Справа№ 938/631/24
Судове провадження № 1-кп/938/17/25
17 грудня 2025 року селище Верховина Верховинського району Івано-Франківської області
Верховинський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.09.2023 за №12023091130000127, про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кривопілля, Верховинського району, Івано-Франківської області, громадянина України, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого: 13.03.2019 року Верховинським районним судом за ч.2 ст.296 КК України до покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання і іспитовим строком на 2 роки; 23.12.2019 року Івано-Франківським апеляційним судом за ч.1 ст.185 КК України - до покарання у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.71 КК України частково приєднано покарання за вироком Верховинського районного суду від 13.03.2019 року та визначено остаточне покарання - 1 рік 1 місяць позбавлення волі; вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25.08.2021 за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавленні волі строком 2 роки; вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16.05.2022 за ч.1 ст.122, ч.4 ст.70, ст.72 КК України до покарання у виді позбавленні волі строком 2 роки 6 місяців; звільненого з місць позбавлення волі по відбуттю покарання 31.03.2023, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України,-
обвинувачений ОСОБА_5 , 23.09.2023, приблизно о 04.40 год., в темну пору доби, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ 2105», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_7 , на передньому правому пасажирському сидінні якого знаходилася пасажир ОСОБА_4 , з порушенням чинних Правил дорожнього руху України, а саме:
п.1.3, згідно якого, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил;
п. 1.5, згідно якого, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
п. 1.10, в частині визначення терміну «узбіччя» - виділений конструктивно або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, який прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні та не призначений для руху транспортних засобів, крім випадків, передбачених цими Правилами. Узбіччя може використовуватися для зупинки і стоянки транспортних засобів, руху пішоходів, мопедів, велосипедів (за відсутності тротуарів, пішохідних, велосипедних доріжок або у разі неможливості пересуватися по них), гужових возів (саней);
п.2.1, згідно якого водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
п. 2.3, в якому зазначено що, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
п.2.9, згідно якого, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
п. 10.1, у відповідності до якого, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
п. 12.1, відповідно до якого, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
п.12.2, згідно з яким у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги;
п. 12.4, відповідно до якого у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Так, ОСОБА_5 , експлуатуючи зазначений транспортний засіб, в с Кривопілля, Верховинського району, Івано-Франківської області, рухаючись в напрямку руху до селища Верховина, Верховинського району, Івано-Франківської області, ділянкою автомобільної дороги регіонального значення Р-24, сполученням «Татарів-Кам'янець-Подільський», яка призначена для двох напрямків руху, має по одній смузі руху в кожному напрямку, які розділені суцільною лінією дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія), передбаченої Правилами дорожнього руху (розділ 34, горизонтальна розмітка), на відрізку 26+430 км, в місці, де дорога не освічується вуличними ліхтарями, має заокруглення праворуч та йде на спуск, діючи недбало та необережно, проявивши неуважність під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не обравши в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахувавши дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не переконавшись, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки для інших учасників руху, не вживши заходів до негайного зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, внаслідок чого не впорався із керуванням автомобіля, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1 (перетинати яку, відповідно до Правил дорожнього руху забороняється), виїхав на смугу зустрічного руху та перетнувши її виїхав за межі проїзної частини автомобільної дороги на ліве узбіччя, де керований ним автомобіль здійснив наїзд на бетонне перекриття та металеве огородження.
Внаслідок таких дій ОСОБА_5 відбулася дорожньо-транспортна пригода, що призвела до отримання пасажиром автомобіля ОСОБА_4 тілесних ушкоджень у вигляді закритого перелому лівої плечової кістки в ділянці хірургічної шийки, закритого перелому надплечового відростка лівої лопатки, закритого багато фрагментарного перелому тіла (діафізу) правої плечової кістки, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Таким чином, визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, оскільки керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у інкримінованому обвинуваченні визнав повністю і суду показав, що в 2023 році він із потерпілою ОСОБА_4 проживав у цивільному шлюбі за місцем його проживання в с. Кривопілля, Верховинського району, Івано-Франківської області. В користуванні потерпілої був автомобіль ВАЗ «2105», яким він також користувався. В 20-их числа вересня 2023 року він поїхав автомобілем у селище Верховина, де зустрів хлопців, які приїхали до нього в гості. Там вони скупили продукти, алкогольні напої: вино та горілку, після чого поїхали до нього до дому відпочивати, споживати їжу та алкоголь. Алкогольні напої вони вживали до 4.00 год. ранку наступного дня, а коли алкоголь закінчився, вирішили поїхати у селище Верховина до іншого товариша до дому, де мали продовжити вживати алкогольні напої. Він сів за кермо автомобіля, а потерпіла ОСОБА_4 на переднє пасажирське сидіння з правого боку від водія, однак проїхавши біля 2 км він заснув за кермом, а автомобіль виїхав в ліву сторону на зустрічну смугу, перетнув її з'їхавши на узбіччя, де зіткнувся з якоюсь перешкодою. При цьому, він визнав, що керуючи автомобілем він їхав перевищуючи дозволену швидкість у населеному пункті, однак не пригадує, з якою точно швидкістю рухався.
