вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
17.12.2025м. ДніпроСправа № 904/6460/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕКТОР-БУДМОНТАЖ", м. Київ
до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області
про стягнення 29 537,40 грн., -
Суддя Бажанова Ю.А.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕКТОР-БУДМОНТАЖ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на свою користь 22 638,83 грн. інфляційних втрат, 6 898,57 грн. 3% річних.
Судові витрати просить покласти на відповідача.
Позивач зазначає, що розмір судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовно становить 10 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з вивантаження з залізничних вагонів, складування, формування в штабель, навантаження в залізничні вагони сипучого матеріалу, а також очищення вагонів відповідно до Технічного завдання №154 від 25.01.2019 в частині своєчасної оплати наданих послуг.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано справу малозначною та постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
11.12.2025 від Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли заява про визнання позову якою відповідач визнає суму позову повністю, просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат з урахуванням частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.
12.12.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕКТОР-БУДМОНТАЖ" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 гривень.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
25.01.2019 між Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІПІ Інжинірінг" (виконавець) було укладено договір № 154 від 25.01.2019 відповідно до пункту 1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за заявками замовника надати в порядку та на умовах даного договору послуги з вивантаження з залізничних вагонів, складування, формування в штабель, навантаження в залізничні вагони сипучого матеріалу, а також очищення вагонів відповідно до Технічного завдання (Додаток №4 до даного договору) (далі - послуги), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.
Відповідно до пункту 1.3. договору період надання послуг за договором: з 01.02.2019 по 01.02.2020.
Відповідно до пункту 2.1..1 договору виконавець зобов'язується надавати послуги у відповідності до заявок замовника згідно п.1.1 договору наступною кількістю персоналу, якщо інше не погоджене замовником: 4 вантажника + 1 майстер (керівник).
Відповідно до пункту 3.1. договору вартість послуг за договором складає 128,74 грн. (сто двадцять вісім грн. 74 коп.) без ПДВ за 1 людино-годину.
Відповідно до пункту 3.2. договору усі зміни вартості 1 (однієї) людино-години персоналу виконавця узгоджуються сторонами шляхом підписання відповідних додаткових угод до даного договору.
Відповідно до пункту 4.1. договору оплата замовником наданих виконавцем послуг проводиться на підставі актів приймання наданих послуг, підписаних у двосторонньому порядку, оригіналів рахунків, доданих до них, та податкових накладних, шляхом перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок виконавця. При цьому виконавець зобов'язаний пред'явити замовнику оформлені документи до оплати в місяці, коли були надані послуги, але не пізніше 25-го числа звітного місяця.
Відповідно до пункту 4.2. договору розрахунок за надані послуги проводиться протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання наданих послуг і лише тільки після отримання замовником оригіналу рахунку-фактури виконавця. За згодою сторін допускаються інші форми розрахунків, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до пункту 4.3. договору оплата виконавцем наданих йому послуг замовником:
а) послуг, що входять до складу загальновиробничих витрат (пожежна охорона, мед. Допомога, благоустрій території та ін.) у розмірі 1,5% від вартості фактично виконаних робіт (без урахування вартості матеріалів);
б) витрати Замовника по утриманню приміщень Замовника, використаних для харчування робітників Виконавця в розмірі 3% від вартості фактично виконаних робіт (без урахування вартості матеріалів) здійснюється шляхом зменшення суми, що підлягає оплаті за надані послуги на суму вартості вищезазначених послуг Замовника. Вартість послуг Замовника відображається в актах приймання наданих послуг.
Відповідно до пункту 4.4. договору датою оплати вважається дата списання коштів на користь виконавця банком замовника.
Відповідно до пункту 4.5. договору у випадку, якщо ціна і загальна сума рахунку включають ПДВ, оплата такого рахунку здійснюється за умови, що суму ПДВ включено до Єдиного реєстру податкових накладних. Якщо відповідну суму ПДВ не відображено в Єдиному реєстрі податкових накладних, оплата рахунку здійснюється після реєстрації ПДВ.
Відповідно до пункту 10.1. договору договір набирає чинності з 01.02.2019 і діє по 31.03.2020, а в частині: Порядку врегулювання спору встановленого даним договором, порядку застосування штрафних санкцій, виконання грошових зобов'язань за даним договором - до повного виконання вказаних зобов'язань.
