Справа № 185/2915/25
Провадження № 2/185/3852/25
іменем України
16 грудня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О. за участю секретаря судового засідання Преображенської К.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому, заочному судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві Державної адміністрації про позбавлення батьківських прав
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві Державної адміністрації про позбавлення батьківських прав.
Позивач просить суд позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Отаманівка (до 2024 року місто Молодогвардійськ) Луганської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Обґрунтовуючи позов зазначає, що відповідач не виконує свої батьківськи обов'язки відносно їх неповнолітньої дитини, тому вона змушена звернутися до суду.
В судовому засіданні позивач та представник позивача, кожен окремо, позов підтримали, просили суд позбавити відповідача батьківських прав. Обґрунтовуючи свої вимоги посилалися на обставини викладені в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання двічі поспіль не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник третьої особи звернувся з заявою про розгляд справи за його відсутності.
Судом ухвалено слухати справу в заочному судовому засіданні.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В судовому засіданні встановлено наступне.
26 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб. Від спільного подружнього життя у Позивача та Відповідача народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану зроблено відповідний актовий запис №276 та видано свідоцтво про народження дитини - серія НОМЕР_2 .
Після народження дитини, фактично з травня 2014 року Відповідач свідомо жодного разу не бачився з дитиною. В червні 2014 року, Позивач через збройну агресію російської федерації була вимушена покинути вже фактично окуповану територію Луганської області задля власної і дитини безпеки. Відповідач, в свою чергу, залишився на окупований території і жодної участі у піклуванні, утриманні і вихованні дитини свідомо не брав, батьківські обов'язки не виконував, з дитиною не спілкувався.
Життя Позивача з Відповідачем не склалося, отже заочним рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 23.11.2015 року (справа № 425/3857/15ц), шлюб розірвано. З травня 2014 року Відповідач фактично жодним чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами свого сина - ОСОБА_4 , станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Таким чином Відповідач створив умови, які шкодять інтересам дитини.
Відповідно до пункту 1 статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
З пояснень позивача встановлено, що Відповідач перетнув тимчасово неконтрольовану Україною ділянку кордону з російською федерацією у Луганській області і відтоді проживає на території держави-агресора у місті Санкт-Петербург, одружився, про що свідчать його дописи в мережі Інстаграм та інших мережах, де зазначене його місце проживання і які (дописи) свідчать про його підтримку війни росії проти України і виправдування збройної агресії та глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році.
Представником Позивача було подано запит до Державної прикордонної служби України щодо перетину державного кордону України Відповідачем, про що отримана відповідь щодо відмови у наданні відповідної інформації, і зобов'язання надати її на відповідну вимогу суду.
Відповідач, покладених законом на батьків обов'язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Всі питання щодо виховання вирішуються Позивачем самостійно без участі та підтримки з боку Відповідача. Вже понад 10 років (з травня 2014 року) дитина знаходиться на повному утриманні Позивача, вихованням, піклуванням про здоров'я та безпеку дитини, її фізичним, духовним та моральним розвитком, освітою, займається виключно Позивач, а Відповідач не виконує своїх обов'язків щодо виховання дитини та забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти, що підтверджується наданими у додатках до позову документах.
Згідно Висновку Деснянської районної адміністрації в місті Києві №102-2244 від 20.05.2025 року Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав батька, ОСОБА_3 , стосовно малолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Згідно п.2 ч.1 ст. 164 Сімейного Кодексу України мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона(він) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею загальної середньої освіти.
Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, де батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної, загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
У відповідності до п.16 Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, розцінюються судом як ухилення від виховання дитини.
Зважаючи на викладене та керуючись ст. 76, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві Державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Отаманівка (до 2024 року місто Молодогвардійськ) Луганської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) витрати на судовий збір в сумі 1211.20 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається Дніпровському апеляційному суду.
Суддя: В. О. Головін