Тернівський районний суд міста Кривого Рогу
Дніпропетровської області
справа № 215/7815/25
номер провадження 2/215/3247/25
15 грудня 2025 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
у складі:
головуючого судді - Дудікова А.В.
при секретарі - Болдирєвій А.О.
згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу № 215/7815/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив
Описова частина
У вересні 2025 року представник ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернувся до суду через підсистему електронний суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 17.08.2021 між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 укладено договір позики №2973969, за умовами договору відповідач отримав позику в сумі 4 000 грн зі сплатою базової фіксованої процентної ставки 1,99 % від суми позики за кожен день користування позикою.
29.12.2021 між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір №29/12-2021 відповідно до якого ТОВ «Маніфою» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором позики №2973969 від 17.08.2021.
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір факторингу № 10-03/2023/01, відповідно до умов якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №2973969 від 17.08.2021.
Крім того, 19.08.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №75157482, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 2 458 грн, зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день та зобов'язувався повернути його, сплативши проценти за його користування.
27.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 27/01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №75157482 від 19.08.2021 року.
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір факторингу № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №75157482 від 19.08.2021.2021.
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договорами позики №75314637 від 18.08.2021 року та №3081045 від 31.08.2021 року.
Відповідач свої зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за договором № 2973969 від 17.08.2021 в розмірі 14 679,20 грн, з яких: 4 000 грн заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту), 10 679,20 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; за договором № 75157482 від 19.08.2021 в розмірі 8 372,67 грн, з яких: 2 458 грн заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту), 5 869,70 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 39,32 грн інфляційні збитки, 5,65 грн нараховані 3% річних. Крім того, просить стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 13 000 грн.
Ухвалою суду від 23.09.2025 справу прийнято до провадження суддею Дудіковим А.В., визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28.10.2025.
28.10.2025 розгляд справи відкладено на 21.11.2025, у зв'язку з неявкою відповідача, щодо якого відсутні відомості про вручення судової повістки.
21.11.2025 розгляд справи відкладено на 15.12.2025, у зв'язку з неявкою відповідача.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності. Крім того, зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечує проти винесення заочного рішення судом.
Відповідач у судові засідання призначені на 28.10.2025, 21.11.2025 та 15.12.2025 не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся судом належним чином, а саме шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, однак поштові відправлення, адресовані відповідачу повернулися до суду з відмітками пошти про причини невручення: адресат відсутній за вказаною адресою. Крім того, відповідач про день та час розгляду справи повідомлялася шляхом направлення sms-повідомлення на номер зазначений в кредитних договорах та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відзив на позовну заяву ОСОБА_1 не подав, будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.
Мотивувальна частина
Мотиви, якими керується суд першої інстанції та застосовані норми права
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останній скористався своїми процесуальними правами.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, суд вважає можливим відповідно до ст. 280 ЦПК України, розглянути справу та ухвалити заочне рішення у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з'явилася без поважних причин та без повідомлення причин, відзив на позовну заяву не подав, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Частиною 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому, принцип змагальності згідно ст.12 ЦПК України забезпечує повноту дослідження обставин справи. Даний принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Судом встановлено, що 17.08.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 2973969 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, згідно якого відповідач отримав кредит у сумі 4 000 грн, строком на 30 днів, тобто до 16.09.2021 (а.с. 31-42, 43-45, 46-47).
Пунктом 2.4.4 Договору передбачено, що базова процентна ставка за користування позикою, фіксована 1.99000 % від суми позики за кожен день користування позикою.
Розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1,01% від суми позики за кожен день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою (п. 2.5 Договору).
У пункті 3.4 Договору зазначено, що повернення позики та сплата нарахованих процентів здійснюється позичальником до закінчення строку позики шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця.