Відповідно до пункту 11.1. договору усі додатки, зміни, доповнення, додаткові угоди, специфікації та і т.ін до договору складають його невід'ємну частину.
14.01.2020 між Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІПІ Інжинірінг" (виконавець) було укладено додаткову угоду №2 до договору № 154 від 25.01.2019 якою було викладено п.1.3, 10.1 договору в наступній редакції:
"1.3. Період надання послуг за договором: з 01.02.2019 по 01.02.2021"
"10.1 Договір набирає чинності з 01.02.2019 і діє по 31.03.2021, а в частині:
Порядку врегулювання спору встановленого даним Договором;
Порядку застосування штрафних санкцій;
Виконання грошових зобов'язань за даним Договором - до повного виконання вказаних зобов'язань".
25.03.2021 між Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (замовник), Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІПІ Інжинірінг" (виконавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕКТОР-БУДМОНТАЖ" (новий виконавець) була укладена угода №1 про заміну сторони у зобов'язанні за Договором №154 від 25.01.2019, відповідно до пункту 1 якої між "замовником" та "виконавцем" було укладено Договір №154 від 25.01.2019 про послуги з переробки негабаритних сталевих та чавунних масивів (далі - основний договір).
Відповідно до пункту 2 угоди "виконавець" звернувся до "замовника" з проханням про узгодження переходу його прав та обов'язків за основним договором до "нового виконавця".
Відповідно до пункту 3 угоди "замовник" не заперечує щодо передачі "виконавцем" його прав та обов'язків "новому виконавцю".
Відповідно до пункту 4 угоди "виконавець" передає, а "новий виконавець"приймає на себе всі права та обов'язки "виконавця" за основним договором і він стає "виконавцем" за основним договором, в тому числі щодо зобов'язань по відшкодуванню шкоди (якщо така буде заподіяна "замовнику") та сплаті штрафних санкцій в результаті неналежного виконання умов основного договору, усуненню недоліків та гарантійним зобов'язанням, але не обмежуючись цим.
Відповідно до пункту 5 угоди "виконавець" зобов'язується передати "новому виконавцю" всі документи, які засвідчують права та обов'язки, що передаються за цією угодою та всю інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором.
Відповідно до пункту 6 угоди "новий виконавець" заявляє, що він оглянув результати послуг, наданих "виконавцем" на момент укладання даної угоди і потверджує, що вони надані у відповідності до вимого основного договору і, що в нього відсутні буд-які зауваження до вказаних послуг.
Відповідно до пункту 7 угоди "новий виконавець" зобов'язується своєчасно та у повній мірі здійснити погодження, оформлення, отримання дозволу (і таке інше) на заміну сторони за основним договором з усіма державними, контролюючими та будь-якими іншими органами, в тому числі й щодо отримання будь-яких необхідних ліцензій та інших дозвільних документів, якщо таке вимагається законодавством України або умовами основного договору; докази виконання цих вимог надати "замовнику" негайно після відповідного запиту "замовника".
Відповідно до пункту 8 угоди "новий виконавець" несе відповідальність (в тому числі щодо відшкодування шкоди, у випадку порушення будь-яких своїх обов'язків) перед "замовником" за неналежне виконання своїх зобов'язань, вказаних у цій угоді.
Відповідно до пункту 9 угоди дана угода діє до закінчення строку дії основного договору. Дана угода оформлюється в трьох екземплярах, кожний з яких має однакову юридичну силу.
Відповідно до пункту 10 угоди сторони підтверджують, що суми згідно специфікації №1 до даної угоди (рахунки "виконавця") "замовник" сплатить "новому виконавцю" - 619 946,44 грн. (шістсот дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сорок шість грн. 44 коп.) з ПДВ. Оплата здійснюється "замовником" у строки згідно умов договору на розрахунковий рахунок "нового виконавця", вказаний в даній угоді.
Відповідно до специфікації №1 (Додаток №1 до угоди №1 від 25.03.2021 до договору №154 від 25.01.2019 року) сторони дійшли згоди про те, що загальна сума заборгованості замовника в розмірі 619 946,44 грн складається з Рахунок № ГОІНЖ000024 від 24.02.2021, сума 619 946,44 грн.