Після удару він втратив свідомість, через якийсь час прийшов до тями, виліз з салону автомобіля після чого знову знепритомнів. При цьому, потерпілої він не бачив, але як потім довідався, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди їй було заподіяно ряд тілесних ушкоджень. Знову до тями він прийшов у медичному закладі, а потім у кареті швидкої допомоги при перевезенні його у м. Івано-Франківськ. На даний час шкодує про вчинене, розкаюється, потерпілій шкоду не відшкодував, але має намір це зробити. Просить суворо не карати.
Зважаючи на те, що обвинувачений в судовому засіданні повністю визнав вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та не заперечив фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті, за яких визнається вчиненим кримінальне правопорушення, суд, переконавшись, що обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, не оспорюють їх та надають свою згоду на проведення судового розгляду без їх дослідження, і така позиція є добровільною, а наслідки застосування ч.3 ст.349 КПК України у вигляді позбавлення права на апеляційне оскарження щодо доведеності фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення учасникам кримінального провадження є зрозумілими, прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо обставин скоєння обвинуваченим зазначеного кримінального правопорушення, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, а також стосуються процесуальних витрат на проведення експертиз, процесуальних рішень щодо речових доказів, заходів забезпечення кримінального провадження.
Таким чином, суд вважає, що в ході судового розгляду вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, є доведеною, його дії є правильно кваліфіковані за вказаною кримінально-правовою нормою, оскільки він 23.09.2023, приблизно о 04.40 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ 2105», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , порушив правила безпеки дорожнього руху, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує положення ст.50 КК України відповідно до яких покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, але яке має на меті не лише кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Крім цього, у відповідності до ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, таке покарання повинне бути призначене у межах, установлених санкцією частини статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.53 КК України, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, способу його вчинення, мети та мотиву вказаного діяння, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд зважає, що обвинувачений вчинив нетяжкий злочин пов'язаний з керуванням транспортним засобом в стані сильного алкогольного сп'яніння, яким спричинив потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження. Крім цього, обвинувачений раніше неодноразово судимий, вчинив новий злочин менше, як за рік після відбуття покарання за попереднім вироком суду, не перебуває на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах, по місцю проживання характеризується посередньо, на момент скоєння злочину ніде офіційно не працював.
Також суд враховує позицію потерпілої, яка в судовому засіданні вказала, що на даний час у неї наявні майнові претензії до обвинуваченого, оскільки він їй не відшкодував заподіяну шкоду. При призначенні покарання просить призначити покарання якомога суворіше покарання, пов'язане з реальним позбавленням волі.
Також суд враховує, що у відповідності до санкції ч.1 ст.286-1 КК України передбачено основне покарання у виді позбавлення волі, а у відповідності до ч.1 ст.75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням не допускається щодо осіб, засуджених за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, органами досудового розслідування не встановлено.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю даного кримінального правопорушення. При цьому, визначену органом досудового розслідування пом'якшуючу обставину, як добровільне відшкодування завданого збитку суд не враховує, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що обвинуваченим не відшкодовано потерпілій заподіяну шкоду, і на даний час потерпіла має до нього майнові претензії.
А тому, враховуючи наведені обставини, а також, що санкцією ч.1 ст.286-1 КК України не визначено мінімального строку основного покарання, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах строку передбаченого положеннями ч.2 ст.63 Загальної частини КК України та санкцією ч.1 ст.286-1 КК України з позбавлення права керування транспортними засобами в межах строку передбаченого санкцією ч.1 ст.286-1 КК України, і що саме таке покарання є достатнім, справедливим і необхідним для виправлення обвинуваченого та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Одночасно, суд не вбачає підстав для застосування положень ст.69 КК України, про що заявив захисник у судових дебатах, оскільки взяті судом до уваги пом'якшуючі обставини та дані про особу обвинуваченого не можуть істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення аж до такої степені, щоб це давало суду підстави для призначення обвинуваченому основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленого санкцією статті, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання.
Крім цього, у відповідності до вимог ч.2 ст.124 КПК України стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів.
Відповідно до положень ст.100 КПК України вирішити долю речових доказів, а також у відповідності до ч.4 ст.174 КПК України вирішити питання щодо вжитих заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 395 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Призначити покарання ОСОБА_5 за ч.1 ст. 286-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 4 (чотири) роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з часу звернення вироку до виконання.
Стягнути з ОСОБА_5 в користь Державного бюджету України процесуальні витрати - витрати пов'язані із залученням експертів в загальному розмірі в сумі 2629 гривень 00 копійок.
Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження вжиті:
- ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 27.09.2023 у виді арешту, накладеного на транспортний засіб марки «ВАЗ 2105», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 , червоного кольору, що належить ОСОБА_7 .
Речові докази:
- транспортний засіб марки «ВАЗ 2105», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 , червоного кольору - повернути власнику ОСОБА_7 ;
- медичну документацію: оригінал медичної карти стаціонарного хворого №26026/2023 на ім'я ОСОБА_4 в 1-му томі на 22 арк. - повернути Комунальному некомерційному підприємству «Обласна клінічна лікарня» Івано-Франківської обласної ради.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
З інших підстав, на вирок може бути подана апеляційна скарга в порядку та строки визначені ст.395 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через суд, який ухвалив рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити негайно обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_8