Справа № 206/6116/25
Провадження № 1-кп/206/440/25
11 грудня 2025 року Самарський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого суді ОСОБА_1 ,
при секретареві ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62025170030007444 від 07 травня 2025 року відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_5
В провадженні Самарського районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадження № 62025170030007444 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке обґрунтувала тим, що що на даний час продовжують існувати ризики щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , передбачені п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Враховуючи наявність вказаних ризиків до обвинуваченого не доцільно застосовувати більш м'який запобіжний захід, що передбачений КПК України, оскільки це не буде слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також не зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказані обставини виключають об'єктивну можливість щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особисте зобов'язання. На підставі викладеного, прокурор вважала, що з урахуванням реальної наявності вказаних ризиків, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, можливо лише при застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, запобігання вищезазначеним ризикам застосування більш м'яких запобіжних заходів не доцільно.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення вказаного клопотання, обґрунтовуючи це тим, що обвинувачений ОСОБА_3 сприяв слідству під час досудового розслідування, а тому продовження застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є не обов'язковим. Також, захисник зазначив, що у ОСОБА_3 є у власності майно, а тому просив суд застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту для того щоб останній міг зв'язатися з військовими частинами, оскільки ОСОБА_3 бажає далі продовжити військову службу.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні погодився з думкою свого захисника та просив відмовити суд у продовженні запобіжного заходу відносно нього у вигляді тримання під вартою. Також, повідомив, що між ним та військовою частиною було досягнуто домовленостей щодо продовження ним військової служби. З огляду на це, просив суд пришвидшити розгляд справи. Враховуючи викладене, обвинувачений просив задовольнити клопотання захисника щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку прокурора, пояснення обвинуваченого та його захисника, дослідивши клопотання прокурора, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ст. 176 КПК України тримання під вартою є одним з різновидів запобіжних заходів. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Положеннями ст. 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Погоджуючись з доводами прокурора про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд в першу чергу враховує те, що ОСОБА_3 не будучи обмеженим у волі, може вільно спілкуватися зі свідками у кримінальному провадженні, вживати заходи до зміни ними показань та спотворення фактичних обставин події кримінального правопорушення, може впливати на них шляхом вмовляння, психологічними чи фізичними методами впливу, з метою схилення їх до зміни показань та спотворення фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення (злочину).
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вказує те, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні умисного продовжувального злочину, оскільки з 13 березня 2025 року та по теперішній час, ОСОБА_3 не виконує обов'язки пов'язані з військовою службою, що свідчить про можливість продовження злочинної діяльності, окрім того обвинувачений ОСОБА_3 немає стійких соціальних зв'язків у суспільстві, не працевлаштований.
Суд також приймає до уваги доводи прокурора про неможливість застосування інших запобіжних заходів відносно обвинуваченого, оскільки вони не будуть достатніми для запобігання вищевказаним ризикам, а в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).
Крім того, слушними є доводи прокурора про те, що в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, застосування до обвинувачених виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не призведе до негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділів Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.
Отже, з метою запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, з урахуванням вимог ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів.
Крім того, судом враховуються положення ч. 8 ст. 176 КПК України, згідно яких, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Керуючись ст. ст. 177, 182, 197, 331, 350, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 - задовольнити.
Строк тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на 60 діб, а саме до 08 лютого 2026 року, без визначення розміру застави.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту - відмовити,
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1