Між Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІПІ Інжинірінг" був підписаний Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОІНЖ000024 від 24.02.2021 на загальну суму з ПДВ 619 946, 44 грн.
Між Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕКТОР-БУДМОНТАЖ" були складені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 6 824 722, 17 грн: № ГОВБ0000017 від 26 березня 2021 року на загальну суму з ПДВ 599 291, 40 грн., № ГОВБ0000046 від 26 квітня 2021 року на загальну суму з ПДВ 628 503, 54 грн., № ГОВБ0000088 від 26 травня 2021 року на загальну суму з ПДВ 606 668, 20 грн., № ГОВБ0000136 від 25 червня 2021 року на загальну суму з ПДВ 609 028, 78 грн., № ГОВБ0000190 від 26 липня 2021 року на загальну суму з ПДВ 627 323, 24 грн., № ГОВБ0000248 від 26 серпня 2021 року на загальну суму з ПДВ 628 503, 54 грн., № ГОВБ0000302 від 27 вересня 2021 року на загальну суму з ПДВ 650 338, 86 грн., № ГОВБ0000331 від 26 жовтня 2021 року на загальну суму з ПДВ 588 373, 73 грн., № ГОВБ0000371 від 25 листопада 2021 року на загальну суму з ПДВ 610 206, 06 грн., № ГОВБ0000393 від 28 грудня 2021 року на загальну суму з ПДВ 668 633, 34 грн., № ГОВБ0000393 від 27 січня 2022 року на загальну суму з ПДВ 607 848, 48 грн.
Відповідно до фільтрованої банківської виписки за період з 25.03.2021 по 10.11.2025 та за період з 25.03.2021 по 10.11.2025 Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" було здійснено оплату отриманих послуг: за актом № ГОІНЖ000024 від 24.02.2021 було здійснено повну оплату 01.04.2021, що підтверджується платіжним дорученням 60001071724 на суму 619 946,44 грн., за актом № ГОВБ0000017 від 26.03.2021 було здійснено повну оплату 11.05.2021, що підтверджується платіжним дорученням 600015366 на суму 599 291,40 грн., за актом № ГОВБ0000046 від 26.04.2021 було здійснено повну оплату 09.06.2021, що підтверджується платіжним дорученням 600019108 на суму 628 503,54 грн., за актом № ГОВБ0000088 від 26.05.2021 було здійснено повну оплату 01.07.2021, що підтверджується платіжним дорученням 600021529 на суму 606 668,20 грн., за актом № ГОВБ0000136 від 25.06.2021 було здійснено повну оплату 02.08.2021, що підтверджується платіжним дорученням 600025519 на суму 609 028,78 грн., за актом № ГОВБ0000190 від 26.07.2021 було здійснено повну оплату 06.09.2021, що підтверджується платіжним дорученням 600029911 на суму 627 323,24 грн., за актом № ГОВБ0000248 від 26.08.2021 було здійснено повну оплату 01.10.2021, що підтверджується платіжним дорученням 600032471 на суму 628 503,54 грн., за актом № ГОВБ0000302 від 27.09.2021 було здійснено повну оплату 09.11.2021, що підтверджується платіжним дорученням 600037708 на суму 650 338,86 грн., за актом № ГОВБ0000331 від 26.10.2021 було здійснено повну оплату 03.12.2021, що підтверджується платіжним дорученням 600040955 на суму 588 373,73 грн., за актом № ГОВБ0000371 від 25.11.2021 було здійснено часткову оплату 11.01.2022, що підтверджується платіжним дорученням 600000763 на суму 319 934,03 грн., за актом № ГОВБ0000371 від 25.11.2021 було здійснено повну оплату 18.01.2022, що підтверджується платіжним дорученням 600001879 на суму 290 275,03 грн., за актом № ГОВБ0000393 від 28.12.2021 було здійснено повну оплату 01.02.2022, що підтверджується платіжним дорученням 600004075 на суму 668 633,34 грн., за актом № ГОВБ0000016 від 27.01.2022 було здійснено часткову оплату 09.03.2022, що підтверджується платіжним дорученням 600007173 на суму 188 620,67 грн., за актом № ГОВБ0000016 від 27.01.2022 було здійснено повну оплату 05.04.2022, що підтверджується платіжним дорученням 600040955 на суму 419 227,81 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕКТОР-БУДМОНТАЖ" посилається на порушення строків оплати наданих послуг Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" за договором № 154 від 25.01.2019, право вимоги за яким позивач набув на підставі угоди №1 про заміну сторони у зобов'язанні за Договором №154 від 25.01.2019, що і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 22 638,83 грн інфляційних втрат, 6 898,57 грн 3% річних.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору № 154 від 25.01.2019, факт поставки товару, строк оплати, строк дії договору, обставини укладення угоди №1 про заміну сторони у зобов'язанні за Договором №154 від 25.01.2019, наявність /відсутність прострочення оплати поставленого товару, наявність / відсутність підстав для нарахування відсотків річних та інфляційних втрат.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України) (чинний на момент спірних правовідносин).
Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у сумі 22 638,83 грн. за актами № ГОВБ0000371 (неоплачена частина складає 3 773,58 грн.) та № ГОВБ0000016 (неоплачена частина складає 18 865,25 грн.).
Відповідно до пункту 4.2. договору розрахунок за надані послуги проводиться протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання наданих послуг і лише тільки після отримання замовником оригіналу рахунку-фактури виконавця. За згодою сторін допускаються інші форми розрахунків, що не суперечать чинному законодавству України.
Враховуючи умови договору строку оплати за надані послуги за актами № ГОВБ0000371 та № ГОВБ0000016 є таким, що настав.
Відповідач доказів сплати до суду не подав, доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог в цій частині не спростував, позовні вимоги визнав.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 22 638,83 грн. за загальний період з 12.01.2022 по 05.04.2022, 6 898,57 грн. 3% річних за загальний період з 27.03.2021 по 05.04.2022.
Відповідач контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку не висловив, суму позову визнав повністю.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з частиною 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (частини 4, 5 статті 191 Господарського процесуального кодексу України).
11.12.2025 від Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли заява про визнання позову якою відповідач визнає суму позову повністю, просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат з урахуванням частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.
Заяву підписано представником Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" Кріят Лілією Борисівною, повноваження якого підтверджуються довіреністю №45 від 29.01.2025 (з правом визнати позов повністю або частково).
Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов до висновку, що заява Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про визнання позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.
За таких обставин є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 29 537,40 грн. (22 638,83 грн інфляційних втрат + 6 898,57 грн 3% річних).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Ціна позову становить 29 537,40 грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2 422,40 грн (3 028,00 грн х 0,8).
Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 906,88 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1350 від 13.11.2025 на суму 2 906,88 грн.
Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 484,48 грн (2 906,88 грн - 2 422,40 грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.
Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір не подано. господарський суд при ухваленні рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.
За положеннями частин 1, 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (частина 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір").
Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Враховуючи, що заява про визнання позовних вимог подана відповідачем до початку розгляду справи по суті (раніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі), відповідно до статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України, статті 7 Закону України "Про судовий збір" з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 211,20 грн. судового збору; судовий збір у сумі 1 211,20 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету на підставі ухвали господарського суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕКТОР-БУДМОНТАЖ" просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що 15.10.2025 між Трофимовим Сергієм Олексійовичем (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕКТОР-БУДМОНТАЖ" (клієнт) укладено договір-доручення № 3 про надання правничої допомоги (послуг) від 15.10.2025.
Відповідно до пункту 1 договору за даним договором клієнт надає доручення, а адвокат зобов'язується здійснювати захист, представництво та надавати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, при цьому клієнт зобов'язується оплатити адвокату винагороду (гонорар) за надання правової допомоги (послуг) та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до пункту 3 договору клієнт доручив, а адвокат зобов'язався надати клієнту наступні види правової допомоги (послуг) за договором з усіма правами, наданими адвокату нормами Конституції України, Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також відповідними процесуальними кодексами та іншими законодавчими актами України: Надання комплексної правничої допомоги щодо стягнення в судовому порядку компенсаційних виплат за порушення виконання грошового зобов'язання за Договором № 154 від 25.01.2019, укладеним Клієнтом з ПАТ "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ", кількість 1 послуга, вартість 10 000,00 грн.