Згідно з п. 3.6 Договору у випадку укладення Додаткової угоди щодо продовження строку позики за цим Договором, проценти за користування позикою в період дії такої Додаткової угоди нараховуються за спадною процентною ставкою (формула розрахунку якої визначена Додатком № 1) на підставі фіксованого базового середньоденного розміру процентів за користування позикою (п.2.4.3); графік нарахувань визначається відповідною Додатковою угодою.
Договір позики № 2973969 від 17.08.2021 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «w68364», який було направлено ОСОБА_1 на номер його мобільного телефону, зазначений в анкеті.
Перед підписанням кредитного договору ОСОБА_1 ознайомився з паспортом позики, в якому зазначені усі істотні умови кредитування та підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором «z04534».
Згідно листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 29.10.2024, 17.08.2021 16:51:44 було перераховано кошти в розмірі 4 000 грн на платіжну картку клієнта, маска карти НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 103509223, призначення платежу: зачислення 4 000 грн на карту НОМЕР_1 (а.с. 70, 73, 74).
Відповідно до розрахунку заборгованості здійсненого ТОВ «МАНІФОЮ», заборгованості ОСОБА_1 за договором позики №2973969 станом на 29.12.2021 становить 12 376,40 грн, з яких: 4 000 грн заборгованість за сумою позики, 6 356,40 грн заборгованості за відсотками; 2 020 грн заборгованість за процентами на прострочену позику (а.с. 75).
29.12.2021 між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір №29/12-2021 відповідно до якого ТОВ «Маніфою» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором позики №2973969 від 17.08.2021 (а.с. 94-97, 98).
Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу №29/12-2021 від 29.12.2021, реєстру боржників до договору факторингу №29/12-2021 від 29.12.2021 ТОВ «Вердикт капітал» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики №2973969 в сумі 12 376,40 грн, з яких: 4 000 грн заборгованість за сумою позики, 6 356,40 грн заборгованості за відсотками; 2 020 грн заборгованість за процентами на прострочену позику (а.с. 100-103, 113).
10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір про відступлення прав вимоги № 10-03/2023/01, відповідно до умов якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №2973969 від 17.08.2021 (а.с. 115-120).
Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором №10-03/2023/1 від 10.03.2023, змін до реєстру Боржників за Договором №10-01/2023/1 від 10.01.2023 та витягу зі змін реєстру боржників до договору №10-01/2023 від 10.03.2023 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики №2973969 в сумі 14 679,20 грн, з яких: 4 000 грн заборгованість за основним зобов'язанням, 10 679,20 грн заборгованість за нарахованими процентами (а.с.15, 121-123, 124-126).
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Коллект Центр» загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором позики №2973969 від 17.08.2021 станом на 10.03.2023 становить 14 679,20 грн, з яких: 4 000 грн заборгованість за основним зобов'язанням, 8 376,40 грн заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги, 2 302,80 грн нараховані відсотки за кр. дог. (а.с.90,92).
З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
19.08.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 75157482, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачу кредит в сумі 2 458 грн, строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день, процентна ставка за понадстрокове користування кредитом становить 2,70 % за день (а.с.56-57).
Договір позики підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С4хD5PwwD7».
Згідно довідки ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 17.12.2024, відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», 19.08.2021 було здійснено переказ грошових коштів в сумі 2 458 грн, номер платежу - с7е664ее-75d5-4666-аdf7-b53d0f09c2e3, отримувач ОСОБА_1 ЕПЗ номер картки НОМЕР_1 (а.с. 76, 77, 78-80, 81).
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договором позики №75157482 від 19.08.2021 станом на 27.01.2022 відповідач має заборгованість в сумі 8 327,70 грн, з яких: 2 458 грн заборгованість за основним боргом, 5869,70 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 82-89).
27.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал», було укладено Договір №27/01/2022, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал», права грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором позики №75157482 від 19.08.2021 (а.с. 104-108).
Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу №27/01/2022 від 27.01.2022, реєстру боржників №1 до договору факторингу та витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу№27/01/2022 від 27.01.2022 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики №75157482 в сумі 8 327,70 грн, з яких: 2 458 грн заборгованість за основним боргом, 5 869,70 грн заборгованість за відсотками (а.с. 109, 110-112, 114).
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», було укладено договір про відступлення №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал», відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором позики №75157482 від 19.08.2021 (а.с. 127-132).
Відповідно до акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023, реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги та витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 , за договором позики №75157482 в сумі 8 372,67 грн, з яких: 2458 грн заборгованість за основним боргом, 5 869,70 грн заборгованість за відсотками, 44,97 грн відповідальність за порушення грошового зобов'язання згідно ст. 625 ЦК України (а.с.16, 133-134, 135-138).
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором позики №75157482 станом на 10.01.2023 становить 8 372,67 грн, з яких: 2 458 грн заборгованість по основній сумі кредиту, 5 869,70 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 5,65 грн нараховані 3% річних, 39,32 грн інфляційні збитки (а.с.91, 93).
З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частинами 12, 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно з приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, відповідно до якої «укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Таким чином, підписання відповідачем договору, шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.
Судом встановлено, що договори позики № 2973969 від 17.08.2021 та №75157482 від 19.08.2021 підписані ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є укладеним.
Відповідач уклав вищевказані договори позики добровільно, з власної волі, погодившись на умови та підтвердивши, що умови договорів є йому зрозумілими.
Первісні кредитори свої зобов'язання за вказаними договорами виконали та надали відповідачу кредити у розмірах та на умовах, визначених договорами, про що свідчать дані досліджених судом доказів, зокрема, листів про перерахунок коштів.
Відповідач свої зобов'язання за договорами позики не виконав допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, отримані в позику кошти не повернув, проценти за користування ними в визначений Договорами строк не сплатив.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу та договору відступлення прав вимоги.
Вказані договори у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювалися та не визнавалися недійсними.
Відповідно до позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), а також від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За змістом ст. 509, ч. 3 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості та виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень ст. 598, 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги.
З розрахунків заборгованості наданих позивачем вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить: - за договором позики № 2973969 від 17.08.2021, укладеним між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 , 14 679,20 грн, яка складається із: 4 000 грн заборгованості за тілом кредиту; 10 679,20 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом; - за договором позики № 75157482 від 19.08.2021, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , 8 372,67 грн, яка складається із: 2 458 грн заборгованості за тілом кредиту; 5 869,70 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом; 39,32 грн інфляційні збитки; 5,65 грн 3% річних.
Суд не може погодитися із порядком та розміром нарахування заборгованості з огляду на наступне.
Умовами договору позики № 2973969 від 17.08.2021 між сторонами погоджено строк користування кредитом до 16.09.2021 (30 днів).
При цьому, у п. 3.6 вказаного договору зазначено, що у випадку укладення Додаткової угоди щодо продовження строку позики, проценти за користування позикою в період дії такої Додаткової угоди нараховуються за спадною процентною ставкою на підставі фіксованого базового середньоденного розміру процентів за користування позикою.
Однак позивачем не надано суду доказів того, що відбулась пролонгація вказаного договору.
У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
З огляду на вказане, нарахування відсотків за користування кредитними коштами після закінчення строку дії вищезазначених договорів є неприйнятним.
Проте, з наданих розрахунків заборгованості вбачається, що нарахування відсотків за Договором позики № 2973969 від 17.08.2021 здійснювалось після визначеного договором строку кредитування.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії кредитних договорів, задоволенню не підлягають.
З урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором позики № 2973969 від 17.08.2021 у розмірі 6 388 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 4 000 грн та заборгованості за відсотками, нарахованими в межах строку кредитування 2 388 грн (4000 х 1,99% х 30 днів).
