02, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) на вулиці Козелецькій, 24 у Солом'янському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (договір про поділ нерухомого майна, що є спільною частковою власністю від 27.04.2017 року за № 680, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.11.2017 року, за номерами записів про право власності 23399319, 23398095, 23397313).
На підставі вищевказаного рішення між Київською міською радою (позивач) та відповідачем укладено Договір оренди земельної ділянки від 10.12.2021 року за № 2365.
Згідно з інформаційною довідкою від 02.09.2025 року за № 441878429 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір оренди земельної ділянки зареєстровано 10.12.2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - Київська міська рада є орендодавцем, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Радар Плюс" є орендарем.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0007108932021 від 05.07.2021 року, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:028:0006 площею 1,2562 га, цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вулиці Козелецькій, 24 у Солом'янському районі міста Києва, проведена 08.06.2021 року відділом у Рогатинському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 14.05.2021 року.
Згідно з інформаційною довідкою від 02.09.2025 року за № 441880285 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельній ділянці розташований гараж (літ. "В") загальною площею 1352,9 кв. м, мийка загальною площею 585,7 кв. м, контрольно-пропускний пункт (літ. "Б") загальною площею 340,2 кв. м, які належать відповідачу, право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.11.2017 року, за номером відомостей про речове право 23399319, 23398095, 23397313.
Отже, звертаючись із даним позовом до суду, позивач вказав, що відповідач, як власник нерухомого майна на земельній ділянці площею 1,2562 га кадастровий номер 8000000000:69:028:0006 по вулиці Козелецькій, 24 у Солом'янському районі міста Києва, використовує вказану земельну ділянку безоплатно та без достатньої правової підстави, що є підставою для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, що за період з 08.06.2021 року по 09.12.2021 року становить 198 028,03 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно з частиною 1 статті 141 Земельного кодексу України набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача.
За змістом частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").
Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 Земельного кодексу України).
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Слід зазначити, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 року у справі № 922/2060/20.
Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 року у справі № 922/3361/19, від 02.06.2020 року у справі № 922/2417/19, від 12.03.2019 року у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 року у справі № 922/652/18 неодноразово зазначав, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати підлягають встановленню обставини, зокрема, чи є земельна ділянка сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Згідно зі статтею 79 Земельного кодексу України земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до статей 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною.
Згідно зі статтею 284 Податкового кодексу України органи самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.
Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 року у справі № 905/1680/20 зазначила, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Відповідно до розрахунку проведеного позивачем, розмір безпідставно збережених коштів за фактичне користування відповідачем земельної ділянки площею 1,2562 га кадастровий номер 8000000000:69:028:0006 по вулиці Козелецькій, 24 у Солом'янському районі міста Києва за період з 08.06.2021 року по 09.12.2021 року становить 198 028,03 грн.
Суд, перевіривши наведений позивачем розрахунок орендної плати за періоди з 08.06.2021 року (з моменту формування земельної ділянки) по 09.12.2021 року (до моменту укладення договору оренди земельної ділянки) в межах позовних вимог, вважає правомірним нарахування відповідачу плати за користування земельною ділянкою в загальному розмірі 198 028,03 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Таким чином предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
Отже, за змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України для кондикційних зобов'язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки у період з 08.06.2021 року по 09.12.2021 року в межах позовних вимог, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому відповідач зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати у сумі 198 028,03 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Доводи, на які посилався відповідач у відзиві залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн., відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
У той же час, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на положення Закону України "Про судовий збір", оскільки позивач звернувся до суду з позовом в електронній формі через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви має визначатись з урахуванням наведених приписів.
Однак, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір без урахування коефіцієнту 0,8.
Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача, що згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Зважаючи на те, що позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж передбачено законом, сума судового збору у розмірі 605,60 грн. може бути йому повернута в порядку статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Радар Плюс" (03065, місто Київ, вулиця Козелецька, будинок 24; ЄДРПОУ: 41301582) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ЄДРПОУ: 22883141) 198 028 (сто дев'яносто вісім тисяч двадцять вісім) грн. 03 коп. безпідставно збережених коштів та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено 16.12.2025.
Суддя С.О. Чебикіна