Відповідно до пункту 4 договору сторони підтверджують, що ними досягнуто згоди щодо обсягів, ціни та загальної вартості правової допомоги (послуг) згідно цього доручення, яка має фіксований розмір, та винагорода (гонорар) адвоката становить 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп. без податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 5 договору сторони домовилися, що винагорода (гонорар) адвоката сплачується на умовах відстрочки платежу протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати підписання Акту приймання-передачі наданих правових послуг.
Відповідно до пункту 8 договору це доручення набуває чинності з моменту його підписання сторонами або їх належним чином уповноваженими представниками.
Трофимовим Сергієм Олексійовичем (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕКТОР-БУДМОНТАЖ" (клієнт)
12.12.2025 між Трофимовим Сергієм Олексійовичем (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕКТОР-БУДМОНТАЖ" (клієнт) було підписано Акт №3 приймання-передачі наданих правових послуг до Договору-доручення №3 про надання правової допомоги від 15 жовтня 2025 року відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв наступні правові послуги за договором: Надання комплексної правничої допомоги щодо стягнення в судовому порядку компенсаційних виплат за порушення виконання грошового зобов'язання за Договором № 154 від 25.01.2019, укладеним Клієнтом з ПАТ "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ", зокрема, надання повної юридичної консультації, підготовка та подання позовної заяви, супроводження справи в суді першої інстанції у справі № 904/6460/25, кількість 1 послуга, ціна 10 000,00 грн.
Сторони підтверджують, що загальна вартість наданих правових послуг згідно цього Акту прийому-передачі наданих послуг становить 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп. без податку на додану вартість.
Акт прийому-передачі наданих послуг набуває чинності з моменту його підписання Сторонами або їх належним чином уповноваженими представниками.
Адвокатом Трофимовим Сергієм Олексійовичем було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕКТОР-БУДМОНТАЖ" Рахунок-фактуру №3 від 12.12.2025 відповідно до якого найменування послуги/витрат на надання правової допомоги: Надання комплексної правничої допомоги щодо стягнення в судовому порядку компенсаційних виплат за порушення виконання грошового зобов'язання за Договором № 154 від 25.01.2019, укладеним Клієнтом з ПАТ "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ", зокрема, надання повної юридичної консультації, підготовка та подання позовної заяви, супроводження справи в суді першої інстанції у справі № 904/6460/25, кількість 1 послуга, вартість 10 000, 00 грн. Загальна сума, що підлягає оплаті 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп. без податку на додану вартість.
Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.
Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права - принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.
Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення Господарського процесуального кодексу України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.
Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовувати.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.
Матеріалами справи підтверджується надання послуг на правничу допомогу у справі №904/6460/25 Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕКТОР-БУДМОНТАЖ" адвокатом Трофимовим Сергієм Олексійовичем.
При цьому господарський суд враховує, що дана справа не є складною для професійного адвоката, справа не містить складних розрахунків.
Господарський суд, здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі (спір виник щодо виконання 1 договору) під час розгляду справи, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу; визнання відповідачем позовних вимог, господарський суд дійшов до висновку не розподіляти всю суму заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі №904/6460/25 в розмірі 10 000,00 грн, та вважає, що прийнятною сумою за надання адвокатом у цій справі професійної правничої допомоги у суді першої інстанції, яка підлягає стягненню з відповідача, є 5 000,00 грн.
При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача у справі).
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕКТОР-БУДМОНТАЖ" до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення 29 537,40 грн. задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1, ідентифікаційний код 24432974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕКТОР-БУДМОНТАЖ" (01001, місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, буд. 10, ідентифікаційний код 41923020) 22 638,83 грн інфляційних втрат, 6 898,57 грн 3% річних, 1 211,20 грн витрат по сплаті судового збору, 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕКТОР-БУДМОНТАЖ" (01001, місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, буд. 10, ідентифікаційний код 41923020) із Державного бюджету України 1 211,20 грн. (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 коп.) судового збору, перерахованого платіжною інструкцією №1350 від 14.11.2025, про що постановити ухвалу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 17.12.2025
Суддя Ю.А. Бажанова