Щодо заборгованості за Договором позики № 75157482 від 19.08.2021, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Умовами Договором позики № 75157482 від 19.08.2021 між сторонами погоджено строк користування кредитом до 18.09.2021 (30 днів), разом з тим, нарахування відсотків здійснювалось також після визначеного договором строку кредитування.
Враховуючи, що нарахування відсотків за користування кредитними коштами після закінчення строку є неприйнятним, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором позики № 75157482 від 19.08.2021 у розмірі 3 925,43 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 2 458 грн та заборгованість за відсотками, нарахованими в межах строку кредитування 1 467,43 грн (2 458 х 1,99% х 30 днів).
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні збитки у розмірі 39,32 грн та 3% річних у розмірі 5,65 грн, нараховані за невиконання вимог Договору позики № 75157482 від 19.08.2021.
Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, позовна заява в частині стягнення з ОСОБА_1 інфляційних збитків у розмірі 39,32 грн та 3% річних у розмірі 5,65 грн підлягає задоволенню.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно повернула вказаний борг. Відповідачем не надано до суду доказів на спростування обставин щодо видачі кредитних коштів, а саме банківську виписку по рахункам, або довідку з банку про неналежність йому рахунку, на який відбувалось зарахування коштів та неналежність йому вказаного у договорі номеру телефону.
Стороною позивача належними та допустимими доказами доведено факт укладення кредитного договору, факт відступлення права вимоги, протилежного суду не доведено.
Висновки за результатом розгляду позовної заяви
З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором позики №2973969 від 17.08.2021 у розмірі 6 388 грн, яка складається з 4 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 2 388 грн заборгованості за відсотками, нарахованими в межах строку кредитування, а також за договором позики № 75157482 від 19.08.2021 у розмірі 3 970,70 грн, яка складається з 2 458 грн заборгованості за тілом кредиту, 1 467,43 грн заборгованість за відсотками, нарахованими в межах строку кредитування, інфляційних збитків у розмірі 39,32 грн та 3% річних у розмірі 5,65 грн.
Щодо судових витрат
За правилами статті 141 ЦПК України при розподілі судових витрат судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 1 088,54 грн (10 358,70 грн (розмір задоволених вимог) * 2 422,40 грн (сума сплаченого судового збору) / (23 051,87 грн розмір заявлених позовних вимог).
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, представником позивача надано наступні докази: копію договору про надання правничої допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024; копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс»; копію заявки на надання юридичної допомоги № 89 від 01.08.2025; витяг з акта № 13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025 (а.с. 24-26, 27-28, 29, 30,).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. ч. 3, 5, 9 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 3, 5, 9 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року справі № 922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19).
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19.
Зважаючи на викладене, ураховуючи складність та значення справи для сторін, обсяг проведеної роботи представником позивача, який підтверджений належними та допустимими доказами, а також ціну позову та розмір фактично задоволених вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 14, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 259, 263-265, 268, 272, 274, 279, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість:
- за договором позики №2973969 від 17.08.2021 у розмірі 6 388 (шість тисяч триста вісімдесят вісім) гривень, яка складається з 4 000 (чотири тисячі) гривень заборгованості за тілом кредиту, 2 388 (дві тисячі триста вісімдесят вісім) гривень заборгованості за відсотками, нарахованими в межах строку кредитування;
- за договором позики № 75157482 від 19.08.2021 у розмірі 3 970 (три тисячі девятсот сімдесят) гривень 70 копійок, яка складається з 2 458 (дві тисячі чотириста п'ятдесят вісім) гривень заборгованості за тілом кредиту, 1 467 (одна тисяча чотириста шістдесят сім) гривень 43 копійки заборгованість за відсотками, нарахованими в межах строку кредитування, 39 (тридцять девять) гривень 32 копійки інфляційних збитків та 5 (пять) гривень 65 копійок 3% річних у розмірі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 088,54 (одна тисяча вісімдесят вісім) гривень 54 копійки та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень.
В задоволені решти позовних вимог, - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 16 грудня 2025 року.
Суддя